Рішення

від 17.09.2020 по справі 727/6913/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6913/20

Провадження № 2/727/1453/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Дутчак А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_2 про визнання частки співвласника у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку.

У поданій заяві посилалася на те, що рішенням сесії Чернівецької міської Ради №1481 від 29.10.2018 року ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , було передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а її майно, квартиру АДРЕСА_4 , було прийнято у спадщину відповідачем ОСОБА_2 .

При цьому відповідачу ОСОБА_2 під час прийняття спадщини за померлою ОСОБА_3 , у видачі свідоцтва на право на спадщину на спірну земельну ділянку приватним нотаріусом Савчук В.Г. було відмовлено - у зв`язку із тим, що не була виділена частка померлої ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

На підставі договору купівлі продажу, укладеного 21.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачкою набуто у власність житлову квартиру АДРЕСА_4 , яку відповідачем було успадковано від померлої ОСОБА_3 . Після цього позивачка стала власницею обох квартир, а отже всього будинку за адресою : АДРЕСА_3 .

Вважає, що оскільки земельна ділянка, на якій розташований будинок площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку) на сьогоднішній день залишається в спільній сумісній власності між нею та померлою ОСОБА_3 , то порушуються її права як власника будинку.

Просила визначити, що частка померлої ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку становить - Ѕ частку; право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку просила припинити та визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,0486 га. (кадастровий номер 7310136300:25:003:1082) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку).

Ухвалою суду від 20.08.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

До початку розгляду справи позивачка звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в яких позов визнав. Не заперечував проти розгляду справи у його відсутності.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, так як обставини, викладені в заяві знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), що розташована за адресою АДРЕСА_3 належала на праві спільної сумісної власності співвласникам: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.17).

Частки співвласників у майні визначені не були.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були співвласниками двоквартирного будинковолодіння АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9).

Спадкоємцем майна померлої за законом став відповідач ОСОБА_2 .

Останній 17.07.2020 року отримав у визначеному законом порядку свідоцтво № НОМЕР_1 про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.11).

Як було встановлено судом, відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у виді частки у праві власності на земельну ділянку, що по АДРЕСА_3 нотаріусом було відмовлено у зв`язку з тим, що не було визначено частки спадкодавця у праві спільної власності на майно (а.с. 10).

Нормами ч. 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено, що доводи позивачки належним чином обґрунтовані доказами, які досліджені судом, ніким не оспорюються та не заперечуються, а також визнаються самими відповідачем по справі, а тому сумніви щодо достовірності цих обставин відсутні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або законом( ст.1217 ЦК України).

У відповідності до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Предметом спору у даній справі є земельна ділянка по АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б)членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Приписом ч.1 ст.368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Приписом ч.1, 2 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Порядок та підстави визначення часток у праві спільної часткової власності визначено у ст. 357 ЦК України.

Згідно із ч.1, 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належала позивачці ОСОБА_1 та померлій ОСОБА_3 , а також те, що між ними був відсутній договір щодо визначення розміру часток у спільному майні, суд виходячи із принципу рівності часток кожного із співвласників спільного сумісного майна, вважає, що частки позивачки та померлої ОСОБА_3 у земельній ділянці є рівними та становлять по Ѕ частці.

Поряд з тим, як вбачається із матеріалів справи, а саме: договору купівлі-продажу квартири, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 , посвідченого 21.07.2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Савчук В.Г., зареєстрованому в реєстрі за №2918, позивачка набула у власність квартиру АДРЕСА_4 (а.с.11-12).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 4 зазначеної вище статті, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеного в постанові №6-3059цс16 від 22 червня 2017 року при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року за №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , пунктом 7 передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом, зокрема, визнання прав.

Отже, після набуття позивачкою ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2020, яка належала померлій ОСОБА_3 , до неї переходить право власності на 1/2 часток земельної ділянки площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку) які належали померлій ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 197, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), що розташована за адресою АДРЕСА_3 , є рівними та становлять по 1/2 частці у кожного.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), право приватної власності на належну ОСОБА_3 Ѕ частку у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку).

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0486 га., кадастровий номер 7310136300:25:003:1082, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку), що розташована за адресою АДРЕСА_3 ,

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В.