Рішення

від 16.09.2020 по справі 910/9833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/9833/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Атом"

про стягнення 65880,14 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Атом" про стягнення 65880,14 грн неустойки за несвоєчасну заміну продукції неналежної якості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-129-01-18-01287 від 02.01.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9833/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати відповідачем штрафу.

03.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну адреси позивача.

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.07.2020 про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Атом" (постачальник, відповідач) укладений договір поставки №53-129-01-18-01287 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити рідини для гідроамортизаторів (далі - продукція) виробництва Орггазнефть, РФ для потреб ВП "Запорізька АЕС", ВП "Южно-Українська АЕС", ВП "Рівненська АЕС" та ВП "Хмельницька АЕС" НАЕК "Енергоатом" (далі - кінцеві споживачі), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, одиниця виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікаціях (далі - Специфікації), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору (у редакції додаткової угоди №3 від 24.01.2018) сума договору становить 1849996,85 грн.

Згідно із п.5.1 договору, строк поставки продукції зазначений у Специфікаціях.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склади Запорізького, Рівненського, Южно-Українського та Хмельницького відділень ВП "Складське господарство" (ВП ЗАЕС, ВП РАЕС, ВП ЮУАЕС та ВП ХАЕС) ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - "Вантажоодержувач") згідно Інкотермс 2010.

Згідно із п. 5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

За змістом пункту 7.3 договору, постачальник несе відповідальність за якість та комплектність продукції. У разі поставки продукції неналежної якості або поставки некомплектної продукції, постачальник зобов`язаний на вимогу покупця (направлену рекомендованим або цінним листом з повідомленням) у 20-денний строк власними силами і за свій рахунок здійснити заміну продукції неналежної якості або доукомплектувати продукцію. Якщо постачальник не здійснив заміну продукції неналежної якості або не доукомплектував продукцію у вказаний строк, покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості (некомплектної продукції).

Строк дії договору становить до 30.06.2018 (п.10.1.договору).

Позивач зазначає, що відповідач згідно із видатковою накладною №РН-000008 від 12.06.2018 поставив відповідачу продукцію зазначену у пункті п.2 Специфікації №3 (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн.

Однак, позивач вказує, що на етапі проведення вхідного контролю було виявлено, що поставлена відповідачем продукція не відповідає вимогам якості.

Листом №07/11072 від 06.07.2018 кінцевий споживач (ВП "Южно-Українська АЕС") направив документи на бракування рідини 131-209, у кількості 330 кг поставленої відповідно до договору №53-129-01-18-01287, а саме: акт на забраковану продукцію №16/471а від 04.07.2018, довідку про виявлені невідповідності №СП.0.0021Ц.3\54 від 02.07.2018 та копію протоколу №202 від 26.06.2018 на адресу позивача (покупця).

Позивач направив на адресу відповідача лист №8823/41 від 13.07.2018 про здійснення заміни неякісної продукції у 20-денний термін відповідно до умов пункту 7.3. договору. Зазначена вимога отримана представником відповідача 20.07.2020, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв`язку.

Оскільки відповідач отримав вказаний лист 20.07.2020, позивач зазначає, що останнім днем заміни продукції неналежної якості, відповідно до вимог п.7.3 договору є 09.08.2018.

Згідно із Актом №125 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 10.08.2018 позивач повернув відповідачу продукцію (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83).

Відповідач згідно із видатковою накладною №РН-000013 від 03.09.2018 повторно поставив відповідачу продукцію, зазначену у пункті п.2 Специфікації №3 (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн.

Також між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі ТМЦ №04-080 від 07.09.2018, у якому сторони визначили, що поставлена відповідачем продукція (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн відповідає всім вимогам укладеного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що продукція на суму 374319,00 грн була поставлена відповідачем повторно з перевищенням строку для заміни продукції неналежної якості, а саме на 24 календарних дні (з 10.08.2018 по 02.09.2018).

За несвоєчасне здійснення заміни продукції неналежної якості позивачем на підставі п.7.3. договору здійснено нарахування штрафу у сумі 74863,80 грн.

01.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №2363/51 від 27.02.2019 про неналежне виконання та стягнення неустойки за договором поставки №53-129-01-18-01287 від 02.01.2018.

У відповіді на претензію позивача (вих. №33 від 25.03.2019) відповідач повідомив позивача, що поставлена позивачу продукція відповідала вимогам якості, у зв`язку із чим відповідач відмовився сплатити штраф нарахований на підставі п.7.3. договору. Натомість відповідач зазначив, що визнає прострочення поставки продукції, у зв`язку зі чим згідно із власним розрахунком на підставі п.7.2. договору зазначив про нарахування штрафу у сумі 8983,66 грн за несвоєчасну поставку продукції.

Оскільки відповідач вимоги позивача у повному обсязі не задовольнив, з урахуванням часткової оплати на суму 8983,66 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення неустойки у сумі 65880,14 грн (74863,80 грн - 8983,66 грн).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1,2 ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно із Специфікацією №3 до договору відповідач зобов`язався поставити рідину 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 311932,50 грн без ПДВ; поставка продукції здійснюється у 1 кварталі 2018 року у строк протягом 30 днів від дати укладення договору.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач згідно із видатковою накладною №РН-000008 від 12.06.2018 поставив позивачу продукцію зазначену у пункті п.2 Специфікації №3 (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн.

У відповідності до п. 2.1. договору якість продукції повинна відповідати технічним характеристикам, які вказані у Специфікації, що встановлюють вимоги до її якості, умовам договору, підтверджуються паспортом або сертифікатом якості заводу-виробника.

У пункті 5.8. договору сторони погодили, що приймання продукції за якістю здійснюється згідно із Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7.

Пунктом 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7) встановлено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Згідно із п.14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з пунктом 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, зазначених у пунктах 19, 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару.

Разом із тим відповідно пункту 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції має бути складено протягом 5 днів з моменту виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

Згідно із матеріалами справи листом №07/11072 від 06.07.2018 кінцевий споживач (ВП "Южно-Українська АЕС") направив документи на бракування рідини 131-209, у кількості 330 кг поставленої відповідно до договору №53-129-01-18-01287, а саме: акт на забраковану продукцію №16/471а від 04.07.2018, довідку про виявлені невідповідності №СП.0.0021Ц.3\54 від 02.07.2018 та копію протоколу №202 від 26.06.2018 на адресу позивача (покупця).

Відповідно до умов пункту 7.3. договору позивач направив на адресу відповідача лист №8823/41 від 13.07.2018 про здійснення заміни неякісної продукції у 20-денний термін. Зазначена вимога отримана представником відповідача 20.07.2020, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв`язку.

10.08.2018 сторонами складено та підписано Акт №125 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів, згідно із яким сторони засвідчили факт передачі матеріально-технічних ресурсів, які не пройшли ВК-2 згідно протоколу №202 від 26.06.2018 та акту на забраковану продукцію №16\471а від 04.07.2018.

Відповідач згідно із видатковою накладною №РН-000013 від 03.09.2018 повторно поставив відповідачу продукцію, зазначену у пункті п.2 Специфікації №3 (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн.

07.09.2018 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі ТМЦ №04-080, у якому сторони визначили, що поставлена відповідачем продукція (Рідина 131-209 по ТУ 6-02-1239-83) на суму 374319,00 грн відповідає всім вимогам укладеного договору.

Судом враховано, що між сторонами не складено та не підписано актів у відповідності до Інструкції № П-7, однак наявні у матеріалах справи довідка про виявлені невідповідності №СП.0.0021Ц.3\54 від 02.07.2018, протокол №202 від 26.06.2018, акт на забраковану продукцію №16\471а від 04.07.2018, Акт №125 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 10.08.2018, Акт приймання-передачі ТМЦ №04-080 від 07.09.2018, видаткові накладні №РН-000008 від 12.06.2018 та №РН-000013 від 03.09.2018 підтверджують факт поставки відповідачем позивачу продукції неналежної якості.

Водночас у пункті 7.3. договору сторони погодили, що у разі поставки продукції неналежної якості відповідач зобов`язаний на вимогу позивача (направлену рекомендованим або цінним листом з повідомленням) у 20-денний строк власними силами і за свій рахунок здійснити заміну продукції неналежної якості. Як встановлено судом вище, позивач на виконання вимог пункту 7.3. договору направив відповідачу лист про здійснення заміни неякісної продукції.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач у відповідності наведених приписів процесуального закону не спростував наведених у позові обставин щодо поставки продукції неналежної якості.

Натомість підписавши Акт №125 приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 10.08.2018 (який містить посилання на протокол №202 від 26.06.2018, акт на забраковану продукцію №16\471а від 04.07.2018), Акт приймання-передачі ТМЦ №04-080 від 07.09.2018 відповідач погодився із фактом поставки товару неналежної якості та відповідно до видаткової накладної №РН-000013 від 03.09.2018 здійснив позивачу повторну поставку продукції.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 7.3 договору, постачальник несе відповідальність за якість та комплектність продукції. У разі поставки продукції неналежної якості або поставки некомплектної продукції, постачальник зобов`язаний на вимогу покупця (направлену рекомендованим або цінним листом з повідомленням) у 20-денний строк власними силами і за свій рахунок здійснити заміну продукції неналежної якості або доукомплектувати продукцію. Якщо постачальник не здійснив заміну продукції неналежної якості або не доукомплектував продукцію у вказаний строк, покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості (некомплектної продукції).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач направив на адресу відповідача лист №8823/41 від 13.07.2018 про здійснення заміни неякісної продукції у 20-денний термін відповідно до умов пункту 7.3. договору. Зазначена вимога отримана представником відповідача 20.07.2020, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв`язку.

Оскільки відповідач отримав вказаний лист 20.07.2020, то у відповідності до умов п.7.3. договору відповідач зобов`язаний був здійснити заміну продукції неналежної якості у строк до 09.08.2018.

Як підтверджено матеріалами справи заміну продукції неналежної якості відповідач здійснив лише 03.09.2018, що підтверджується видатковою накладною №РН-000013 від 03.09.2018.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасного здійснення відповідачем заміни продукції неналежної якості, позивач обґрунтовано здійснив нарахування штрафу на підставі пункту 7.3. договору у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості.

За розрахунком позивача сума штрафу становить 74863,80 грн (374319,00 грн х 20%). Розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

З огляду на вище встановлені судом обставини, заявлена позивачем до стягнення сума штрафу у розмірі 65880,14 грн за вирахування здійсненої відповідачем часткової оплати на суму 8983,66 грн визнається судом обґрунтованою.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє повністю позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Атом" про стягнення 65880,14 грн неустойки.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Атом" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, офіс 208, ідентифікаційний код 41285530) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка (Шевченківський район), буд. 31, ідентифікаційний код 26251923) неустойку у сумі 65880,14 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.09.2020.

Суддя С.О. Турчин