Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/9330/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/9330/20 Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9330/20

за позовом Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівської селищної ради (позивач) надійшла позовна заява № 35/2-339вих-20 від 23.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 123 788,80 грн. (сто двадцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 80 копійок), завданих використанням земельної ділянки площею 0,2015 га по вул. Самарській, 19 в м смт. Олександрівка без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, чим завдано позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року у справі № 910/9330/20 позовну заяву № 35/2-339вих-20 від 23.06.2020 року Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Першому заступнику керівника Костянтинівської місцевої прокуратури строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

15 липня 2020 року через відділ діловодства суду від Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури надійшла заява № 35/2-371вих-20 від 09.07.2020 року Про усунення недоліків .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9330/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105475166546 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/9330/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 23.07.2020 року.

07.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 90 від 31.07.2020 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що заявлена сума розрахована відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, в той час як п. 4 ч. 3. ст. 1212 ЦК України (на яку посилається заявник, як на підставу стягнення орендної плати) регулює відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, тому заявлена сума не є збитками, а отже й застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є неправомірним; при розрахунку заявленої до стягнення суми заявник зазначає, що відповідач повинен відшкодувати збитки за період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 pоку, однак, рішення про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ Добрі ліки було ухвалене позивачем лише 29.01.2018 року, тому розрахунок суми стягнення є безпідставним; відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2020 року № 239/0/191-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:00:000:0068 на дату формування витягу, а саме 14.02.2019 року, становить 742 374,90 грн., на підставі якого позивач зробив розрахунок орендної плати за період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року, при цьому, позивачем не наведено обгрунтувань щодо здійснення такого розрахунку, не зазначено жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за попередній період.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А. зареєстрованим в реєстрі за № 3778, ТОВ Добрі ліки набуло право власності на будівлю, загальною площею 915,5 кв.м, розташовану за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 19.

Пунктом 1.1. зазначеного договору купівлі-продажу встановлено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,2015 га, кадастровий номер 1420355100:00:000:0068 (надалі за текстом також - земельна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, права на яку переходять до Товариства в обсязі та умовах, встановлених для продавця (попереднього власника).

03.01.2018 року ТОВ Добрі ліки звернулося до Олександрівської селищної ради з листом щодо необхідності укладення договору оренди земельної ділянки під будівлею Аптека 69 .

За результатами розгляду листа Олександрівською селищною радою 29.01.2018 року винесено рішення № 7/26-601 про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ Добрі ліки .

В подальшому, Олександрівською селищною радою 03.05.2018 року на адресу Відповідача направлено лист щодо необхідності укладання договору оренди землі разом з проектом договору від 29.01.2018 року, який підписаний головою ради.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-1405439902019 від 24.06.2019 року), який міститься в матеріалах справи, земельна ділянка продавцю (попередньому власнику - ТОВ Альфа Істейт ) в оренду не надавалась.

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:00:000:0068 (номер інформаційної довідки 171914472 від 27.06.2019 року) речові права відповідача не зареєстровані.

Факт використання земельної ділянки під будівлею підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 17.01.2020 року, складеним комісією з самоврядного контролю за використанням та охороною земель Олександрівської селищної ради.

03.03.2020 року Олександрівською селищною радою було направлено відповідачу лист про необхідність прибуття до Олександрівської селищної ради 11.03.2020 року на засідання комісії.

11.03.2020 року Комісією з розгляду питань визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт про визначення розміру збитків, розмір яких становить 195 988,21 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки відділу в Олександрівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.02.2020 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 1420355100:00:000:0068) станом на 2018 рік складала 742 374,96 грн.

Згідно проведеного розрахунку недоотриманого доходу Олександрівською селищною радою за використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів, відповідач повинен відшкодувати Олександрівській селищній раді збитки за період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року на суму 195 988,21 грн., з розрахунку: 742 374,96 грн.*12% = 89 085,00 грн., де: 742 374,96 грн. - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки; 12% - орендна плата у відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 89 085,00 грн. - річна орендна плата 89085,00 грн. : 365 = 244,07 грн., де: 365 - кількість днів, 244,07 грн. - орендна плата за 1 день користування земельною ділянкою, 244,07 грн.*803 = 195 988,21 грн., де: 803 - кількість днів з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року включно.

Відповідно до інформації Олександрівської селищної ради № 338/01-44 від 06.02.2020 року відповідачем до місцевого бюджету за 2018 рік було сплачено земельний податок для юридичних осіб в розмірі 62 863,90 грн. та за 2019 рік сплачено земельний податок для юридичних осіб в розмірі 9335,51 грн. Вказане також підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Донецькій області № 9136/10/05-99-06-02-17 від 04.02.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог заявник зазначає, що відповідач, як власник об`єкту нерухомого майна, що знаходиться по вул. Самарській, 19 в смт. Олександрівка, користувався земельною ділянкою у період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року, з урахуванням сплаченого земельного податку в сумі 62 863,90 грн. за 2018 рік та 9335,51 грн. за 2019 рік, відповідач за рахунок Олександрівської селищної ради отримав дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів в розмірі 123 788,80 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури до суду із цим позовом до ТОВ Добрі ліки про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 123 788,80 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ст. 20 ГК України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться в ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Як встановлено судом, з 29.12.2017 року ТОВ Добрі ліки на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого 29.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А., зареєстрованим в реєстрі за № 3778, набуло право власності на будівлю, загальною площею 915,5 кв.м, розташовану за адресою: Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, 19.

Так, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 123 788,80 грн., завданих використанням земельної ділянки площею 0,2015 га по вул. Самарській, 19 в м смт. Олександрівка без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти у розмірі 123 788,80 грн., завдані використанням земельної ділянки площею 0,2015 га по вул. Самарській, 19 в м смт. Олександрівка без правовстановлюючих документів.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено судом, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, яка на підставі рішення від 29.01.2018 року № 7/26-601 Олександрівської селищної ради Олександрівського району передана ТОВ Добрі ліки в оренду строком на 5 (п`ять) років із земель житлової та громадської забудови, комунальної власності для обслуговування нежитлової будівлі (аптеки), яка розташована за адресою: вул. Самарська, 19, смт. Олександрівка Олександрівський район Донецької області.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

Власником земельної ділянки в смт. Олександрівка по вул. Самарській, 19. є Олександрівська селищна рада, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 123 788,80 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що розрахунок коштів, які просить стягнути позивач з відповідача як безпідставно збережені, були розраховані комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому, комісією вирішувалось саме відшкодування збитків завданих бездоговірним використанням земельної ділянки, а не як витребування безпідставно набутого майна, що мають різну правову природу та підпадають під різне нормативно-правове обгрунтування.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ Добрі ліки по вул. Самарській, 19 в м смт. Олександрівка, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року склала 195 988,21 грн.

При цьому, зазначена сума розрахована, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи долучено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2020 року № 239, натомість відповідні витяги за 2018 - 2019 роки в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд зазначає, що неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 - 2019 роки свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2018 - 2019 роки.

Разом з тим, дослідивши здійснений позивачем розрахунок очікуваної орендної плати за період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за спірний період, а саме не надано відповідних рішень Олександрівської селищної ради на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за час фактичного користування земельною ділянкою.

Натомість, відсутність даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно за 2018 - 2019 роки та відсутність підтвердження належними та допустимими доказами визначення прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12% за 2018 - 2019 роки відповідно, що виключає можливість перевірити правильність визначення орендної плати за спірний період з 29.12.2017 року по 11.03.2020 року або здійснити самостійно власний розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною адресою.

Більше того, при здійсненні розрахунку Комісією з розгляду питань визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не враховано зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 року № 533-IX (3 наступними змінами та доповненнями), зокрема, згідно яких підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено п. 52-4, який передбачає, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

В той час, як розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати здійснено до 11.03.2020 року включно, тобто за період, за який плата за землю (як земельний податок, так і орендна плата) не нараховується та не сплачується.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2020р.

Суддя О.В. Котков