Постанова

від 15.09.2020 по справі 921/48/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. м.Львів Справа №921/48/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бонк Т.Б.,

суддів Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

явка учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Заступника прокурора Тернопільської області, вих №05/2-88 вих. 20 від 27.03.20

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2020 (м. Тернопіль, повний текст ухвали складено 17.03.2020) про закриття провадження

у справі № 921/48/20

за позовом : виконувача обов`язки керівника Чортківської місцевої прокуратури, м.Чортків Тернопільської області, в інтересах держави

до відповідача-1 : Фермерського господарства "ВАЛЕННАТ", м.Заліщики Тернопільської області

відповідача-2 : Дорогичівської сільської ради, с.Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 : громадянина ОСОБА_1 , с.Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів : Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації, м.Заліщики Тернопільської області

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог .

23.08.2019 до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави звернувся керівник Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства Валеннат (далі по тексту - ФГ Валеннат ) та Дорогичівської сільської ради про:

(1)визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради за №24 від 10.02.2016, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на відведення в оренду земельної ділянки у с. Шутроминці для ведення фермерського господарства;

(2)визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради за №55 від 26.10.2016, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки строком на 10 років;

(3)визнання недійсним договору оренди землі б/н від 01.12.2016, укладеного між Шутроминською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого 14.12.2016 відділом з питань державної реєстрації Заліщинської районної державної адміністрації за №18142803;

(4)скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 01.12.2016;

(5)зобов`язання ФГ Валеннат повернути за актом приймання-передачі у володіння та користування Дорогичівської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6122089900:02:001:0193, площею 9,8262 га, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області на території Дорогичівської сільської ради.

Також, до участі в розгляді справи залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 та відділ з питань державної реєстрації Заліщинської районної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Вказаний позов обґрунтований тим, що у 2016 році Шутроминською сільською радою було прийнято низку рішень та укладено договір оренди, внаслідок яких ОСОБА_1 було надано право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах населеного пункту с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області площею 9,8262 га для ведення фермерського господарства. Прокурор вважає, що передача в оренду вказаної земельної ділянки відбулась із порушенням закону, а саме, без проведення земельних торгів.

Прокурор зазначив, що сільською радою, при вирішенні питання надання земельної ділянки, не було перевірено чи заявником раніше було отримано землю для ведення фермерського господарства та не звернуто увагу, що в поданій ОСОБА_1 заяві не було зазначено відомостей про членів фермерського господарства, про наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, не обґрунтовано розмірів земельної ділянки, необхідної для ведення фермерського господарства, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не додано документів, що підтверджують досвід роботи громадянина у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідно, не пересвідчившись в дійсності намірів заявника та наявності в нього наміру створити інше фермерське господарство, сільською радою прийнято спірне рішення №24 від 10.02.2016. Окрім того, прокурор звернув увагу на формальні підстави скасування рішення ради №24, оскільки таке прийнято 10.02.2016, а заяву подано 09.03.2016. Таким чином, ОСОБА_1 скористався правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку з метою уникнення участі в земельних торгах, а передача земельної ділянки громадянину в оренду призвела до передачі її у користування фактично ФГ Валеннат . У зв`язку із припиненням Шутроминської сільської ради, розпорядником цієї земельної ділянки станом на даний час є Дорогичівська сільська рада (ОТГ) Заліщицького району.

Матеріалам вищезазначеного позову присвоєно №921/553/19.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2020 у справі №921/553/19 позовні вимоги у даній справі було роз`єднано, виділивши їх у три самостійні провадження:

(1)визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №24 від 10.02.2016 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 в с. Шутроминці для ведення фермерського господарства - справа №921/553/19;

(2)визнання недійсним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №55 від 26.10.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років ОСОБА_1 - справа №921/47/20;

(3)визнання недійсним договору оренди землі без номеру від 01.12.2016, укладеного між Шутроминською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого 14.12.2016 Відділом з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації за №18142803; скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.12.2016; зобов`язання Фермерського господарства Валеннат повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6122089900:02:001:0193, площею 9,8262га, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Шутроминці Заліщицького району Тернопільської на території Дорогичівської сільської ради, у володіння та користування територіальної громади в особі Дорогичівської сільської ради - справа №921/48/20.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2020 у справі №921/48/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі за позовом виконувача обов`язки керівника Чортківської місцевої прокуратури в інтересах держави до ФГ Валеннат за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів відділу з питань державної реєстрації Заліщинської районної державної адміністрації про: визнання недійсним договору оренди землі б/н від 01.12.2016, укладеного між Шутроминською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого 14.12.2016 відділом з питань державної реєстрації Заліщинської районної державної адміністрації за №18142803; скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 01.12.2016; зобов`язання ФГ Валеннат повернути за актом приймання-передачі у володіння та користування Дорогичівської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6122089900:02:001:0193, площею 9,8262 га, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області на території Дорогичівської сільської ради.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що спірна земельна ділянка передана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 , який в подальшому фермерського господарства не зареєстрував, однак передав цю землю в суборенду вже діючому ФГ Валеннат . Оскільки орендарем у спірному договорі оренди б/н від 01.12.2016 є фізична особа ОСОБА_1 , а не відповідач у даній справі ФГ Валеннат , то місцевий господарський суд дійшов до висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже правовідносини за оскаржуваним договором оренди виникли та продовжують існувати між громадянином та сільською радою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини продовжують існувати між ОСОБА_1 та Шутроминською сільською радою на підставі договору оренди б/н від 01.12.2016, не відповідає фактичним обставинам справи за якими фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач у даній справі ФГ Валеннат .

У зв`язку з цим, апелянт вважає, що місцевий господарський суд не врахував дійсну правову природу правовідносин користування спірною земельною ділянкою, в яких відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами у цих правовідносинах є юридичні особи.

Покликається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , оскільки не врахував правовий висновок викладений у пунктах 5.23-5.25 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №922/538/19.

В судове засідання учасники справи не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд розглядає справу за їх відсутності за наявними у справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без змін, а ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а предметом апеляційного перегляду - наявність або відсутність підстав для закриття провадження у справі з підстав того спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.

За змістом ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду з позовною заявою можуть звертатись прокурор, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. А ст. 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст. 45 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У ст. 8 Закону України Про фермерське господарство вказано, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За змістом ст. 89, 91, 92 ЦК України та ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у ст. 12 Закону України Про фермерське господарство .

За змістом ст. 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Таким чином, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не було зареєстрованим, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 11.09.2019 у справі №620/371/17.

Судами встановлено, що рішенням Шутроминської сільської ради за №55 від 26.10.2016 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки строком на 10 років, на підставі якого між ним і Шутроминською сільською радою укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 14.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

Після отримання зазначеної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 нового фермерського господарства не створив, що підтверджується довідкою, а передав її в суборенду вже діючому ФГ Валеннат , яке зареєстроване раніше.

Судом попередніх інстанцій установлено і те, що із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Валеннат не зверталось, йому ця земельна ділянка не виділялась та в установленому законом порядку не передавалась в оренду.

Ураховуючи встановлені судами обставини, що ОСОБА_1 не зареєстрував нового фермерського господарства після отримання спірної земельної ділянки в оренду із цією метою, у цій справі спірна земельна ділянка за договором оренди землі від 01.12.2016 надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у цій справі ОСОБА_1 виступає як фізична особа, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин у цій справі.

З урахуванням наведеного, не підтвердилась підстава апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо невірного застосування норм процесуального права.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на правові висновки, наведені у пунктах 5.23-5.25 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №922/538/19відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на те, що у наведеній справі суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, виходив з обставин створення на час відкриття провадження у справі фізичною особою фермерського господарства після укладення договору оренди, що стало підставою для віднесення цих спорів до господарської юрисдикції.

Натомість у справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов до висновку про віднесення цього спору до цивільної юрисдикції з огляду на те, що на час відкриття провадження у справі нове фермерське господарство, для ведення якого надавалася спірна земельна ділянка ОСОБА_1 , останнім зареєстровано не було.

Таким чином, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі, у якій подано апеляційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які посилається прокурор у апеляційній скарзі, оскільки зазначений висновок не є різним за своїм змістом, а зроблений судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що даний спір підсудний господарському суду, оскільки землекористувачем спірної земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору, є ФГ Валеннат як юридична особа, а не ОСОБА_1 , як громадянин, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки землі передані фермерському господарству в суборенду не є землями фермерського господарства у розумінні ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , а тому їх користувачем є ОСОБА_1 як фізична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою фактичної заміни орендаря не відбулося, обов`язки землекористувача від ОСОБА_1 , як керівника ФГ Валеннат до цього фермерського господарства за договором суборенди не перейшли, тому ототожнення цієї фізичної особи та ФГ Валеннат у спірних правовідносинах є неправильним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі № 468/972/17-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 922/1377/19.

Згідно з ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, апеляційний господарський суд, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2020 у цій справі прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення то судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 278, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Тернопільської області, вих №05/2-88 вих. 20 від 27.03.20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2020 у справі №921/48/20 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2102,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бонк Т.Б.

Судді: Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 18.09.2020.