Постанова

від 16.09.2020 по справі 924/1264/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Справа № 924/1264/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця Гомонової Валентини Миколаївни на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 р. у справі №924/1264/19 (суддя Заярнюк І.В., повний текст рішення складено 13.04.2020 р.)

за позовом Хмельницької міської ради

до фізичної особи-підприємця Гомонової Валентини Миколаївни

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 18 311,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 р. у справі №924/1264/19 позов Хмельницької міської ради до фізичної-особи підприємця Гомонової Валентини Миколаївни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 18311,16 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної-особи підприємця Гомонової Валентини Миколаївни на користь Хмельницької міської ради 18311,16 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 1921 грн. витрат на оплату судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 01.01.2016 р. до 01.10.2019 р. (період заявлений позивачем) користувався земельною ділянкою загальною площею 105 кв.м (як зазначено позивачем у розрахунках за грудень 2019 р.) по АДРЕСА_1, на якій знаходиться нежитлового приміщення загальною площею 251,3 кв.м., що належать фізичній особі-підприємцю Гомоновій В.М., однак, не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Місцевий господарський суд вказує, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Водночас за змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому з огляду на викладене фізична особа-підприємець Гомонова В.М., як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене всупереч нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач у даній справі повинен: надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства; надати докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також підтвердити обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Апелянт вважає хибними висновки господарського суду про формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільного права, шляхом посилання на пункт 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр , котрим визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, оскільки дія договору припинилась у 2007 р., тобто юридичного факту, щоб підтверджував право користування земельною ділянкою з 2017 р. і похідного від нього факту формування земельної ділянки у об`єкт цивільних прав не існує.

Скаржник вказує, що суд у своєму рішенні зазначає, що об`єкт нерухомого майна займає всю земельну ділянку площею 105 кв.м., однак цей факт встановлений судом недопустимими доказами, оскільки поданий позивачем кадастровий план, на який посилається суд, не існував на час виникнення спірних правовідносин, оскільки такі межі встановлені лише в момент державної реєстрації 12.08.2019 р. і не можуть підтверджувати конфігурацію ділянки у минулому, а також наведений доказ суперечить іншому доказу, на котрий посилається суд, а саме договору №739 від 18.09.2002 р. в якому площа дорівнює 106 кв.м..

Таким чином ФОП Гомонова В.М. вважає, що оскільки інших правовстановлюючих документів на час виникнення спірних правовідносин не існувало, а дія договору припинилась, висновок про існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства не має правового обґрунтування.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відсутність кадастрового номера у спірної земельної ділянки унеможливлює гіпотетичне здійснення будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, зокрема передачу її в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі".

Також відповідач вважає, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2018 р. не може вважатись допустимим доказом у справі в розумінні Закону України "Про оцінку земель", оскільки позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог без наявності даних щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який має бути визначено у вигляді витягу з технічної документації після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у порядку визначеному ст. 79-1 Земельного кодексу України. Таким чином апелянт вважає, що здійснений розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 105 кв.м. є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав на час виникнення та існування спірних правовідносин, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Отже, оскільки інших правовстановлюючих документів на час виникнення спірних правовідносин не існувало, а дія договору припинилась, висновок про існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства не має правового обґрунтування.

22.07.2020 р. Хмельницька міська рада, подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гомонової В.М. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 р. у справі №924/1264/19 без змін.

Позивач зазначає, що на підставі договору №739 від 18.09.2002 р., відповідач використовує земельну ділянку площею 106 кв.м по АДРЕСА_1 починаючи з 2002 року, а тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" дана земельна ділянка є сформованою ще з 2002 р. і з цього часу є об`єктом цивільних прав. Сформованість земельної ділянки підтверджується також витягом із технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки від 12.11.2019 р. №18-22-0-19, згідно якого земельна ділянка площею 105 кв.м. по АДРЕСА_1 є сформованою і має кадастровий номер 6810100000:01:003:0426.

На зазначеній земельній ділянці площею 105 кв.м знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачу і існування якого неможливо окремо від земельної ділянки. Крім цього, з кадастрового плану, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що об`єкт нерухомого майна займає повністю всю земельну ділянку площею 105 кв.м. Вказаний документ визначає площу, межі та координати земельної ділянки, на якій розташовано належний відповідачу об`єкт нерухомого майна.

Позивач вважає, що в даному випадку та обставина, чи була сформована протягом усього зазначеного у позові періоду земельна ділянка площею 105 кв.м по АДРЕСА_1 немає жодного значення для вирішення даної справи, оскільки розрахунок суми коштів проведено лише, виходячи з площі земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, визначаючи її розмір по контуру будівлі, а тому вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що позивачем не доведено розмір площі спірної земельної ділянки.

Також позивач вважає, що поданий ним витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.11.2019 р. №18-22-0.33-2259/116-19, виданий відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідає вимогам ст.23 Закону України "Про оцінку земель", а проведені на їх підставі розрахунки безпідставно збережених коштів є обґрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства.

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Гомонової В.М. на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 р. у справі №924/1264/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2018 р. Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради звернувся з листом №531/02-12 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, відповідно до якого з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок на території м. Хмельницького з порушенням земельного законодавства, просять надати інформацію щодо сплачених сум орендної плати/земельного податку Гомоновою Валентиною Миколаївною за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 за період з 2015-2018 р.р. (а.с.15).

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було надано інформацію щодо задекларованих та сплачених коштів орендної плати/земельного податку та вказано, що ФОП Гомонова В.М. за земельну ділянку по АДРЕСА_1 сплатила у 2016 році - 17155,33грн., у 2017 році - 18184,65 грн., у 2018 році - 18184,65 грн.(а.с.16).

Також Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області у відповідь на запит від 11.06.2019 р. №2024/02-13 було надано інформацію, що станом на 14.06.2019 р. Гомоновою Валентиною Миколаївною задекларовано та сплачено орендну плату за земельну ділянку по АДРЕСА_1 в сумі: за 2018 р. - 18184,65 грн., за 2019 р. - 6061,56 грн. (а.с.17).

05.03.2018 р. представниками відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та складено Акт обстеження земельної ділянки від 05.03.2018 р. (а.с.19)

При обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 комісією встановлено, що на земельній ділянці знаходиться приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1". Земельна ділянка має вільний доступ зі сторони вул. Кам`янецької.

В акті вказано, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 220,3 кв.м. по АДРЕСА_1 належить Гомоновій Валентині Миколаївні згідно свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 251,3 кв.м. згідно рішення суду від 23.10.2007 р. за даною адресою.

Також в акті зазначено, що рішенням 3-ої сесії міської ради від 19.06.2002 р. № 23 ПП Гомоновій Валентині Миколаївні надано в оренду земельну ділянку площею 106 кв. м. по АДРЕСА_1 під магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", договір не укладався. Рішенням 19-ої сесії міської ради від 06.08.2008 р. №40 ФОП Гомоновій Валентині Миколаївні надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 136 кв. м. по АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення. На даний час рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки міською радою не приймалося та вищевказана земельна ділянка згідно земельного законодавства не оформлена.

Водночас як вбачається з матеріалів справи 18.09.2002 р. між Хмельницькою міською радою та приватним підприємцем Гомоновою Валентиною Миколаївною було укладено договір оренди земельної ділянки №739 (а.с. 24-25). Пунктом 1.1. договору орендодавець на підставі рішення №23 третьої сесії міської Ради від 19.06.2002 р. надає орендареві у платне володіння і користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0106 га строком на 5 років під приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1". З 18.09.2007 р. термін дії договору оренди закінчився.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 25.12.2014 р. Гомонова Валентина Миколаївна є власником нежитлового приміщення, загальною площею 222,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 23.10.2007 р. (а.с.42).

Частиною 1 статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 1,2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Однак з 2007 року ФОП Гомонова В.М. договір оренди землі не уклала, право на землю не оформила, користувалась земельною ділянкою без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, та плату за користування спірною земельною ділянкою не здійснювала у повному обсязі. Відповідачем не було подано до суду будь-яких доказів, що спростовували б позовні вимоги Хмельницької міської ради в цій частині.

Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини третьої та четвертої цієї статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частині шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Водночас пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів) земельної ділянки державної чи комунальної власності. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до вимог пункту 3 цього розділу Закону у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,0106 га на підставі рішення №23 третьої сесії міської Ради від 19.06.2002 р. згідно договору оренди земельної ділянки №739 від 18.09.2002 р. була передана у платне володіння та користування приватному підприємцю Гомоновій Валентині Миколаївні під приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірна земельна ділянка була сформована з 2002 р. та з цього часу є об`єктом цивільних прав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що припинення договору оренди у зв`язку із закінченням терміну його дії не є підставою для припинення існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а тому суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав.

У даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у зв`язку із використанням відповідачем земельної ділянки по вул. Кам`янецька у м. Хмельницькому без належних правових підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наведених положень законодавства, оскільки такі відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.

Таким чином з огляду на обставини справи, фізична особа-підприємець Гомонова В.М., як власник об`єкта нерухомого майна та як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у вигляді орендної плати, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Хмельницькій міській раді на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що кадастровий план земельної ділянки (а.с.20) не може підтверджувати конфігурацію ділянки в минулому, оскільки такі межі були встановлені лише в момент державної реєстрації 12.08.2019 р., а також про те, що кадастровий план суперечить договору оренди земельної ділянки №729 від 18.09.2002р., в якому площа земельної ділянки визначена 0,0106 га, та вважає необхідне вказати наступне.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення площею 251,3 кв.м. власником якого з 25.12.2014 р. є Гомонова Валентина Миколаївна , існування якого неможливе окремо від земельної ділянки.

Як вбачається із кадастрового плану земельної ділянки від 26.03.2018 р. оформленого ФОП Борисюк С.М. для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0105 га за адресою: АДРЕСА_1 , будівля займає повністю всю земельну ділянку.

Колегія суддів зауважує, що судом першої достовірно встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що само по собі свідчить про фактичне використання фізичною-особою підприємцем Гомоновою В.М. спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів зауважує, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався з урахуванням площі земельної ділянки у розмірі 0,0105 га, згідно відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:003:0426 (а.с.62) на якій фактично розміщене нежитлове приміщення, власником якого є відповідач. Таким чином розмір земельної ділянки використаний позивачем під час розрахунків безпідставно збережених коштів є меншим ніж розмір визначений договором оренди.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять та відповідачем не було подано доказів, що свідчили б про зміну площі нерухомого майна та відповідно могли б вказувати на зміну конфігурації земельної ділянки на якій воно розміщене. Як вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2019р. (а.с.42) відомості про це в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Також у своїй апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог без наявності даних, щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який має бути визначено у вигляді витягу з технічної документації після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в порядку визначеному ст.79-1 Земельного кодексу України, а витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2018 р. не може вважатись допустимим доказом в розумінні Закону України Про оцінку земель .

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками апелянта, виходячи з наступних підстав.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 18-22-0.33-1001/116-18 від 28.02.2018 р. сформованим головним спеціалістом Відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 136 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - під нежитлове приміщення (магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1") становить: за 2015 р. - 281662 грн., за 2016 р. - 403439 грн., за 2017-2018 роки - 342116 грн. (а.с. 18)

Також як вбачається з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 18-22-0.33-2289/116-19 від 12.11.2019 р. сформованим головним спеціалістом Відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 105 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:01:003:0426 становить: за 2019 р. - 330167 грн. (а.с. 50)

На думку суду, подані позивачем витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідають вимогам ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" є належними та допустимими доказами, а відповідно проведені на їх підставі розрахунки безпідставно збережених коштів є обґрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства.

Водночас колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що як вбачається з листів Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 27.03.2018р.(а.с. 16) та від 02.12.2019 р. (а.с.52) фізична особа підприємець Гомонова В.М. частково сплачувала кошти орендної плати/земельного податку за земельну ділянку у м.Хмельницькому по АДРЕСА_1. Зокрема у 2016 р. сплатила 17155,33 грн., у 2017 р. - 18184,65 грн., у 2018 р. - 18184,65 грн., у 2019 р. - 15153,90 грн., тим самим відповідач вчиняв дії, що свідчать про визнання нею обов`язку.

При цьому апеляційний суд також враховує відсутність подання відповідачем до суду будь-яких контррозрахунків розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 18311,16 грн. у розмірі орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2016 р. по 01.10.2019 р. з урахуванням сум орендної плати сплаченої відповідачем за спірний період.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 р. у справі №924/1264/19 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної-особи підприємця Гомонової Валентини Миколаївни - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.