Постанова

від 10.09.2020 по справі 913/105/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа № 913/105/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства «Легас» (вх. № 1818 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2020 у справі №913/105/20 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Драгнєвіч О.В., повний текст рішення складено та підписано 02.07.2020)

за позовом Фермерського господарства «Легас» , с.Троїцьке Попаснянського району Луганської області,

до Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області, с.Троїцьке Попаснянського району Луганської області,

про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2020 року Фермерське господарство «Легас» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» в частині визначення строку дії договорів оренди земельних ділянок строком на один рік;

- зобов`язання керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченко М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з ФГ «Легас» на строк не менше семи років договори оренди двадцяти трьох земельних ділянок загальною площею 201,7445 га у вигляді ріллі, які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв) знаходяться на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області за межами населених пунктів та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок колишнього КСП «Попаснянський» .

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.06.2020 у справі №913/105/20 у позові відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн віднесено на позивача.

Фермерське господарство «Легас» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що враховуючи вимоги діючого законодавства України та умови укладених між сторонами договорів оренди землі, ФГ Легас вважає, що його фермерське господарство не набуло право на користування на правах оренди земельними ділянками, оскільки ці договори оренди не пройшли державної реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з чим ФГ Легас , як орендар, не може повною мірою користуватися правами та виконувати свої обов`язки за цими договорами. Тому, ФГ Легас вважає, що усі 23 договори оренди землі, які були укладені між сторонами у справі, фактично є недійсними, оскільки державний реєстратор відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, посилаючись на невідповідність наданих для державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок вимогам ст.19 Закону України Про оренду землі та ч.11 ст.93 Земельного кодексу України в частині строків дії договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Крім того, посилається на те, що відсутність інформації щодо наявності будь-якого власника цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, на думку позивача, свідчить про те, що ці землі не є державною або комунальною власністю, не належить на праві власності будь-яким юридичним або фізичним особам, а відносяться до числа нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок колишнього КСП Попаснянський .

Учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.07.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, які повернулись до суду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як зазначає позивач в позовній заяві, ФГ «Легас» до 2019 здіснювало господарську діяльність з виробництва товарної сільськогосподарської продукції на землях, розташованих на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області на підставі відповідних договорів оренди землі, строк більшості дії яких закінчився у 2019 році.

02.08.2019 ФГ «Легас» листом №4 звернулося до керівника військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за рахунок земель, що є нерозподіленими земельними ділянками, які розташовані за межами населених пунктів на території колишнього КСП «Попаснянський» .

06.08.2019 керівником військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області прийнято розпорядження №70 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ «Легас» , відповідно до якого вирішено надати фермерському господарству «Легас» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель, що є нерозподіленими земельними ділянками колишнього КСП «Попаснянський» загальною орієнтовною площею 201,74 га, які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв), розташовані за межами населених пунктів , на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькій сільській раді Попаснянського району Луганської області, а саме:

- масив (контур) № НОМЕР_1 : земельна ділянка №6.2, орієнтовною площею 6,7400 га - рілля; земельна ділянка №7, орієнтованою площею 9,4200 га - рілля; земельна ділянка №11, орієнтовною площею 8,5400 га - рілля; земельна ділянка №13, орієнтовною площею 8,3000 га - рілля; земельна ділянка №14, орієнтовною площею 8,3000 га - рілля; земельна ділянка №29, орієнтовною площею 8,2600 га - рілля.

- масив (контур) № НОМЕР_2 : земельна ділянка № НОМЕР_3 , орієнтовною площею 8,3000 га - рілля; земельна ділянка №34, орієнтовною площею 8,8600 га - рілля; земельна ділянка №37, орієнтовною площею 12,2700 га - рілля; земельна ділянка №38, орієнтовною площею 10,3800 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_4 : земельна ділянка № НОМЕР_5 , орієнтовною площею 13,0700 га - рілля; земельна ділянка №21.2, орієнтованою площею 1,8300 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_6 : земельна ділянка № НОМЕР_7 , орієнтовною площею 9,9000 га - рілля; земельна ділянка №5, орієнтовною площею 10,0000 га - рілля; земельна ділянка №6.1, орієнтовною площею 3,8100 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_8 : земельна ділянка № НОМЕР_9 , орієнтовною площею 9,5100 га - рілля; земельна ділянка №3, орієнтовною площею 9,8300 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_10 : земельна ділянка № НОМЕР_11 , орієнтовною площею 8,7600 га - рілля; земельна ділянка №60, орієнтовною площею 11,0700 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_12 : земельна ділянка № НОМЕР_13 , орієнтовною площею 8,0000 га - рілля;

- масив (контур) №59,60: земельна ділянка АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 8,5000 га - рілля; земельна ділянка №84, орієнтовною площею 8,4500 га - рілля;

- масив (контур) № НОМЕР_14 : земельна ділянка № НОМЕР_15 , орієнтовною площею 9,6400 га - рілля.

27.11.2019 ФГ «Легас» листом №14 звернулося до керівника військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області з клопотанням, в якому просило затвердити технічну документацію та передати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, до дня державної реєстрації права власності на земельні ділянки зазначені в клопотанні, які сформовані за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваної земельної ділянки в натурі на місцевості, розробленої ДП «Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , що розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області.

29.11.2019 керівником військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області прийнято розпорядження №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» , яким вирішено:

« 1.Затвердити технічну документацію та передати в оренду ФГ «Легас» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки загальною площею 201,7445 га - рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 1 (один) рік, до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:001:0048, загальною площею 9,5100 га (ділянка № 2 в масиві (контурі) № 39 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:001:0047, загальною площею 9,8317 га (ділянка № 3 в масиві (контурі) №39 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0075, загальною площею 9,4200 га (ділянка №7 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0067, загальною площею 6,7400 га (ділянка №6.2 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:066, загальною площею 9,9000 га (ділянка №4 в масиві (контурі) № 40 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0074, загальною площею 10,0000 га (ділянка №5 в масиві (контурі) №40 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0072, загальною площею 3,8100 га (ділянка №6.1 в масиві (контурі №40 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0068, загальною площею 13,0700 га (ділянка № НОМЕР_5 в масиві (контурі) №45 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0069, загальною площею 1,8300 га (ділянка №21.2 в масиві (контурі) №45 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0065, загальною площею 8,5400 га (ділянка № НОМЕР_16 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0064, загальною площею 8,3000 га (ділянка № НОМЕР_17 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0071, загальною площею 8,3000 га (ділянка № НОМЕР_18 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0070, загальною площею 8,2630 га (ділянка № НОМЕР_19 в масиві (контурі) №41 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0063, загальною площею 8,3000 га (ділянка № НОМЕР_3 в масиві (контурі) №42 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0076, загальною площею 8,8600 га (ділянка № НОМЕР_20 в масиві (контурі) №42 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0073, загальною площею 12,2699 га (ділянка № НОМЕР_21 в масиві (контурі) №42 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:002:0077, загальною площею 10,3800 га (ділянка № НОМЕР_22 в масиві (контурі) №42 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:008:0172, загальною площею 8,4500 га (ділянка №84 в масиві (контурі) №59,60 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:008:0173, загальною площею 8,5000 га (ділянка №83 в масиві (контурі) №59,60 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:008:0171, загальною площею 9,6400 га (ділянка № НОМЕР_15 в масиві (контурі) №61 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:006:0041, загальною площею 8,7600 га (ділянка №59 в масиві (контурі) №67 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:006:0040, загальною площею 11,0699 га (ділянка №60 в масиві (контурі) №67 колишнього КСП «Попаснянський» ); земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:006:0039, загальною площею 8,0000 га (ділянка №67.1 в масиві (контурі) №70 колишнього КСП «Попаснянський» ); які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв), розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької сільської ради Попасняського району Луганської області.

2.Встановити річну орендну плату за використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок ФГ «Легас» у розмірі 4% від їх нормативно грошової оцінки.

3.Затвердити розрахунок орендної плати за використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок ФГ «Легас» (додаток №1 до розпорядження).

4.ФГ Легас у встановлений термін зареєструвати речове право нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок відповідно до порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.»

Обґрунтовуючи наведене розпорядження керівник військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області у листі від 29.11.2019 №149 зазначив, що при розбіжності між загальним та спеціальним нормативно правовими актами перевага надається спеціальному, тому перевагу надано п.27 ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» , яким заборонено передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності на строк понад один рік, в зв`язку з чим позивачу відмовлено у наданні в оренду земельних ділянок на строк 10 років.

02.12.2019 між Військово-цивільною адміністрацією сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області, орендодавцем, та ФГ «Легас» , орендарем, підписано 23 договори оренди землі: №№18-40 загальною площею 201,7445 га, за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення - нерозподілених (невитребуваних) земель - рілля, які знаходяться за межами населених пунктів на території, що за даними Державного земельного кадастру враховується в межах Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області.

20.12.2019 позивач звернувся до Відділу надання адміністративних послуг Попаснянської районної державної адміністрації з заявою про державну реєстрацію вказаних договорів оренди землі.

Рішеннями від 23.12.2019 та від 24.12.2019 №50399266, №50399327, №50398881, №50400526, №50400249, №50402034, №50402320, №50400802, №50402573, №50439365, №50401517, №50402137, №50402969, №50402944, №50403302, №50438993, №50438120, №50438553, №50436152, №50436496, №50433680, №50435752, №50433302, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, посилаючись на невідповідність наданих для державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок вимогам ст.19 Закону України «Про оренду землі» та ч.11 ст.93 Земельного кодексу України в частині строків дії договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та четвертій ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Нормами ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною першою ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Нормами ч.2 ст.1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» унормовано, що військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження, зокрема, обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області.

Указом Президента України №123/2015 від 05.03.2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» , зокрема, утворено Військово-цивільну адміністрацію сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, позивач посилається на невідповідність розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 вимогам п.11 ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ч.3 ст.19 Закону України Про оренду землі щодо строку надання в оренду земельних ділянок, та зазначає про порушення його прав таким розпорядженням не лише обмеженістю строку оренди, а й взагалі неможливістю реалізувати своє право користування земельними ділянками відмовою, в зв`язку з цим, в державній реєстрації права оренди.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.11 ст.93 Земельного кодексу України строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Аналогічні вимоги щодо строків оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення передбачені ч.3 ст.19 Закону України «Про оренду землі» , відповідно до якої при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Частиною 12 ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» унормовано, що повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з п.27 ч.1 ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» в частині визначення строку дії договорів оренди земельних ділянок на один рік.

Підставою для відмови у наданні в оренду земельних ділянок на строк 10 років відповідач визначив обмеження, встановлені п.27 ч.1 ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» , яким до повноважень ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області віднесено вирішення відповідно до наведеного Закону питання регулювання земельних відносин - крім вирішення питання відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік .

Також, в обґрунтування прийняття ним оскаржуваного розпорядження відповідач послався на п.12 ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» , яким передбачено здійснення повноважень військово-цивільних адміністрацій в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Вважає Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Однак, як зазначено в наявних в матеріалах справи документах, дані земельні ділянки є нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками колишнього КСП «Попаснянський» та знаходяться за межами населених пунктів на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області, за своїм призначенням є землями сільськогосподарського призначення.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), врегульовані Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Частинами 1, 2 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Як унормовано ч.3 наведеної статті нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Частиною ч.4 наведеної статті передбачено, що у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку , він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним (ч.4, 5 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження).

З урахуванням наведених норм законодавства земельні ділянки, які є об`єктом оренди у даній справі, не належать до складу земель комунальної власності територіальної громади села Троїцького Попаснянського району, в зв`язку з чим застосування відповідачем обмежень, встановлених п.27 ч.1 ст.4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» стосовно строку надання в оренду земельних ділянок комунальної власності, є неправомірним. В зв`язку з чим розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» в частині визначення строку надання в оренду нерозподілених земельних ділянок строком на один рік, є таким, що не відповідає положенням ч.11 ст.93 Земельного кодексу України та ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , якими передбачено мінімальний строк оренди земельних ділянок не менше як 7 років.

Місцевий господарський суд, розглядаючи позовні вимоги в цій частині, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача. Однак, з огляду на недоведеність належності спірних земельних ділянок до невитребуваних (нерозподілених) земель та обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, відмовив в задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо належності земельних ділянок до складу невитребуваних (нерозподілених) земель колишнього КСП Попаснянський .

За змістом ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 2 наведеного Закону унормовано, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру (ст.3 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Позивачем до матеріалів справи надані витяги з Державного земельного кадастру по 23 земельним ділянкам, які він бажає отримати у користування.

З інформації, наявної в Державному земельному кадастрі вбачається, що всі ці земельні ділянки сформовані, мають кадастровий номер, є землями сільськогосподарского призначення для ведення товарного сільськогосподарского виробництва та в графі форми власності міститься запис - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Наведеними доказами в сукупності з іншими документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом №1 загальних зборів членів трудового колективу радгоспу Попаснянський від 05.12.1994, техніко-економічних показників, графічного матеріалу земельних ділянок (а.с.54-57 т.2) та відсутність в матеріалах справи інформації щодо прав іншіх осіб на спірні земельні ділянки, дозволяє апеляційному суду дійти висновку про вірогідність доказів, наданих позивачем та відповідачем на підтвердження обставин належності земельних ділянок, на які претендує позивач, до нерозподілених (невитребуваних) та розповсюдження на них відповідного правового режиму.

Стосовно обраного позивачем способу захисту права, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки .

Як свідчать матеріали справи, рішеннями Відділу надання адміністративних послуг Попаснянської районної державної адміністрації від 23.12.2019 та від 24.12.2019 державний реєстратор відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, посилаючись на невідповідність наданих для державної реєстрації 23 договорів оренди земельних ділянок вимогам ст.19 Закону України «Про оренду землі» та ч.11 ст.93 Земельного кодексу України в частині строків дії договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про реалізацію сторонами оспорюваного позивачем розпорядження від 29.11.2019 №109 та вичерпання ним своєї дії в результаті укладення зазначених вище договорів оренди землі №№18-40 від 02.12.2019, з огляду на те, що за підписаними договорами фактично речове право на земельні ділянки не виникло через відсутність їх державної реєстрації в порядку, встановленому діючим законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» щодо визначення строку дії договорів оренди земельних ділянок строком на один рік обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченко М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з ФГ «Легас» на строк не менше семи років договори оренди вказаних двадцяти трьох земельних ділянок загальною площею 201,7445 га у вигляді ріллі, які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв) знаходяться на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області за межами населених пунктів та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок колишнього КСП «Попаснянський» , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України у пункті 4.5 Рішення від 05.10.2005 №6-рп/2005 зазначив, що розглядаючи положення частини четвертої статті 5 Конституції України" ніхто не може узурпувати державну владу" у системному зв`язку з положеннями частин другої, третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону України, [Суд] дійшов висновку, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об`єднаннями тощо.

Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Зміст наведених правових норм і Рішення Конституційного Суду України у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що виключно визначеним законом органом (посадовою особою) і жодним іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватися повноваження і прийматись рішення, які згідно Конституції України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої або виконавчої влади.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Таким чином, з врахуванням наведеного, належним та допустимим способом захисту може бути позовна вимога, спрямована на зобов`язання компетентного органу державної влади вчинити певні дії згідно з встановленою законом процедурою з метою вирішення питання, віднесеного до повноважень такого органу, у випадку, якщо судом буде встановлено безпідставне ухилення такого органу від прийняття рішення (про зобов`язання певного органу державної влади розглянути заяву або звернення та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства без вказівки на те, яке саме рішення повинно бути прийнято тощо).

Проте, є неприпустимим вирішення судом самостійно питань, віднесених до виключної компетенції інших державних органів, без дотримання встановленої законом процедури вирішення таких питань, як просить позивач - зобов`язати керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченко М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з ФГ «Легас» на строк не менше семи років договори оренди двадцяти трьох земельних ділянок загальною площею 201,7445 га у вигляді ріллі, які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв) знаходяться на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області за межами населених пунктів та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок колишнього КСП «Попаснянський» .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/19344/18.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, місцевий господарський суд послався на реалізацію позивачем права на укладення договорів оренди, однак, даний висновок суду першої інстанції є помилковим, з підстав наведених вище, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, з підстав, наведених судом апеляційної інстанції.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача усі понесені у справі судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частинами 1-4 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До позовної заяви позивачем надані:

- договір про надання правової допомоги від 07.02.2020 №07-02/20, укладений між фермерським господарством Легас та адвокатом Закопайло Віталієм Анатолійовичем, згідно з яким адвокат зобов`язався надавати необхідну правничу допомогу клієнту та здійснювати представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (а.с.143-144 т.1);

- додаток №1 до договору від 07.02.2020, відповідно до якого вартість послуг складає 5000,00 грн (а.с.145 т.1);

- акт здачі-приймання наданих послуг від 10.02.2020 №1, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт адвокатом станом на дату підписання цього акту складає 5000,00 грн. Підписанням цього акту клієнт підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень договору від 07.02.2020 №07-02/20, а також немає претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому акті (а.с.146 т.1);

- рахунок-фактуру від 10.02.2020 №4 на суму 5000,00 грн (а.с.147 т.1);

- платіжне доручення від 12.02.2020 №303 на суму 5000,00 грн (а.с.148 т.1).

Тобто, наданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Згідно з п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 1 ст.129 ГПК України унормовано, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача та відповідача порівну.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2020 у справі №913/105/20 слід скасувати, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.п.б) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Легас» задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2020 у справі №913/105/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області Шевченка М.А. від 29.11.2019 №109 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок» в частині визначення строку дії договорів оренди земельних ділянок строком на один рік.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області (93354, Луганська область Попаснянський район, с.Троїцьке, пров.Оборонної, 1, код ЄДРПОУ 39805974) на користь Фермерського господарства Легас (93354, Луганська область Попаснянський район, с.Троїцьке, вул.Соборна, буд.27, код ЄДРПОУ 31791420) 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2102,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2020.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова