Рішення

від 17.09.2020 по справі 903/567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2020 року справа № 903/567/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Шевчук Я.Ю. - адвокат (ордер серія ВЛ №000,077856 від 16.09.2020р., посвідчення №1227 від 30.04.2020р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН", с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Приватного підприємства "ТМ "Хороший смак", м. Луцьк

про стягнення 50 496,04 грн.

Встановив:

05 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 03.08.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" про стягнення на його користь з Приватного підприємства "ТМ "Хороший смак" 50 496,04 грн., в тому числі, 44 192,18 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених відповідачу згідно видаткової накладної №1 від 16.01.2020р. на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р., 4 540,87 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в частині проведення розрахунків по оплаті отриманого товару, 782,82 грн. трьох процентів річних, а також 980,17 грн. інфляційних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.08.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 07.09.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 07.09.2020р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2020р.

15 вересня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області була зареєстрована заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" від 15.09.2020р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, у зв`язку зі сплатою 44 192,18 грн. (докази оплати - платіжне доручення №482 від 07.09.2020р.) основної заборгованості, зменшує пред`явлені до відповідача позовні вимоги. При цьому просить суд стягнути з ПП "ТМ "Хороший смак" 4 540,87 грн. пені, 782,82 грн. трьох процентів річних, 980,17 грн. інфляційних, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Поруч з цим просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, засвідчив, що ПП "ТМ "Хороший смак" було сплачену основну суму заборгованості в розмірі 44 192,18 грн. відповідно до платіжного доручення №482 від 07.09.2020р. При цьому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені. Зазначає, що нарахована позивачем сума пені є неспівмірною до суми основного боргу, а несвоєчасною оплатою за товарно-матеріальні цінності відповідачем не було спричинено позивачу жодних збитків крім інфляційних втрат. При цьому просить суд взяти до уваги той факт, що сума основного боргу в розмірі 44 192,18 грн. була повністю погашена відповідачем в добровільному порядку.

З приводу покладення на відповідача обов`язку відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. заперечив, зазначив, що розмір витрат є неспівмірним з об`ємом виконаних робіт, дана справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, вважає, що робота адвоката зводилася лише до написання позовної заяви про стягнення боргу лише за однією видатковою накладною та не може оцінюватися у 8000,00 грн., просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову, підписана адвокатом ПП "ТМ "Хороший смак" Шевчуком Я.Ю. (ордер серія ВЛ №000,077856 від 16.09.2020р.), визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд прийняв визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

03 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" (Постачальник) та Приватним підприємством "ТМ "Хороший смак" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №5, згідно з умовами котрого Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" було взято на себе зобов`язання щодо продажу відповідачу товарно-матеріальних цінностей у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Приватним підприємством "ТМ "Хороший смак", в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати останніх у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №1 від 16.01.2020р. на суму 54 192,18 грн., було відпущено ПП "ТМ "Хороший смак", а останнім прийнято визначених угодою товарно-матеріальних цінностей вартістю 54 192,18 грн.,

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткова накладна №1 від 16.01.2020р. на суму 54 192,18 грн. на відпуск ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" відповідачу товарів містить всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на підставі останьої, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. господарської операції.

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. сторонами було визначено, що товар, що постачається покупцю на умовах даного договору, підлягає оплаті на наступних умовах та у наступні строки: з відстроченням платежу не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

За таких обставин та з врахуванням перебігу 14 календарних днів від дати виписки видаткової накладної, суд вважає, що оплата товарно-матеріальних цінностей ПП "ТМ "Хороший смак", мала бути здійсненою впродовж періоду з 17.01.2020р. по 30.01.2020р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 31.01.2020р.

Проте, ПП "ТМ "Хороший смак" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх у повному обсязі не оплатило у зв`язку з чим на момент подання позову до суду та на час відкриття провадження у справі заборгувало ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" 44 192,18 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 44 192,18 грн. включала в себе загальну вартість товарів 54 192,18 грн., відпущених на виконання умов договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р., за мінусом проведених розрахунків на суму 10 000,00 грн. (платіжне доручення від 13.07.2020р. №446).

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ПП "ТМ "Хороший смак" своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р., позивачем 15.05.2020р. на адресу боржника було направлено претензію за №21_1 від 21.04.2020р. з вимогою проведення належних розрахунків по оплаті відпущених товарів та погашення існуючої заборгованості в сумі 54 192,18 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 192,18 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно видаткової накладної №1 від 16.01.2020р. на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) були обґрунтованими та підставними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (03.08.2020р.) та після відкриття судом провадження у справі (10.08.2020р.) було сплачено повністю суму основного боргу в розмірі 44 192,18 грн., що стверджується платіжним дорученням від 07.09.2020р. №482 на суму 44 192,18 грн., клопотанням позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також поясненнями присутнього в судовому засіданні представника відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив повністю суму основного боргу у розмірі 44 192,18 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

При цьому, несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ПП "ТМ "Хороший смак" у певні періоди заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу суми пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних та суми індексу інфляції, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У встановлені договором купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. строки відповідач за поставку товарно-матеріальних цінностей з позивачем не розрахувався, що стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу 4 540,87 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в частині проведення розрахунків по оплаті отриманого товару за період з 31.01.2020р. по 28.07.2020р., 782,82 грн. трьох процентів річних за період з 31.01.2020р. по 28.07.2020р., 980,17 грн. суми індексу інфляції за період з лютого місяця 2020 року по червень місяць 2020 року згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу за договором купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р., 782,82 грн. трьох процентів річних (за період з 31.01.2020р. по 28.07.2020р.), а також 980,17 грн. суми індексу інфляції за період з лютого місяця 2020 року по червень місяць 2020 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що визначені позивачем суми інфляційних та процентів річних визнаються відповідачем в повному розмірі в заяві по суті справи від 17.09.2020р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 540,87 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в частині проведення розрахунків по оплаті отриманого товару за період з 31.01.2020р. по 28.07.2020р.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 5.2. договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. сторонами було визначено, що за кожен день прострочення оплати товару, згідно п. 3.1. договору, покупець окрім відшкодування збитків, зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Отже, сторони у п. 5.2. договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.2. не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 44 192,18 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПП "ТМ "Хороший смак" пені в розмірі 4 540,87 грн.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" стосовно стягнення на його користь з відповідача 4 540,87 грн. пені, перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, дати виникнення та існування суми боргу. Наведені позивачем розрахунки суми пені, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними та обґрунтованими. Сума пені узгоджується відповідачем у визначеному позивачем розмірі, визнається повністю.

Водночас, відповідачем відповідно до положень статті 83 ГПК України у заяві від 17.09.2020р. та представником ПП "ТМ "Хороший смак" в судовому засіданні 17.09.2020р. заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені.

У заяві відповідач просить зменшити розмір, заявленої до стягнення, посилаючись на те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора та реальності отриманих ним збитків, засвідчує, що нарахована позивачем сума пені є неспівмірною до суми основного боргу, а несвоєчасною оплатою за товарно-матеріальні цінності відповідачем не було спричинено позивачу жодних збитків крім інфляційних втрат. При цьому просить суд взяти до уваги той факт, що сума основного боргу в розмірі 44 192,18 грн. була повністю погашена відповідачем в добровільному порядку.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами частини четвертої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Враховуючи приписи діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №5 від 03.12.2018р., відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, повне погашення останнім боргу до постановлення рішення у справі, а також враховуючи стягнення з відповідача 3 % річних та суми індексу інфляції, повне визнання позову відповідачем, суд на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України вважає можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути її з ПП "ТМ "Хороший смак" на користь ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" в розмірі 2270,44 грн. (4 540,87 грн. х 50%).

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 2270,43 грн. слід відмовити в задоволенні позову в зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені лише на 50%, суд врахував принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, беручи до уваги повне визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 50% від суми судового збору 2102,00 грн. за рахунок ПП "ТМ "Хороший смак".

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у господарського суду виникають обставини для вирішення питання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" згідно статті 7 ЗУ "Про судовий збір" 1051,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №841 від 31.07.2020р. на суму платежу 2102,00 грн.

Разом з цим позивач просить стягнути з ПП "ТМ "Хороший смак" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 24.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" (замовник або клієнт) та адвокатським об`єднанням "КОНОВАЛ ТА ПАРТНЕРИ" (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг).

Згідно пункту 4.1 договору від 24.07.2020р. вартість послуг виконавця за цим договором становить 8000,00 грн., що оплачується замовником наступним чином: 50% вартості послуг, тобто 4000,00 грн. протягом трьох робочих днів з дня укладення договору; остаточний платіж у розмірі 50% вартості послуг, тобто 4000,00 грн. протягом трьох робочих днів з дня отримання інформації щодо наявності ухвали Господарського суду Волинської області про відкриття провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" до Приватного підприємства "ТМ "Хороший смак".

Відповідно до п. 4.2. договору від 24.07.2020р. об`єм та вартість наданих послуг визначається у відповідному акті наданих послуг.

Згідно акту наданих послуг до договору від 24.07.2020р. станом на 31 липня 2020 року, адвокатським об`єднанням "КОНОВАЛ ТА ПАРТНЕРИ" Товариству з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" було надано послуг загальною тривалістю 10 год. 20 хв. (зустріч з клієнтом, ознайомлення з документами, укладення договору про надання правничої допомоги, аналіз документів та судової практики, обрання правової позиції, підготовка позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій).

Як вбачається з платіжних доручень №839 від 31.07.2020р. на суму 4000,00 грн. та №900 від 27.08.2020р. на суму 4000,00 грн. з підставою платежу "Оплата за юридичні послуги, згідно умов договору про надання правничої допомоги", адвокатським об`єднанням "КОНОВАЛ ТА ПАРТНЕРИ" було отримано від ТОВ "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" грошових коштів в загальній сумі 8000,00 грн.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заявлене клопотання відповідача про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи то заперечення відповідача приймаються судом.

Суд погоджується в тому, що об`єм виконаних робіт адвокатом є незначний, дана справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та розмір витрат є неспівмірним із заявленою до стягнення загальною сумою вимог.

Судом засвідчується, що за своєю категорією справа не є складною (спір виник внаслідок прострочення відповідача щодо оплати вартості товару за одною видатковою накладною), наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося).

Також суд зважає на те, що обсяг наявних у справі доказів, в тому числі і доказів, поданих відповідачем, не є надто значним та не потребувало додаткового збирання і вивчення доказів адвокатом, тобто розмір заявлених до стягнення витрат не відповідає вимогам розумності в порівнянні зі складністю і обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги і складність справи, строк її розгляду, кількість і тривалість засідань у справі (участь у засіданнях суду адвокатів позивача не відбувалась), сплату основної заборгованості боржником, визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат на 50% з 8000,00 грн. до 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТМ "Хороший смак" (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 85, код ЄДРПОУ 39677312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Франка, 21, код ЄДРПОУ 42313541) 2270,44 грн. пені, 782,82 грн. трьох процентів річних, 980,17 грн. суми збитків від інфляції, а всього 4033,43 грн. та 1051,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 2270,43 грн. пені, в позові відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 44 192,18 грн. заборгованості закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

5. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СПАЙСЕС ПРОДАКШН" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Франка, 21, код ЄДРПОУ 42313541) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1051,00 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №841 від 31.07.2020р. на суму платежу 2102,00 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжного доручення №841 від 31.07.2020р. знаходиться в матеріалах справи).

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

7. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 18.09.2020р.

Суддя В. А. Войціховський