Рішення

від 17.09.2020 по справі 905/532/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2020р. Справа №905/532/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства Нікопольський завод технологічного оснащення (53201, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, просп.Трубників, 56, код ЄДРПОУ 31760880)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Азовмашпром (87523, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Монтажна, 5, код ЄДРПОУ 38349378)

про стягнення 782214,12 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Нікопольський завод технологічного оснащення , м.Нікополь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Азовмашпром , м.Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 418080 грн, штрафу - 355368 грн, інфляційних збитків - 2924,45 грн, 3% річних - 5841,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №219 від 31.08.2018р. в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/532/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Постановою №211 від 11.03.2020р. Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020р. встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

02.04.2020р. набрав чинності Закон України №540-ІХ від 30.03.2020р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) , яким внесено зміни, у тому числі, до Господарського процесуального кодексу України, а саме розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, у відповідності до якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, на подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Згідно з ч.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-IX від 18.06.2020р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020р., було встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України 540-ІХ від 30.03.2020р. закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

З огляду на наведене, відзив на позовну заяву міг бути поданий Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Азовмашпром не пізніше 06.08.2020р.

Проте, вказаний учасник судового процесу відзиву на позовну заяву не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, з клопотанням про продовження строку на подання відповідної заяви по суті спору до суду не звертався. Одночасно, за висновками суду, відповідач про відкриття провадження у справі №905/532/20 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8753504582911.

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений нормами процесуального законодавства України та судом відзиву на позов суду не представив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2018р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір №219, за змістом п.1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, в сортаменті, кількості і терміни, вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Продукція за даним договором поставляється на умовах FCA, завод продавця м.Нікополь (згідно ІНКОТЕРМС-2010, публікація МТП №715), із завантаженням на транспортний засіб покупця. Об`єм і термін постачання партій продукції погоджується в специфікаціях до договору (п.3.1 договору №219 від 31.08.2018р.).

За змістом п.п.2.1-2.2 договору №219 від 31.08.2018р. ціна і вартість переданого товару зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Ціни на продукцію є договірними та визначаються виходячи з ситуацій на ринку і чинного законодавства України. Ціни на продукцію можуть змінюватися шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до договору. Сума договору визначається відповідно до його специфікацій і орієнтовано складає 4000000 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 666666,67 грн.

На виконання договору №219 від 31.08.2018р. позивачем і відповідачем була підписана специфікація №2 від 02.08.2019р., якою сторони узгодили найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару та порядок проведення оплати.

За правилами п.11.1 договору №219 від 31.08.2018р. останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019р.

Виходячи зі змісту представленої до матеріалів справи видаткової накладної №-0515 від 28.08.2019р., на підставі укладеного сторонами договору №219 від 31.08.2018р. у серпні 2019 року Приватним акціонерним товариством Нікопольський завод технологічного оснащення було поставлено відповідачу товар, погоджений сторонами у специфікації до цього правочину, на суму 418080 грн з ПДВ.

Повноваження представника відповідача (інженер від. маркет. Огородникова Л.О.), яка прийняла товар за вказаними первинними документами підтверджено довіреністю №103 від 28.08.2019р.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленою видатковою накладною продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами продаж товару на суму 418080 грн в межах договору №219 від 31.08.2018р.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №219 від 31.08.2018р. обов`язок щодо оплати товару у визначений угодою строк та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством Нікопольський завод технологічного оснащення заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 418080 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п.п.2.3-2.4 договору №219 від 31.08.2018р. сторони встановили, що розрахунок покупця з продавцем виконується шляхом безготівкових платежів в національній валюті України, на поточний рахунок продавця на підставі рахунків, виставлених продавцем в наступному порядку:

- 50% вартості постачання протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку продавцем;

- остаточний розрахунок 50% оплачується впродовж 5-ти банківських днів після оповіщення продавцем про готовність продукції, якщо інше не вказане в специфікації;

- посилання на номер рахунку в платіжному дорученні обов`язкове.

У разі, якщо у специфікації зазначені інші умови розрахунків, сторони керуються умовами даної специфікації.

Наразі, відповідно до умов специфікації №2 від 02.08.2019р. сторони дійшли згоди, що оплата вартості товару здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки продукції на склад покупця.

Відтак, враховуючи умови договору та складеної до нього специфікації, з огляду на те, що постачання продукції відбулось 28.08.2019р., строк виконання зобов`язань з оплати товару за договором №219 від 31.08.2018р. настав 27.09.2019р.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 25.03.2020р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Приватним акціонерним товариством Нікопольський завод технологічного оснащення , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №219 від 31.08.2018р., виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного акціонерного товариства Нікопольський завод технологічного оснащення до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Азовмашпром про стягнення основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 418080 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , які кореспондуються із нормою ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.6.2 договору №219 від 31.08.2018р., у разі несвоєчасної оплати за даним договором, покупець виплачує продавцеві штраф у розмірі 0,5% від неоплаченої суми погодженої партії продукції за кожен день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 355368 грн штрафу за період з 29.09.2019р. по 16.03.2020р. з урахуванням змісту пояснень №229-09/1 від 18.05.2020р. (видаткова накладна №-0515 від 28.08.2019р. на суму 418080 грн), який між тим нарахований за правилами нарахування пені.

Проте, за висновками суду, передбачена у договорі штрафна санкція у вигляді штрафу, який обчислюється на рівні 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу за своєю правовою природою є пенею, виходячи з наступного.

Як вказувалось, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов`язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання.

Пеня ж, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штраф не може обчислюватися за правилами нарахування пені, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки, тому зафіксована сторонами у п.6.2 договору №219 від 31.08.2018р. відповідальність в розмірі 0,5% від неоплаченої суми поставленого товару за кожен день прострочення фактично є пенею, незалежно від того як її визначення наведено у відповідному правочині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі №910/29752/15, де касаційний суд зазначив, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення неустойки, погодженої сторонами у договорі, за правилами нарахування пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у визначений позивачем період (з урахуванням пояснень №229-09/1 від 18.05.2020р., а саме з 29.09.2019р. по 16.03.2020р. включно), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 53849,35 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 5841,67 грн 3% річних та 2924,45 грн інфляційної складової боргу за період з 29.09.2019р. по 16.03.2020р. з урахуванням змісту пояснень №229-09/1 від 18.05.2020р. (видаткова накладна №-0515 від 28.08.2019р. на суму 418080 грн).

Перевіривши розрахунок процентів річних за допомогою комп`ютерної програми Ліга-Закон , суд дійшов висновку, що їх сума дорівнює 5834,53 грн.

Одночасно, здійснивши перерахунок інфляційних за допомогою комп`ютерної програми Ліга-Закон , суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги в частині стягнення інфляційної складової боргу є правомірними на суму 2924,45 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 53849,35 грн та 5834,53 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення інфляційних на заявлену позивачем суму.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 11733,21 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Приватне акціонерне товариство Нікопольський завод технологічного оснащення не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,02 грн) в порядку норм ст.7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Азовмашпром (87523, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Монтажна, буд.5, код ЄДРПОУ 38349378) на користь Приватного акціонерного товариства Нікопольський завод технологічного оснащення (53201, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, просп.Трубників, 56, код ЄДРПОУ 31760880) основний борг в сумі 418080 грн, пеню - 53849,35 грн, інфляційні збитки - 2924,45 грн, 3% річних - 5834,53 грн, а також судовий збір в сумі 7210,32 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 17.09.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця