номер провадження справи 33/76/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2020 Справа № 908/1881/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1881/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хардокс» (07400, м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсінтгаз» (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 1-а, кв. 88)
про стягнення суми
За участю представників учасників справи:
від позивача: Тітєнок О.О. - директор, витяг з ЄДР, паспорт;
від відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
27.07.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 107 від 22.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хардокс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсінтгаз» про стягнення 40000,00 грн. основного боргу, 20000,00 грн. штрафу, 39800,00 грн. пені.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1881/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1881/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/76/20. Судове засідання призначено на 16.09.2020.
У судове засідання 16.09.2020 з`явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 16.09.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 20/09 від 20.09.2018 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № ОУ000000017 від 18.10.2018, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 40000,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Позивач також нарахував на суму боргу 39800,00 грн. пені та 20000,00 грн. штрафу, які просив стягнути разом із сумою боргу.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 1-а, кв. 88.
Згідно з інформацією відстежень поштових відправлень, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти, поштове відправлення з ухвалою суду не вручено під час доставки: інші причини.
Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копію ухвали на поштовому відділенні зв`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хардокс»
(постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсінтгаз» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 20/09, за умовами якого постачальник зобов`язався здійснити поставку автоматичного обладнання, а саме - шихтувальник в зборі з електродвигуном (ванна змішувальна), надалі товар, не новий, раніше бувший у використанні, а покупець зобов`язався оплатити та отримати товар у відповідності до умов даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно п.п. 2.2, 2.3 ціна товару складає 40000,00 грн. з ПДВ. Оплата за товар здійснюється покупцем рівними частинами у листопаді та грудні 2018 року згідно рахунка.
Датою передачі товару вважається дата оформлення видаткової накладної на товар (п. 3.3).
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що покупець зобов`язується оплатити товар шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок продавця наступним чином згідно виписаного рахунка-фактури: 20000,00 грн. з ПДВ сплатити 01.11.2018 року (пп. 4.1.1); 20000,00 грн. з ПДВ сплатити 03.12.2018 року (пп. 4.1.2).
Відповідно до п. 7.6 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення.
Як слідує з матеріалів справи, згідно договору № 20/09 позивач передав відповідачу товар (шихтувальник (ванна змішувальна) в зборі з електродвигуном) на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОУ000000017 від 18.10.2018 та товарно-транспортною накладною № Р2166 від 22.10.2018. Товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 17 від 17.10.2018.
У матеріалах справи мається виставлений позивачем рахунок на оплату № ОУ000000017 від 18.10.2018 на суму 40000,00 грн.
Позивач направляв відповідачу письмові вимоги про сплату боргу у сумі 40000,00 грн., направлення яких підтверджується поштовими накладними, фіскальними чеками та описами вкладення у цінний лист. Відповіді відповідача на вимоги матеріали справи не містять.
Оскільки відповідач борг не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою порушено провадження у дійсній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмовий відзив на позов не подав, укладення договору поставки № 20/09 від 20.09.2018 та отримання товару за ним не заперечив, доказів оплати суми 40000,00 грн. боргу не подав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 40000,00 грн. основного боргу судом задовольняється.
Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 39800,00 грн. пені та 20000,00 грн. штрафу на підставі п.п. 5.3, 5.4 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Судом враховується, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Договором № 20/09 передбачено господарсько-правову відповідальність покупця у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу за порушення умов цього договору.
Відповідач, у порядку ст. 617 ЦК України, не навів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно з п. 5.4 договору у разі порушення терміну оплати більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує пеню у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення платежу.
Позивач згідно письмового пояснення, що надійшло до суду 13.08.2020, нарахував пеню за договором на дату подання позовної заяви, прострочення виконання зобов`язання, як вказав позивач, склало 561 день. Навів формулу вирахування пені: 1% від вартості товару складає 400,00 грн., відповідно, пеня на період заборгованості 561 день складає 224400,00 грн. Позивач зазначив, що у рамках заявленої позовної заяви доцільно заявити про стягнення пені, що дорівнює ціні товару, та заявив до стягнення 39800,00 грн. пені.
У судовому засіданні 16.09.2020 представник позивача усно вказав, що пеню нарахував, починаючи з 04.12.2018.
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, пеня повинна нараховуватися, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Сторони у договорі не встановили іншого (більшого) періоду часу, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, за який може нараховуватися пеня.
Відтак, пеня має бути стягнена з відповідача на користь позивача за період з 04.12.2018 по 03.06.2019, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За перерахунком суду, зробленим за допомогою інформаційної системи Законодавство (версія 2.9.2) пеня за вказаний період склала 7137,53 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 32662,47 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд визнає розрахунок правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 20000,00 грн. штрафу.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1414,06 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсінтгаз» (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 1-а, кв. 88, код ЄДРПОУ 40065571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хардокс» (07400, м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 39058304) 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 7137 (сім тисяч сто тридцять сім) 53 коп. пені, 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 06 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 18.09.2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2020 |
Оприлюднено | 21.09.2020 |
Номер документу | 91621141 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Мірошниченко М.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні