Рішення

від 16.09.2020 по справі 908/1900/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/53/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 Справа № 908/1900/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1900/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Богуславська сільгосптехніка» (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запагротех» (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 18Г)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від б/д) Приватного акціонерного товариства «Богуславська сільгосптехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запагротех» про стягнення 23253,44 грн. основного боргу, 227,08 грн. 3% річних, 361,87 грн. індексу інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1900/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1900/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/53/20. Судове засідання призначено на 31.08.2020.

Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшло письмове клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Богуславська сільгосптехніка» про участь у судовому засіданні 31.08.2020 в режимі відеоконференції. Доручено Богуславському районному суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції 31 серпня 2020 року об 11 год. 30 хв.

Судове засідання 31.08.2020 проводилось з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 розгляд справи відкладений на 16.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Богуславська сільгосптехніка» про участь у судовому засіданні 16.09.2020 в режимі відеоконференції.

У судове засідання 16.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 16.09.2020 справу розглянуто, складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого за переліченими у позові видатковими накладними товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23253,44 грн. На прострочену заборгованість позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 361,87 грн. та 3 % річних у розмірі 227,08 грн.

Позивач письмово повідомив суд про здійснення відповідачем після відкриття провадження у справі на користь позивача оплати у сумі 1305,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.08.2020 на суму 528,00 грн., на суму 777,60 грн.

10.09.2020 від позивача до суду надійшло письмове пояснення, в якому викладено клопотання про проведення судового засідання 16.09.2020 без участі представника позивача, яке судом задоволено. Провадження у справі у частині стягнення з відповідача 1305,60 грн. основного боргу просив закрити. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 21947,84 грн. основного боргу, 227,08 грн. 3% річних та 361,87 грн. індексу інфляції.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судових засідань повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача за довіреністю 06.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 71).

Відповідно до п. 1 ч. 6 ГПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Богуславська сільгосптехніка» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Запагротех» товар, що підтверджується видатковими накладними:

№ ТК-20022509 від 25.02.2020 на суму 13287,60 грн., виставлений рахунок № ТК-0293-20 від 03.02.2020 на суму 13287,60 грн.

№ ТК-20030318 від 03.03.2020 на суму 777,60 грн., виставлений рахунок № ТК-0825-20 від 03.03.2020 на суму 777,60 грн.

№ ТК-20030519 від 05.03.2020 на суму 788,00 грн., виставлений рахунок № ТК-0893-20 від 05.03.2020 на суму 788,00 грн.

№ ТК-20030606 від 06.03.2020 на суму 528,00 грн., виставлений рахунок № ТК-0914-20 від 06.03.2020 на суму 528,00 грн.

№ ТК-20031018 від 10.03.2020 на суму 743,04 грн., виставлений рахунок № ТК-0949-20 від 10.03.2020 на суму 743,04 грн.

№ ТК-20031904 від 19.03.2020 на суму 11988,00 грн., № ТК-20040304 від 03.04.2020 на суму 9993,60 грн., виставлений рахунок № ТК-1105-20 від 16.03.2020 на суму 21981,60 грн.

Товар отриманий представником відповідача згідно довіреностей № 43 від 24.02.2020, № 54 від 03.03.2020, № 58 від 05.03.2020, № 61 від 06.03.2020, № 65 від 10.03.2020, № 74 від 19.03.2020. Підпис на перелічених накладних особи, що отримувала товар, скріплений круглою печаткою юридичної особи відповідача.

Згідно з платіжним дорученням № 98 від 24.02.2020 відповідач перерахував позивачу 13287,60 грн. з призначенням платежу: за зап частини зг рах 0293-20 від 03.02.20 . Відповідно до накладної на повернення постачальнику № 8 від 05.03.2020 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 1564,80 грн.

Як слідує з матеріалів справи позивач 01.07.2020 направив відповідачу вимогу щодо сплати 23253,44 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між Приватним акціонерним товариством «Богуславська сільгосптехніка» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запагротех» (відповідач) на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмовий відзив на позов не подав, отримання товару за переліченими видатковими накладними не заперечив.

Згідно матеріалів справи відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 13287,60 грн., а також повернув товар на суму 1564,80 грн. Відтак, заборгованість станом на день подання позову склала 23253,44 грн., яку позивач згідно з прохальною частиною позовної заяви просив стягнути з відповідача.

У письмовому поясненні позивача, що надійшло до суду 10.09.2020, останній зазначив, що відповідач, оплачуючи платіжним дорученням № 98 від 24.02.2020 товар, здійснив оплату за рахунком № 0293-20 від 03.02.2020, тобто оплатив товар, поставлений за накладною № ТК-20022509 від 25.03.2020. Враховуючи домовленість сторін, 05.03.2020 відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 1564,80 грн. Дане повернення товару здійснено відповідачем за накладною № ТК-20022509 від 25.03.2020. Тобто, відповідач фактично повернув частину товару на суму 1564,80 грн. за оплаченою накладною № ТК-20022509 від 25.03.2020, за якою поставлений товар на суму 13287,60 грн. З урахуванням черговості строків оплати за накладними, у зв`язку з частковою оплатою та частковим поверненням товару, зобов`язання відповідача виконано повністю за накладними № ТК-20022509 від 25.03.2020 на суму 13287,60 грн., № ТК-20030318 від 03.03.2020 на суму 777,60 грн.; виконано частково на суму 787,20 грн. за накладною № ТК-20030519 від 05.03.2020 на суму 788,00 грн. Тобто, позивачем з урахуванням черговості настання строків оплати поставленого товару фактичну суму переплати у розмірі 1564,80 грн., яку здійснено згідно накладної № ТК-20022509 від 25.03.2020, зараховано у якості погашення заборгованості згідно накладної № ТК-20030318 від 03.03.2020 на суму 777,60 грн. та частково на суму 787,20 грн. згідно накладної № ТК-20030519 від 05.03.2020, за якою поставлено товар на суму 788,00 грн.

Після відкриття провадження у дійсній справі відповідач перерахував позивачу, про що останній повідомив суд, 528,00 грн. згідно платіжного доручення № 596 від 06.08.2020 по рахунку № 0914-20 від 06.08.2020, та 777,60 грн. згідно платіжного доручення № 595 від 06.08.2020 по рахунку № 0825-20 від 03.03.2020, що разом складає 1305,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснення відповідачем оплати у сумі 1305,60 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі № 908/1900/20 за вимогою про стягнення суми 1305,60 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Доказів погашення заборгованості у сумі 21947,84 грн. матеріали справи не містять. Відповідач наявність та розмір заборгованості у сумі 21947,84 грн. не заперечив.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача судом стягується 21947,84 грн. основної заборгованості.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 06.03.2020 по 22.07.2020 у розмірі 227,08 грн. та 361,87 грн. інфляційних втрат за загальний період: березень - травень 2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Розглянувши складений позивачем розрахунок 3% річних суд визнає його правильним. З відповідача на користь позивача стягується 227,08 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Слід враховувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається зі слідуючого місяця.

При розрахунку інфляційних втрат суд враховує дані рекомендації виходячи з принципів пропорційності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також враховуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат.

Разом з тим, за накладною № ТК-20031904 від 19.03.2020 позивач нараховує інфляційні втрати за березень 2020, що є неправильним.

За перерахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи Законодавство , інфляційні втрати за вказаною накладною, нараховані за період з квітня по травень 2020 включно, складають 132,16 грн.

Загальна сума інфляційних втрат за перерахунком суду складає 266,40 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 95,47 грн. інфляційних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Позивач до позовної заяви долучив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Позивач до позовної заяви долучив договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.06.2020 № 08/06/2020, укладений між Приватним акціонерним товариством «Богуславська сільгосптехніка» (клієнт) та адвокатом Дорогань Олександром Михайловичем, предметом якого є надання адвокатом правничої (правової) допомоги клієнту щодо правовідносин, які виникли між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запагротех» у зв`язку з неповною оплатою вартості товару, який поставлено згідно накладних. Згідно п. 1.3 договору обсяг фактично наданої правничої (правової) допомоги клієнту та її загальна вартість (загальний розмір гонорару (винагороди) визначається (погоджується) сторонами шляхом укладення акту про надання правничої (правової) допомоги.

Позивачем також подані акти від 01.07.2020, від 22.07.2020 про надання правничої (правової) допомоги до договору № 08/06/2020, які містять докладний опис наданих послуг за вказаним вище договором та суму гонорару адвоката, згідно яких загальна вартість послуг (гонорар) склала 3750,00 грн. Згідно платіжного доручення від 01.07.2020 № 2959 позивач сплатив суму 2175,00 грн. за надану правничу (правову) допомогу та згідно платіжного доручення від 22.07.2020 № 3298 позивач сплатив суму 1575,00 грн. за надану правничу (правову) допомогу.

Позивачем подано свідоцтво про право на заняття Дорогань О.М. адвокатською діяльністю № 5275 від 28.09.2012 та відповідне посвідчення адвоката.

Суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3750,00 грн. доведеними та підтвердженими. Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявив.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується сума 3750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запагротех» (70200, Запорізька область, Гуляйпільський район, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 18Г, код ЄДРПОУ 36983287) на користь Приватного акціонерного товариства «Богуславська сільгосптехніка» (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 133, код ЄДРПОУ 03744178) 21947 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сорок сім) грн. 84 коп. основного боргу, 227 (двісті двадцять сім) грн. 08 коп. 3% річних, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору, 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Провадження у справі № 908/1900/20 за вимогою про стягнення 1305 (одна тисяча триста п`ять) грн. 60 коп. основного боргу закрити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 вересня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко