Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/7840/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/7840/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лів Принт

до Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва

про стягнення 154000 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лів Принт звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва про стягнення 154000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва не виконало взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг №06-09/222 від 13.12.2019, в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 154000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лів Принт залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

01.07.2020 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2020 подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі №910/7840/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов підтвердив факт укладання між сторонами Договору про надання послуг №06-09/222 від 13.12.2019 та зазначив, що позивачем умови договору виконані в повному обсязі та вказав про відсутність жодних претензій з боку Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва . Разом з тим, відповідач зазначив, що останній є неприбутковим підприємством, яке віднесене до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та підпорядковане Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Відповідач вказав, що у грудні 2019 року у останнього було недофінансування по укладеному між сторонами договору, що в свою чергу не дало змоги виконати взяті на себе зобов`язання з оплати вартості наданих послуг. Утім відповідач визнав фінансові зобов`язання перед позивачем за спірним договором в розмірі 154000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2019 між Комунальним некомерційним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лів Принт (позивач, виконавець) було укладено Договір про надання послуг №06-09/222, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з друку інформаційних листів для киян, за кодом CPV за ДК 021:2015 79810000-5 Друкарські послуги (послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, назва, кількість та вартість послуг за даним договором, визначається сторонами в Додатку №1 Специфікація і вартість послуг , що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 Договору, ціна цього договору (вартість послуг за цим договором) становить 154000 грн в тому числі ПДВ 20% - 25666,67 грн.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.2.2 Договору).

У п.3.1 Договору сторони визначили, що послуги повинні надаватись 18.12.2019 (один день).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п.3.4 Договору, розрахунки за договором здійснюються на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт).

Розрахунки за договором здійснюються протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання замовником Акту наданих послуг (виконаних робіт), що є підставою для фінансових розрахунків (п.3.5 Договору).

За умовами п.4.1.2 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги відповідно до розділу 3 цього договору.

Згідно з п.8.1 Договору, договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2019, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання своїх зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації сторони погодили надання послуг з підготовки макету друкованого листа у кількості 1 од., вартістю 333,33 грн; друк листів у кількості 1100000 од., вартістю 124750 грн та транспортну доставку листів вартістю 3250 грн. Загальною вартістю 154000 грн разом ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у грудні 2019 року надав відповідачу обумовлені договором послуги на суму 154000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту надання послуг №628 від 18.12.2019. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками підприємств. Жодних доказів звернення відповідача до позивача із запереченнями щодо наданих послуг матеріали справи не містять.

Разом з тим, Гарантійним листом №10-20/29 від 29.01.2020 відповідач зазначив про відсутність зауважень до виконаних робіт та гарантував оплату їх вартості в розмірі 154000 грн в повному обсязі.

Проте відповідач, взяте на себе зобов`язання за вказаним договором, по оплаті наданих йому послуг не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду склала 154000 грн.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином підтверджений матеріалами справи та поясненнями відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 154000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з поданого позивачем позову, останній просить стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Утім позивачем до матеріалів справи не додано договору про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, а також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема не надано рахунку на оплату послуг адвоката та доказів сплати такого рахунку.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, про які зазначено позивачем в попередньому розрахунку суми судових витрат, не підтвердженні належними та допустимими доказами у зв`язку з чим, не підлягають покладенню на відповідача.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 становить 2102 грн.

Враховуючи, розмір заявлених позивачем вимог в сумі 154000 грн, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2310 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 1155 грн покладаються на відповідача в повному обсязі.

В той же час, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1155 грн підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю Лів Принт .

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку із клопотанням про повернення судового збору в розмірі 120,24 грн.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Освітня агенція міста Києва (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 35075848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лів Принт (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 5-В; ідентифікаційний код 38506940) 154000 (сто п`ятдесят чотири тисячi) грн заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1155 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Лів Принт (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 5-В; ідентифікаційний код 38506940) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1155 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) грн, сплачений на підставі платіжного доручення №1182 від 30.03.2020.

Оригінал платіжного доручення №1182 від 30.03.2020 на суму 2430,24 грн залишається в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.09.2020.

Суддя Я.В. Маринченко