Рішення

від 16.09.2020 по справі 910/4989/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/4989/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд

про стягнення 114267,77 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пері Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд про стягнення 114267,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надане в користування обладнання за Договором оперативної оренди обладнання №СО-18-0001014 від 11.06.2018, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість в розмірі 80000,10 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1253,67 грн інфляційних втрат, 3% річних в сумі 2921,80 та пені в розмірі 30092,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.04.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.05.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 15.05.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 11.05.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, офіс 194.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105471436921 із відміткою про повернення у зв`язку іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (адресат відсутній).

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.04.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пері Україна (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд (орендар, відповідач) було укладено Договір оперативної оренди обладнання №СО-18-0001014, відповідно до умов якого, орендодавець надає орендарю в тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі обладнання , асортимент, кількість і вартість якого вказується в актах приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі.

Згідно з п.2.2 Договору, асортимент і строки передачі обладнання орендарю узгоджуються сторонами.

У п.3.1 Договору визначено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акта приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін.

Згідно з п.п.4.1.1, 4.1.2 Договору, розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в Додатку №1 до цього договору. Розмір орендних платежів може бути переглянутий за ініціативою орендодавця, у тому числі, в зв`язку із збільшення курсу Євро до гривні України. Орендні платежі щодо користування обладнанням за цим договором, яке було видане станом на день відправлення повідомлення орендарю про зміну орендних платежів, зміні не підлягають. Зміна розміру орендних платежів оформлюється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору. З дня направлення зазначеного повідомлення, орендодавець має право не передавати Орендарю будь-яке інше обладнання за цим договором до узгодження розміру орендних платежів.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, орендна плата в грошовому виражені щомісячно розраховується (із можливістю врахування індексації) орендодавцем на підставі фактично наданого в оренду обладнання (згідно актів прийому передачі обладнання) за фактичну (п.3.2.) кількість днів знаходження обладнання в оренді.

Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п.4.2.2 Договору).

Пунктом 4.2.3 Договору визначено, що при наявності заборгованості по орендній платі, суми оплат, що надходять від орендаря за цим договором, зараховуються орендодавцем як оплата орендної плати за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря.

Відповідно до п.4.2.4 Договору, орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення)оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках.

У п.4.2.5 Договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата. У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).

Згідно з п.5.2.2 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) та щодо вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням обладнання складає 3 (три) роки. Період нарахування штрафних санкцій складає весь період прострочення зобов`язань.

Наявною в матеріалах справи копією Акту приймання-передачі №25469 від 25.06.2018 підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду будівельне обладнання, загальною вартістю 887710,50 грн без ПДВ.

На підтвердження факту користування відповідачем орендованим обладнанням в період з червня 2018 року по червень 2019 року, позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів приймання-передачі виконаних робіт №30010505 від 30.06.2018, №30010738 від 31.07.2018, №30010957 від 31.08.2018, №30011211 від 30.09.2018, №30011505 від 31.10.2018, №30011938 від 30.11.2018, №30012131 від 31.12.2018, №30012310 від 31.01.2019, №30012750 від 28.02.2019, №30012949 від 31.03.2019, №30013119 від 30.04.2019, №30013547 від 31.05.2019, №30013692 від 30.06.2019 на загальну суму 297593,06 грн. Зазначені Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Разом з тим, в подальшому, відповідачем було повернуто орендоване у позивача майно на підставі Актів приймання-передачі №26165 від 01.07.2018, №27713 від 04.09.2018 та №35624 від 01.07.2019.

Як стверджує позивач, відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів за період користування майном виконано не в повному обсязі у зв`язку з чим, станом не момент звернення позивача із розглядуваним позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 82000,10 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1,2,3 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За приписами ч.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що позивачем за період користування майном здійснено наступні платежі, а саме: 22.06.2018 на суму 30000 грн, 02.08.2018 на суму 43310,51 грн, 13.09.2018 на суму 38345,90 грн, 28.09.2018 на суму 42826,84 грн, 22.11.2018 на суму 43384,88 грн, 11.12.2018 на суму 25095,86 грн та 03.01.2019 на суму 43310,51 грн, що разом становить 266274,50 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

Утім суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 82000,10 грн, з огляду на те, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку основної заборгованості за договором.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт за період з червня 2018 по червень 2019 року, позивачем нараховано до сплати орендних платежів на загальну суму 297593,06 грн з яких відповідачем, відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, сплачено 266274,50 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 31318,84 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 31318,84 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума 3% річних становить 2921,80 грн, а сума інфляційних втрат складає 1253,67 грн судом встановлено, при здійсненні вказаних розрахунків позивачем не враховано суми часткових оплат та наявність переплати відповідача за спірним договором та відповідно невірно обрано періоди нарахування.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 661,28 грн та інфляційних втрат в сумі 469,39 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 30092,20 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) та щодо вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням обладнання складає 3 (три) роки. Період нарахування штрафних санкцій складає весь період прострочення зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем не враховано суми часткових оплат та наявність переплати відповідача за спірним договором та відповідно невірно обрано періоди нарахування пені.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача пені в розмірі 6356,53 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, офіс 194; ідентифікаційний код 39903623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, буд. 60; ідентифікаційний код 31032954) 31318 (тридцять одну тисячу триста вісімнадцять) грн 84 коп. заборгованості, 661 (шістсот шістдесят одну) грн 28 коп. трьох відсотків річних, 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн 39 коп. інфляційних втрат та 6356 (шість тисяч триста п`ятдесят шість) грн 53 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 713 (сімсот тринадцять) грн 85 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.09.2020

Суддя Я.В. Маринченко