Рішення від 16.09.2020 по справі 910/4113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/4113/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" доПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" простягнення 39527,81 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаЗінченко О.В.; від відповідачане з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 6546018,37 грн, з яких: 6506490,56 грн основної заборгованості та 3% річних у розмірі 39527,81 грн.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги на суму 30000,00 грн. Такі витрати позивач просив розподілити в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України після ухвалення судом рішення, про що подав відповідну заяву.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №17/5 від 18.09.2019 в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4113/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 14.05.2020; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позов.

14.05.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 39257,81 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором від 18.09.2019 № 17/5 та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду; підготовче засідання у справі відкладено на 18.06.2020.

15.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позов на період дії карантину та про відкладення розгляду справи.

12.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позов на період дії карантину, визнання причин пропуску строку поважними та відзив на позов.

У вказаному відзиві на позов Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" проти заявлених позовних вимог заперечило, просило суд відмовити у стягненні з відповідача пені у зв`язку із скрутним матеріальним становищем останнього на підставі ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України. Крім того. відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на оплату професійної правничої допомоги на суму 30000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 відзив на позов прийнято до розгляду; підготовче засідання у справі відкладено на 06.08.2020.

24.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У вказаній відповіді на відзив позивач проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

16.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2020 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2020 повноважного представника не направив.

В судовому засіданні 16.09.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (замовник, відповідач) було укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №17/5 (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2019-2020 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а замовник прийняти та оплатити роботи (п.1.1).

Ціна цього договору зазначена у додатку до договору. Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюються сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком до даного договору. Кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком до договору на підставі рахунку виконавця.

Строк (термін) виконання робіт згідно п.1.2 додатку (п.5.1 договору).

Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, а замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України (п.п.6.1, 6.1.1, 6.2, 6.2.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеному в додатку до договору (п.12.1 договору).

Згідно додаткової угоди №482 від 07.03.2018 до договору сторони погодили найменування робіт, перелік об`єктів, строк виконання та вартість наданих послуг у розмірі 61619,98 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору контрагенти погодили найменування робіт, результат робіт, строк дії договору до 28.02.2020, загальну вартість робіт, що складає 13120570,00 грн з ПДВ.

Також у додатку №1 до договору сторони домовились, що остаточна оплата здійснюється замовником поетапно з урахуванням попередньої оплати протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (акт приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат(типова форма КБ-3) та за умови своєчасної реєстрації виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством України (п.3.1).

Додатковою угодою №1 від 27.02.2020 сторони погодили строк дії договору до 30.12.2020.

Як слідує з матеріалах справи, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень виконані виконавцем роботи на загальну суму 12992661,56 грн, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2019 на суму 797746,22 грн, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 27.12.2019 на суму 3335088,00 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 27.12.2019 на суму 2892,98395 тис.грн, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2019 на суму 799264,66 грн, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 27.12.2019 на суму 3335088,00 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 27.12.2019 на суму 2894,04686 тис.грн, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2019 на суму 360754,93 грн, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 27.12.2019 на суму 1336080,00 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 27.12.2019 на суму 1187,33013 тис.грн, актом №4 приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2019 на суму 356479,75 грн, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 27.12.2019 на суму 2672160,00 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 27.12.2019 на суму 2082,12962 тис.грн.

Позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні 15.10.2019 на суму 3936171,00 грн та 14.01.2020 на суму 9056490,55 грн.

24.09.2019 відповідачем сплачено на користь позивача 3936171,00 грн за договором №17/5 від 18.09.2019.

31.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №39 від 31.01.2020 про оплату виконаних робіт у розмірі 9056490,56 грн.

11.02.2020 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №59 від 10.02.2020 про оплату заборгованості.

В подальшому, 19.02.2020 відповідачем сплачено на користь позивача 2000000,00 грн, 28.02.2020 - 300000,00 грн, 12.03.2020 - 250000,00 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено в повному обсязі основний борг на суму 6506490,56 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 24.03.2020 на суму 300000,00 грн, від 24.04.2020 на суму 520400,00 грн та від 12.05.2020 на загальну суму 5686090,56 грн.

Отже, оскільки повну оплату виконаних позивачем робіт здійснено відповідачем із простроченням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" просить суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 39527,81 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2019-2020 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у додатках до цього договору, а замовник прийняти та оплатити роботи.

Позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень виконані виконавцем роботи на загальну суму 12992661,56 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.

Як вже вказувалось судом, згідно п.3.1 додатку №1 до договору сторони домовились, що остаточна оплата здійснюється замовником поетапно з урахуванням попередньої оплати протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (акт приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат(типова форма КБ-3) та за умови своєчасної реєстрації виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством України.

Отже з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та приписів укладеного між сторонами правочину строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті остаточної вартості виконаних позивачем робіт настав 16.01.2020.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 3% річних на суму 39527,81 грн за період прострочення з 17.01.2020 по 18.03.2020.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт, то вимоги останнього про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 3% річних у розмірі 39527,81 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про відмову у стягненні з останнього пені у зв`язку із скрутним матеріальним становищем останнього на підставі ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на те, що позивачем вимоги про стягнення пені у розглядуваній справи не заявлялись.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вул.Рудиківська, будинок 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової енергетичної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул.Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 00131334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігмаінжиніринг" (01014, місто Київ, вул.Болсуновська, будинок 8, офіс 25, ідентифікаційний код 39297237) 3% річних у розмірі 39527 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 81 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.2020

Суддя Ю.М. Смирнова