Рішення

від 16.09.2020 по справі 910/3138/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/3138/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль - монтаж , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг , м. Київ

про стягнення 20 194,16 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 20 194,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 24 від 27.07.2017 про надання послуг з механізації будівельно-монтажних робіт в частині здійснення оплати наданих послуг, що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 9 398,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 787,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3138/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 05.03.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляду справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м.Київ, вул.Велика Житомирська, 34, літ.А.

Судова кореспонденція була вручена відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням № 0103052967175.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вертикаль - монтаж (виконавець) був укладений договір № 24 на послуги з механізації будівельно - монтажних робіт баштовим краном КБ-405, за умовами п.1.1 якого виконавець надає замовнику послуги баштовим краном КБ-405 (заводський номер баштового крану 3568, довжина стріли -25 м, висота підйому вантажу згідно ПВР, максимальна вантажопідйомність на кінці стріли - 5 т., довжина підкранової колії - три ланки (36 м) з механізації будівельно-монтажних робіт на будівництві житлового комплексу за адресою: багатоквартирні житлові будинки по вул. Соборна №105 Б (проектний будинок №4, проектний будинок №5) по вул. Соборна №105 В (проектний будинок №1, проектний будинок №2, проектний будинок №3, проектний будинок №4) в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, Україна.

Згідно п. 3.1. договору №24 від 27.07.2017 вартість послуг одного баштового крану складається із оренди обладнання та роботи машиніста баштового крану. У вартість оренди баштового крану входить безпечна експлуатація та ремонтно-відновлювальні роботи. У вартість роботи баштового крану КБ-405 на момент укладення даного договору входить: вартість роботи баштового крану за 1 (одну) машино-годину з урахуванням оплати роботи машиніста складає 400, 00 грн в тому числі податок на додану вартість 66,67 грн. Окрім того замовник сплачує Виконавцю: вартість перевезення та монтажу баштового крану, яка становить 100 000, 00 грн в тому числі податок на додану вартість 16666, 67 грн; вартість перевезення та монтажу підкранової колії однієї ланки (12 м), яка становить 16 000, 00 грн. в тому числі податок на додану вартість 2666,67 грн.; вартість демонтажу та перевезення баштового крану, яка становить 100 000, 00 грн в тому числі податок на додану вартість 16666, 67 грн; вартість перевезення та демонтажу підкранової колії однієї ланки (12 м), яка становить 14 000, 00 грн. в тому числі податок на додану вартість 2333,33 грн.

Відповідно до п.3.2. договору №24 від 27.07.2017 оплата за використання баштових кранів здійснюється замовником щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів з дня одержання платіжних вимог виконавця, яка підтверджується підписаними замовником за місяць змінними рапортами та актом виконаних робіт. Вартість роботи машиніста баштового крану нараховується згідно підписаного рапорту за фактично відпрацьовані машино-години.

Згідно п.3.3. договору №24 від 27.07.2017 попередня оплата за монтаж баштового крану складає 100 000, 00 грн в тому числі податок на додану вартість 16 666, 67 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє дванадцять календарних місяців (п.4.1 договору №24 від 27.07.2017).

Суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №24 від 27.07.2017 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №24 від 27.07.2017 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками надання послуг в межах договору № 24 від 27.07.2017 сторонами було складено та підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-00273 від 31.08.2017р на суму 140 000 грн; ОУ-00313 від 30.09.2017р на суму 71 600 грн; №ОУ-00376 від 31.10.2017р на суму 133 600 грн; №ОУ-00420 від 30.11.2017р на суму 124 000 грн; №ОУ-00021 від 31.01.2018р на суму 84 000 грн; №ОУ-00453 від 31.12.2017р на суму 110 000 грн; №ОУ-00052 від 28.02.2018р. на суму 108 000 грн; №ОУ-00094 від 31.03.2018р на суму 116 800 грн; №ОУ-00133 від 30.04.2018р на суму 116 000 грн; №ОУ-00173 від 31.05.2018 на суму 116 400 грн; №ОУ-00215 від 30.06.2018р на суму 113 200 грн; №ОУ-00262 від 31.07.2018р на суму 124 000 грн; №ОУ-00289 від 31.08.2018р на суму 126 400 грн; №ОУ-00330 від 30.09.2018р на суму 124 800 грн; №ОУ-00361 від 31.10.2018р на суму 126 800 грн; №ОУ-00415 від 30.11.2018 на суму 122 000 грн; №ОУ-00425 від 29.12.2018 на суму 118 400 грн; №ОУ-00069 від 20.03.2019р на суму 135 000 грн.

З представлених суду документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг було в якості оплати за договором №24 від 27.07.2017 внесено на рахунок позивача грошові кошти згідно наступних платіжних доручень: №3756 від 11.08.2017р на суму 100 000грн; №30061 від 20.10.2017р на суму 50 000 грн; №30099 від 25.10.2017р на суму 50 000 грн; №30291 від 13.11.2017р на суму 100 000 грн; №30482 від 08.12.2017р на суму 45 200 грн; №30549 від 18.12.2017р на суму 50 000 грн; №30613 від 22.12.2017р на суму 74 000 грн; №30793 від 24.01.2018р на суму 50 000 грн; №30820 від 26.01.2018р на суму 60 000 грн; №31009 від 09.02.2018 на суму 50 000 грн; №31080 від 16.02.2018р на суму 34 000 грн; №31260 від 06.03.2018р на суму 50000 грн; №31342 від 19.03.2018р на суму 50 000 грн; №31456 від 27.03.2018р на суму 80 000 грн; №31698 від 27.04.2018р на суму 40 000 грн; №31759 від 11.05.2018р на суму 15 000 грн; №31830 від 18.05.2018р на суму 60 000 грн; №31887 від 25.05.2018р на суму 20 000 грн; №31921 від 07.06.2018р на суму 25 800 грн; №31956 від 12.06.2018р на суму 50 000 грн; №32086 від 25.06.2018р на суму 50 000 грн; №32141 від 06.07.2018р на суму 36 400 грн; №32253 від 16.07.2018р на суму 30 000 грн; №32291 від 20.07.2018р на суму 60 000 грн; №32340 від 25.07.2018р на суму 10000 грн; №32462 від 09.08.2018р на суму 30 000 грн; №32523 від 21.08.2018р на суму 50 000 грн; №32602 від 29.08.2018р на суму 37200 грн; №32733 від 14.09.2018р на суму 50 000 грн; №32789 від 21.09.2018р на суму 50 000 грн; №32832 від 27.09.2018р на суму 26 400 грн; №32917 від 08.10.2018р на суму 30 000 грн; №32988 від 12.10.2018р на суму 30 000 грн; №33080 від 29.10.2018р на суму 64 800 грн; №33312 від 29.11.2018р на суму 70 000 грн; №33494 від 22.12.2018р на суму 50 000 грн; №33527 від 27.12.2018р на суму 20 000 грн; №33866 від 15.02.2019р на суму 50 000 грн; №34085 від 23.05.2019р на суму 20 000 грн; №35758 від 11.02.2020 на суму 242 200 грн. Представленими суду банківськими виписками з рахунку позивача також підтверджується зарахування грошових коштів наступним чином: 04.07.2019р на суму 30 000 грн; 16.07.2019р - 10 000 грн; №11.09.2019р на суму 10 000 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що порушення відповідачем строків внесення плати за надані позивачем на підставі договору №24 від 27.07.2017 стало підставою для застосування заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання у порядку ст.625 Цивільного кодексу України, а саме нарахування та заявлення до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи доводи позивача та представлені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг про стягнення 3% річних у розмірі 9 398,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 787,50 грн. При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020р по справі № 902/417/18.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення замовником грошового зобов`язання з оплати наданих послуг, повинно бути доведено обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин, наявність у відповідача обов`язку оплатити певні послуг, строк виконання якого настав, та який фактично було порушено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, відповідно до п.3.2. договору №24 від 27.07.2017 оплата за використання баштових кранів здійснюється замовником щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів з дня одержання платіжних вимог виконавця, яка підтверджується підписаними замовником за місяць змінними рапортами та актом виконаних робіт. Вартість роботи машиніста баштового крану нараховується згідно підписаного рапорту за фактично відпрацьовані машино-години.

Судом було встановлено, що за наслідками надання послуг в межах договору №24 від 27.07.2017 сторонами було складено та підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-00273 від 31.08.2017р на суму 140 000 грн; ОУ-00313 від 30.09.2017р на суму 71 600 грн; №ОУ-00376 від 31.10.2017р на суму 133 600 грн; №ОУ-00420 від 30.11.2017р на суму 124 000 грн; №ОУ-00021 від 31.01.2018р на суму 84 000 грн; №ОУ-00453 від 31.12.2017р на суму 110 000 грн; №ОУ-00052 від 28.02.2018р. на суму 108 000 грн; №ОУ-00094 від 31.03.2018р на суму 116 800 грн; №ОУ-00133 від 30.04.2018р на суму 116 000 грн; №ОУ-00173 від 31.05.2018 на суму 116 400 грн; №ОУ-00215 від 30.06.2018р на суму 113 200 грн; №ОУ-00262 від 31.07.2018р на суму 124 000 грн; №ОУ-00289 від 31.08.2018р на суму 126 400 грн; №ОУ-00330 від 30.09.2018р на суму 124 800 грн; №ОУ-00361 від 31.10.2018р на суму 126 800 грн; №ОУ-00415 від 30.11.2018 на суму 122 000 грн; №ОУ-00425 від 29.12.2018 на суму 118 400 грн; №ОУ-00069 від 20.03.2019р на суму 135 000 грн.

Отже, виходячи з наведених вище норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг згідно вказаних вище актів, настав.

Проте, як вказувалось судом, Товариством з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг було в якості оплати за договором №24 від 27.07.2017 було внесено на рахунок позивача грошові кошти згідно наступних платіжних доручень: №3756 від 11.08.2017р на суму 100 000грн; №30061 від 20.10.2017р на суму 50 000 грн; №30099 від 25.10.2017р на суму 50 000 грн; №30291 від 13.11.2017р на суму 100 000 грн; №30482 від 08.12.2017р на суму 45 200 грн; №30549 від 18.12.2017р на суму 50 000 грн; №30613 від 22.12.2017р на суму 74 000 грн; №30793 від 24.01.2018р на суму 50 000 грн; №30820 від 26.01.2018р на суму 60 000 грн; №31009 від 09.02.2018 на суму 50 000 грн; №31080 від 16.02.2018р на суму 34 000 грн; №31260 від 06.03.2018р на суму 50000 грн; №31342 від 19.03.2018р на суму 50 000 грн; №31456 від 27.03.2018р на суму 80 000 грн; №31698 від 27.04.2018р на суму 40 000 грн; №31759 від 11.05.2018р на суму 15 000 грн; №31830 від 18.05.2018р на суму 60 000 грн; №31887 від 25.05.2018р на суму 20 000 грн; №31921 від 07.06.2018р на суму 25 800 грн; №31956 від 12.06.2018р на суму 50 000 грн; №32086 від 25.06.2018р на суму 50 000 грн; №32141 від 06.07.2018р на суму 36 400 грн; №32253 від 16.07.2018р на суму 30 000 грн; №32291 від 20.07.2018р на суму 60 000 грн; №32340 від 25.07.2018р на суму 10000 грн; №32462 від 09.08.2018р на суму 30 000 грн; №32523 від 21.08.2018р на суму 50 000 грн; №32602 від 29.08.2018р на суму 37200 грн; №32733 від 14.09.2018р на суму 50 000 грн; №32789 від 21.09.2018р на суму 50 000 грн; №32832 від 27.09.2018р на суму 26 400 грн; №32917 від 08.10.2018р на суму 30 000 грн; №32988 від 12.10.2018р на суму 30 000 грн; №33080 від 29.10.2018р на суму 64 800 грн; №33312 від 29.11.2018р на суму 70 000 грн; №33494 від 22.12.2018р на суму 50 000 грн; №33527 від 27.12.2018р на суму 20 000 грн; №33866 від 15.02.2019р на суму 50 000 грн; №34085 від 23.05.2019р на суму 20 000 грн; №35758 від 11.02.2020 на суму 242 200 грн. Представленими суду банківськими виписками з рахунку позивача також підтверджується зарахування грошових коштів наступним чином: 04.07.2019р на суму 30 000 грн; 16.07.2019р - 10 000 грн; №11.09.2019р на суму 10 000 грн.

В контексті наведеного судом також враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16695/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль - монтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг про стягнення заборгованості за договором №24 від 27.07.2017 в розмірі 242 200,00 грн.

Рішенням від 03.02.2020р. Господарського суду міста Києва по справі №910/16695/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль - монтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг задоволено повністю.

Судом враховано, що частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України , no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України , no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Отже, рішення від 03.02.2020р. Господарського суду міста Києва по справі №910/16695/19 має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

У вказаному судовому рішенні було встановлено, що Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи та підписані уповноваженими представниками обох сторін, підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг відповідно до умов договору на загальну суму 2 111 000,00 грн.

Судом було встановлено, що замовник (відповідач) в порушення умов договору, не оплатив надані послуги в повному розмірі та станом на момент вирішення спору мав перед позивачем заборгованість в сумі 242 200,00 грн. з урахуванням часткової оплати.

Судом вище було встановлено, що суму заборгованості в розмірі 242 200 грн., яка була встановлена у судовому рішенні по справі №910/16695/19 було сплачено відповідачем. Що підтверджується платіжним дорученням №35758 від 11.02.2020 на суму 242 200 грн.

Отже, з огляду на строки оплати, які визначено у п.3.2. договору №24 від 27.07.2017, дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та фактичні дати здійснення замовником оплат, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг дійсно було порушено свої грошові зобов`язання за договором №24 від 27.07.2017 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, а отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Наразі, дослідивши наведений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що останній містить помилку у визначенні періоду прострочення строку оплати послуг за актом №ОУ-00133 від 30.04.2018р на суму 116 000 грн.

Зокрема, суд звертає увагу позивача на те, що за приписами ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).

Проте, при визначенні кінцевого строку оплати за актом №ОУ-00133 від 30.04.2018р позивачем не було враховано, що умовами правочину визначено обчислення строку виконання грошового зобов`язання банківськими, а не календарними днями.

За таких обставин, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 9381,55 грн.

Щодо наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. по справі №905/21/19.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, дослідивши розрахунок позивача, суд дійшов висновку щодо безпідставності застосування позивачем індексу інфляції за вересень-жовтень 2017р. на суму заборгованості в розмірі 40 000 грн. за актом №ОУ-000273 від 31.08.2017р., оскільки відповідне прострочення не тривало повного місяця.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат з урахуванням викладених вище правил застосування відповідного індексу (в тому числі, дефляції), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на загальну суму 8879,42 грн.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 20 194,16 грн. підлягає частковому задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж до Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 20 194,16 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34, Літ. А; ЄДРПОУ 35744217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-монтаж (01025, м. Київ, провулок Десятинний, будинок 7, ЄДРПОУ 32829219) 3% річних на суму 9381,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 8879,42 грн та судовий збір в сумі 1900,78 грн.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 17,39 грн, інфляційних втрат в сумі 1908,08 грн.

4. Судовий збір в сумі 201,22 грн. залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.09.2020.

Суддя В.В. Князьков