Рішення

від 11.09.2020 по справі 915/1027/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Справа № 915/1027/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Сьянової О.С.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: Фізичної особи-підприємця Жуковського Віталія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

представник позивача: адвокат Клис Андрій Анатолійович (АДРЕСА_2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудмонтаж" (54036, м.Миколаїв, вул. Ходченка, 26; ідентифікаційний код 36954774)

про: стягнення 104 989,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Жуковський Віталій Євгенович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.07.2020 (вх. №9149/20 від 27.07.2020), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудмонтаж" заборгованість за договором № 24 від 25.09.2015 у сумі 104 989,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

12.08.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 11.08.2020 (вх. № 9903/20), подана на виконання ухвали суду від 03.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву б/н від 11.08.2020 (вх. № 9904/20) з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 14.08.2020 відкрито провадження в даній справі; визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2020 о 10:00.

10.09.2020 від відповідача до суду надійшов лист б/н від 07.09.2020, в якому товариство визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить винести рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані роботи в сумі 104989,50 грн., витрати на правову допомогу та на сплату судового збору. Крім того, відповідач просить судове засідання, яке призначене на 11.09.2020 провести за відсутності його представника.

11.09.2020 позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини нез`явлення суд не сповістив, хоча про час та місце проведення судового засідання позивач та його представник були повідомлені належним чином, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікатором 5400141287687, 5400141287679 .

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, 11.09.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25.09.2015 між Фізичною особою-підприємцем Жуковським Віталієм Євгеновичем (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьбудмонтаж" (як замовником) укладено договір № 24 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується доставити та провести монтаж металопластикових конструкцій (далі - товар) на об`єкті замовника.

Відповідно до п. 2 договору, виконавця зобов`язано передати товар в кількості та асортименті, відповідно вказаного у бланку заказу, яких є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3 договору, замовник зобов`язався прийняти і сплатити товар в порядку, розмірі і в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4 договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування на р/р виконавця або внесеням готівкових коштів, обумовленої суми передоплати за поставлений товар, залишкова сума сплачується за фактом здійснення монтажу чи доставки товару. Загальна сума договору складає 104 989,50 грн. Передоплата складає 0 грн.

Умовами п. 5 договору, виконавець зобов`язується провести монтаж або доставку металопластикових конструкцій протягом 15 банківських днів з моменту отримання оплати за вказаним договором.

Відповідно до п. 6 договору, відповідальність сторін, яка не передбачена договором, визначається чинним законодавством України.

Згідно з п. 9 договору, кількість поставленого товару повинно відповідати чинним нормам та ДСТУ.

Відповідно до п. 10 договору, виконавець дає гарантію на виготовлену продукцію строком на 5 років. Якщо монтаж проведено не виконавцем, то гарантійне зобов`язання на товар не розповсюджуються.

Дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами зобов`язань (п. 11 договору).

Відповідно до умов п. 12 договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані обома сторонами.

Позивачем в повному обсязі та належним чином виконано роботи за договором, що підтверджується підписаним обома сторонами 20.10.2015 актом прийняття будівельних робіт за жовтень 2015 на загальну суму 104989,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв вищезазначені роботи без будь-яких заперечень чи зауважень щодо якості чи строку виконання цих робіт.

Проте відповідачем, в порушення умов пункту 4 договору, не здійснено розрахунок за виконані позивачем роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 104989,50 грн.

Таким чином, відповідач порушив зобов`язання з оплати виконаних робіт, не сплатив позивачу заборгованість в сумі 104989,50 грн., чим порушив умови укладеного між сторонами договору та вимоги статей 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526, 530, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Нормами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Як передбачено статтями 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не заявив про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Частиною 4 статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни.

В даному випадку, документом, що підтверджує обсяг виконаних робіт та їх вартість є акт приймання будівельних робіт за жовтень 2015 від 20.10.2015.

Згідно з частинами першою, другою статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за виконані роботи за договором № 24 від 25.09.2015 в сумі 104989,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги копії договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 12.07.2020; розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та копії квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 12.07.2020 вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 10000,00 грн.

Представником позивача наведено розрахунок наданих позивачу послуг правового характеру, докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Приймаючи до уваги витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 10000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи визнання відповідачем позову, суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" 50% витрат зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. покладає на відповідача, а 50 % витрат зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбудмонтаж" (54036, м.Миколаїв, вул. Ходченка, 26; ідентифікаційний код 36954774) на користь Фізичної особи-підприємця Жуковського Віталія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 104989,50 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. та на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1051,00 грн.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю Жуковському Віталію Євгеновичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України (УК у м.Миколаїв/м.Миколаїв/22030101, код ЄДРПОУ 37992781, Казначейство України (ЕАП), р/р UA898999980313131206083014002, МФО 899998, КБК 22030101) 1051,00 грн. судового збору, сплата якого підтверджується квитанцією від 14.07.2020 № ПН 215600426655, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 915/1027/20.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 16.09.2020.

Суддя В.С. Адаховська