Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/1069/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1069/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Приватного підприємства "СК Простір" (65033, м. Одеса, вул. Онежська, буд. 5, код ЄДРПОУ 33386305)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про внесення змін до статуту підприємства,-

за участю учасників справи: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "СК Простір" про зменшення розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) до 12300 грн., що складає 100% статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) та затвердження розподілу статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) шляхом визнання за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) у розмірі 99,6%, вартісним вираженням у розмірі 12250 грн., за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) у розмірі 0,4% вартісним вираженням у розмірі 50 грн., що в сумі становлять 100% статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305), вартісним вираженням 12300 грн.

Підставами звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 визначив неможливість затвердження фактично сформованого розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" та визначення часток кожного із учасників підприємства через ухилення іншого засновника відповідача від виконання своїх обов`язків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.05.2020 о 14:45; залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні 27.05.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 23.06.2020 о 10:15.

23.06.2020 за вх.№16186/20 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач визнав позов та зазначає, що починаючи з грудня 2018 року Приватне підприємство "СК Простір" фактично паралізоване у своїй господарській діяльності: засновниками не приймаються будь-які рішення, спрямовані на плідну господарську діяльність, отримання прибутку, розвиток та прогрес.

У підготовчому засіданні 23.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2020 о 14:00. У підготовчому засіданні 07.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 22.07.2020 о 10:30. У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2020 о 17:15.

У підготовчі та судові засідання третя особа не з`явилась. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення третьої особи про розгляд судом господарської справи, час та місце засідань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Справа №916/1069/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) третя особа не звернулась до місцевого господарського суду з відповідними заявами/клопотаннями, так само як і сторони не подали до суду інші клопотання, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

У судове засідання 03.09.2020 учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, а тому суд визнав за можливе розглянути справу у судовому засіданні 03.09.2020 за відсутністю учасників справи. У судовому засіданні 03.09.2020 судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні заяви відповідача за вх.№16186/20 від 23.06.2020 про визнання позову з урахуванням ч.4 ст. 191 ГПК України, оскільки визнання відповідачем позову в даному випадку може порушити права чи інтереси інших осіб - третьої особи у даній справі - учасника відповідача ОСОБА_2 , з огляду на що судом розглянуто справу по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідач у справі є приватним підприємством, діяльність якого регулюється загальними нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів України.

Загальними зборами засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір", оформленим протоколом №19/1 від 11.03.2019, затверджено Статут Приватного підприємства "СК Простір", згідно з п.п. 2.1-2.4 якого підприємство є юридичною особою за законодавством України, має відокремлене майно, має право від свого імені вчиняти будь-які законні угоди та юридичні акти, набувати майнові та немайнові права та виконувати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, третейському суді. Підприємство має самостійний баланс, має право відкривати поточний, валютний та інші рахунки в банківських установах, у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України. Підприємство має право вступати з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством, у діючі або створювати нові асоціації, спілки, спільні підприємства, об`єднання підприємств, господарські товариства, засновані на будь-якій формі власності та з участю суб`єктів права, що є резидентами України так і інших держав. Підприємство має право, з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством, створювати дочірні підприємства, відкривати філії та представництва на території України та інших держав. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. У своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України, а також установчими документами. Підприємство може мати круглу печатку з позначенням свого найменування, бланк зі своїми реквізитами, знак на товари та послуги.

Відповідно до п.п. 3.1 Статуту учасниками підприємства можуть бути фізичні та/або юридичні особи. Учасниками підприємства є: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Балтським РС ГУДМС України в Одеській області 19.06.2014, реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 07.09.1997 року, реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

За п.3.2 Статуту учасники мають право: а) брати участь в управлінні підприємством у порядку, передбаченому чинним законодавством України та установчими документами підприємства; б) брати участь у розподілі прибутку підприємства та одержувати ного частку (дивіденди); в) вийти у встановленому порядку з підприємства; г) отримувати інформацію про господарську діяльність підприємства; д) отримати у разі ліквідації підприємства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. На вимогу учасника підприємство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти підприємства про його діяльність, протоколи зборів та інші документи. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами підприємства.

У відповідності до п.п. 3.3-3.5 Статуту учасники зобов`язані: а) дотримуватись установчих документів підприємства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління підприємства; б) виконувати свої зобов`язання перед підприємством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства; г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено чинним законодавством України та установчими документами підприємства. Кількість учасників підприємства не обмежена. Прийняття до складу учасників підприємства здійснюється за згодою учасників підприємства. Вихід учасника з підприємства: учасник підприємства, частка якого у статутному капіталі підприємства становить менше 50 відсотків, може вийти з підприємства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник підприємства, частка якого у статутному капіталі підприємства становить 50 або більше відсотків, може вийти з підприємства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з підприємства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви про вихід з підприємства. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників підприємства, він може вийти з підприємства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з підприємства, з дня державної реєстрації його виходу.

Відповідно до п.4.1 Статуту метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п.п. 5.1-5.6 Статуту для створення та діяльності підприємства за рахунок вкладів учасників утворюється статутний капітал. Розмір статутного капіталу підприємства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Вкладом до статутного капіталу підприємства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Кожен учасник підприємства повинен повністю внести свій вклад протягом одного року з дати державної реєстрації підприємства. Якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган підприємства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом підприємства, але не може перевищувати 30 днів. Якщо учасник підприємства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган підприємства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: про виключення учасника підприємства, який має заборгованість із внесення вкладу; про зменшення статутного капіталу підприємства на розмір неоплаченої частини частки учасника підприємства; про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками підприємства без зміни розміру статутного капіталу підприємства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; про ліквідацію підприємства.

За п.п. 10.1.-10.2 Статуту управління підприємством здійснюють: загальні збори учасників підприємства (вищий орган управління); директор - (виконавчий орган); наглядова рада (у разі утворення). Вищим органом підприємства є загальні збори учасників підприємства. Кожен учасник підприємства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі підприємства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності підприємства. До компетенції загальних зборів учасників належать: визначення основних напрямів діяльності підприємства; внесення змін до статуту підприємства; зміна розміру статутного капіталу підприємства ; затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; перерозподіл часток між учасниками підприємства ; обрання та припинення повноважень наглядової ради підприємства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради підприємства; обрання одноосібного виконавчого органу підприємства, встановлення розміру винагороди виконавчому органу підприємства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу підприємства; створення інших органів підприємства, визначення порядку їх діяльності; прийняття рішення про придбання підприємством частки (частини частки) учасника; затвердження результатів діяльності підприємства за рік або інший період; розподіл чистого прибутку підприємства, прийняття рішення про виплату дивідендів; прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення підприємства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення підприємства, порядку розподілу між учасниками підприємства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу підприємства; прийняття інших рішень, віднесених до компетенції загальних зборів учасників. Питання, віднесені до компетенції вищого органу підприємства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів підприємства . Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених статутом підприємства та чинним законодавством України, а також: з ініціативи виконавчого органу підприємства; на вимогу наглядової ради підприємства; на вимогу учасника або учасників підприємства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу підприємства. Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку підприємства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Відповідно до розділу 15 Статуту зміни до статуту підприємства та перша редакція статуту підприємства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками підприємства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально. У період коли підприємство має лише одного учасника, якому належить частка, розміром 100% статутного (складеного) капіталу підприємства, статут підприємства підписується його єдиним учасником, справжність підпис якого засвідчується нотаріально.

Згідно з п.16.1 Статуту питання, що не знайшли відображення в установчих документах підприємства, вирішуються виходячи - положень законодавства України, звального змісту цього документу і конкретизуються у положеннях, інструкціях, наказах та інших локальних актах підприємства.

В матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка відповідача за вих.№8 від 08.12.2017, в якій зазначено, що зареєстрований пайовий капітал у розмірі 25000 грн. станом на 01.04.2017 неоплачений; 3 квітня 2017 року внесено на розрахунковий рахунок 16000 грн. ОСОБА_1 ; залишкову суму пайового капіталу у розмірі 9000 грн. 3 серпня 2017 року було внесено у касу Приватного підприємства "СК Простір" ОСОБА_1.

11.03.2019 проведено загальні збори засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір", рішення за наслідками яких оформлені протоколом №19/1.

У відповідності до змісту протоколу №19/1 порядок денний:

- про визначення правомочності загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір";

- про обрання голови та секретаря загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір";

- про зменшення розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір";

- про розподіл часток учасників у статутному капіталі Приватного підприємства "СК Простір";

- про внесення змін до Статуту Приватного підприємства "СК Простір";

- про здійснення заходів щодо забезпечення процесу державної реєстрації змін до установчих документів Приватного підприємства "СК Простір".

Рішенням загальних зборів відповідача від 11.03.2019 з першого питання вирішено: вважати правомочними загальні збори засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір", призначені та проведені 11.03.2019 об 11.00; з другого питання вирішено: обрати головою загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір" - ОСОБА_1 , обрати секретарем загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства "СК Простір" - запрошену на їх засідання бухгалтера підприємства ОСОБА_3 , надати їм відповідні повноваження і доручити право підпису протоколу загальних зборів та установчих документів (Статуту) Приватного підприємства "СК Простір"; з третього питання вирішено: зменшити розмір статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" до 12 300 грн., що має складати 100% статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір"; з четвертого питання вирішено: затвердити розподіл статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" наступним чином:

- ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Балтським РС ГУДМС України в Одеській області 19.06.2014, реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Вартісне вираження внеску - 12250 грн. Частка у статутному капіталі підприємства - 99,6%.

- ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 07.09.1997, реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Вартісне вираження внеску - 50 грн. Частка у статутному капіталі підприємства - 0,4%.

Рішенням загальних зборів відповідача від 11.03.2019 з п`ятого питання вирішено: затвердити Статут Приватного підприємства "СК Простір" у новій редакції; з шостого питання вирішено: уповноважити ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Шумським РВ УМВС України в Тернопільській області 13 лютого 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_6 , представляти Приватне підприємство "СК Простір" під час здійснення реєстраційних дій з правом підпису та передоручення.

В матеріалах справи наявне повідомлення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Татарчука І.Ю. про відмову у проведенні державної реєстрації на підставі п.5 ч.1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, ФОП та громадських формувань .

Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.04.2019 відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства "СК Простір" в особі директора ОСОБА_1 від 27.03.2019, поданої на повідомлення про відмову у державній реєстрації змін до установчих документів від 14.03.2019 за вих.№345, прийняте державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Татарчук Іриною Юріївною, на підставі п.10 ч.8 статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, ФОП та громадських формувань .

24.04.2019 за вих.№6856/08.3-12 Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області направлено Приватному підприємству "СК Простір" в особі директора Чернецького А.П. лист щодо розгляду скарги, яким повідомлено, що за результатом розглядом скарги на повідомлення про відмову у державній реєстрації змін до установчих документів від 14.03.2019 за вих.№345, прийняте державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Татарчук Іриною Юріївною, зазначено, що прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги у формі наказу на підставі п.10 ч.8 статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, ФОП та громадських формувань .

Посилаючись на неможливість затвердження фактично сформованого розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" та визначення часток кожного із учасників підприємства через ухилення іншого засновника відповідача від виконання своїх обов`язків, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про внесення змін до статуту підприємства.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

За приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ст. 20 ГПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідно до частини 1 зазначеної статті ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Згідно зі ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 80 та ч.1 ст. 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах - встановлених законом.

Господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України).

Подібні положення містяться також і в ст. 79 та в ч.1 ст. 80 ГК України.

Відповідачем у справі є Приватне підприємство "СК Простір".

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на суб`єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову, спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарського суду на підставі п.10 ч.1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якого до юрисдикції господарських судів відносяться в тому числі справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметом спору у даній справі є внесення змін до статуту підприємства шляхом зменшення розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) до 12300 грн., що складає 100% статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) та затвердження розподілу статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) шляхом визнання за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) у розмірі 99,6%, вартісним вираженням у розмірі 12250 грн., за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305) у розмірі 0,4% вартісним вираженням у розмірі 50 грн., що в сумі становлять 100% статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" (код ЄДРПОУ 33386305), вартісним вираженням 12300 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не спростовано сторонами, учасником останнього, зокрема, є позивач у даній справі - ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 корпоративних прав учасника приватного підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

За ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Учасник приватного підприємства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному капіталі відповідного підприємства, та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Згідно зі ст. 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов`язуються утворити суб`єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб`єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб`єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів у випадках, визначених законом. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на неможливість затвердження фактично сформованого розміру статутного капіталу Приватного підприємства "СК Простір" та визначення часток кожного із учасників підприємства через ухилення іншого засновника відповідача від виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави .

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Пунктом 10.2.4 Статуту відповідача питання внесення змін до статуту підприємства,зміни розміру статутного капіталу підприємства та перерозподілу часток між учасниками підприємства , з вимогами про що позивач звернувся у даному позові до господарського суду, належать до виключної компетенції загальних зборів учасників відповідача.

Тобто, у даній справі позивач фактично просить суд втрутитись у виключну компетенцію загальних зборів відповідача - зменшити статутний капітал відповідача та перерозподілити частки між учасниками відповідача

Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників) можуть вирішувати питання про зміну розміру статутного капіталу підприємства та перерозподіл часток між учасниками підприємства .

Таким чином, рішення про зміну розміру статутного капіталу підприємства та перерозподіл часток між учасниками підприємства приймається підприємством в особі вищого органу - загальних зборів учасників, а не судом.

Оскільки прийняття рішень, про які позивач просить суд, віднесено до компетенції загальних зборів учасників відповідача, а не суду, господарський суд дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція щодо виключної компетенції загальних зборів викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №922/1590/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті . Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Проаналізувавши наявні у справі докази та процесуальні позиції сторін у справі, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Іншого сторонами не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля