Рішення

від 08.09.2020 по справі 920/1254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2020 Справа № 920/1254/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1254/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Комунального підприємства Теплогарант (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, ідентифікаційний код 32325215, teplogarantkonotop@ukr.net),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Червоний металіст (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка Віктора, буд. 5, ідентифікаційний код 34880895, etukman74@gmail.com),

про стягнення 186 778, 99 грн,

представники сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

В грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 154 800,00 грн, 235,40 грн пені, 10 845,76 грн інфляційних втрат, 7 061,83 грн - 3 % річних, 10 836,00 грн - 7 % штрафу, а також просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 756,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного між сторонами договору, не виконано свої зобов`язання щодо оплати теплової енергії. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань, позивачем заявлено штрафні санкції згідно з умовами договорів, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкрито провадження у справі № 920/1254/19, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 13.02.2020, 11:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 23.01.2020; відповідачу надати заперечення до 13.02.2020.

Представник відповідача подав клопотання від 07.02.2020 про поновлення процесуального строку для подання відзиву та долучення відзиву на позов від 06.02.2020 № б/н до матеріалів справи.

У відзиві на позов від 06.02.2020 б/н відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на сплату відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 832 033,31 грн за період з січня по квітень 2019 в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 3654 від 22.11.2018 на суму 30 000,00 грн; № 601 від 14.02.2019 на суму 15 799,96 грн; № 614 від 19.02.2019 на суму 170 000,00 грн; № 740 від 19.02.2019 на суму 70 000,00 грн; № 953 від 19.03.2019 на суму 79 035,46 грн; № 1099 від 28.03.2019 на суму 200 000,00 грн; № 1824 від 30.05.2019 на суму 67 197,59 грн; № 2376 від 15.07.2019 на суму 30 000 грн; № 2773 від 16.08.2019 на суму 30 000,00 грн; № 2915 від 30.08.2019 на суму 20 000,00 грн; № 3211 від 17.09.2019 на суму 20 000,00 грн; № 3279 від 20.09.2019 на суму 10 000,00 грн, № 3483 від 07.10.2019 на суму 30 000,00 грн; № 3516 від 09.10.2019 на суму 20 000,00 грн; № 3578 від 15.10.2019 на суму 20 000,00 грн та № 3597 від 17.10.2019 на суму 20 000,00 грн.

Копії зазначених платіжних документів додано відповідачем до відзиву, а також відповідачем надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 03.02.2020 та копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 03.02.2020, копію свідоцтва серії КВ № 000712 від 21.10.2019, копію акту від 07.02.2019 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 03.02.2020 та копію прибуткового касового ордеру № 1-07-02/20 від 07.02.2019 на суму 19 000,00 грн.

Надані відповідачем письмові докази долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 13.02.2019 у справі № 920/1254/19 судом постановлено, зокрема, відкласти розгляд справи на 25.02.2020, 10:00.

Представник позивача 24.02.2020 подав заяву від 20.02.2020 № 129 (вх. № 635к від 24.02.2020) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 355 024,40 грн за період з 01.01.2018 по 31.01.2020, пеню у сумі 30 082,50 грн, 63 796,51 грн інфляційних втрат, 25 923,97 грн - 3 % річних, а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 7 122,41 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2020 у справі № 920/1254/19 постановлено, зокрема, подальший розгляд справи № 920/1254/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; заяву представника позивача від 20.02.2020 № 129 про збільшення позовних вимог - задовольнити; подальший розгляд справи здійснювати в редакції даної заяви; призначити підготовче засідання у даній справі на 02.04.2020, 11:30.

06.03.2020 від представника відповідача надійшла заява від 02.03.2020 б/н (вх. 794к) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.

24.03.2020 від представника відповідача також надійшла заява з процесуальних питань від 19.03.2020 № б/н (вх. № 2693 від 24.03.2020), відповідно до якої просить залишити заяву позивача від 20.02.2020 № 129 про збільшення позовних вимог без розгляду, посилаючись на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем та на одночасну зміну позивачем предмету та підстави позову.

Разом із зазначеною заявою відповідачем надано суду на підтвердження сплати відповідачем позивачеві заборгованості за надані послуги копії наступних платіжних доручень: № 3949 від 20.11.2019 на суму 100 000,00 грн; № 4278 від 13.12.2019 на суму 10 515,18 грн; № 4310 від 18.12.2019 на суму 50 000,00 грн; № 4335 від 20.12.2019 на суму 50 000,00 грн; № 217 від 24.01.2020 на суму 37 830,65 грн; № 252 від 28.01.2020 на суму 40 000,00 грн; № 299 від 30.01.2020 на суму 40 000,00 грн; № 303 від 31.01.2020 на суму 80 000 грн; № 39 від 09.01.2020 на суму 20 000,00 грн; № 363 від 06.02.2020 на суму 29 327,93 грн; № 400 від 10.02.2020 на суму 10 000,00 грн; № 456 від 14.02.2020 на суму 60 000,00 грн, № 529 від 21.02.2020 на суму 25 000,00 грн; № 638 від 27.02.2020 на суму 10 000,00 грн; № 638 від 27.02.2020 на суму 30 000,00 грн; № 650 від 28.02.2020 на суму 35 000,00 грн; № 684 від 02.03.2020 на суму 20 000,00 грн; № 740 від 05.03.2020 на суму 40 000,00 грн та № 808 від 11.03.2020 на суму 40 000,00 грн.

Надані відповідачем письмові докази долучено судом до матеріалів справи.

02.04.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.04.2020 у справі № 920/1254/19 призначено підготовче засідання на 07.05.2020, 12:30.

04.05.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію та про розгляд справи без участі представника позивача від 27.04.2020 № 264 (вх. 1420к від 04.05.2020), відповідно до якого позивач просить суд проводити підготовче засідання без його участі, а також закрити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію у сумі 355 024,40 грн у зв`язку із тим, що зазначена заборгованість відповідачем погашена; позовні вимоги в іншій частині позову, а саме щодо стягнення пені в сумі 30 082,50 грн, інфляційний втрат в сумі 63 796,51 грн та 3 % річних в сумі 25 923,97 грн підтримує та просить суд їх задовольнити, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 7 122,41 грн покласти на відповідача.

Ухвалою від 07.05.2020 у справі № 920/1254/19 судом постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд заяви відповідача від 19.03.2020 № б/н про залишення заяви позивача від 20.02.2020 № 129 про збільшення позовних вимог без розгляду та клопотання представника позивача від 27.04.2020 № 264 про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на 16.06.2020, 12:00; запропонувати сторонам надати суду письмові пояснення щодо клопотання представника позивача від 27.04.2020 № 264 про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу у сумі 355 024 грн 40 коп з огляду на інформацію з доданої до нього банківської виписки щодо призначення платежів відповідача; запропонувати відповідачу подати письмові пояснення щодо актуальності поданої ним заяви від 19.03.2020 № б/н про залишення заяву позивача від 20.02.2020 № 129 про збільшення позовних вимог без розгляду, з огляду на те, що ухвалою суду від 25.02.2020 у справі № 920/1254/19 заяву представника позивача від 20.02.2020 № 129 про збільшення позовних вимог задоволено.

Позивачем засобами електронного зв`язку подано до суду клопотання від 15.06.2020 № 230 (вх. № 4784/20 від 15.06.2020) про уточнення позовних вимог та про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно до якого позивач просить суд проводити підготовче засідання без його участі, а також закрити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію у сумі 200 000,00 грн у зв`язку із тим, що зазначена заборгованість відповідачем погашена; позовні вимоги в іншій частині позову, а саме щодо стягнення основного боргу в сумі 155 024,40 грн, пені в сумі 30 082,50 грн, інфляційний втрат в сумі 63 796,51 грн та 3 % річних в сумі 25 923,97 грн підтримує та просить суд їх задовольнити, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 7 122,41 грн покласти на відповідача.

Судом становлено, що позивачем не додано до зазначеного клопотання доказів надсилання даного клопотання відповідачу, про що Відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Сумської області складено відповідний акт від 16.06.2020.

Проте засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання від 15.06.2020 № 230 (вх. № 4974/20 від 18.06.2020) про уточнення позовних вимог та про розгляд справи без участі представника позивача, до якого додано докази надсилання даного клопотання відповідачу (фіскальний чек № 0347318 0319717 від 15.06.2020).

Ухвалою від 16.06.2020 у справі № 920/1254/19 судом постановлено клопотання позивача - Комунального підприємства Теплогарант (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, ідентифікаційний код 32325215) від 27.04.2020 № 264 (вх. 1420к від 04.05.2020) про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію та про розгляд справи без участі представника позивача залишити без розгляду; у задоволенні заяви відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Червоний металіст (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка Віктора, буд. 5, ідентифікаційний код 34880895) з процесуальних питань від 19.03.2020 б/н (вх. № 2693 від 24.03.2020) відмовити; відкласти підготовче засідання, розгляд клопотання представника позивача від 15.06.2020 № 330 (вх. № 4784/20 від 15.06.2020 та вх. № 4974/20 від 18.06.2020) про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу та заяви відповідача від 02.03.2020 № б/н (вх. № 794к від 06.03.2020) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на 30.07.2020, 12:00, з повідомленням (викликом) учасників справи; зобов`язати позивача - Комунальне підприємство Теплогарант (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, ідентифікаційний код 32325215) та відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Червоний металіст (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка Віктора, буд. 5, ідентифікаційний код 34880895) провести звірку взаємних розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків надати суду до 27.07.2020.

17.06.2020 від відповідача до суду надійшла заява з процесуальних питань від 12.06.2020 б/н (вх. № 4873/20 від 17.06.2020), відповідно до якої відповідач зазначає, що перераховані ним суми здійснені згідно первинних документів і мають враховуватись відповідно до вказаного призначення платежу, також відповідач зазначає, що підтримує всі подані ним заяви та просить суд судове засідання провести за відсутності представника відповідача.

29.07.2020 від відповідача до суд надійшла заява з процесуальних питань від 22.07.2020 (вх. № 6514/20 від 29.07.2020), разом з якою відповідачем надано суду докази сплати 41 833,39 грн за спожиту теплову енергію за березень 2020 року, а також зазначено про невідповідність дійсним обставина суми заборгованості, яка зазначена позивачем у акті звірки взаємних розрахунків, у зв`язку з чим відповідач відмовляється підписувати надісланий позивачем акт звірки взаємних розрахунків та просить суд судове засідання провести за відсутності представника відповідача.

У письмових поясненнях від 28.07.2020 № 399 позивач зазначає, що ним складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2020 та направлено його відповідачу разом із супровідним листом 01.07.2020, і відповідно до зазначеного акту заборгованість відповідача перед позивачем становить 296 857,79 грн (в т.ч. 155 024,40 грн борг за даним договором та 141 833,39 грн заборгованість за отримані послуги у березні 2020 року згідно акту здачі-приймання наданих послуг № 539 від 30.03.2020, який не входить у заявлений до стягнення за даним позовом). Відповідачем примірник зазначеного акту не підписано та не повернуто на адресу позивача.

Також позивачем 29.07.2020 подано до суду клопотання від 28.07.2020 № 398 про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно до якого позивач просить суд підготовче засідання у справі провести без участі його представника; зазначає, що підтримує своє клопотання про уточнення позовних вимог щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн у зв`язку з зі сплатою відповідачем; не заперечує проти закриття підготовчого провадження у справі та переходу до розгляду справи по суті; а також зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення решти боргу в сумі 155 024,20 грн, пені в сумі 30 082,50 грн, інфляційних втрат в сумі 63 796,51 грн та 3% річних в сумі 25 923,97 грн підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити; а також просить суд відшкодувати за рахунок відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 7122,41 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 30.07.2019 закрив підготовче провадження у справі № 920/1254/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.09.2019, 12:30, з повідомленням учасників справи. Крім наведеного, ухвалою суду від 30.07.2019 у цій справі постановлено клопотання позивача - Комунального підприємства Теплогарант (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, ідентифікаційний код 32325215, teplogarantkonotop@ukr.net) від 15.06.2020 № 330 (вх. № 4784/20 від 15.06.2020) та від 15.06.2020 № 330 (вх. № 4974/20 від 18.06.2020) про уточнення позовних вимог та закриття провадження у справі в частині вимог позивача щодо стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 200 000,00 грн задовольнити; закрити провадження у справі № 920/1254/19 в частині стягнення основного боргу в сумі 200 000,00 грн; в іншій частині позовних вимог (а саме: щодо стягнення основного боргу в сумі 155 024,40 грн, пені в сумі 30 082,50 грн, інфляційних втрат в сумі 63 796,51 грн та 3 % річних в сумі 25 923,97 грн) розгляд справи № 920/1254/19 продовжити.

Представники учасників справи в судове засідання по суті 08.09.2020 не з`явилися, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

08.09.2020 від позивача до суду надійшло клопотання від 07.09.2020 № 445 про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно до якого позивач просить суд судове засідання у справі провести без участі його представника; а також зазначає, що підтримує позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 155 024,20 грн, пені в сумі 30 082,50 грн, інфляційних втрат в сумі 63 796,51 грн та 3% річних в сумі 25 923,97 грн підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити; а також просить суд відшкодувати за рахунок відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 7 122,41 грн.

Від відповідача до суду не надходило додаткових пояснень чи заперечень по суті позовних вимог.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги продовження процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами без участі представників сторін.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.11.2010 між Комунальним підприємством Теплогарант та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Червоний металіст укладено договір № 86/10 про надання послуг з централізованого опалення (далі -договір), відповідно до якого, позивач зобов`язується своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Об`єктом теплоспоживання є нежитлове приміщення, що розташовано в м. Конотоп, вул. Деняка Віктора (вул. Червонозаводська), 5. Теплова енергія, яка постачається на об`єкт обліковується тепловим лічильником ВЗЛЕТ ТСР .

Пунктами 7, 8 договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показами згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Споживач (відповідач) щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії у наступний термін: дата зняття показів приладів обліку - до 20-го числа поточного місяця; дата подання звіту до енергопостачальної організації - не пізніше 25-го числа.

Відповідно до пункту 9 договору розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць.

Згідно пунктів 10, 11 договору відповідач за 7 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченої на наступний розрахунковий період. Термін сплати залишкової суми платежів за спожите тепло в поточному місяці не пізніше сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою сплати є відмітка на платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 30 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 30.04.2011, а пунктом 31 договору визначено, що припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати спожитої енергії.

Пунктом 33 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надає послуги з постачання теплової енергії у опалювальні періоди, терміни яких встановлюються рішеннями органу місцевої влади. Опалювальний сезон 2018-2019 років розпочався з 24.10.2018 за розпорядженням Конотопського міського голови від 16.10.2018 № 192-ОД Про початок опалювального сезону 2018-2019 років зі змінами, внесеними розпорядженням Конотопського міського голови від 23.10.2018 № 195-ОД, а закінчився 09.04.2019 за розпорядженням Конотопського міського голови від 08.04.2018 № 93-ОД Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років . При формуванні рахунків за спожиту відповідачем теплову енергію позивач застосовував затверджені рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 26.11.2018 № 324 тарифи, а саме: з 15.12.2018 для потреб Інших споживачів складає 1 691,12 грн з 1 Гкал (з ПДВ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 155 024,40 грн за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2020 року.

Позивач також у позовній заяві зазначає, що він складав та передавав контролером відповідачеві акти здачі-приймання наданих послуг за вищезазначений період, однак відповідачем не підписано ці акти та не повернуто на адресу позивача.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої стаття 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до абз. 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг з теплопостачання загальною вартістю 155 024,40 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) за період з 01.01.2018 по 31.01.2020, а також копіями рахунків на оплату наданих послуг за вищевказаний період.

Щодо належного оформлення господарських операцій у даній справі, суд зазначає наступне.

Копії вищезазначених первинних документів долучено судом до матеріалів даної справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо наданих послуг, їх найменування та ціну.

За статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як зазначає позивач, відповідач не повернув на адресу позивача підписаних зі свого боку актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), чим порушив вимоги статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність зауважень або заперечень щодо акту здачі-приймання наданих послуг може бути підставою для задоволення вимог про стягнення коштів за виконані роботи (постанова Вищого господарського суду України від 26.04.2012 у справі № 15/5005/13476/2011).

Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань стосовно оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 155 024,40 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.01.2018 по 31.01.2020.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 63 796,51 грн інфляційних нарахувань, 25 923,97 грн - 3 % річних та 30 082,50 грн пені, нарахованих станом на 19.02.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що сума індексу інфляції та 3 % річних розрахована арифметично вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Судом було встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 155 024,40 грн, а тому перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 63 796,51 грн інфляційних нарахувань та 25 923,97 грн - 3 % річних за вказаний вище період.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 082,50 грн пені, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 13 договору за несвоєчасне внесення платежів за спожиту теплову енергію із відповідача стягується пеня у розмірі 1,0 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі встановленому договором, на загальну суму 30082,50 грн.

Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня простроченого основного зобов`язання, з урахуванням положень Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

З огляду на суми та строки прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням приписів Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов укладеного складає 30 082,50 грн, тобто не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, відповідач посилається на норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , зазначаючи, що позивачем невірно розрахована сума пені.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Згідно преамбули Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , він встановлює відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

В той же час Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , згідно його преамбули, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Частиною другою статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні тепловою енергією, що використовується для опалення нежилих приміщень, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , який регулює ці відносини.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Оскільки пеня передбачена сторонами у договорі і розрахована позивачем вірно та у відповідності до вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30 082,50 грн пені за вищезазначений період є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат від 02.03.2020 б/н (вх. № 794 к від 06.03.2020) щодо відшкодування відповідачеві за рахунок позивача витрат, понесених відповідачем на правову допомогу, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для відшкодування відповідачеві таких витрат за рахунок позивача.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4 122,40 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Червоний металіст (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Деняка Віктора, буд. 5, ідентифікаційний код 34880895) на користь Комунального підприємства Теплогарант (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-а, ідентифікаційний код 32325215) заборгованість за надані послуги з теплопостачання за договором від 25.11.2010 № 86/10 про надання послуг з централізованого опалення в сумі 155 024,40 грн, пеню в сумі 30 082,50 грн, 3 % річних в сумі 25 923,97 грн, інфляційні втрати в сумі 63 796,51 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 122,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа