Рішення

від 31.08.2020 по справі 921/641/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/641/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянув матеріали справи:

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» вул. Тараса Бульби-Боровця, 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43005

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , вул. Рівенська, 157, м. Луцьк, Волинська область, 43020.

про стягнення заборгованості у сумі 101 247 грн 00 коп., з яких: 84 840 грн 00 коп. - суми основного боргу, 6 575 грн 67 коп. - пеня, 586 грн 00 коп. - 3 відсотки річних, 762 грн 03 коп. - інфляційне збільшення боргу, 8 484 грн 00 коп. - штрафу 10% за договором.

За участі представників:

позивача: адвокат Качор Степан Богданович, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1007771 від 15.11.2019 (договором на надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються);

відповідача: не з`явився.

1.Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу

та фіксування судового процесу.

Сторони за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін у справі роз`яснено їх права та обов`язки, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи, згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» на диск CD-R серійний номер N120VG06D8094374A1.

1.2. Суть та рух справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 07.10.2019 (вх.№786 від 09.10.2019) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , у якій просить суд стягнути заборгованість у сумі 101 247 грн 00 коп., з яких: 84 840 грн 00 коп. - сума основного боргу, 6 575 грн 67 коп. - пеня, 586 грн 00 коп. - 3% річних, 762 грн 03 коп. - інфляційне збільшення боргу, 8 484 грн 00 коп. - штраф 10% за договором.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 у справі №921/641/19 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.11.2019 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 26.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 19.11.2019, судом відкладено підготовче засідання на 03.12.2019 р. о 14 год. 10 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 03.12.2019, судом відкладено підготовче засідання на 18.12.2019 о 14 год. 10 хв., про що зазначено в ухвалі від 12.12.2019.

У судовому засіданні 18.12.2020 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів відкладене підготовче судове засідання у справі на 16 січня 2020 року о 14 год. 10 хв.

У судовому засіданні 16.01.2020 протокольною ухвалою з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 04 лютого 2020 року о 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 04.02.2020 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 17 лютого 2020 року о 12 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 05.02.2020.

Ухвалою суду від 17.02.2020 суд закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті та відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 10 березня 2020 року о 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні 10.03.2020 суд протокольною ухвалою розпочав розгляд справи по суті спочатку з вступних слів та відклав розгляд справи по суті на 24 березня 2020 року о 14 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відкладено судове засідання по розгляду справи по на 09 квітня 2020 о 15 год. 30 хв.

09.04.2020 суддя перебував у офіційній відпустці. Ухвалою суду від 13.04.2020 в порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 05.05.2020 о 11 год. 00 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 05.05.2020 в порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 02 червня 2020 року на 11 год. 00 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 02.06.2020 в порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 18 червня 2020 року на 15 год. 40 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 18.06.2020 продовжено строк розгляду справи по суті у справі та перенесено судове засідання по розгляду справи по суті на 04 серпня 2020 року об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 04.08.2020 продовжено строк розгляду справи по суті у справі та відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 18 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.08.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначене на 18 серпня 2020 року о 15 год. 00 хв. та доручено його проведення Господарському суду Львівської області.

При цьому, суд мав за необхідне витребувати для огляду у судовому засіданні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» оригінали рахунку на оплату №4 від 15.07.2019 та платіжного доручення №229 від 15.07.2019, копії яких додано до матеріалів позовної заяви. Враховуючи вищезазначене суд протокольною ухвалою у судовому засіданні 18.08.2020 ухвалив повернутися до стадії дослідження доказів.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно ст. 216 ГПК України на 31 серпня 2020 року о 14 год. 30 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин ( на даний час карантин продовжено до 31серпня 2020 р.).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/641/19 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 31.08.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, №921/641/19 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 31.08.2020 , після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №12/09 від 12.09.2018 щодо поставки нафтопродуктів, а саме дизельного пального на суму 72 720,00 грн.

Зокрема зазначає, що 12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ігніс Трейд Компані в особі директора Таранця Ю.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Альтернатива в особі директора Рачкелюк Т.Р. було укладено договір поставки нафтопродуктів №12/09. За умовами договору ТОВ Енерджі Альтернатива зобов`язується передати в погоджені строки, а ТОВ Ігніс Трейд Компані прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродуктів, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних, товарно-транспортних накладних, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Як зазначає позивач, 15 липня 2019 року, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №12/09 від 12.09.2018 ним здійснено оплату за нафтопродукти згідно рахунку №4 від 15.07.2019 року на суму 72 720 грн. 00 коп. за нафтопродукти та 12 120 грн 00 коп. ПДВ 20,00%, що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 15.07.2019 року.

Однак, відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку нафтопродуктів, а саме дизельне пальне, позивачу так і не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 84 840 грн 00 коп. - суми основного боргу.

Як вказує позивач, ним згідно з частинами 1,2,3 статті 530 ЦК України, на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату грошових коштів від 15.08.2019 року щодо сплати заборгованості, в якій зазначалось, що в разі не сплати заборгованості, продавець буде змушений звернутись до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку ( копія вимоги додається). Дана вимога була вручена за довіреністю 27.08.2019 особі Марценюк, за адресою: вул. С. Крушельницької, 1А, м. Тернопіль, 46003, ТОВ ЕНЕРДЖІ АЛЬТЕРНАТИВА (копія відповіді на запит долучено до матеріалів справи).

Також 18.09.2019 було направлено ще одну вимогу про поставку товару, так як, кошти сплачені позивачем не були повернуті.

Керуючись пунктом 6.4. Договору №12/09 від 11.09.2018 та частиною 6 статті 231 ГК України позивач, станом на 07 жовтня 2019 року (день звернення до суду із позовом) нарахував та заявив до стягнення із відповідача суму штрафних санкцій (пені) - 6 575 грн 67 коп.; суму 3% річних - 586 грн 00 коп.; інфляційне збільшення боргу-762 грн 03 коп.; штрафні санкції 10% по договору - 8 484 грн 00 коп.

Також позивач вказує, що на момент пред`явлення позову прострочення відповідача складає 84 календарних дні. До позову долучено детальний розрахунок позовних вимог.

Таким чином, невиконання відповідачем умов договору поставки зумовило необхідність звернення позивача із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива" заборгованості в сумі 101 247,00 грн.

2.2. Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у призначені засідання не з`явився.

16.01.2020 судом здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно даного витягу вбачається, що 27.12.2019 змінено місцезнаходження відповідача та місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» зазначено: вул. Рівенська, буд.157, м. Луцьк, Волинська обл., 43020.

У зв`язку із зміною місцезнаходження відповідача, судом направлено усі процесуальні документи у справі на адресу відповідача, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом станом на 16.01.2020 - вул. Рівенська, буд.157, м. Луцьк, Волинська обл., 43020; зобов`язано позивача надіслати на адресу відповідача (вул. Рівенська, буд.157, м. Луцьк, Волинська обл., 43020) позовну заяву №б/н від 07.10.2019 з доданими до неї додатками рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення.

Проте, незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення відповідача про рух справи, відповідач, активної участі у розгляді справи не забезпечив, заяв чи заперечень по суті справи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до статей 120, 176, 242 ГПК України.

При цьому, як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання чи без будь - яких відміток.

Однак, суд відзначає, що відповідач не повідомляв про зміну свого місцезнаходження і, як вбачається із матеріалів справи, кореспонденція надсилалась, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу, на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - вул. Рівенська, буд. 157, м. Луцьк, Волинська обл., 43020 (Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які сформовано на запит суду долучені до матеріалів справи).

Щодо відміток Укрпошти, які вони проставляли на конвертах, якими відповідачу надсилалась ухвала, повертаючи їх суду, то суд - 10.03.2020 та повторно 03.06.2020 постановляв окремі ухвали, яку направляв на адресу публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22) рекомендованою кореспонденцією.

У вказаних Окремих ухвалах суд, серед іншого, звертав увагу Укрпошти на необхідність усунення зазначених в окремих ухвалах виявлених судом недоліків в діяльності Укрпошти та запобігання їх повторенню у майбутньому.

Зокрема, вказував, що із незрозумілих суду підстав у порушення Правил поштового обігу, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, яким надсилалися ухвали суду із відміткою Судова повістка , повернулися на адресу суду із відміткою пошти про причини повернення за закінченням терміну зберігання чи без будь - яких відміток взагалі.

У відповідь Укрпошта листами, серед іншого, повідомила суд, що при доставці рекомендованого листа з повідомленням про вручення, лист не був вручений під час доставки, за адресою вул. Рівенська, буд.157, м. Луцьк, Волинська обл. Після неможливої доставки вищезазначеного листа Укрпошта здійснила його повернення на адресу відправника - суду.

Таким чином, із матеріалів справи, зокрема і листа Укрпошти, слідує, що відповідач здійснивши реєстрацію зміни місцезнаходження на нову адресу: вул. Рівенська, буд.157, м. Луцьк, Волинська обл., 43020 не забезпечив належним чином отримання поштової кореспонденції за вказаною адресою, що є його обов`язком, а не обов`язком його контрагентів, зокрема, - позивача у справі, чи суду.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, - ненадання відзиву, пояснень, заперечень, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі № 911/1163/17.

З огляду на викладене, враховуючи терміни зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та їх повернення до господарського суду із відміткою поштового відділення про невручення у тому числі і за відсутності адресата, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученими відповідачу - в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою про невручення.

Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що пасивність відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Предметом даного спору є заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива", м.Тернопіль, заборгованості у сумі 101 247 грн 00 коп., з яких: 84 840 грн 00 коп. - суми основного боргу, 6 575 грн 67 коп. - пеня, 586 грн 00 коп. - 3 відсотки річних, 762 грн 03 коп. - інфляційне збільшення боргу, 8 484 грн 00 коп. - штрафу 10% за договором.

3.1. Щодо стягнення суми основного боргу.

Щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 84 840 грн 00 коп., то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи 12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ігніс Трейд Компані в особі директора Таранця Ю.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Альтернатива в особі директора Рачкелюк Т.Р. було укладено договір поставки нафтопродуктів № 12/09.

За умовами договору ТОВ Енерджі Альтернатива зобов`язується передати в погоджені строки, а ТОВ Ігніс Трейд Компані прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродуктів, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних, товарно-транспортних накладних, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Матеріалами справи підтверджується, що 15 липня 2019 року, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №12/09 від 12.09.2018 позивачем здійснено оплату за нафтопродукти згідно рахунку №4 від 15.07.2019 року на суму 72 720 грн. 00 коп. за нафтопродукти у тому числі ПДВ 20 % - 12 120 грн 00 коп.

Зазначене вбачається зокрема із платіжного доручення № 229 від 15.07.2019 року.

Однак, як стверджує позивач відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку нафтопродуктів, а саме дизельне пальне, позивачу за Договором не здійснив.

В подальшому позивачем, згідно з частинами 1,2,3 статті 530 ЦК України, на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату грошових коштів від 15.08.2019 року щодо сплати заборгованості, в якій зазначалось, що в разі не сплати заборгованості, продавець буде змушений звернутись до суду та стягнути заборгованість в судовому порядку.

Дана вимога була вручена за довіреністю 27.08.2019 року особі Марценюк, за адресою: вул. С. Крушельницької, 1А, м. Тернопіль, 46003, ТОВ ЕНЕРДЖІ АЛЬТЕРНАТИВА .

Також 18.09.2019 було направлено ще одну вимогу про поставку товару, так як, кошти сплачені позивачем не були повернуті.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і оплачено товар. Проте, відповідачем вказаний товар позивачу не поставлено чим порушено умови договору.

Зокрема, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу в разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦКУ).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання (ч. 1 ст. 615 ЦКУ, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦКУ).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦКУ).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також те, що відповідачем не виконано його умови в частині поставки оплаченого позивачем товару, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму стягнення у розмірі 72 720,00грн.

Щодо додаткового стягнення 12 120 грн. 20 % ПДВ то суд в їх стягненні відмовляє з огляду на те, що вважає їх помилково нарахованих позивачем.

Так, із поданих позивачем доказів вбачається, що ним було оплачено відповідачу за договором 72 720,00 грн, які уже включали в собі 12 120,00 грн як 20 % ПДВ (60600,00 + 12 120,00 ((20% від 60 600,00)). Про таке вказано, як у поданих позивачем: рахунку № 4 від 15.07.2019, виставленого відповідачем так і у поданій платіжці № 229 від 15.07.2019 за якою позивачем сплачено відповідачу 72 720,00грн, які уже включали в собі 12 120,00 грн як 20 % ПДВ.

Вказане підтверджується і простими, логічними, математичними розрахунками за якими 20 % від 72 720, 00 є не 12 120,00, а інша сума - 14 544,00. У свою чергу, 12 120, 00 є 20 % відсотками від суми 60 600,00 і саме сума цих двох сум утворюють суму боргу - 72 720,00 грн (12 120, 00 + 60 600, 00 = 72 720,00).

Саме про повернення цієї суми боргу - 72 720,00 грн звертався і позивач до відповідача з вимогами, копії яких, як докази, долучено ним до матеріалів справи.

Представник позивача у судових засіданнях підтверджує той факт, що вказане нарахування 12120,00 грн є помилкою зі сторони позивача.

Таким чином, суд вважає доведеним позивачем, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 72 720, 00 грн ( у тому числі 20 % ПДВ 12 120,00 грн), яка і підлягає до задоволення судом. У свою чергу, у стягненні повторно нарахованого ПДВ у розмірі - 12 120,00 грн у позові слід відмовити як помилково та безпідставно нарахованого позивачем.

3.2. Щодо стягнення пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі та які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов`язку новим, або в покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності відбувається, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Натомість згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

При цьому у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення". Таку позицію висловив суд у рішенні № 73219562 з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2134цс16.

Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Така правова позиція ВС, викладена в постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов`язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання. Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК України), за допомогою пені сторони в договорі можуть забезпечити, зокрема, виконання не грошового зобов`язання.

Отже, пеню може бути встановлено для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і не грошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи керуючись пунктом 6.4. Договору №12/09 від 11.09.2018 позивач, станом на 07 жовтня 2019 року (день звернення до суду із позовом) нарахував та заявив до стягнення із відповідача також суму штрафних санкцій (пені) - 6 575 грн 67 коп.; суму 3% річних - 586 грн 00 коп.; інфляційне збільшення боргу - 762 грн 03 коп.; штрафні санкції 10% по договору - 8 484 грн 00 коп.

Так, позивач вказує, що на момент пред`явлення позову прострочення відповідача складає 84 календарних дні. До позову долучено детальний розрахунок позовних вимог.

Проте, суд враховує те, що позивачем помилково обраховано суму пені, штрафу, річних і інфляційних втрат від суми боргу у розмірі 84 840,00 грн, а не 72 720, 00 грн, які визнані судом правомірно заявленими позивачем.

А тому, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, що є його правом, суд вважає, правомірними, належним чином обрахованими, не запереченими відповідачем, а тому такими, що підлягають до задоволення заявлені до стягнення позивачем - 5 492 грн 85 коп. пені, 490 грн 11 коп. три відсотки річних, 289 грн. 35 коп. інфляційне збільшення боргу, 7 272 грн. 00 коп. - 10% штрафу.

4. Висновок суду.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» вул. Тараса Бульби - Боровця, 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43005, суму заборгованості у розмірі 86 264 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн 31 коп., з яких: 72 720 (сімдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. сума основного боргу, 5 492 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 85 коп. пеня, 490 (чотириста дев`яносто) грн 11 коп. три відсотки річних, 289 (двісті вісімдесят дев`ять) грн 35 коп. інфляційне збільшення боргу, 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн 00 коп. - 10% штрафу. В решті частині позовних вимог у позові відмовити.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин1,2 статті 129 ГПК України Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» 1 636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн 69 коп. судового збору та 6 816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 1,2, 7, 13, 42, 74-79, 86,129, 209,210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» вул. Тараса Бульби - Боровця, 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43005, суму заборгованості у розмірі 86 264 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн 31 коп., з яких: 72 720 (сімдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. сума основного боргу, 5 492 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 85 коп. пеня, 490 (чотириста дев`яносто) грн 11 коп. три відсотки річних, 289 (двісті вісімдесят дев`ять) грн 35 коп. інфляційне збільшення боргу, 7 272 (сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. - 10% штрафу.

3. В решті частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

5. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» 1 636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн 69 коп. судового збору та 6 816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн витрат на правову допомогу.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігніс Трейд Компані» , вул. Тараса Бульби - Боровця, 9, м. Луцьк, Волинська обл., 43005, ідент. код 40554265.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Альтернатива» , вул. Рівенська, 157, м. Луцьк, 43020, ідент. код 41428653.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, в порядку статті з 253 по 259 ГПК України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено - 17.09.2020.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно, особисто уповноваженим представникам сторін за їх безпосереднім зверненням.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко