Рішення

від 03.09.2020 по справі 921/248/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/248/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ", вул. Академіка Кримського, буд. № 4-а, м.Київ, 03142

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО", вул. Містечко, буд. 60, с. Золотники, Теребовлянський р-н., Тернопільська обл., 48115

про стягнення заборгованості в сумі 1 214 585 грн 30 коп., з яких: 548 455 грн 95 коп. - заборгованість за Договором; 282 031 грн 55 коп. - пеня; 37 631грн 20 коп. - інфляційні збитки; 93 621 грн 00 коп. - 10% річних за користування чужими коштами; 252 845 грн 60 коп. - штраф.

За участі представників:

Позивача: адвокат Кошик Микола Йосифович, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія АА №1025167 від 09.04.2020 (договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються);

Відповідача: адвокат Демкович Юрій Йосипович, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія ТР № 069233 від 12.06.2020.

1. Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу

та фіксування судового процесу.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд" на диски CD-R, серійний номер N108XE16D8145282C2.

1.2. Суть та рух справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ", звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 09.04.2020 (вх.№292 від 15.04.2020) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО", у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 214 585 грн 30 коп., з яких: 548 455 грн 95 коп. - заборгованість за Договором; 282 031 грн 55 коп. - пеня; 37 631грн 20 коп. - інфляційні збитки; 93 621 грн 00 коп. - 10% річних за користування чужими коштами; 252 845 грн 60 коп. - штраф.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву №б/н від 09.04.2020 (вх.№292 від 15.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява №б/н від 30.04.2020 (вх.№ 2803 від 05.05.2020) з додатками про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16 червня 2020 року о 10 год. 30 хв.

У підготовчому засіданні 16.06.2020 протокольною ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 27 липня 2020 року та відкладено підготовче засідання на 27 липня 2020 року о 10 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 17.06.2020.

У підготовчому засіданні 27.07.2020 протокольною ухвалою закрив підготовче провадження з 11.08.2020 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.08.2020, про що зазначено в ухвалі від 31.07.2020.

У судовому засіданні 11.08.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті та відклав розгляд справи по суті на 25 серпня 2020 року о 14 год. 30 хв.

У призначене судове засідання 25.08.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

Судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази у справі.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України, а саме стадію судових дебатів на 03 вересня 2020 року о 10 год. 30 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 р.).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/248/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 03.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, № 921/248/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 03.09.2020, після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

22 лютого 2019 року між ТОВ "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" (надалі по тексту - позивач, Постачальник) та ТОВ "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" (надалі по тексту - відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №2019/02-22-01 (надалі - Договір).

Згідно п.2.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар відповідно до Специфікації (Додатків) та умов цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити вартість Товару (партії Товару) на умовах цього Договору.

Товар відповідно до умов договору складає мінеральні добрива, засоби захисту рослин та інша продукція виробничо-технічного призначення.

Згідно із п. 3.1. Договору Покупець надає замовлення Постачальнику, в якому зазначає (асортимент та номенклатуру) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару, кількість Товару, та строками поставки.

Відповідно до п. 3.2. Договору Постачальник отримавши замовлення від Покупця, на його основі готує Специфікацію (Додаток) та Договору і направляє її на узгодження та підписання.

Згідно із п. 5.2. Договору порядок та строки оплати партії Товару зазначаються у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору.

Позивач стверджує, що Відповідачем було допущене порушення договірних зобов`язань в частині оплати вартості Товару, посилаючись на таке.

12 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №5 на поставку 44 т. добрив комплексне марки NРК(S) 8-24-24+9S Роlifosка 8 загальною вартістю 665 946,86 грн, відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 23 серпня 2019 року.

Однак, як вказує заявник, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 5.

Таким чином, першим днем порушення зобов`язання з оплати вартості Товару вважається 24 серпня 2019 року. Враховуючи той факт, що за даною Специфікацією Постачальником було відвантажено Товар Покупцю на загальну суму 665 946,86 грн, (що підтверджується видатковими накладними №951 від 13.08.2019 та №979 від 15.08.2019, позивач вважає, що згідно Специфікації № 5 від 12 серпня 2019 року у Покупця виникає грошове зобов`язання перед Постачальником на загальну суму 665 946,86 грн.

Покупцем було здійснений остаточний розрахунок за даною специфікацією лише 24.12.2019.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТНИКИ- АГРО перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ , за Специфікацією №5 від 12.08.2019 року до Договору поставки №2019/02-22-01 від 22.02.2019, виникає зобов`язання щодо сплати штрафних санкції, відповідно до п.10.3. та п.10.4. Договору.

22 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №6 на поставку 24 т. добрив комплексне марки NРК(S) 8-24-24+9S Роlifosка 8 загальною вартістю 358 364,45 грн, відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 23 серпня 2019 року.

Однак, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 6.

Таким чином, першим днем порушення зобов`язання з оплати вартості Товару вважається 24 серпня 2019 року. Враховуючи той факт, що за даною Специфікацією Постачальником було відвантажено Товар Покупцю на загальну суму 358 364,45 грн, (що підтверджується видатковою накладною №988 від 22.08.2019 року, вважаємо, що згідно Специфікації № 6 від 23 серпня 2019 року у Покупця виникає грошове зобов`язання перед Постачальником на загальну суму 358 364,45 грн.

Покупцем було здійснений остаточний розрахунок за даною специфікацією лише 24.12.2019.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТНИКИ- АГРО перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ , за Специфікацією №6 від 22.08.2019 року до Договору поставки №2019/02-22-01 від 22.02.2019, виникає зобов`язання щодо сплати штрафних санкції, відповідно до п. 10.3. та п. 10.4. Договору.

30 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №7 на поставку 134,4 т. добрив комплексних мінеральних NРК (S) 8-24-24+9S загальною вартістю 2 024 144,64 грн, відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 06 вересня 2019 року.

Однак, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 7.

Таким чином, першим днем порушення зобов`язання з оплати вартості Товару вважається 07 вересня 2019 року. Враховуючи той факт, що за даною Специфікацією Постачальником було відвантажено Товар Покупцю на загальну суму 2 024 144,64 грн, (що підтверджується видатковою накладною №1052 від 05.09.2019 року, позивач вважає, що згідно Специфікації № 7 від 30 серпня 2019 року у Покупця виникає грошове зобов`язання перед Постачальником на загальну суму 2 024 144,64 грн.

Покупцем було здійснений лише частковий розрахунок за даною Специфікацією у розмірі 1 475 688,69 грн (а саме 24.12.2019 року), станом на день складання позовної заяви (09 квітня 2020 року) у Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТНИКИ-АГРО перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ існує грошова заборгованість у розмірі 548 455,95 грн (відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 09.04.2020 року). Разом з тим, невиконання умов п.3 Специфікації №7 від 30.08.2019 року тягне за собою штрафні санкції відповідно до п. 10.3. та п. 10.4. Договору.

Крім того, відповідно до п.5.4. Договору, якщо Покупець здійснює оплату Товару (партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) на 30 календарних днів, то така оплата вважається простроченою і вартість переданого Покупцю на підставі видаткової накладної та неоплаченого ним Товару (партії Товару) збільшується на 10%, починаючи з 31-го календарного дня. Тобто, 31-ий календарний день настав:

- за Специфікацією №5 та Специфікацією №6 - 24 вересня 2019 року. Станом на цю дату у Відповідача за даними Специфікаціями існувала грошова заборгованість у розмірі 504 311,31 грн.

- за Специфікацією №7-07 жовтня 2019 року. Станом на цю дату у Відповідача за даною Специфікацією існувала грошова заборгованість у розмірі 2 024 144,64 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 31-й день прострочення зобов`язань щодо оплати вартості Товару за Договором становила 2 528 455,95 грн.

Позивач також, вважає за необхідне застосувати до Відповідача штраф, передбачений п. 5.4. Договору та збільшити вартість відвантаженого Відповідачу Товару на 10%. Тобто до суми 2 528 455,95 грн (вартість відвантаженого та неоплаченого Відповідачем Товару) донараховується 10%, і таким чином штраф становить 252 845,60 грн.

Провівши розрахунки за період з 24.08.2019 р. (включно) по 09.04.2019 р. (включно) за порушення умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача - ТОВ ЗОЛОТНИКИ- АГРО :

- заборгованість за Договором поставки №2019/02-22-01 від 22.02.2019 р., у розмірі 548 455,95 грн;

- пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 282 031,55 грн;

- інфляційні збитки у розмірі 37 631,20 грн;

- 10% річних за користування грошовими коштами у розмірі 93 621,00 грн;

- Штраф 10% від вартості відвантаженого та неоплаченого Товару починаючи з 31-го дня заборгованості у розмірі 252 845,60 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за порушення Покупця по оплаті Товару складає 666 129,35 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості заявлена до стягнення становить 1 214 585,30 грн, з яких : 548 455,95 грн основна заборгованість та штрафні санкції за порушення Покупця по оплаті Товару - 666 129,35 грн.

2.2. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

У поданому відзиві від 12.06.2020 (вх. №3723 від 16.06.2020) на позовну заяву ТОВ "ЗОЛОТНИКИ-АГРО", визнає позов частково в частині суми основного боргу за договором у розмірі 548 455,95 грн.

В іншій частині вважає позов безпідставним та відповідно, таким, що не підлягає до задоволення. Зокрема, серед іншого зазначає, що в даному випадку загальна сума штрафних санкцій складає 666 129, 35 грн (282 031,55 грн пені + 37 631,20 грн інфляційних збитків + 93 621 грн 10% річних за користування чужими коштами + штраф у розмірі 252 845,60 грн), що фактично є більшим за суму основної заборгованості та є непомірним тягарем для відповідача враховуючи скрутне матеріальне становище та специфіку ведення сільськогосподарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи та визнається позивачем у позовній заяві, ТОВ Золотники-Агро здійснило повний розрахунок відповідно до Специфікації № 5 на суму 665 946, 86 грн, повний розрахунок відповідно до Специфікації № 6 на суму 358 364,45 грн, та частковий розрахунок відповідно до Специфікації № 7 на суму 1 475 688,69 грн, що свідчить, про те що відповідач намагався та намагається добросовісно виконувати свої зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до інформаційного витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ Золотники-Агро є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що в свою чергу передбачає особливість даного виду діяльності, а саме те що виробництво сільськогосподарської продукції мас сезонний характер та безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання.

Слід враховувати, що на даний момент сезон збору урожаю цього року ще не розпочато, що має пряме відношення до скрутного фінансового стану відповідача та наявності коштів для проведення розрахунків.

Крім скрутного матеріального становища на даний момент слід також враховувати важливе соціально-економічне значення, яке ТОВ Золотинки-Агро має для мешканців села Золотники. Саме відповідач є одним із найбільших роботодавців у місцевості та переважним місцем роботи для більшості жителів села.

Окрім того, Україну вразила пандемія вірусу "СОVID-19", яка завдала нищівного удару національній економіці та негативно вплинула на господарську діяльність відповідача.

Враховуючи усе вищенаведене, беручи до уваги, що пеня - це штрафна санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного отримання надприбутків стороною, наявність виняткових обставин даної справи просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 282 031,55 грн пені, 37 631,20 грн інфляційних збитків, 93 621грн 10% річних за користування чужими коштами та штрафу у розмірі 252 845,60 грн.

2.3. Правова позиція позивача, зазначена у відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач, заперечує наведені у відзиві доводи та зазначає таке.

1. Позивач не погоджується з позицією Відповідача щодо начебто надмірно високими штрафними санкціями, у порівнянні з збитками кредитора та доводить до суду наступне. Компанія ТОВ БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОЛЖІЗ є імпортером мінеральних добрив та здебільшого працює з клієнтами по попередній оплаті задля можливості завчасно замовити та оплатити на заводі-виробнику Товар, який законтрактовується з клієнтом. Однак, деяким клієнтам ми йдемо на зустріч (в тому числі і Відповідачу) та підписуємо договори з умовами оплати по факту поставки Товару. А тому, задля того, щоб в повній мірі виконати свої договірні зобов`язання Позивач змушений звертатись до банківських установ за кредитуванням. І саме за кредитні кошти був придбаний поставлений Відповідачу та не оплачений ним по сьогоднішній день Товар. Таким чином Відповідач починаючи з вересня 2019 року і по липень 2020 року фактично користується грошовими коштами Позивача та не бажає сплачувати ані відсотки за користування чужими коштами (які до речі відповідно до Договору становлять 10% річних на відміну 21,6% річних за Кредитним Договором Позивача) ані будь-які інші штрафні санкції, передбачені як Договором так і діючим законодавством України. Крім того, не зрозумілим є твердження Відповідача щодо відсутності доказів Позивача щодо понесених ним збитків, в той час коли Відповідач визнає свою заборгованість станом на сьогоднішній день у розмірі 548 455 грн 95 коп., що фактично і є збитками Позивача у зв`язку з недоотриманням прибутку на суму заборгованості. Також прошу суд взяти до уваги, що штрафні санкції (в тому числі і за користування чужими коштами, якими Відповідач користується по сьогоднішній день) розраховувалися станом на дату первинного подання позовної заяви, тобто на 09.04.2020 року. Враховуючи умисне, на думку Позивача, затягування Відповідача з написанням відзиву на позов та неявкою Відповідача в судове засідання, що відбулося 16 червня 2020 року, без будь-яких повідомлень про неможливість присутності заздалегідь, та беручи до уваги, що станом на дату написання даної відповіді на відзив розпочинається третя декада липня 2020 року, Відповідач продовжує користуватися коштами Позивача, а Позивач продовжує зазнавати збитків у зв`язку з діями (бездіяльністю) Відповідача.

2. Відповідач посилається на скрутне становище, однак не надає жодних доказів скрутного становища та ніяким чином не пояснює в чому саме полягає скрутне становище. На думку Позивача Відповідач міг би надати суду фінансовий звіт за 2019 рік та за перший квартал 2020 року який би наглядно продемонстрував дійсний фінансовий стан підприємства виходячи з розміру чистого прибутку до розподілу та виплати дивідендів. Позивач розцінює твердження Відповідача про скрутне становище виключно як спробу уникнути відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

3. На думку Позивача ствердження Відповідача про те, що сума штрафних санкцій є більшою за суму основної заборгованості є маніпулюванням фактами, оскільки сума штрафних санкцій розраховувалася виходячи з першого дня виникнення зобов`язання (ще в серпні 2019 року) яка за сукупністю трьох Специфікацій становила 3 028 455,95 грн, Виходячи із даної цифри і до моменту подання позовної заяви штрафні санкції нараховувалися протягом п`яти місяців, про що Відповідачу було відомо, і що ним же ігнорувалося, хоча Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою про сплату основної заборгованості без штрафних санкцій.

4. Щодо позиції Відповідача в частині невиправданих додаткових прибутків кредитора з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Позивач зазначає наступне. Як вбачається з вищезазначеного Рішення, приводом для розгляду зазначеної справи стало конституційне зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань44 від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 5, ст. 28) з наступними змінами (надалі - Закон), а саме положень другого речення преамбули Закону в такому аспекті: чи поширюється дія Закону лише на правовідносини, суб`єктами яких є виключно підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання і фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, чи також на правовідносини, в яких вони є тільки одним із суб`єктів правовідносин між платниками і одержувачами коштів. Конституційний Суд за даним зверненням вирішив, що положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань44 від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Як вбачається з Договору поставки, суб`єктами правовідносин в даному випадку є Товариство з обмеженою відповідальністю БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ та Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТНИКИ-АГРО , тобто два суб`єкта господарювання, а розмір пені відповідно до Договору становить подвійну облікову ставку НБУ, тобто в межах встановлених Законом.

Не зважаючи на те, що підставою для звернення до Конституційного Суду була необхідність роз`яснення суду правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою, а саме правовідносин щодо розміру нарахування пені (в даному випадку) за споживчим кредитом, Відповідач вириває з контексту тезиси Конституційного Суду намагаючись чи то заплутати, чи то завести в оману як суд так і Позивача, оскільки в даному пункті (а саме п. 3.2.) мова йде про споживчий кредит в рамках частини другої статті 18 Закону Про захист прав споживачів . Відповідач цитує рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, що Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором . Однак Відповідач не звертає увагу на речення, яке передує цій цитаті. Повний текст абзацу даного Рішення виглядає так:

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором . Тобто Відповідач безпідставно посилається на рішення Конституційного Суду оскільки в даному випадку мова йде про інший договір, з іншими суб`єктами договору та який регулюється іншим Законом.

5. Відповідач посилається на труднощі, пов`язані з пандемією СОУГО-19 , яка дісталася України лише у березні 2020 року. Яким чином СОУШ-19 міг вплинути на можливості Відповідача виконати свої договірні зобов`язання у серпні-вересні 2019 року стає не зрозумілим.

6. Відповідач у своєму відзиві вказує на сезонний характер діяльності ТОВ ЗОЛОТНИКИ-АГРО . Прошу суд взяти до уваги наступне:

- Специфікація №5 була підписана Сторонами 12 серпня 2019 року, а строк оплати вартості Товару за даною Специфікацією 23 серпня 2019 року. Тобто через 11 днів після підписання Специфікації.

- Специфікація №6 була підписана Сторонами 22 серпня 2019 року, а строк оплати вартості Товару за даною Специфікацією 23 серпня 2019 року. Тобто на наступний день після підписання Специфікації.

- Специфікація №7 була підписана Сторонами 30 серпня 2019 року, а строк оплати вартості Товару за даною Специфікацією 06 вересня 2019 року. Тобто через 7 днів після підписання Специфікації.

Відповідач не надав суду ніяких доказів того, що у період з 12 серпня 2019 року по 06 вересня 2019 року у діяльності ТОВ ЗОЛОТНИКИ-АГРО виникли якісь екстраординарні випадки, які б могли завадити вчасно оплатити вартість Товару. Таким чином, логічно вважати що Відповідач заздалегідь знав про свою неспроможність оплатити поставлений йому Товар, однак це не завадило йому підписати вищеперелічені Специфікації та взяти на себе зобов`язання. і

Разом з тим, прошу Суд взяти до уваги те, що Відповідач не просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, просто не визнає їх, що свідчить про банальне бажання уникнути відповідальності.

Відповідно до п.16.7. Договору, Сторони засвідчують та гарантують, що укладення цього Договору відповідає їх інтересам; вони мають право підписувати та укладати цей Договір, Додатки до нього і будь-які інші документи, що стосуються цього Договору, та виконувати свої зобов`язання за цим Договором; вони здійснили всі необхідні дії для його підписання та виконання; підписання та виконання Договору Сторонами не є порушенням та не суперечить чинному законодавству України, установчим документам Сторін, жодному правочину, а також жодному договірному зобов`язанню чи обмеженню, обов`язковому для Сторін; особи, що підписують даний Договір від імені Сторін, є належним чином уповноваженими представниками Сторін, правомочними підписати даний Договір від імені Сторін; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; у момент укладення цього Договору Сторони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за Договором, діють добровільно без впливу тяжких обставин та/або насильства; володіють українською мовою, що дає їм можливість правильно розуміти та тлумачити цей Договір; Сторони попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів; цей Договір вчинюється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей Договір не приховує іншого правочину (не є удаваним) і спрямований на настання реальних наслідків, які обумовлені у ньому; в Договір та в Додатках включені всі істотні умови і Договір не може бути визнаний не укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦКУ Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 1 214 585 грн 30 коп., з яких: 548 455 грн 95 коп. - заборгованість за Договором; 282 031 грн 55 коп. - пеня; 37 631 грн 20 коп. - інфляційні збитки; 93 621 грн 00 коп. - 10% річних за користування чужими коштами; 252 845 грн 60 коп. - штраф.

Щодо стягнення 548 455 грн 95 коп. - заборгованість за Договором, то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи 22 лютого 2019 року між ТОВ "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" (надалі по тексту - позивач, Постачальник) та ТОВ "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" (надалі по тексту - відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №2019/02-22-01 (надалі - Договір).

Згідно п.2.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар відповідно до Специфікації (Додатків) та умов цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити вартість Товару (партії Товару) на умовах цього Договору.

Товар відповідно до умов договору складає мінеральні добрива, засоби захисту рослин та інша продукція виробничо-технічного призначення.

Згідно із п. 3.1. Договору Покупець надає замовлення Постачальнику, в якому зазначає (асортимент та номенклатуру) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару, кількість Товару, та строками поставки.

Відповідно до п. 3.2. Договору Постачальник отримавши замовлення від Покупця, на його основі готує Специфікацію (Додаток) та Договору і направляє її на узгодження та підписання.

Згідно із п. 5.2. Договору порядок та строки оплати партії Товару зазначаються у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору.

Позивач стверджує, що Відповідачем було допущене порушення договірних зобов`язань в частині оплати вартості Товару, посилаючись на таке.

12 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №5 на поставку 44 т. добрив комплексне марки NРК(S) 8-24-24+9S Роlifosка 8 загальною вартістю 665 946,86 грн, відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 23 серпня 2019 року.

Однак, як вказує заявник, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 5.

Покупцем було здійснений остаточний розрахунок за даною специфікацією лише 24.12.2019.

22 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №6 на поставку 24 т. добрив комплексне марки NРК(S) 8-24-24+9S Роlifosка 8 загальною вартістю 358 364,45 грн., відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 23 серпня 2019 року.

Однак, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 6.

Покупцем було здійснений остаточний розрахунок за даною специфікацією лише 24.12.2019.

30 серпня 2019 року між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація №7 на поставку 134,4 т. добрив комплексних мінеральних NРК(S) 8-24-24+9S Роlifosка 8 загальною вартістю 2 024 144,64 грн., відповідно до якої Покупець зобов`язувався оплатити вартість Товару не пізніше 06 вересня 2019 року.

Однак, Покупцем не були виконані вимоги в частині оплати вартості Товару, передбачені п. 3 Специфікації № 7.

Покупцем було здійснений лише частковий розрахунок за даною Специфікацією у розмірі 1 475 688,69 грн (а саме 24.12.2019 року), станом на день складання позовної заяви (09 квітня 2020 року) у Товариство з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТНИКИ-АГРО перед Товариством з обмеженою відповідальністю БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ існує грошова заборгованість у розмірі 548 455,95 грн (відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 09.04.2020 року). Разом з тим, невиконання умов п.3 Специфікації №7 від 30.08.2019 року тягне за собою штрафні санкції відповідно до п. 10.3. та п. 10.4. Договору.

Як стверджує позивач, і зазначене не спростовано відповідачем, станом на час розгляду справи в суді Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого йому Товару не виконав, заборгованість позивачу не погасив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар. Проте, відповідачем вказаний товар не оплачено своєчасно та в повному обсязі.

При цьому у поданому відзиві на позов відповідач в частині стягнення 548 455 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 95 коп. - основної заборгованості за Договором позовні вимоги визнає.

Із змісту статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог ) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

При цьому перевіривши повноваження представника відповідача, давши оцінку доводам позивача у справі, суд вважає, що визнання позову відповідачем не порушує прав та інтересів інших осіб та не суперечить закону, а тому суд приймає його та задовольняє позов в частині стягнення з відповідача в користь позивача - 548 455 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 95 коп. - заборгованості за Договором.

Щодо стягнення інфляційних та річних то суд має за необхідне зазначити таке.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.4. укладеного між сторонами Договору у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення - 37 631 грн 20 коп. - інфляційних збитків та 93 621 грн 00 коп. - 10% річних за користування чужими коштами

Суд перевіривши вірність нарахування інфляційних збитків за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , встановив певні завищення сум при обрахунку інфляції.

Так, з урахуванням періоду за який здійснено нарахування та суми боргу, на яке воно здійснено і які визначені позивачем та відповідають умовам договору і обставинам прострочення оплати за поставлений товар при обрахунку вірною є сума інфляційних збитків у розмірі - 32 401 (тридцять дві тисячі чотириста одну) грн 40 коп., а не 37 631 грн 20 коп., як зазначено позивачем у своїх розрахунках.

А тому, суд вважає правомірними, належним чином обрахованими, та такими, що підлягають до задоволення заявлені до стягнення позивачем - 32 401 (тридцять дві тисячі чотириста одну) грн 40 коп. - інфляційних збитків; 93 620 (дев`яносто три тисячі шістсот двадцять) грн 99 коп. - 10% річних за користування чужими коштами. В іншій частині позовних вимог у позові в цій частині (стягнення інфляційних збитків) слід відмовити.

Щодо стягнення пені та штрафу, то суд має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі та які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов`язку новим, або в покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності відбувається, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Натомість згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

При цьому у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення". Таку позицію висловив суд у рішенні № 73219562 з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2134цс16.

Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Така правова позиція ВС, викладена в постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов`язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

Посилаючись на п. 10.3. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача за договором - 282 031 грн 55 коп. - пені. При цьому до позову додано детальний розрахунок пені.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом при дослідженні Договору поставки не встановлено, що він містить умови, які б збільшували строк нарахування пені у більш ніж на 6 місяців, а тому суми пені які нараховані позивачем поза межами цього строку не є підставно та обґрунтовано обраховані ним.

А тому, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, обмеженнями ч. 6 статті 232 ГК України, суд вважає, правомірною, належним чином обрахованою, та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення позивачем - 272 033 грн 64 коп. - пеню. В іншій частині пеня не підлягає до задоволення, як безпідставно нарахована.

Відповідно до п. 5.4. Договору якщо Покупець здійснює оплату Товару (партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) на 30 календарних днів, то така оплата вважається простроченою і вартість переданого Покупцю на підставі видаткової накладної та неоплаченого ним Товару (партії Товару) збільшується на 10%, починаючи з 31 календарного дня.

Посилаючись на п. 5.4. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача за договором - 252 845 грн 60 коп. - штрафу. При цьому до позову додано розрахунок штрафу, який обраховувався від усієї суми простроченого більш як 31 календарний день поставленого товару, тобто від суми 2 528 455,95 грн (вартість відвантаженого та неоплаченого Відповідачем Товару) донараховується 10%, і таким чином штраф становить 252 845,60 грн.

Слід зазначити, що сторонами не заперечується правова природа штрафу за 5.4. Договору як такого. З боку позивача відсутні і помилки в його обрахунку.

Враховуючи зазначене вище, перевіривши умови договору подані сторонами докази та заперечення суд вважає, що позивачем правомірно на підставі договору заявлено до стягнення з відповідача - 272 033 грн 64 коп. - пені та 252 845 грн 60 коп. - штрафу.

Разом з цим, відповідач подав суду заяву, якою просив суд застосувати ч. 3 статті 551 ЦК України та зменшити суму стягуваних з відповідача штрафних санкцій. Розглянувши її суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Із змісту відзиву на позов та поданій пізніше заяві про застосування статті 551 ЦК України вбачається, що Відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу, які підлягає до стягнення таким чином щоб фактично звільнити його від них, із врахуванням його майнового стану.

Проте, на думку суду, зменшення розміру пені і штрафу на 100 % чи на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

При цьому суд, дослідивши наведені в клопотанні про зменшення штрафних санкцій доводи відповідачем та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що обґрунтування Відповідачем щодо важкого майнового стану та окремих добросовісних дій зі сторони відповідача дійсно мають місце.

Так, як вбачається із матеріалів справи, та визнається позивачем у позовній заяві, ТОВ Золотники-Агро здійснило повний розрахунок відповідно до Специфікації № 5 на суму 665 946, 86 грн, повний розрахунок відповідно до Специфікації № 6 на суму 358 364,45 грн, та частковий розрахунок відповідно до Специфікації № 7 на суму 1 475 688,69 гри.

Вказане, на думку суду, свідчить, про те що відповідач намагався та намагається добросовісно виконувати свої зобов`язання з оплати поставки товару за Договором.

Відповідно до інформаційного витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ Золотники-Агро є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що в свою чергу передбачає особливість даного виду діяльності, а саме те що виробництво сільськогосподарської продукції мас сезонний характер та безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання.

Як зазначає позивач, слід також, враховувати важливе соціально-економічне значення, яке ТОВ Золотники-Агро має для мешканців села Золотники. Саме відповідач є одним із найбільших роботодавців у місцевості та переважним місцем роботи для більшості жителів села.

Суд також бере до уваги і те, що призначення пені та штрафу як способів забезпечення виконання зобов`язання за договором є спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб отримання надприбутків іншою стороною.

При цьому суд враховує ту обставину, що позивачем заявлено до стягнення з відповідачем і таке задоволено судом - інфляцію та збільшенні з 3-х до 10-ти % річні, які також є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 100% чи 99 % нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Таким чином, суд зменшує на 50 % правомірно заявлені до стягнення позивачем з відповідача - 272 033 грн 64 коп. - пені та 252 845 грн 60 коп. - штрафу.

У зв`язку з чим до задоволення судом та стягненню в користь позивача підлягають 136 016 грн 82 коп. - пені (50 % від 272 033 грн 64 коп.) та 126 422 грн 80 коп. - штрафу (50 % від 252 845 грн 60 коп.).

4. Висновок суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - 548 455 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 95 коп. - заборгованості за Договором; 136 016 (сто тридцять шість тисяч шістнадцять) грн 82 коп. - пені; 32401 (тридцять дві тисячі чотириста одну) грн 40 коп. - інфляційних збитків; 93 620 (дев`яносто три тисячі шістсот двадцять) грн 99 коп. - 10% річних за користування чужими коштами; 126 422 (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 80 коп. - штрафу. В решті частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідача, який належним чином не виконав умови договору із повної та своєчасної поставки товару.

А тому суд, використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає повністю на відповідача у справі та присуджує Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - 18 218 (вісімнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 88 коп. судового збору.

Також, суд вважає, що є підстави повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - з Державного бюджету України 30 (тридцять) грн 00 коп. зайво сплаченого судового збору.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - 548 455 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 95 коп. - заборгованості за Договором; 136 016 (сто тридцять шість тисяч шістнадцять) грн 82 коп. - пені; 32401 (тридцять дві тисячі чотириста одну) грн 40 коп. - інфляційних збитків; 93 620 (дев`яносто три тисячі шістсот двадцять) грн 99 коп. - 10% річних за користування чужими коштами; 126 422 (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 80 коп. - штрафу.

3 . Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - 18 218 (вісімнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 88 коп. судового збору.

5. Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ" - з Державного бюджету України 30 (тридцять) грн 00 коп. зайво сплаченого судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині у позові відмовити.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ", вул. Академіка Кримського, буд. № 4-а, м.Київ, 03142 (код ЄДРПОУ 37833476 ) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТНИКИ-АГРО", вул. Містечко, буд. 60, с. Золотники, Теребовлянський р-н., Тернопільська обл., 48115 (код ЄДРПОУ 36974670).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі десяти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 17.09.2020 .

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам за їх зверненням у суді.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко