Рішення

від 16.09.2020 по справі 545/2236/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2236/20

Провадження № 2/545/1030/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.,

з участю секретаря Радченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: Фермерське господарство Гарант , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Полтавського районного суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на виробничий будинок-склад, що знаходиться за межами населених пунктів на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , зазначений в плані технічного паспорту літерою і цифрою А-1 , у складі одного приміщення загальною площею 446,1 кв. м.

У судове засідання позивач не з`явилася, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала просила його задовольнити.

Від відповідача та третьої особи до суду надійшли клопотання, про розгляд справи без участі їх представників, а також відзив і пояснення в яких вони не заперечують проти позову

Розглянувши подані заяви, дослідивши матеріали по справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за субєктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в статті 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Згідно із ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи членом фермерського господарства Гарант , в грудні 2004 року отримала безоплатно у власність земельну ділянку в розмірі середньої земельної частки (паю) по району площею 4,2400 га із земель, наданих у користування ФГ Гарант для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5324085700:00:013:0007, що знаходиться за межами населений пунктів на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про що їй був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 180362, зареєстрований 09 грудня 2004 року в Книзі записів реєстрації за № 01-04-546-00074.

Також встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці виявилося розташоване нерухоме майно - виробничий будинок-склад, що підтверджується кадастровим планом, який включений до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області , розробленої Полтавським райвідділом Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України у 2004 році.

Суд вважає, що Позивач користується виробничим будинком-складом за його призначенням вже 15 років. Використовує його для зберігання інвентарю, техніки, тари, транспортних засобів та іншого майна. Ним періодично проводяться поточні ремонти складу.

Із змісту позову також вбачається, що у 2008 році Позивачем у притул до виробничого будинку - складу розміщена тимчасова господарська будівля з металевого каркасу, обшитого металевим профілем, що підтверджується технічним паспортом.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 06 липня 2020 року № 1190, встановлено, що виробничому будинку - складу присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .

За таких підстав, можливо зробити висновок про те, що виробничий будинок - склад, що знаходиться за межами населених пунктів на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на даний час є безхазяйними.

На даний час позивач вирішила зареєструвати належним чином право власності на виробничий будинок - склад, яким користується з 2004р., однак позбавлена такої можливості у позасудовому порядку.

Суд вважає, що позивач починаючи з грудня 2004 року добросовісно, відкрито безперервно користується, нерухомим майном у виді виробничого будинку-складу, що знаходиться за межами населених пунктів на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, на яке просить визнати право власності.

Як встановлено, 29.07.2020 Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району проведемо інвентаризацію виробничого будинку - складу і на нього виготовлений технічний паспорт, в якому об`єкт зазначений літерою і цифрою А-1 та складається з одного приміщення загальною площею 446,1 кв. м.

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 12 серпня 2020 року, складеного ТОВ Альбатрос , встановлено, що ринкова вартість виробничого будинку - складу становить 166 650 (сто шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят) гривень.

Інших документів, окрім зазначених у позові, на виробничий будинок - склад до суду не надано.

Згідно п.п. 9, 11, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.6 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Тому в даному випадку можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивач просить визнати право власності є добросовісним.

Згідно до ст. 3 ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вказані у позові обставини можуть бути прийняті судом в якості належних доказів доведеності підстав для набуття права власності.

Таким чином, судом вважає, що позивачем доведено обставини, необхідні для набуття права власності, які перелічені положеннями ст.344 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги всі докази подані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9-13, 17, 81, 200, 206, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на виробничий будинок - склад, що знаходиться за межами населених пунктів на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , зазначений в плані технічного паспорту літерою і цифрою А-1 , у складі одного приміщення загальною площею 446,1 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Полтавського районного суду І.С.Кіндяк