Вирок

від 17.09.2020 по справі 949/587/20

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/587/20

Провадження №1-кп/949/178/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020180110000209від 13травня 2020року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця,зареєстрованого тафактично проживаючогопо АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого вчителем Лютинської ЗЗСО І-ІІІ ст., раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України,

В С ТА Н О В И В:

Рішенням виконавчого комітету Лютинської сільської ради від 22 червня 2012 року за №78, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5060 га., розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, якою він користується з 2012 року та зобов`язаний забезпечити використання земельної ділянки за призначенням.

В подальшому ПП «Дубровицьке земельно-кадастрове бюро» на замовлення ОСОБА_4 , за договором №120712 1 від 12.07.2012 року, на підставі рішення виконавчого комітету Лютинської сільської ради від 22 червня 2012 року за №78, виготовлено технічну документацію із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 176852 від 10.12.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,5060 га, з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер 5621884600:01:001:0031.

Пунктом «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України на власників земельних ділянок поряд з іншими обов`язками законодавцем покладено також обов`язок щодо неухильного забезпечення використання ними земельний ділянок, наданих їм у власність виключно за їх цільовим призначенням.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, розташованої за межами населених пунктів, провадиться районною державною адміністрацією, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, нехтуючи вищевказаними вимогами земельного законодавства, ОСОБА_4 , діючи умисно та проявляючи безгосподарність при використанні земельної ділянки, належної йому на праві приватної власності, площею 0,5060 га, із кадастровим номером 5621884600:01:001:0031, що по АДРЕСА_1 , наданої для ведення особистого селянського господарства, вирішив без зміни її цільового призначення та переведення в землі водного фонду облаштувати на частині вищевказаної земельної ділянки штучну водойму для власних потреб.

Не ініціюючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 5621884600:01:001:0031 та не маючи в наявності готового та затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, ОСОБА_4 в липні 2014 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, за допомогою активного використання сільськогосподарської техніки, шляхом виїмки (зняття) ґрунтового покриву, незаконно облаштував штучну водойму (ставок), розміром 30x30x3 м.

Внаслідок самовільного облаштування ОСОБА_4 штучної водойми (ставка), без зміни цільового призначення земельної ділянки, належної йому на праві приватної власності, виділеній для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 5621884600:01:001:0031, частина земельної ділянки, безпідставно була виведена з земель сільськогосподарського обороту та порушено таким чином структуру грунту, що унеможливлює подальше використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, ОСОБА_4 використовував вищезазначену земельну ділянку з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, чим порушив вимоги п.і ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

Відповідно до направленого до суду обвинувального акту, погодженого керівником Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_5 05 серпня 2020 року, на підставі ст.ст.338,341 КПК України прокурором було змінено висунуте обвинувачення ОСОБА_4 із ч.1 ст.254 КК України на ст.254 КК України в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008 року, оскільки станом на цю дату стаття 254 КК України не містила частин.

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.254 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду показання, що дійсно він, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, у липні 2014 року за допомогою сількогосподарської техніки викопав ставок на земельній ділянці, яка перебувала у його власності. Крім того, просив звільнити його від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строку давності.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .

Об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, є сукупність трьох ознак: 1) діяння - безгосподарське використання земель; 2) шкідливі наслідки - тривале знищення або втрата родючості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту; 3) причинний зв`язок між діяннями та наслідками.

Безгосподарське використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладені на неї обов`язки щодо використання земель. Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту настання шкідливих наслідків, зазначених у диспозиції ст. 254 КК України. До шкідливих наслідків диспозиція даної статті відносить: тривале зниження родючості, втрата родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змив гумусного шару грунту, порушення структури.

Таке використання земельної ділянки призвело до шкідливих наслідків - зміни цільового призначення, що потягло за собою виведення її із сільськогосподарського обороту.

Таким чином, суд проаналізувавши все в сукупності, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, так як між діяннями останнього, що виразились у безгосподарському використанні земельної ділянки та наслідками, що виразились у використанні таких земель не за цільовим призначенням, що вивело їх із земель сільського обороту, є причинний зв`язок.

Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії за ст.254 КК України, тобто у безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту та порушило структуру грунту.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У зв`язку з тим, що ст. 254 КК України із змінами 19 грудня 2019 року, які вступили в дію 29 грудня 2019 року, має чотири частини і може погіршувати становище обвинуваченого, суд при винесенні вироку застосовує ст. 254 КК України (в редакції із змінами за 2008 рік).

Частиною 2 ст. 4 КК України передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння

Норми ч. 2 ст. 5 КК України вказують, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_4 , є злочином невеликої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,суд враховуєте,що вінраніше несудимий,на "Д"обліку улікаря наркологата улікаря психіатране перебуває,за місцемпроживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує пом`якшуючу покарання обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин та те, що він раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно. Суд приймає до уваги також те, що обвинувачений повністю визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та надав показання, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, тому суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції ст.254 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008 року). При цьому, враховуючи те, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_4 , є злочином невеликої тяжкості, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 5 ст. 74 КК України, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, у звязку із закінченням строку давності.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальних витрат на залучення експертів немає.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 Кримінального кодексу України (в редакції ст.254 КК України зі змінами, внесеними Законом №270-VI від 15.04.2008 року) та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Звільнити ОСОБА_4 відпризначеного покаранняза вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 Кримінального кодексу України, у зв`язку зі закінченням строків давності, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 Кримінального Кодексу України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області ОСОБА_1