Рішення

від 16.09.2020 по справі 264/1832/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/1832/20

2/264/885/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"16" вересня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., за участю секретаря судового засідання Скудар С.В., прокурора Тешнер Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, діючого в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про відшкодування коштів на лікування потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, діючий в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26.06.2019 року, який набрав законної сили 26.07.2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 04 лютого 2019 року у період часу з 12 до 13 години, знаходячись біля будинку № 95, розташованого по вул. Центральній у сел. Старий Крим м. Маріуполя, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар лопатою по тім`яній області голови зліва, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рубаної рани в тім`яній області голови зліва, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В результаті злочинних дій потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗОЗ Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь у період часу з 05 по 18 лютого 2019 року, та на його лікування згідно довідки медичного закладу було витрачено бюджетні кошти у сумі 4856,41 грн.

Таким чином, державі в особі Донецької обласної державної адміністрації завдано збиток на вказану суму, оскільки КЗОЗ Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь фінансується з обласного бюджету. Оскільки під час ухвалення вироку суду сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена, а тому питання щодо їх відшкодування вирішено не було, прокурор був вимушений звернутися до суду в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації з цим позовом. За таких підстав, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної державної адміністрації грошові кошти у сумі 4856,41 грн. в рахунок відшкодування коштів на лікування потерпілого.

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача Донецької обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Частиною 7 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26.06.2019 року, який набрав законної сили 26.07.2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вказаних положень ЦПК України, зазначені вище обставини, а також винність відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, що визначені вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26.06.2019 року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Від вчиненого відповідачем кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗОЗ Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь у період часу з 05 по 18 лютого 2019 року. Фактичні витрати на його лікування склали 4856,41 грн., що підтверджується інформацією, наданою КЗОЗ Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь .

Як встановлено з листа керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області № 39-1143вих.-20 від 17.03.2020 року, ані в рамках кримінального провадження, ані після винесення вироку та набрання ним законної сили Донецькою обласною державною адміністрацією або КЗОЗ Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь позов щодо стягнення з засудженого ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 не пред`являвся, у теперішній час збитки не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат , відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 (545-93-п) від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів,проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість даного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебуває на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 4856,41 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 435 ЦПК України, ст. 49, 131, 131-1 Конституції України, ст. 1206 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області, діючого в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про відшкодування коштів на лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Донецької обласної державної адміністрації (р/р UA138201720344330003003022896, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03098229, призначення платежу: відшкодування в обласний бюджет коштів на лікування потерпілого) в рахунок відшкодування коштів на лікування потерпілого 4856,41 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 41 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області або безпосередньо до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2020 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов