Ухвала

від 18.09.2020 по справі 200/7856/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

18 вересня 2020 р. Справа №200/7856/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування висновку і зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.ХАРКІВ), в якому просить: - скасувати висновок від 22.05.2020 № 20.46-17/1353 Волноваського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції ( м. Харків) про відмову поновлення та внесення змін до актового запису про народження № 20 від 12.04.1977 складеного виконкомом Сердитянської с\р м. Шахтарська та поновлення та внесення змін до актового запису про шлюб №19 від 19.01.2019 складеного Маріупольським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області до графи національність німкеня ; - зобов`язати Волноваський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) поновити та внести зміни до актового запису про народження № 20 від 12.04.1977 складеного виконкомом Сердитянської с\р м. Шахтарська вказавши у графі національність дитини ОСОБА_1 німкеня та внести зміни до актового запису про шлюб №19 від 19.01.2019 складеного Маріупольським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області до графи національність дружини ОСОБА_1 німкеня .

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що відмова відповідача у поновленні і внесені змін до актових записів про її шлюб та її народження в частині національності німкеня порушує та обмежує її права, які передбачені ст. 11 Закону України Про національні меншини .

Відповідачем надана заява позивача від 06.03.2020, якою ОСОБА_1 просить розглянути питання щодо: поновлення актового запису № 20 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Сердитянською сільською радою м. Шахтарська Донецької області від 12.04.1997 та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_1 з доповненням національності німкеня ; поновлення актового запису № 19 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , складеного Маріупольським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області 19.01.2019 та внесення змін (доповнень) у графі національність дружини - німкеня .

Суд звертає увагу на те, що вказана заява не відповідає формі заяви, установленої Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793.

До суду наданий лист від 22.05.2020 № 20.46-17/1353 Волноваського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції ( м. Харків) Щодо надання роз`яснення , яким позивача повідомлено, що внести зміни до актових записів у частині зміни національності вказаний відділ не має можливості у зв`язку з тим, що до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану не входить право змінювати національність .

Суд звертає увагу на те, що вказаний лист не є висновком у розумінні Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів справи випливає, що позивач, звертаючись із заявою до відповідача, мала на меті внести зміни до актових записів, зазначивши національність німкеня .

Отже, позивач, зазначаючи у позові про відмову відповідача у внесенні змін до актових записів, не просила визнати неправомірними такі дії відповідача, а мала намір вирішити питання про внесення змін щодо національності у вже існуючі записи. Тому спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17.

При цьому суд вважає, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.

Положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведений перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України Про національні меншини в Україні . Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України Про національні меншини в Україні .

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Відтак, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Додаткового суд зазначає, що лист від 22.05.2020 № 20.46-17/1353 Волноваського районного відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Щодо надання роз`яснення не є актом індивідуальної дії в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України. Цей лист з роз`ясненнями і рекомендаціями не створює для позивача жодних наслідків. Тому цей лист не підлягає судовому оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 200/7856/20-а за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування висновку і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала прийнята, складена в повному обсязі і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в підготовчому засіданні 18 вересня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков