Рішення

від 07.09.2020 по справі 260/235/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/235/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Галабурда І.І.,

представник відповідача: Савчин В.В.,

представник відповідача: Сличко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Воловецької районної державної адміністрації (далі - відповідач, Воловецька РДА), в якому просила суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ №102-р від 23 грудня 2019 року виданого керівником апарату Воловецької районної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 з 02 січня 2020 року з посади адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг районної державної адміністрації у зв`язку із скороченням чисельності та штату державних службовців відповідно до п.1 ч.1 та ч.4 ст.87 Закону України Про державну службу ;

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Воловецької районної державної адміністрації з 02 січня 2020;

3. Стягнути з Воловецької районної державної адміністрації середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02 січня 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг районної державної адміністрації з розрахунку середньої заробітної плати в сумі 569,51 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ні під час повідомлення про звільнення, ані під час звільнення у зв`язку зі скороченням штату всі вакантної посади їй запропоновано не було, що суперечить нормам трудового законодавства. Окрім того, скорочення посади адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг відбулося з порушенням чинного на момент її звільнення з посади законодавства, зокрема, всупереч постанові Кабінету Міністрів України №1096 від 24 грудня 2019 року, якою заборонено скорочувати чисельність таких працівників під час визначення граничної чисельності працівників місцевих адміністрацій. Таке скорочення відбулося без погодження Міністерства юстиції України, а затверджена оскарженим розпорядженням чисельність адміністраторів Воловецької районної державної адміністрації є значно меншою, ніж рекомендовані норми.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

10 березня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти позову та не погоджується щодо наведених позивачем обставин та правових підстав такого. Зокрема вважає, що скорочення штату у Воловецькій районній державній адміністрації проводилось на виконання розпорядчих документів органів вищого рівня за результатами проведення порівняльного аналізу роботи та кваліфікації працівників центру надання адміністративних послуг, посади яких підлягали скороченню. Зазначив, що на момент повідомлення позивача про вивільнення в райдержадміністрації були наявні 5 вакантних посад, які в подальшому також були скорочені. Вважає безпідставними посилання позивача на постанову КМУ №1096 від 24.12.2019 р., оскільки показники граничної чисельності, що стали підставою для скорочення працівників, були доведені розпорядженнями Закарпатської ОДА на виконання попередніх постанов Кабінету Міністрів України. На момент вручення ОСОБА_1 повідомлення про вивільнення (01.11.2019 р.) вказана постанова не була прийнята. Зазначає, що процедура проведення звільнення позивача дотримана, а наказ керівника апарату районної державної адміністрації №201-р Про звільнення ОСОБА_1 і її фактичне звільнення є законним.

Ухвалою суду від 24 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначено з 12 квітня 2016 року в порядку переведення на посаду адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг районної державної адміністрації (стаж державної служби становив 8 років 6 місяців 3 дні) (том справи І, а.с.6).

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій , від 25 березня 2014 р. №91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій (зі змінами), на виконання розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації №81-р від 30 жовтня 2019 року Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій , розпорядженням Воловецької РДА №177 від 31 жовтня 2019 року затверджено структуру та граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів РДА на 2020 рік в кількості 71 штатних одиниць (том справи І, а.с.7-8).

Як вбачається із затвердженої вказаним розпорядчим документом структури управлінь, відділів, секторів та служби РДА, до складу Центру з питань надання адміністративних послуг, в якому працювала позивач, входило 2 штатні одиниці.

В подальшому 25 листопада 2019 року розпорядженням Воловецької РДА №200, виданим на виконання розпоряджень обласної державної адміністрації №103-р від 22 листопада 2019 року Про упорядкування структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій , затверджено структуру та граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів РДА на 2020 рік (том справи І, а.с.13-16).

Отже, відповідно до затвердженої розпорядженням Закарпатської ОДА №103-р від 22.11.2019 р. Про упорядкування структури та чисельності працівників районних державних адміністрацій в структурі Воловецької РДА скорочено 5 штатних одиниць (том справи І, а.с.136).

Таким чином, на підставі наведеного суд робить висновок, що у Воловецькій РДА дійсно мало місце скорочення штатної чисельності працівників, в тому числі, скорочена посада, яку займала позивач.

31.10.2019 року керівником апарату Воловецької РДА винесено наказ № 14 Про попередження про заплановане звільнення працівників на 2020 рік , яким відділ організаційної роботи, управління персоналом та інформаційної діяльності апарату рейдержадміністрації зобов`язано підготувати письмові повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади (за наявності) працівникам згідно з додатком та вручити працівникам, які підлягають звільненню повідомлення про наступне вивільнення у строк до 01.11.2019 року (том справи І, а.с.84-86). Відповідно, керівником апарату державної адміністрації вручено ОСОБА_1 повідомлення про вивільнення 01.11.2019 року (том справи І, а.с.9).

Разом з тим, 19 грудня 2019 року відповідачем позивачу було запропоновано перевестися на вакантну посаду провідного спеціаліста служби у справах дітей райдержадміністрації (на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку основного працівника), на яку вона не погодилась. Відповідний акт міститься в матеріалах справи (том справи І, а.с.176).

Разом з тим, суд зазначає, що така пропозиція була здійснена відповідачем шляхом зачитуванням позивачу змісту клопотання начальника Служби у справах дітей №753/01-03 від 19.12.2019 року.

Суд констатує, що відповідач не мав жодних правових підстав пропонувати позивачу посаду провідного спеціаліста служби у справах дітей районної державної адміністрації, оскільки така служба є окремим структурним підрозділом, непідпорядкованою відповідачу, та є окремою юридичною особою.

Представник відповідача не заперечував у судовому засіданні вказані обставини, однак зауважив, що вважав за необхідне зробити все можливе для працевлаштування осіб, які підлягали звільненню у зв`язку із скороченням, в тому числі і позивачки.

23 грудня 2019 року керівником апарату Воловецької РДА було прийнято наказ №102-р про звільнення ОСОБА_1 з 02.01.2020 року (том справи І, а.с.166).

З метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання законності звільнення позивача з займаної посади, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 24 Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 р. (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, ст. 5 зазначеного законодавчого акту передбачає, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Ст. 47 вищезазначеного Закону передбачено, що гранична чисельність, фонд оплати праці працівників і витрати на утримання місцевих державних адміністрацій та їх апаратів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації.

Таким чином, нормами законодавства України до повноважень голови місцевих державних адміністрацій віднесено, в тому числі, питання формування складу таких рад, визначення їх структури, питання призначення та звільнення з посад працівників структурних підрозділів ради.

Разом з тим, виконуючи повноваження щодо формування складу ради, голова, як посадова особа органу виконавчої влади, відповідно до ст. 19 Конституції України, повинен керуватися нормами чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій №91 від 25.03.2014 р. (далі - Постанова №91) (в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2019 року №926) установлено граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій, в тому числі, районних у Закарпатській області у кількості 1077 штатних одиниць, серед яких, 182 - апарату.

Вказані зміни набрали чинності 19 листопада 2019 року.

Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації №81-р від 30 жовтня 2019 року затверджено з 01 січня 2020 року граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій, в тому числі, у Воловецькій РДА у кількості 71 штатних одиниць, з яких 13 - в апараті (том справи І, а.с.76).

В подальшому на виконання Постанови №91 (із вищезазначеними змінами) розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації №103-р від 22 листопада 2019 року розподілено чисельність працівників районних державних адміністрацій, що зменшується, в тому числі, у Воловецькій РДА у кількості 5 штатних одиниць, з яких 0 - в апараті (том справи І, а.с.136).

З метою приведення чисельності штатних одиниць Воловецької РДА до доведених нормативних значень 31 жовтня 2019 року розпорядженням Воловецької РДА скорочено, серед іншого, посаду адміністратора Центру надання адміністративної послуг. При цьому за результатами зазначених оптимізаційних дій у складі Центру з питань надання адміністративних послуг залишились 2 штатні одиниці: керівник центру та адміністратор (том справи І, а.с.77-81). Зазначені зміни вводилися в дію з 01 січня 2020 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу , підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону України Про державну службу , процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну службу , рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України Про державну службу , посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці, зокрема, до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15.09.1999 № 1045-XIV, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У відповідності до ч. 3 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , у разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

З аналізу зазначених норм серед іншого слідує, що відповідач одночасно з попередженням про наступне вивільнення зобов`язаний запропонувати позивачу всі наявні вакантні посади та з`ясувати, наявність у позивача переважного права на залишення на роботі.

При цьому, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник вивільнюється, працював.

Роботодавець є таким, що виконав свій обов`язок з працевлаштування, якщо працівникові запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така ж думка висловлена у постанові Верховного суду від 22 травня 2019 року у справі №813/5500/14, адміністративне провадження К/9901/15302/18, від 18 жовтня 2017 року №6-1723цс17.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку зі скороченням штату працівників Воловецької РДА зокрема, скорочено посаду, яку обіймала позивач, останній не було запропоновано всі вакантні посади у відповідача. Даний факт підтверджується довідкою, наданою Воловецькою РДА від 18.08.2020 року №1232/02-33 Закарпатському окружному адміністративному суду, з якої вбачається, що 5 одиниць в апараті районної державної адміністрації, які були вакантними на момент попередження позивачки про вивільнення, з 01.01.2020 - скорочені. Поряд з цим, станом на 01.11.2020 p., тобто на момент повідомлення позивача про вивільнення, в апараті Воловецької районної державної адміністрації та її структурних підрозділах без статусу юридичних осіб публічного права були наявні 4 тимчасово вакантні посади, у зв`язку з відпустками основних працівників для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме:

- в апараті районної державної адміністрації 2-і:

1) головний спеціаліст відділу фінансово - господарського забезпечення,

2) головний спеціаліст відділу документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян;

- в структурних підрозділах без статусу юридичних осіб публічного права 2-і:

1) завідувач сектору - державний реєстратор сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в подальшому з 25.11.2020 - завідувач сектору - державний реєстратор сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців центру з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації,

2) спеціаліст архівного сектору.

Як зазначає відповідач у довідці ці тимчасово вакантні посади (за винятком посади завідувача сектору - державного реєстратора) не пропонувались ОСОБА_1 , оскільки були запропоновані 31.10.2020 року іншим працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та тим, що мали переважне право на залишення на роботі відповідно до частини 2 статті 42 КЗпП України, свідченням чого є протокол комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення від № 1 від 31.10.2019 року та додані до нього рішення комісії 1-3.

Зазначені тимчасово-вакантні посади з наведених вище підстав, були запропоновані іншим працівникам, які на них погодились та були призначені на ці посади згідно з наказами керівника апарату районної державної адміністрацій № 88-р від 04.12.2019, № 89-р від 04.12.2019 та № 110-р від 26.12.2019.

Отже, суд констатує, що позивачу не були запропоновані всі вакантні посади в апараті Воловецької районної державної адміністрації.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку звільнення працівника, який є членом первинної профспілкової організації, оскільки відповідачем не отримано попередньої згоди на це виборного органу (профспілкового представника), як це передбачено ст. 43 КЗпП України.

Також суд зазначає, що 24 грудня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України №1096 внесено зміни у додаток до постанови № 91 та доповнено примітки до нього пунктом 3 такого змісту: 3. Під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій не скорочується чисельність адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, утворених зазначеними держадміністраціями, до набрання чинності змін до Закону України Про адміністративні послуги щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів. .

Таким чином, Кабінетом Міністрів України обумовлено неможливість скорочення чисельності адміністраторів центрів надання адміністративних послуг місцевих держадміністрацій при здійснення дій, спрямованих на оптимізацію структури на виконання постанови №91.

Вказані зміни набрали чинності 26 грудня 2019 року, тобто до моменту введення в дію оновленої структури та штатної чисельності Воловецької РДА.

Разом з тим, затверджена розпорядженням Воловецької РДА №182 від 31.10.2019 р. структура управлінь, відділів, секторів та служби райдержадміністрації не була приведена у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України №1096 від 24.12.2019 р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Кабінет Міністрів України, відповідно до норм ст. 113 Конституції України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ст. 117 Конституції України).

Постанови Кабінету Міністрів України як джерело права займають вище положення в ієрархії національного законодавства по відношенню до нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, тобто мають вищу юридичну силу.

Вища юридична сила таких нормативно-правових актів полягає у тому, що всі інші підзаконні нормативно-правові акти, яких вони стосуються, приймаються на їх основі та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Завданням місцевої державної адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, згідно ст. 2 Закону є забезпечення серед іншого виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня. Отже, діяльність місцевої державної адміністрації як виконавчого органу нижчого рівня не повинна суперечити розробленій у відповідних сферах суспільного життя політиці та рішенням Кабінету Міністрів України.

Вищенаведене кореспондується також з положеннями ч. 2 ст. 7 Закону, відповідно до якого місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що на момент видачі оскарженого розпорядження були відсутні будь-які застереження щодо неможливості скорочення посад адміністраторів центру надання адміністративних послуг, однак до моменту введення в дію нової структури Воловецької РДА постанова Кабінету Міністрів України №1096 від 24.12.2019 р. була чинною та повинна була бути врахована відповідачем.

Суд також враховує те, що метою забезпечення якісного та оперативного надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам на місцях Кабінетом Міністрів України рекомендовано при проведенні оптимізації райдержадміністрацій за напрямком надання адміністративних послуг зменшити кількість співробітників такого центру, утвореного при районній державній адміністрації, в яких кількість співробітників перевищує норматив 1 адміністратор на 5000 тис. населення, що мешкає на території обслуговування центру, але не менше 2 адміністраторів на 1 центр.

Разом з тим, після проведеної оптимізації структури Воловецької РДА в його штаті залишилася тільки 1 посада адміністратора, що є меншим за рекомендовану кількість.

Суд зазначає, що рішеннями вищих органів виконавчої влади були доведені виключено кількісні показники граничної чисельності працівників райдержадміністрацій без розподілу по відділам та посадам. Формування ж складу таких рад, визначення їх структури та відповідно розподілу доведеної граничної кількості між структурними підрозділами в залежності від потреби та законодавчих вимог віднесено до компетенції голови такої ради.

Відповідно до норм ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що ОСОБА_1 була звільнена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому така підлягає поновленню на займаній на час звільнення посаді адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг районної державної адміністрації, а відповідно наказ Воловецької РДА №102-р від 23.12.2019 року, яким її було звільнено скасуванню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. з п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Воловецької РДА про заробітну плату та інші прибутки за листопад 2019 року - грудень 2019 року (том справи І, а.с.21), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , з урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів, становила - 583,1 грн. (12242,97 + 12245,91 / 42), а середньомісячна заробітна плата - 12244,44 грн.

Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03.01.2020 року по 06.09.2020 року, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 98543,9 грн. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. У зв`язку з чим рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 12244,44 грн. підлягає до негайного виконання.

За наведених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Воловецької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та касувати наказ керівника апарату Воловецької районної державної адміністрації №102-р від 23 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з 02 січня 2020 року з посади адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг районної державної адміністрації.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг Воловецької районної державної адміністрації з 02 січня 2020 року.

4. Стягнути з Воловецької районної державної адміністрації (вул. Пушкіна, буд. 8, смт. Воловець, Закарпатська область, 89100, код ЄДРПОУ 04053855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2020 року по 06.09.2020 року в розмірі 98543 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сорок три) грн. 90 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді адміністратора центру з питань надання адміністративних послуг Воловецької районної державної адміністрації з 02 січня 2020 року та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 12244 (дванадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 44 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич