Ухвала

від 17.09.2020 по справі 280/4365/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

17 вересня 2020 року Справа № 280/4365/20 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Миру, 27, код ЄДРПОУ 04352090) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Малотокмачанська сільська рада Оріхівського району Запорізької області;

зобов`язати суб`єкта владних повноважень Малотокмачанська сільська рада Оріхівського району Запорізької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0003 для ведення особистого сільського господарства;

стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась із клопотанням від 20.04.2020 до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228 га кадастровий номер 2323980500:01:002:0003 для ведення особистого селянського господарства. Однак, листом від 04.05.2020 № 596/02-09-02 відповідач протиправно відмовив у надані дозволу, зазначивши в якості підстави на вказану земельну ділянку сесією сільської ради вже надано дозвіл на виготовлення проекту відведення для ведення особистого селянського господарства . Вказує, що відмова суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Вважає, що відповідач безпідставно, невмотивовано ухилився від виконання своїх безпосередніх обов`язків, встановлених законом, чим порушив право позивача на набуття та реалізацію права власності на землю. Крім того зазначає, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

01.09.2020 до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№ 40316) в обґрунтування якого посилається на те, що земельна ділянка, стосовно якої у позивача виникло бажання щодо приватизації, та відповідно якає предметом позову, на теперішній час перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Вважає, що відновлення порушених, на думку позивача, прав можливо виключно у разі визнання незаконним та скасування рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.06.2020 № 17. Відтак, просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки в даному випадку виник спір про право.

Ухвалою суду від 08.07.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 280/4365/20 та призначено судове засідання на 07.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2020, за клопотанням представника позивача, відкладено судове засідання на 14.09.2020.

14.09.2020 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

У судове засідання 14.09.2020 представників сторін не з`явились.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути питання про закриття провадження у справі на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом» , яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, у даній справі, спір виник щодо надання позивачці дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0003 для ведення особистого сільського господарства.

Водночас, як вказує у відзиві відповідач, спірна земельна ділянка станом на час розгляду судової справи, перебуває у приватній власності.

З долучених відповідачем до клопотання про закриття провадження у справі документів судом встановлено, що рішенням Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.03.2020 № 16 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:01:002:0003 площею 1.9228 га.

Рішенням Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.06.2020 № 17 затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:01:002:0003 площею 1.9228 га.

Цим же рішенням передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323980500:01:002:0003 площею 1.9228 га.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 22.06.2020 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Таким чином, предметом позову є надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0003 для ведення особистого сільського господарства, яка вже перебуває у власності ОСОБА_2 .

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17.

Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/5562/17, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц.

Отже, у цій справі існує спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки відносини у спірній ситуації носять приватно-правовий характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Миру, 27, код ЄДРПОУ 04352090) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, - закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення для захисту прав до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана 17.09.2020.

Суддя Л.Я. Максименко