Рішення

від 18.09.2020 по справі 280/4726/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2020 року Справа № 280/4726/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945),

до Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43005393)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1602337/2378411112 від 02.06.2020, № 1611886/2378411112 від 04.06.2020, № 1611858/2378411112 від 04.06.2020, № 1611880/2378411112 від 04.06.2020, № 1612138/2378411112 від 04.06.2020, № 1612195/2378411112 від 04.06.2020, № 1612180/2378411112 від 04.06.2020, № 1612156/2378411112 від 04.06.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9 від 05.05.2020, № 11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020, № 12 від 07.05.2020, № 13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020, № 4 від 04.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскаржувані рішення комісії об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх незаконність. Зі змісту оскаржуваних рішень свідчить про те, що вони не відповідають критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії. Вказує, що зважаючи на наявність передбачених законодавством всіх необхідних документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, то останній не мав правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних №9 від 05.05.2020, №11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020. №2 від 03.05.2020, №12 від 07.05.2020, №13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020 та №4 від 04.05.2020. Зазначає, що первинні документи позивача, оформлені в рамках господарських відносин та не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Тобто, первинні документи засвідчують на сьогоднішній день факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань. При цьому, податковим органом не спростовано встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. Окрім зазначеного, ГУ ДПС взагалі не досліджувались фактичні обставини щодо змісту та умов договорів, зобов`язань сторін за договорами, питання оплати, тощо. З урахуванням зазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 18.08.2020. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

04.08.2020 від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №35453), в якому, зокрема, зазначає, що у Комісії були законні підстави для прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, оскільки позивачем не в повній мірі надано документи, а контролюючий орган діяв з підстав та в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України з врахуванням поданих позивачем пояснень та документів. На підставі зазначеного просить суд у задоволенні позовної заяви позивача відмовити у повному обсязі.

Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву не було подано, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.

28.07.2020 за вх.№34224 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, в якій представник просить суд стягнути з відповідача 1 на користь позивача 10000,00 грн. понесених витрат.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач зареєстрований 17.06.1999 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису: 27.06.2006, номер запису: 2 085 017 0000 000806, за адресою: 70440, Запорізька область, Запорізький район, село Мар`ївка, вул. 30 років Перемоги, буд. 4.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткував, з 01.04.2011 є платником податку на додану вартість.

Позивач у травні 2020 року мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ВВВВ (код ЄДРПОУ 36719773) (далі - TOB ВВВВ ), Приватним сільськогосподарським підприємством КАЇССА (код ЄДРПОУ 14115089) (далі - ПСП КАЇССА ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельний дім СЛАВІЯ (код ЄДРПОУ 31741060) (далі - TOB ТД СЛАВІЯ ).

Взаємовідносини з TOB ВВВВ здійснювались на підставі Договору поставки №14/14-н від 31.01.2020. За цим Договором позивач (Постачальник) зобов`язується передати у власність олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого сорту (надалі - продукція), а TOB ВВВВ (Покупець) - прийняти та оплатити його.

Взаємовідносини з ПСП КАЇССА здійснювались на підставі Договору поставки №69/69-н від 31.01.2020. За цим Договором позивач (Постачальник) зобов`язується передати у власність олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого сорту (надалі - продукція), а ПСП КАЇССА (Покупець) - прийняти та оплатити його.

Взаємовідносини з TOB ТД СЛАВІЯ здійснювались на підставі Договору купівлі-продажу №11 від 14.04.2020. За цим Договором позивач (Продавець) зобов`язується передати у власність олію соняшникову нерафіновану першого сорту (надалі - товар), а TOB ТД СЛАВІЯ (Покупець) - прийняти та оплатити його.

На дату виникнення податкових зобов`язань, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 одаткового кодексу України, а саме постачання товару, позивачем на виконання п.201.10 ст.201 одаткового кодексу України було складено податкові накладні №9 від 05.05.2020, №11 від 06.05.2020. №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020, №12 від 07.05.2020, №13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020 та №4 від 04.05.2020, після чого вони були направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій від 26.05.2020 №9116495464, від 29.05.2020 №9119958485. №9120261789. №9120426174, №9120432038. №9119962170, №9119879086 та №9120012577 податкові накладні прийняті, але їх реєстрація зупинена. Підставою зупинення реєстрації зазначено: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1512 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару/послуги, що на постійні й основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Крім того, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався наданим йому правом та подав детальні письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення податкових накладних №9 від 05.05.2020. №11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020. №12 від 07.05.2020, №13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020 та №4 від 04.05.2020, та копії документів на їх підтвердження.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією відповідача 2 прийнято рішення про відмову в реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН №1602337/2378411112 від 02.06.2020. №1611886/2378411112 від 04.06.2020. №1611858/2378411112 від 04.06.2020, №1611880/2378411112 від 04.06.2020, №1612138/2378411112 від 04.06.2020. №1612195/2378411112 від 04.06.2020. №1612180/2378411112 від 04.06.2020 та №1612156/2378411112 від 04.06.2020.

В реєстрації вказаних податкових накладних було відмовлено з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Додаткова інформація, у оскаржуваних рішеннях зазначено: ненадання платником податку складські документи (інвентаризаційні описи), акти приймання передавання товарів; ідсутні складські документи (інвентаризаційні описи); ненадання платником податку складських документів (інвентаризаційні описи), акти приймання передавання товарів (робіт, послуг).

Рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних були оскаржені в адміністративному порядку до органу Державної податкової служби України.

Рішеннями комісії Державної податкової служби України від 13.06.2020 №25690/2378411112/2. №25694/2378411112/2, №25685/2378411112/2, №25697/2378411112/2, №25698/2378411112/2, №25692/2378411112/2, №25693/2378411112/2, №25689/2378411112/2 скарги залишені без задоволення, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погоджуючись із рішеннями комісії відповідача 1 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, надаючи оцінку аргументам сторін, викладеним у заявах по суті справи, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, яка набула чинності з 01.02.2020, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно пункту 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Так, відповідно до отриманих позивачем квитанцій, реєстрація спірних накладних зупинена у зв`язку із їх відповідністю пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Суд зазначає, що Критерії ризиковості здійснення операцій є Додатком №3 до Порядку №1165.

Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, одним із критеріїв ризиковості операції є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Так, в Квитанціях контролюючий орган вказав на те, що для реєстрації податкової накладної відсутні таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Разом з тим, вищезазначені Квитанції не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними спірними рішеннями комісії ГУ ДПС у Запорізькій області відмовлено у реєстрації спірних податкових накладних, а підставою зазначених рішень зазначено неподання платником податку копій документів, при цьому рішення не містять підкреслень тих документів, які позивачем не надано.

Проте, у графі Додаткова інформація зазначено - ненадання платником податку складських документів (інвентаризаційні описи), акти приймання передавання товарів (робіт, послуг).

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.

Суд зазначає, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачами ґрунтовних недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не виказано у відповідному рішенні, а відмова у реєстрації спірних податкових накладних фактично обґрунтована відсутністю складських документів (інвентаризаційні описи), актів приймання передавання товарів (робіт, послуг).

Також, з наданих до матеріалів справи документів та документів, які надавались контролюючому органу, було можливо встановити підстави для складання та направлення на реєстрацію спірних накладних.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення № 1602337/2378411112 від 02.06.2020, № 1611886/2378411112 від 04.06.2020, № 1611858/2378411112 від 04.06.2020, № 1611880/2378411112 від 04.06.2020, № 1612138/2378411112 від 04.06.2020, № 1612195/2378411112 від 04.06.2020, № 1612180/2378411112 від 04.06.2020, № 1612156/2378411112 від 04.06.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку №1246 визначено компетенцію Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України затверджено, крім іншого, Положення про Державну податкову службу України, відповідно до якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17.05.2019, не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України передані ДПС України, отже на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування здійснює ДПС України.

Враховуючи висновки суду про протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податковихнакладних, складених позивачем, та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 9 від 05.05.2020, № 11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020, № 12 від 07.05.2020, № 13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020, № 4 від 04.05.2020, складені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Представником відповідачів суду подано клопотання в якому представник просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі. В обґрунтування зазначеного клопотання представником зазначено, що представником позивача не надано суду достатніх доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, відповідно до вимог с. 134 КАС України.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої та частини другої статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, належать: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999 року (далі - Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення (обчислення) мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Вказані норми кореспондуються з частиною другою статті 30 Закон № 5076, при цьому, частиною третьою вказаної статті також визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформлених у встановленому порядку, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Отже, враховуючи викладене, допустимими і належними є лише ті документи на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, які відповідають встановленим вимогам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів застосовує частину п`яту статті 134 КАС України.

У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням ЛЕГЕС, в особі голови Семенова Максима Вячеславовича було укладено про надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2020, за яким Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах цього Договору зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу щодо визнання протиправним та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1602337/2378411112 від 02.06.2020, № 1611886/2378411112 від 04.06.2020, № 1611858/2378411112 від 04.06.2020, № 1611880/2378411112 від 04.06.2020, № 1612138/2378411112 від 04.06.2020, № 1612195/2378411112 від 04.06.2020, № 1612180/2378411112 від 04.06.2020, № 1612156/2378411112 від 04.06.2020 про відмову у реєстрації податкових накладних № 9 від 05.05.2020, № 11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020, № 12 від 07.05.2020, № 13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020, № 4 від 04.05.2020 відповідно та зобов`язання вчинити певні дії. Під правничою (правовою) допомогою сторони домовились вважати: підготовку тексту позовної заяви; підготовку відповіді на відзив; представництво Клієнта в суді першої інстанції; підготовка апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу; представництво Клієнта в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача будо подано до суду наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2020, додаток 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2020, акт приймання-передачі послуг від 09.07.2020, рахунок №08/07, платіжне доручення від 10.07.2020 №257 про сплату позивачем витрат, ордер серії АР 1019470 від 17.07.2020 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.02.2019.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" суд вважає, що її розмір частково обгрунтуваний та частково підтверджений належними документами, а тому такі витрати необхідно стягнути частково.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 16816,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а саме - ГУ ДПС у Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 132, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945), до Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1602337/2378411112 від 02.06.2020, № 1611886/2378411112 від 04.06.2020, № 1611858/2378411112 від 04.06.2020, № 1611880/2378411112 від 04.06.2020, № 1612138/2378411112 від 04.06.2020, № 1612195/2378411112 від 04.06.2020, № 1612180/2378411112 від 04.06.2020, № 1612156/2378411112 від 04.06.2020.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 9 від 05.05.2020, № 11 від 06.05.2020, №1 від 02.05.2020, №2 від 03.05.2020, № 12 від 07.05.2020, № 13 від 08.05.2020, №14 від 10.05.2020, № 4 від 04.05.2020, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 16816,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) та витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.09.2020.

Суддя А.В. Сіпака