Рішення

від 17.09.2020 по справі 640/7289/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/7289/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Індгруп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Індгруп (далі - позивач та/або ТОВ Індгруп ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004351402 від 29.03.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004371402 від 29.03.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00004361402 від 29.03.2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, податковий кредит та об`єкт оподаткування у взаємовідносинах ТОВ Індгруп з його контрагентом були сформовані на підставі відповідних первинних документів, відсутні вироки щодо притягнення до відповідальності посадових осіб контрагентів, господарські взаємовідносини мали реальний характер, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, обоє суб`єктів господарювання були платниками ПДВ. При цьому, як вказує ТОВ Індгруп контролюючим органом в акті перевірки від 21.02.2019 року №125/26-15-14-02-05-40203313 не вказано жодних зауважень щодо оформлених первинних документів.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Індгруп з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Арсенал пром за лютий 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємств, за наслідком якої складено акт перевірки від 21.02.2019 року №125/26-15-14-02-05-40203313 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні порушення ТОВ Індгруп податкового законодавства:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у сумі 4 400, 00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 43 383, 00 грн., в тому числі по періодам: 2017 - 43 383 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в період, що перевірявся на загальну суму 49 083 грн., в тому числі по періодам:и лютий 2017 - 49 083, 00 грн.

Тут і надалі висновки акту перевірки.

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 року №00004351402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Індгруп збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 43383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10846,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 року №00004371402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 400, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 року №00004361402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Індгруп збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 49083, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12271,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що висновок контролюючого органу в частині порушення позивачем податкового законодавства базується на наявності протоколу допиту директора ТОВ Арсенал Пром ОСОБА_1 , який повідомив, що не має жодного відношення до створення та діяльності суб`єкта господарювання ТОВ Арсенал Пром .

Між тим, судом встановлено, що між ТОВ Індгруп та ТОВ Арсенал Пром укладено договір №22/02/17с від 22.02.2017 року про виконання проектних робіт (далі - договір №22/02/17с), у відповідності до якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати проектні роботи: виготовити проектно-кошторисну документацію з будівництва складу пестицидів та агрохімікатів у місті Славута, вул. Ярослава Мудрого, 7 згідно із завданням на проектування та вихідних даних, узгодити проектні рішення з організаціями, які видали технічні умови (у разі відхилення від технічних умов), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і сплати підряднику вартість виконаних робіт.

У відповідності до пункту 1.1 договору №22/02/17с проектна документація повинна містити відповідні креслення, обгрунтування, пояснювальні записки та інші матеріали, що визначають обсяг і зміст робіт, та повинна відповідати вимогам, встановленим Законами України Про основи містобудування , Про архітектурну діяльність . Правилами забудови, діючими державними будівельними нормами, правилами та іншими нормативно-технічними документами у галузі містобудування та архітектури, вимогам до об`єктів зі зберігання пестицидів та агрохімікатів та вимогам, наведеним у даному Договорі та додаткам до нього.

Згідно із пунктом 1.4 договору №22/02/17с замовник визнає та надає підряднику права та обов`язки генерального підрядника проектних робіт по предмету Договору з урахуванням умов цього Договору. Відповідно підрядник самостійно організовує, планує хід робіт по Об`єкту, співпрацює з усіма організаціями, приймає виконані такими організаціями роботи, сприяє останнім в здійсненні їхньої діяльності щодо Об`єкту, надає на запити таких організацій, в тому числі, органів державної влади та місцевого самоврядування, необхідну їм інформацію в межах своєї компетенції.

Умовами пункту 1.5 договору №22/02/17с встановлено, що підрядник гарантує, а замовник погоджує наступний склад проектної документації: генплан, архітектура (ГП, АР), технологічні рішення (ТХ), будівельні рішення (КМ, КБ), опалення, вентиляція (ОВ), водопостачання, каналізація (ВК), електротехнічні рішення (ЕТР), пожежогасіння, пожежна сигналізація, блискавкозахист (ПГ, ПС, БЗ), оцінка впливу на навколишнє природнє середовище (ОВНС), проект організації технічного переоснащення, кошторис.

Відповідно до пункту 2.1 договору №22/02/17с замовник надає підряднику вихідні дані (завдання на проектування. МБУ та ОЗ, технічні умови та іншу інформацію) щодо предмету Договору, визначеного у п. 1.1 цього Договору, в строк не пізніше 20 робочих днів з дня отримання ЗАМОВНИКОМ від ПІДРЯДНИКА листа-вимоги про надання відповідних даних. Вихідні дані означають документи, які містять містобудівні, архітектурні, планувальні, об`ємно-просторові вимоги (зокрема, Завдання на проектування), умови щодо інженерного забезпечення Об`єкта, дані інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань та технічних обстежень, згідно ДБН А.2.2-3-2014.

Згідно із пунктом 2.6 договору №22/02/17с підрядник зобов`язується не пізніше 1-го календарного дня після настання кінцевого терміну, визначеного у п. 5.1 цього Договору, передати замовнику матеріали виконаних проектних робіт, що є предметом Договору, на паперових носіях у чотирьох примірниках, додатково на електронному носії (креслення в форматі .pdf, кошториси в форматі .ims або .ibd) на об`єкт та скласти і підписати акт приймання-передачі робіт.

Матеріали виконаних проектних робіт передаються замовнику за актом приймання-передачі (здачі-приймання) виконаних робіт (п. 2.7 договору №22/02/17с).

Положеннями пунктів 2.11-2.14 договору №22/02/17с встановлено наступне.

Сторони дійшли згоди та підтверджують, що підрядник зобов`язується повідомити ЗАМОВНИКА про перелік установ та організацій, в які проектна документація передається ЗАМОВНИКОМ у встановленому нормативно-правовими актами України порядку щодо її погодження/експертизи (тут та надалі всі ці органи разом можуть йменуватися Погоджувальні органи, а окремо - Погоджувальний орган), а також проконсультувати замовника про строки для такого подання та іншу необхідну інформацію для отримання погоджень/позитивних експертних висновків. Підрядник зобов`язується всіляко сприяти замовнику в проходженні вказаних погоджувальних процедур, консультуванні щодо проектної документації, брати участь в підготовці документів, пояснень в частині, що стосується професійних послуг підрядника.

При проходженні погоджень/експертиз та при формуванні переліку Погоджувальних органів застосовується законодавство, чинне на момент погоджень.

Після отримання замовником оформленого належним чином рішення Погоджувального органу (органів, якщо є потреба у кількох погодженнях - це правило застосовується і надалі) щодо схвалення проектної документації при відсутності зауважень до неї. Сторони протягом п`яти робочих днів підписують двосторонній останній акт здачі-приймання виконаних робіт. У випадку ненадання замовником у зазначений строк підписаного Акту здачі-приймання виконаних робіт або мотивованої відмови ЗАМОВНИКА від приймання робіт, роботи вважаються виконаними в повному обсязі та прийнятими в повному обсязі. Якщо за результатами розгляду Погоджувальним органом будуть внесені зауваження до виконаних Робіт (відповідних розділів проектної документації), ПІДРЯДНИК зобов`язаний усунути ці недоліки.

Роботи (їх етапи) вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт. По кожному етапу робіт може складатися окремий акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1 договору №22/02/17с замовник оплачує послуги (вартість робіт) підрядника по розробку проектної документації у сумі 294 5000, 00 грн., у тому числі ПДВ 49 083, 33 грн.

На виконання договору №22/02/17с сторонами складено та підписано завдання на розробку робочого проекту, додаток №1 Технічне завдання та архітектурна концепція до договору м№22/02/17с на виконання проектних робіт від 22 лютого 2017 року, акт надання послуг від 07.03.2017 року №4, акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації складу пестицидів та агрохімікатів м. Славута, вул. Ярослава Мудрого, буд. №7 та випису про оплату коштів за договором №22/02/17с.

Як стверджує позивач, ним отримано від ТОВ Арсенал Пром проектно-кошторисну документацію, яку, в свою чергу використано у власній господарській діяльності шляхом укладання договору на виконання проектних робіт від 01.06.2018 року №2018/0106 з ТОВ Каролінський елеватор , предметом якого є виготовлення позивачем проектно-кошторисної документації з проекту технічного переоснащення складу пестицидів та агрохімікатів згідно завдання на проектування та вихідних даних (далі - договір №2018/0106).

На виконання вказаного договору ТОВ Індгруп та ТОВ Каролінський елеватор підписали акти надання послуг №4 від 21.09.2018 року, №1 від 09.08.2018 року, №3 від 21.09.2018 року.

Також сторонами складено та підписано акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації з проекту переоснащення складу пестицидів та аргохімікатів згідно договору №2018/0106 на виконання проектних робіт від 01.06.2018 року, у відповідності до якого ТОВ Індргруп , підрядник, передав замовнику ТОВ Каролінський елеватор проектно-кошторисну документацію з технічного переоснащення складу пестицидів та агрохімікатів.

Проаналізувавши надані позивачем документи суд звертає увагу, що останні не підтверджують факт використання ТОВ Індагруп у власній господарській діяльності отримані послуги від його контрагента ТОВ Арсенал Пром , оскільки проектно-кошторисна документація за умовами договору №22/02/17с стосувалась будівництва складу пестицидів та агрохімікатів у місті Славута, вул. Ярослава Мудрого, 7, у той час коли, предметом договору №2018/0106 є виготовлення позивачем проектно-кошторисної документації з проекту технічного переоснащення складу пестицидів та агрохімікатів згідно завдання на проектування та вихідних даних.

Докази того, що проектно-кошторисна документація стосується одного і того ж складу пестицидів та агрохімікатів матеріли адміністративної справи не містять.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні та не надано позивачем проектно-кошторисну документацію, що виготовлена ТОВ Арсенал Пром із наявним належним чином оформленим рішенням Погоджувального органу у відповідності до умов договору №22/02/17с, як і відсутня проектно-кошторисна документація, яка виготовлялась позивачем для ТОВ Каролінський елеватор .

Разом з цим, додатково суд звертає увагу, що за умовами договору №22/02/17с ТОВ Арсенал Пром мав передати позивачу проектно-кошторисну документацію у кількості чотири примірника, у той час коли, згідно акту-прийому передачі передано 1 примірник.

Також суд відмічає про відсутність жодних пояснень щодо неможливості надання для огляду суду проектно-кошторисну документацію, у тому числі поважності причин її не надання. При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за умовами договору №22/02/17с така документація мала надаватися контрагентом у електронній формі. Доказів щодо її втрати (знищення) матеріли адміністративної справи не містять.

Підсумовуючи вище викладене суд вважає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують в повній мірі реальність виконання договору №22/02/17с, оскільки, в матеріалах справи відсутній результат його виконання (проектно-кошторисна документація), а надані докази на підтвердження використання такого результату у власній господарській діяльності ТОВ Індргуп не підтверджують зазначеного.

Водночас, суд при вирішенні спору по суті враховує, що протокол допиту свідка не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції, однак зважаючи на наведене вище, суд враховує висновки акту перевірки в цій частині та погоджується із висновком контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у сумі 4 400, 00 грн., заниження податку на прибуток у сумі 43 383, 00 грн., в тому числі по періодам: 2017 - 43 383 грн. та заниження податку на додану вартість, в період, що перевірявся на загальну суму 49 083 грн., в тому числі по періодам: лютий 2017 - 49 083, 00 грн.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для виключення первинних документів, наданих позивачем по взаємовідносинам із ТОВ Арсенал Пром на підставі положень статті 180 КАС України, з огляду на що клопотання контролюючого органу в цій частині, що наведене у відзиві на позовну заяву суд залишає без задоволення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Індгруп (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, б. 59-А, код ЄДРПОУ 40223313) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева