Постанова

від 17.09.2020 по справі 640/1141/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1141/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Земляної Г.В. за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Білоголового Я.О., представника відповідача Павленко С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 31.03.2020року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнень від 16 березня 2020 року, просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, фактичні функції з реалізації державної податкової політики якої перейшли до Головного управління ДПС у м. Києві, щодо невнесення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування на його суми до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань кошти в сумі 9 686 612,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої його бездіяльністю, на користь ТОВ "Енергія Плюс".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року адміністративний позов з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" задоволено повністю, та вирішено вийти за межі позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо невнесення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суми до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ, нарахованої на суму такої заборгованості у розмірі 9 686 612, 00 грн.

Крім того, присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" суму сплаченого судового збору у розмірі 21020,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням до Головним управлінням ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Зокрема, апелянтом зазначено, що на час вирішення даного спору відсутні підстави для бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на користь позивача в розмірі 9 686 612, 00 грн, оскільки на час вирішення даного спору, у судовому порядку скасовано першопричини виникнення у позивача податкового кредиту на казану суму.

Апелянт зазначає, що рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2017 року у справі № 905/252/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року частково задоволено позов публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , визнано недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко-Ізол" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" договори купівлі-продажу нежитлових будівель, при придбанні яких позивачем сплачено податок на додану вартість, щодо відшкодування якого заявлено позов.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 07.08.2020 року за вх. № 27966, в якому позивач щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

Позивачем зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2016 року, за результатами розгляду справи №826/21326/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000041502, яким податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відтак, у податкового органу відсутні передбачені законом підстави для невідшкодування позивачу вказаних сум.

Крім того, в судових засіданнях представником позивача зауважено, що обставини встановлені рішенням суду в у справі № 905/252/14 не можуть братися судом до уваги, оскільки податковим органом вже заявлялась вказана обставина, як підстава для перегляду рішення у справі 826/21326/15 за ново виявленими обставинами, однак у перегляді рішення, з цих підстав було відмовлено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" зареєстровано платником податку на додану вартість 16 лютого 2010 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як зазначає позивач, в процесі господарської діяльності товариство для своїх власних потреб придбало нерухомість (основні фонди) у ТОВ "Данко Ізол" м. Докучаєвськ, Донецької області, загальною вартістю 58 119 672,00 грн., в тому числі ПДВ 9 686 612,00 грн.

У лютому 2015 року позивачем, як платником податків, прийнято рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подано до органу державної податкової служби відповідну податкову декларацію та заяву на суму бюджетного відшкодування 9 868 612,00 грн.

Податковим органом проведено камеральну перевірку заявлених у декларації даних та вирішено, що Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування, про що 31 березня 2015 року направлено податкове повідомлення-рішення №0000041502.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із первинною та повторною скаргами до ГУ ДФСУ у м. Києві та ДФС України.

Проте, рішенням ГУ ДФСУ у м. Києві від 12 травня 2015 року №9400/10/26-15-10-06 та рішенням ДФС України від 21 серпня 2015 року №17945/6/99-99-10-01-04 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Зважаючи на таке, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000041502 в судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2016 року, за результатами розгляду справи №826/21326/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000041502.

Зазначеними судовими рішеннями, зокрема встановлено, що ТОВ "Енергія Плюс" заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн., яка згідно первинних документів була сформована у зв`язку з придбанням основних фондів - об`єктів нерухомості, зокрема, у січні 2013 року згідно договорів купівлі-продажу укладених між ТОВ "Енергія-Плюс" та ТОВ "Данко-Ізол" позивачем придбано 15 об`єктів нерухомості. ТОВ "Енергія Плюс" в повному обсязі сплатило грошові кошти за вказаним договором та, відповідно, сформувало податковий кредит.

Надалі, 18 грудня 2013 року ТОВ "Енергія Плюс" прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Інфоком Інвест" додатковим внеском у вигляді вищевказаного нерухомого майна. Дане рішення зареєстроване державним реєстратором, проте ТОВ "Інфоком Інвест" повідомило позивача про відмову державного реєстратора у реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи зазначені обставини товариствами прийнято рішення про зменшення статутного фонду ТОВ "Інфоком Інвест". На підставі зазначених змін, згідно декларації за грудень 2014 року ТОВ "Енергія Плюс" здійснило коригування сум податку на додану вартість в результаті чого зменшені податкові зобов`язання та виник податковий кредит, який декларувався у березні, квітні, травні, червні, жовтні, грудні 2013 року та відображався у додатках № 5 до цих декларацій.

Як зазначає позивач, не зважаючи на наявні судові рішення та викладені у них висновки, податковим органом в порушення вимог пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 2015 рік) не виконано обов`язку щодо надання висновку про суму податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, внаслідок чого позивач не отримав передбаченого бюджетного відшкодування та вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000041502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9 686 612,00 грн скасовано у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що дійсно в рамках розгляду адміністративної справи щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення 31 березня 2015 року №0000041502, судами різних інстанцій встановлено, що ТОВ "Енергія Плюс" обґрунтовано сформувало податковий кредит, а заявлена до відшкодування сума ПДВ у розмірі 9 686 612,00 грн, виникла шляхом нарахування податкового кредиту, який сформувався внаслідок придбання основних фондів, що відображено у податкових деклараціях та додатках № 5 до них за березень, квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2013 року.

Як вбачається з матерів справи та не заперечується позивачем, податковий кредит в розмірі 9 686 612,00 грн товариством сформовано за рахунок операцій з придбання об`єктів основного фонду згідно договорів купівлі-продажу укладених між ТОВ "Енергія-Плюс" та ТОВ "Данко-Ізол".

Поряд із цим, колегією суддів встановлено, що договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит визнано нечинними в судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2017 року у справі №905/252/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Данко-Ізол" та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія плюс" договори купівлі-продажу:

- від 16.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального скруту Змисловською Т.В. реєстровий №15, про реалізацію адміністративно-побутового комплексу з перехідною галереєю, розташований за адресою: Донецька область, м.Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/1 ;

- від 25.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиновою Н.М. реєстровий №40, про реалізацію головного виробничого корпусу з лінією по виробництву мінераловатних виробів з внутрішньо цеховими і внутрішньо майданчиковими комунікаціями та високовольтним розподільним пристроєм, розташований за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул.Індустріальна,3/2 ;

- від 31.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиновою Н.М. реєстровий №55, про реалізацію автоматизованого складу сировини з під`їзними залізничними шляхами та автодорогою, розташований за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/6 ;

- від 29.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиновою Н.М. реєстровий №46, про реалізацію відділення загрузочних бункерів вагранки, розташоване за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/7 ;

- від 23.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. реєстровий №27, про реалізацію спецмайстерень, розташовані за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул.Індустріальна, 3/8;

- від 29.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. реєстровий №49, про реалізацію трансформаторних підстанцій, розташовані за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/9;

- від 30.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. реєстровий №50, про реалізацію насосної водопостачання та пожежогасіння, розташована за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/10;

- від 23.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. реєстровий №28, про реалізацію контрольно-пропускного пункту, розташований за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, 3/11;

- від 30.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. реєстровий №51, про реалізацію складу готової продукції, розташований за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна,3/12.

Відповідно до змісту ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відтак, в силу визнання недійсними правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Данко-Ізол" щодо придбання об`єктів нерухомого майна, позивач повертає придбані об`єкти нерухомого майна, а ТОВ "Данко-Ізол", в свою чергу повертає отримані від позивача кошти.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту), визначено зокрема статтею 192 Податкового кодексу України.

Зокрема, вказаною нормою встановлено обов`язок платника податку, в разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, здійснити відповідне коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту як постачальника товарів/послуг, так і отримувача.

З огляду на викладене, після набрання законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2017 року у справі №905/252/14, у позивача виник обов`язок із зменшення суми податкового кредиту, сформовану за рахунок таких правочинів, в розмірі 9 686 612,00 грн.

Відтак, колегія судів приходить до висновку, що на час вирішення даного спору у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сформованого шляхом нарахування податкового кредиту, що виник внаслідок придбання комплексу нежитлових будівель у ТОВ Данко Ізол .

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, безпідставними є доводи позивача, що при вирішенні даного спору суд не вправі брати до уваги обставини встановлені судовим рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2017 року у справі №905/252/14.

Колегія суддів зазначає, що відмова у перегляді рішення суду від 24 грудня 2015 року, в адміністративній справі №826/21326/15 за нововиявленими обставинами, з підстав прийняття Господарським судом Донецької області від 23.05.2017 року рішення у справі №905/252/14 жодним чином не нівелює обставини встановлені зазначеним судовим рішенням.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Плюс" до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя Г.В. Земляна

(Повний текст постанови складено 17.09.2020 р.)