Рішення

від 09.09.2020 по справі 757/9648/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9648/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Ясеновенко К.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Литвина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Центр протидії корупції про захист немайнового права на використання імені та недоторканості ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

установив:

27.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації Центр протидії корупції , просить:

визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на використання імені та на недоторканість його ділової репутації, інформацію, розміщену на веб-сайті відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1) у відкритому реєстрі національних публічних діячів України, про те, що ОСОБА_1 віднесений до категорії публічних осіб (національний публічний діяч) у розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не перебуває на посаді керівника (керуючого санацією) ВАТ Юність ;

зобов`язати Громадську організацію Центр протидії корупції протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішення законної сили вилучити недостовірну інформацію, розміщену на веб-сайті відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), про те, що ОСОБА_1 віднесений до категорії публічних осіб (національний публічний діяч) у розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , оскільки згідно відомостей є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не перебуває на посаді керівника (керуючого санацією) ВАТ Юність ;

стягнути 10 000,00 грн моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 28.08.2019 р. йому стало відомо, що на веб-сайті Громадської організації Центр протидії корупції (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет у відкритому реєстрі національних публічних діячів України розміщена інформація про те, що він, ОСОБА_1 , віднесений до категорії публічних осіб (національний публічний діяч) у розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на посаді керівника (керуючого санацією) ВАТ Юність , втім не відноситься ні до якої категорії публічних осіб, отже означені відомості є недостовірними. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 2008 р. по теперішній час на підставі Свідоцтва Міністерства юстиції України проводить діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, що зареєстрована у встановленому законом порядку, що 07.11.2005 р. господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 20/173б про банкрутство ВАТ Юність (94400, Луганська область, м. Краснодон (м. Сорокине), проспект 60-річчя СРСР, 40, ЄДРПОУ 14312766); ухвалою господарського суду Луганської області від 18.12.2006 р. введено процедуру санації ВАТ Юність ; ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2011 р. він, арбітражний керуючий ОСОБА_1 , був призначений керуючим санацією ВАТ Юність ; постановою господарського суду Луганської області від 13.01.2020 р. його повноваження у якості керуючого санацією ВАТ Юність припинено, що втручанням та порушенням його немайнового права йому завдано шкоди, оскільки його ім`я розміщене на такому сайті, інформація про займану посаду є викривленою, змушений докласти додаткових зусиль для поновлення своєї репутації.

Ухвалою суду від 13.03.2020 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2020 р. здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем Громадською організацією Центр протидії корупції подано відзив на позовну заяву.

Згідно частини першої статті 270 ЦК України до особистих немайнових прав людини належать серед іншого право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності і честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Згідно частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 1, абзацах 2-5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Абзацом 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної-фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 р. у справі № 910/15148/17 зазначив, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин,вважає, у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Доводи позивача ОСОБА_1 у позовні заяві про те, що на веб-сайті Громадської організації Центр протидії корупції (ІНФОРМАЦІЯ_1) поширена інформація про те, що ОСОБА_1 віднесений до категорії публічних осіб (національний публічний діяч) у розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не перебуває на посаді керівника (керуючого санацією) ВАТ Юність , нічим не підтверджені, що дає суду підстави стверджувати, що Громадською організацією Центр протидії корупції не поширювалась інформація про ОСОБА_1 саме в тій редакції, про яку заявляє позивач.

Наданий позивачем до позовної заяви доказ свідчить про те, що на веб-сайті Громадської організації Центр протидії корупції (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет розміщена інформація про те, що остання посада ОСОБА_1 : ВАТ Юність , керівник (а.с. 33).

При цьому не підлягає визнанню недостовірною і інформація про те, що остання посада ОСОБА_1 : ВАТ Юність , керівник, оскільки відповідає дійсності, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні поясненнями позивача, який підтвердив, що станом на час розгляду справи скасовано постанову господарського суду Луганської області від 13.01.2020 р. і що поновленні його повноваження у якості керуючого санацією ВАТ Юність .

Крім того, Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно частини першої статті першої Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; керуючий санацією - арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника.

Згідно частини другої статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Згідно частини першої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.

Згідно частини четвертої статті 50 Кодексу України з процедур банкрутства члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, крім повноважень, передбачених планом санації. Органи управління боржника протягом 15 днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов`язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.

Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , то заподіяння моральної шкоди позивач пов`язує із тим, що інформація про займану посаду є викривленою, що поширена інформація є конфіденційною, розміщена без його відома та згоди, порушує його немайнове право на використання імені, він змушений докласти додаткових зусиль для поновлення своєї репутації.

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону).

Згідно пункту 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , яка передбачає які відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця та на підставі яких даних вносяться до Єдиного державного реєстру, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) (частина перша статті 11Закону). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у виді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (абзац перший пункту 1 статті 11 Закону).

Наказом Міністерства юстиції України № 1657/5 від 10.06.2016 р. затверджено Порядок про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016 р. за № 839/28969, і цей Порядок встановлює умови, підстави та процедуру надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури (пункт 1 розділу 1 Порядку). Безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру в електронній формі надається через портал електронних сервісів з метою перегляду, копіювання та друку відомостей щодо юридичної особи (підпункт 1 пункту 1 розділу V Порядку). Відомості про юридичну особу містять відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (підпункт 15 пункту 3 розділу V Порядку).

Закон України Про інформацію регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Згідно статті 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття 20 Закону ). Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону).

Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до публічної інформації відповідно до Закону здійснюється, зокрема, на принципі вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених Законом (пункт 2 частини першої статті 4 Закону). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та будь-яким іншим способом (четвертий абзац пункту 1 частини першої статті 5 Закону).

Згідно статті 10 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації. Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України Про захист персональних даних ; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України Про захист персональних даних ; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 835 від 21.10.2015 р. відповідно до статті 10 1 Закону України Про доступ до публічної інформації затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, і це Положення визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

Відповідно до Додатку до цього Положення у формі відкритих даних завантажуються також відомості, що оприлюднюються Міністерством юстиції України, зокрема, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже відомості щодо імені позивача ОСОБА_1 , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про те, що ОСОБА_1 з 31.02.2011 р. керівник ВАТ Юність , є відкритою інформацією та можуть вільно використовуватися (збиратися та поширюватися) без його згоди, а використання такої інформації не вважатиметься порушенням немайнових прав (використання імені).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт третій постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Згідно статті 2 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами до відповідача про відшкодування 10 000,00 грн моральної шкоди, в позовній заяві стверджує, що моральна шкода полягає у нервуванні, а на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду в якості письмових доказів: копію постанови Господарського суду Луганської області від 13.01.2020 р. у справі № 20/173б, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ВАТ Юність , сформований станом на 27.02.2020 р., довідку Дочірнього підприємства Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес № 9/2020-Д від 12.02.2020 р. з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, експертний висновок того ж підприємства № 28/2020-ЕВ від 12.02.2020 р. за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами, надані докази не підтверджують вимоги позивача, з огляду на наведене в задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 28, 68, 32 Конституції України, статтями 15, 201, 269, 270, 272, 273, 280, 294 297, 299 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації Центр протидії корупції про захист немайнового права на використання імені та недоторканості ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Громадська організація Центр протидії корупції (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6, офіс 905, ЄДРПОУ: 38238280).

Повне судове рішення складено 18.09.2020 р.

Суддя Волкова С.Я.