Постанова

від 18.09.2020 по справі 280/5324/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа №280/5324/19

адміністративне провадження №К/9901/18076/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І. від 11 червня 2020 року

у справі № 280/5324/19

за позовом ОСОБА_2

до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс центр"

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради (далі також - відповідач 1), Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі також - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТОВ Інтерсервіс центр , в якому просив визнати протиправною бездіяльність Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради щодо непроведення перевірки об`єкту благоустрою за адресою АДРЕСА_1 та підвалу 9 (прибудинкова територія) та зобов`язати Виконавчий комітет Запорізької міської ради на найближчому засіданні ухвалити рішення щодо негайного звільнення прибудинкової території житлового будинку від тимчасової споруди, що включає в себе металеві опори, навіс та огорожу за адресою АДРЕСА_1 та використовується як місце для ведення господарської діяльності.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. 01 червня 2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2020 року відмовив у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 280/5324/19.

5. 22 липня 2020 року ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 280/5324/19.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перед судом апеляційної інстанції поставлено питання про роз`яснення стосовно обґрунтування ухваленого рішення (чому не задоволена апеляційна скарга позивача), проте Кодекс адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачає можливість роз`яснення судового рішення, а не обґрунтування його ухвалення.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки таке прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню із поверненням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов.

10. Від ОСОБА_2 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

12. Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

14. За правилами ст. 254 КАС України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

15. Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

16. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.

17. Враховуючи зазначене, колегія суддів зауважує, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

18. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

19. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №22а-11177/08.

20. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

21. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

22. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16.

23. Критерієм для роз`яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах.

24. Аналогічна правова позиція встановлена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 619/3407/16-а.

25. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у заяві про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року ОСОБА_2 зазначає, що йому незрозуміло, які саме документи містять матеріали справи, завірені належним чином, щодо самопредставництва ОСОБА_3 представляти у суді відповідачів та пояснити посилання суду на те, що проект сезонного майданчика для харчування погоджено з Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, оскільки даний проект узгоджено з Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради.

26. Водночас, з доводів касаційної скарги, як і доводів заяви про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, вбачається, що скаржник не погоджується зі самим змістом постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, проте чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не обґрунтування його ухвалення.

27. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивачем не ставиться питання про роз`яснення судового рішення (в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання тощо), а про його обґрунтування.

28. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

29. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

30. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

31. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

32. Суд у цій справі також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

33. За таких обставин, враховуючи положення ст. 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки питання щодо роз`яснення судового рішення суд апеляційної інстанції вирішив у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко