Постанова

від 17.09.2020 по справі 183/4199/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1024/20 Справа № 183/4199/16 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000",

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", треті особи: Відділ з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", треті особи: Відділ з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", треті особи: Відділ з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки - задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки договору оренди земельної ділянки, площею 2,6400 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений 13.03.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , зареєстрованого реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 13 березня 2015 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 (ЄДРПОУ 35601700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року по цивільній справі №183/4199/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відзиві представник позивача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року просить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" залишити без задоволення, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 873949, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 21 серпня 2007 року, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.02.2006 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7 т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 14.04.2016 року, земельна ділянка, за кадастровим номером 1223281000:02:004:0108, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, загальною площею 2,6400 га, передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 строком на 7 років. Державна реєстрація права оренди була здійснена реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 13.03.2015 року (а.с. 8,9 т.1).

До цього зазначена земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ АФ Олімпек-Агро , про що свідчить витяг з державного земельного кадастру на земельну ділянку, сформований 10.09.2015 року (а.с. 11,12 т.1).

Також, судом першої інстанції з поданого відповідачем оригіналу договору оренди земельної ділянки від 10.03.2012 року встановлено, що останній містить виправлення в кадастровому номері земельної ділянки, а площа переданої в оренду земельної ділянки не співпадає з площею земельної ділянки, зазначеної у державному акті серії ЯБ № 873949.

Разом з тим, матеріали справи містять копію договору оренди земельної ділянки без номеру від 13 березня 2012 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 уклали договір оренди земельної ділянки, площею 2,640 га, 2,820 га, кадастровий номер 1223281000-02-004-0108, договір укладено строком на 7 років (а.с.89-90 т.1).

Між тим, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права містить відомості про здійснення реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1223281000-02-004-0108, за ТОВ Агро-Віта 2000 . Підставою виникнення іншого речового права є договір оренди без номеру, виданий 13.09.2012 року, що не співпадає з датою, зазначеною у копії договору (а.с. 91 т.1).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 2,820 га, кадастровий номер 1223281000-02-004-0106, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 130083, який був виданий Новомосковською районною державною адміністрацією 09.12.2002 року.

Отже, між позивачем та відповідачем наявний спір з приводу правових підстав права користування відповідачем земельною ділянкою загальною площею 2,640 га, кадастровий номер 1223281000-02-004-0108.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем допущено механічну помилку, а саме, позивач, викладаючи зміст позовних вимог та описуючи всі обставини по справі наполягала не недійсності договору оренди землі щодо зазначеної земельної ділянки, однак прохальна частина містить посилання на земельну ділянку площею 2,820 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі визначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Стаття 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент укладання та закінчення строку дії основного Договору оренди) передбачала, що Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, систематичний аналіз наведених норм чинного законодавства та те, що представник відповідача від надання суду оригіналу договору оренди землі від 13.03.2012 року відмовився, свідчить про те, що факт визнання підробки підпису у договорі оренди землі є встановленим та підтвердженим.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вірно виходив з того, що подані сторонами докази доводять, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі, не була ознайомлена з його змістом, не виявляла волевиявлення на орендні відносини з відповідачем на строк зазначений у договорі, як і не надавала згоду на реєстрацію договору. Окрім цього, договір подано на реєстрацію відповідачем без відома ОСОБА_1 , що суперечить п. 3 ст. 203 ЦК України, та є беззаперечною підставою для визнання його недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України перелічені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2), відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, за ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

А тому, договір оренди земельної ділянки договору оренди земельної ділянки, площею 2,6400 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений 13.03.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , зареєстрованого реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 13 березня 2015 року, необхідно визнати недійсним.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вони підтверджені належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності підтверджують доводи позивача про порушення відповідачем її майнових прав.

Посилання апелянта, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений у письмовій формі, підписаний позивачкою особисто, пройшов відповідну державну реєстрацію та на момент його укладення позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту про право власності на земельну ділянку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, як власник земельної ділянки дійсно виявила бажання на укладення Договору оренди з відповідачем, щодо земельної ділянки, однак на земельну ділянку загальною площею 2,820 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0106, яка також знаходиться у власності позивача і як стверджує відповідач, а не на земельну ділянку загальною площею 2,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції прийняв на себе функції експертної установи, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів підтвердження, що вона не вчиняла підпис в оспорюваному договорі, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що лише до компетенції суду першої інстанції належить надання оцінку всім представленим у справі доказам, у їх сукупності та встановлення їх достатності доказів для ухвалення рішення в даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров`я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 105 ЦПК України).

Між тим, ТОВ "Агро-Віта 2000" не заявлялось клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі.

Також, відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича