Постанова

від 17.09.2020 по справі 409/2380/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 409/2380/19

Провадження № 22-ц/810/420/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря: Пономарьової В.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 травня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Третяка О.Г.

за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма ЗОРЯ про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких зазначив, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 7,0800 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області в межах згідно з планом, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4420987200:16:001:0045.

Вказану земельну ділянку позивач отримав в порядку спадкування після смерті свого батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма ЗОРЯ (далі - СТОВ АФ Зоря ), який зареєстрований 04 травня 2012 року за № 442090004001444, початок дії договору - з дня реєстрації, а його закінчення - 31 грудня 2021 року.

Позивач зазначив, що орендар в односторонньому порядку, в порушення Конституції України, умов Договору та норм законодавства України, порушував виконання істотних умов договору протягом тривалого часу з 01 січня 2013 року та по теперішній час в частині несвоєчасної виплати орендної плати за користування вище вказаною земельною ділянкою.

Позивач посилається на те, що з прийняттям спадщини після смерті батька до позивача перейшли права та обов`язки за договором оренди земельної ділянки. Відповідач мав зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса нотаріальної контори, відповідач не відкривав депозитний рахунок, орендна плата позивачу була виплачена єдиним платежем у розмірі 16578, 09 грн. 30.03.2019 року. Відповідач систематично, протягом тривалого часу не сплачував орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ АФ Зоря від 04 травня 2012 року № 442090004001444 та стягнути судові витрати.

Рішенням Білокуракинсього районного суду Луганської області від 26 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ АФ Зоря про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ АФ Зоря , який зареєстровано 04 травня 2012 року відділом ДЗК у Білокуракинському районі за № 44209000400144. Суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням СТОВ АФ Зоря звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Білокуракинсього районного суду Луганської області від 26 травня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити та вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник не був повідомлений про місце та час судового розгляду розгляд справи, судові повістки про призначення розгляду на інші дати після 26 березня 2020 року на адресу СТОВ АФ Зоря не надходили.

В порушення ст. 211 ЦПК України СТОВ АФ Зоря не було повідомлене про проведення судового засідання 26 травня 2020 року, а отже представник відповідача був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні та реалізувати повноваження визначені ЦПК України.

Скаржник не погоджується з висновком суду в частині того, що СТОВ АФ Зоря не надано доказів того, що орендну плату було нараховано та акумульовано на рахунку відповідача з 26 березня 2012 року по 23 травня 2018 року та вважає, що він не відповідає обставинам справи та зроблений на підставі неправильного застосування норм матеріального права, оскільки в позовній заяві позивач визнає факт отримання від СТОВ АФ Зоря орендної плати за користування земельною ділянкою, яку він отримав у спадок, за період з 2012 року по 2018 рік. Орендну плату було виплачено одним платежем в сумі 16578,09 грн, що підтверджується поштовим відправленням та в позовній заяві розмір орендної плати позивачем не оскаржується.

Щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою скаржник зазначає, що внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі статті 537 ЦК України є правом, а не обов`язком боржника. Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права та нездійсненням орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

Позивач набув права власності на земельну ділянку 23 травня 2018 року (після її державної реєстрації), а отже, право вимагати у відповідача сплати орендної плати виникло у позивача з моменту отримання спадщини. При цьому, враховуючи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстровано 23 травня 2018 року СТОВ АФ Зоря за відсутності власника земельної ділянки не мало фактичної можливості сплатити орендну плату за 2012 -2017 роки в строк, визначений договором оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що з прийняттям спадщини після смерті батька позивача перейшли права та обов`язки за спірним договором оренди земельної ділянки та вказаний договір в силу його умов та норм законодавства є обов`язковим для виконання відповідачем.

Орендну плату за 2018 рік позивач отримав єдиним платежем 30 березня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідач порушив умови договору в частині несвоєчасної орендної плати, дії відповідача носять систематичний характер: несплата в строк до 31.12.2018 року орендної плати за період з 2012 року по 23.05.2018 року та несплата в строк до 31.12.2018 року орендної плати за період з 23.05.2018 року по 31.12.2018 року.

У зв`язку з цим просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги СТОВ АФ Зоря , рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 травня 2020 залишити без змін.

В судове засідання представник СТОВ АФ Зоря не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, на адресу апеляційного суду від скаржника надійшла заява про розгляд справи без участі представника скаржника.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, оскільки про місце та час судового засідання вони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

За змістом ч.1 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях.

Відповідно ст.211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому за сіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Пунктом 2 ч.1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання сторін, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки, перешкоджає розгляду справи.

Порядок повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи встановлений ст.ст.128-130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка.

Неповідомлення судом учасників процесу про дату судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке було призначено на 26 травня 2020 року, натомість суд першої інстанції розглянув справу без участі представника СТОВ АФ Зоря та ухвалив заочне рішення.

Відповідно до п.3ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідач СТОВ АФ Зоря у апеляційній скарзі посилається на те, що суд в порушення норм ЦПК України розглянув справу без участі представника відповідача, не маючи відомостей про те, що відповідач повідомлений про місце та час судового засідання.

Таким чином недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права скаржника на справедливий суд, що в силу п.3ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено наступні обставини: позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 7,0800 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, яка належала його батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із договором оренди землі, який зареєстровано 04.05.2012 року відділом ДЗК у Білокуракинському районі за №442090004001444 ОСОБА_2 передав належну йому земельну ділянку в оренду відповідачу строком до 31.12.2021 року.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується орендарем на протязі року, але останні платіж не пізніше 30 грудня розрахункового року.

Згідно довідки Павлівської сільської ради з 26.03.2012 року по 23.05.2018 рік орендна плата за вказаним договором оренди не надходила .

Згідно довідки державного нотаріуса з 26.03.2012 року по 23.05.2018 рік орендна плата за вказаним договором у депозит державного нотаріуса не вносилась.

Відповідач доказів того, що орендну плату було нараховано та акумулювало на банківському рахунку з 26.03.2012 року по 23.05.2018 рік не надав. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У даному випадку позивач порушує питання про розірвання спірного договору у зв`язку з невиконанням орендарем його обов`язків по сплаті орендної плати, що передбачено ст.32 Законом України Про оренду землі .

Згідно ст. 141 Земельного Кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Тобто, для того, щоб розірвати спірний договір оренди землі у даній справі необхідно встановити систематичність порушень зобов`язань орендаря по сплаті орендної плати (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Згідно ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач набув права власності на земельну ділянку, яку передано в оренду відповідачу, 23.05.2018 року після його державної реєстрації. Отже саме з цього моменту у нього виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача з моменту отримання ним спадщини.

Згідно п.4.2 спірного договору оренди землі орендна плата вносить сплачується орендарем на протязі року, але останній платіж не пізніше 30 грудня розрахункового року.

Отже, враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2018 році) порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 31.12.2018. При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору оренди 19.06.2018 року.

30 березня 2019 року відповідач поштовим переказом перерахував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2012-2018 роки у розмірі 16578, 09 грн. Ця обставина позивачем не оспорюється. До суду позивач звернувся 18 жовтня 2019 року, коли ще не настав строк виплати орендної плати за 2019 рік.

Враховуючи, викладене, орендарем допущено одноразове порушення його обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, що не дозволяє прийти до висновку про наявність систематичного порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

Посилання позивача на те, що відповідно до ч.1 ст.537 ЦК України СТОВ АФ Зоря мала своєчасно сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, у разі відсутності спадкоємця, про таких дій не вчинило, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум. Такий правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №709/1089/17 від 09 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Договір оренди земельної ділянки, який було укладено між ОСОБА_2 та СТОВ АФ Зоря не містить обов`язку орендаря вносити орендну плату на депозит, а тому не використання СТОВ АФ Зоря`свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитися як систематична несплата орендної плати та не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ч.1 п.п.1, 3, п.3ч.3 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1153, 50 грн (а.с.117). Оскільки апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню, то з позивача необхідно стягнути на користь скаржника судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1152, 60 грн (у розмірі, що відповідає п.6 ч.1 закону України Про судовий збір ).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря , який зареєстровано 04.05.2012 року відділом ДЗК у Білокуракинському районі за № 442090004001444 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с. Курячівка на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Зоря , код ЄДРПОУ 25363011 судовий збір у розмірі 1152, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повного тесту постанови 18 вересня 2020 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Коновалова

Ю.В.Єрмаков