Постанова

від 17.09.2020 по справі 640/9157/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Харків

Справа № 640/9157/19

Провадження № 22-ц/818/ 3571 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Скаржник: ОСОБА_1 ,

Суб`єкт оскарження: Київський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2020 року , постановлену суддею Золотарьовою Л.І. -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки скаржник в порядку ст. 447 ЦПК оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанови про накладення штрафу за виконавчими провадженнями, тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом як адміністративним судом згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20, ст. 287 КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також просить зупинити стягнення на підставі виконавчих листів. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстації неправильно застосував ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , оскільки вказана норма не передбачає виключну підсудність для розгляду скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця. Суд першої інстанції порушив ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , ст. 447 ЦПК України, оскільки не відкрив провадження та не розглянув скаргу заявника, а постановив неправомірну ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Зазначає, що в цій же справі 21 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова прийняв до розгляду аналогічну скаргу ОСОБА_2 та розглянув її у передбаченому законом порядку.

Київським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду апеляційної інстанції надано відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для її скасування.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду міста Харкова зі скаргою, у якій просить визнати протиправними та скасувати:

- постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 8 346,00 грн у виконавчому провадженні № 60913827;

- постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.01.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 грн у виконавчому провадженні № 60913827;

- постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 8 346,00 грн у виконавчому провадженні № 60913545;

- постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.01.2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1 700,00 грн у виконавчому провадженні № 60913545.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (пункт 4).

Відповідно до частини другої цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Частиною першою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що ОСОБА_1 оскаржила дії державного виконавця щодо виконання судового рішення у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності до суду першої інстанції не в порядку адміністративного судочинства - шляхом подання відповідної позовної заяви, як передбачено частиною першою статті 287 КАС України, а звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку статей 447, 448 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Також судом установлено, що зі змісту скарги ОСОБА_1 також вбачається, що вона оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є окремими виконавчими документами.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закон України Про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74 Закон України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що Київським районним судом м. Харкова 21 лютого 2020 року було прийнято до розгляду аналогічну скаргу ОСОБА_2 та розглянуто у передбаченому законом порядку не можуть бути підставою для скасування ухвали суду від 13 лютого 2020 року.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, а так само порядок розгляду такої скарги та постановлення судом ухвали пов`язані із наявністю судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та примусовим виконанням такого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчих документів також не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 37 5 , 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст судового рішення складений 18 вересня 2020 року