Ухвала

від 14.09.2020 по справі 991/7356/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/7356/20

Провадження1-кс/991/7557/20

У Х В А Л А

іменем України

14 вересня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Челябінськ, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; партнер ТОВ «Юридичне об`єднання «ID Лігал Груп»,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255 КК України,

у кримінальному провадженні № 52020000000000545, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2020,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020.

1.1.В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000545від 28.08.2020 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255 КК України. Детектив посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлені такі обставини:

1.1.1. Під контролем органів податкової служби створюються та функціонують так звані «податкові майданчики», тобто незаконні «конвертаційно-транзитні центри», які від імені підконтрольних ним підприємств - платників податку на додану вартість подають до державних податкових інспекцій за місцем реєстрації податкову звітність, у якій вигодоформуючі суб`єкти господарювання (податкові ями) без фактичного проведення господарської діяльності безпідставно формують а вигодотранспортуючі суб`єкти господарювання (транзитери) транспортують податковий кредит на користь вигодонабувачів - суб`єктів господарювання реального сектору економіки. При цьому «програмні підприємства» сплачують до бюджету визначений відсоток податкового навантаження за рахунок отриманих від вигодонабувачів грошових коштів, підприємства реального сектору економіки за рахунок безпідставного податкового кредиту зменшують свої податкові зобов`язання та обготівковують грошові кошти, сплачуючи певний відсоток від цих коштів конвертаційно-транзитним центрам та утвореній у складі органів податкової служби злочинній організації. Вказана схема передбачала створення умов, за яких суб`єктами господарювання реального сектору економіки не донараховувались і, відповідно, не сплачувались податки до Державного бюджету України, а у цій частині у встановлених відсотках розподілялись між зазначеними підприємствами, особами, які безпосередньо контролювали «програмні» підприємства, службовими особами органів податкової служби та іншими особами з числа державних службовців, які були задіяні у злочинній схемі.

1.1.2.До складу злочинної організації залучено керівників (голів ДПА, ДПС, у подальшому начальників Головних управлінь Міндоходів) окремих регіональних податкових органів та їх заступників, які погодились на виконання покладеної на них ролі у складі злочинної організації, та, будучи службовими особами, зловживаючи службовим становищем, вживали заходів до безперешкодного функціонування податкових «майданчиків» у відповідному регіоні та невикористання податковими органами регіону передбачених діючим законодавством України повноважень щодо припинення діяльності «програмних» підприємств. При цьому, ними забезпечувався облік надходжень від «програмних» підприємств регіону як від «окремої групи» на підставі попередньо отриманої з очолюваного ОСОБА_10 Координаційно-моніторингового департаменту Міндоходів України щодо очікуваних надходжень від цих підприємств.

1.1.3.У свою чергу, залученими до участі у злочинній організації керівниками регіонального (обласного) рівня органів податкової служби, їх заступниками з метою забезпечення безперешкодної діяльності злочинної схеми на районному рівні до складу злочинної організації залучено керівників окремих державних податкових інспекцій, у яких на обліку перебували «програмні» підприємства, які погодились на виконання покладеної на них ролі у складі злочинної організації, та, будучи службовими особами, зловживаючи службовим становищем, вживали заходів до безперешкодного функціонування податкових «майданчиків» у відповідному районі та невикористання податковими органами регіону передбачених діючим законодавством України повноважень щодо припинення діяльності «програмних» підприємств.

1.1.4.Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України № 414-о від 14.03.2011 ОСОБА_7 в порядку переведення призначено на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України № 484-о від 12.11.2011 ОСОБА_7 звільнено з посади заступника голови державної податкової адміністрації у м. Києві та в порядку переведення призначено на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у Київській області.

1.1.5.Внаслідок незаконних дій членів злочинної організації за період участі у ній ОСОБА_7 на посаді заступника голови ДПА у м. Києві, заступника голови комісії з проведення реорганізації ДПА у м. Києві, «програмними» підприємствами - «податковими ямами», які перебували на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печорському районі м. Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ДПІ у Солом`янському районі м. Києва, безпідставно сформовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість, якими підтверджено незаконно використаний суб`єктами господарювання реального сектору економіки податковий кредит (у розрізі районних податкових органів за місцем реєстрації «податкових ям») з подальшим спричиненням державі збитків у вигляді ненадходження податків, а саме:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва: ТОВ "УСК "РАФО" (код ЄДРПОУ 36187580) у період з липня по вересень 2011 року безпідставно сформовано податкові зобов`язання на суму 33 969 688 грн., що призвело до втрат доходів бюджету держави на суму 57 923 211 грн., у тому числі від ненадходження ПДВ на суму 18 858 189 грн. та від ненадходження податку на прибуток на суму 39 065 022 грн.;

ДПІ у Печерському районі м. Києва: ТОВ "ВАЛЕНС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36758105) у період з серпня по жовтень 2011 року безпідставно сформовано податкові зобов`язання на суму 287 305 132 грн., що призвело до втрат доходів бюджету держави на суму 521 383 731 грн., у тому числі від ненадходження ПДВ на суму 190 982 830 грн. та від ненадходження податку на прибуток на суму 330 400 901 грн.; ТОВ "БАКАЛЯР" (код ЄДРПОУ 36843394) у період з серпня по жовтень 2011 року безпідставно сформовано податкові зобов`язання на суму 270 384 522 грн., що призвело до втрат доходів бюджету держави на суму 442 575 903 грн., у тому числі від ненадходження ПДВ на суму 131 633 703 грн, та від ненадходження податку на прибуток на суму 310 942 200 грн.;

ДПІ у Святошинському районі м. Києва: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРСЕРВІСГРУП"» (код ЄДРПОУ 37099155) у період з серпня по жовтень 2011 року безпідставно сформовано податкові зобов`язання на суму 464 191 029 грн., що призвело до втрат доходів бюджету держави на суму 830 468 776 грн., у тому числі від ненадходження ПДВ на суму 296 649 092 грн. та від ненадходження податку на прибуток на суму 533 819 684 грн.;

ДПІ у Солом`янському районі м. Києва: ТОВ "НОМАКОН" (код ЄДРПОУ 36406347) у період з квітня по липень 2011 року безпідставно сформовано податкові зобов`язання на суму 451 013 245 грн., що призвело до втрат доходів бюджету держави на суму 815 906 962 грн., у тому числі від ненадходження ПДВ на суму 297 241 730 грн. та від ненадходження податку на прибуток на суму 518 665 232 грн.

1.1.6.Таким чином, у період з квітня по жовтень 2011 року від ненадходження податків державі спричинено збитки на загальну суму 2 668 258 583 грн.

1.1.Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив стверджує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255КК України.

1.2.В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту детектив у клопотанні зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає про ризик переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

1.3.Неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м?яких запобіжних заходів обґрунтовує переховуванням ОСОБА_7 від органів досудового розслідування протягом 2017-2020 років.

1.4.При постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу детектив просить покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

- не відвідувати органи Державної податкової служби без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

1.5.В підтвердження того, що підозрюваній надані копії клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається розписка, згідно з якою ОСОБА_7 отримала ці документи 02.09.2020.

2.В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:

2.1.Прокурор клопотання підтримав. Уточнив, що підозрювана, будучи наділеною великим спектром повноважень, не вживала заходи, передбачені нормативно-правовими актами, зокрема, перевірочні дії. Відповідними наказами було передбачено алгоритми дій різних структурних підрозділів щодо виявлення суб`єктів тіньової економіки та критерії, за якими платники податків мають відноситися до таких. В тому числі чинне на той час законодавство передбачало систематичний моніторинг і збір інформації про суб`єктів. Підозрювана очолювала підрозділ податкового контролю, і в силу повноважень мала вживати дії щодо виявлення і попередження невиконання платниками податків своїх податкових зобов`язань та дій, спрямованих на ухилення від оподаткування суб`єктів реального сектору економіки. Навів хронологію повідомлення про підозру, уточнив, що повідомлення про підозру і виклики направлялися попереднім органом досудового розслідування на всі відомі адреси, які мали або могли мати відношення до підозрюваної, однак чому повідомлення направлялися саме за цими адресами, повідомити не зміг. Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтував тим, що підозрювана 3,5 роки переховувалася від органу досудового розслідування і з`явилася до детективів лише у серпні 2020 року.

2.2.Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечувала з посиланням на відсутність статусу підозрюваного. Вказала, що попереднім органом досудового розслідування жодного повідомлення про підозру вручено не було, наявні у матеріалах повідомлення не містять коректних даних про підозрювану, а ті адреси, за якими вони направлялися, не мають жодного відношення до неї. Стверджуючи про відсутність у ОСОБА_7 статусу підозрюваної вважає розгляд клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу передчасним. При цьому вказала на те, що текст підозри є необґрунтованим, в матеріалах клопотання відсутні докази існування злочинної організації і участі в цій організації ОСОБА_7 . Підозрювана не мала повноважень щодо тих районних державних податкових інспекцій, про вплив на керівників яких стверджує обвинувачення; також вона не відповідала за кадрові призначення. Вважає висновки експертів, на які посилається у клопотанні детектив, такими, що складені з порушенням чинного законодавства, тому вони не можуть розглядатися як належні і допустимі докази; а протоколи огляду не свідчать про вчинення злочину підозрюваною. Суми заборгованості, вказані у повідомленні про підозру, відрізняються від тих, які надані податковими органами.

2.3.Захисник ОСОБА_5 зазначив про зміни, внесені до закону про кримінальну відповідальність в частині регламентації ст. 255 КК України. Вказав на необґрунтованість підозри з огляду на те, що показання свідків керівників державних податкових інспекцій не стосуються участі ОСОБА_7 в подіях інкримінованого злочину, жодних питань на з`ясування її участі цим свідкам не ставилося. Із протокол нарад за участі підозрюваної не вбачається жодної обставини, що може свідчити про вчинення нею злочину. Отже, вважає, що повідомлення про підозру обґрунтовується припущеннями.

2.4.Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію про відсутність обґрунтованої підозри, додатково зазначив про відсутність ризиків кримінального провадження, вказавши на те, що підозрювана не переховувалася від органу досудового розслідування, а з`явилася одразу, як тільки виклик було направлено на її актуальну адресу. Численна кількість заявлених захистом клопотань свідчить про активну позицію в цьому кримінальному провадженні. Вважає, що обов`язки, які просить покласти сторона обвинувачення, не співвідносяться з обставинами кримінального правопорушення.

2.5.Підозрювана ОСОБА_7 підтримала позицію своїх захисників. Додатково повідомила про свої функціональні обов`язки, які вона мала виконувати в період перебування на посаді, та регламентований на той час порядок їх реалізації. Просила відмовити у задоволенні клопотання.

3.Під час судового засідання стороною захисту були заявлені клопотання про допит свідків (в порядку ч. 4 ст. 193 КПК України) та про виклик експертів в судове засідання, в задоволенні яких було відмовлено. Відмова у задоволенні клопотань вимагає обґрунтування у цій ухвалі.

3.1.Захисник ОСОБА_5 подав клопотання про виклик експертів в судове засідання для дослідження документа «Висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 7011/7507-7601/17-45 від 27.04.2017». Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.

Відмовляючи у задоволенні цього клопотання слідчий суддя виходила із того, що приведене захисником обґрунтування не співвідноситься з ним. Так, порядок розгляду клопотання про застосовування запобіжного заходу передбачений ст. 193 КПК України. Пункт 7 ч. 2 ст. 193 КПК України надає право заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду. Також відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право заслухати будь-якогосвідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Захисник же поставив перед слідчим суддею питання викликати в судове засідання для постановки під час дослідження документів запитань, а КПК України на цій стадії не регламентує порядок проведення таких дій. Слідчий суддя зауважує, що кримінальне провадження це суворо регламентована процесуальна діяльність, тому клопотання адвоката як професійного учасника процесу має кореспондуватися властивим слідчому судді функціям і повноваженням. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не може вирішувати питання, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду. Порядок дослідження документів, на який посилається захисник (ст. 358 КПК України) стосується іншої стадії кримінального провадження судового розгляду. При чому посилання на ст. 306 КПК України в цьому питанні слідчий суддя вважає нерелевантним, оскільки розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу і розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора це різні види судового контролю, що здійснюється слідчим суддею під час досудового розслідування.

3.2.Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання про допит свідків в порядку ч. 4 ст. 193 КПК України, а саме ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 щодо обставин можливого їх знайомства із ОСОБА_7 та можливої участі у злочинній організації. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання оскільки вказані особи вже допитувались в ході досудового розслідування.

Слідчий суддя, заслухавши учасників, відмовила у його задоволенні. З наданих стороною захисту документів вбачається, що ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_30 допитувались органом досудового розслідування як в статусі свідків, так і статусі підозрюваних. При цьому, ОСОБА_28 та ОСОБА_30 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилися надавати показання. Обмежений предмет дослідження обставин під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у сукупності з наданим захисником обґрунтування призводить до висновку про відсутність потреби у допиті заявлених свідків в цьому судовому засіданні. Необхідні обставини, на підтвердження чи спростування яких захисник просить допитати свідків, на момент подання відповідного клопотання вже досліджені в матеріалах клопотання, поданих сторонами обвинувачення і захисту.

3.3.Захисником ОСОБА_4 подано клопотання про допит свідків в порядку ч. 4 ст. 193 КПК України, а саме ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 щодо відомих їм обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та щодо можливості впливу на фінансово-господарську діяльність зазначених в клопотанні суб`єктів ОСОБА_7 . Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що вони не зможуть підтвердити або спростувати зазначені адвокатом відомості.

Оскільки до клопотання не надано підтвердження того, що вказані особи мають відношення до суб`єктів господарювання, вплив на діяльність яких описана у повідомленні про підозру ОСОБА_7 , слідчий суддя відмовила у його задоволенні.

4.Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

4.1.Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

4.2.Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

4.3.У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому жкримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

4.4.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

4.5.Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Зважаючи, що стороною захисту оспорюється наявність у ОСОБА_7 статусу підозрюваної, слідчий суддя насамперед досліджує це питання.

4.5.1.У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є:

-особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру,

-особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або

-особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

4.5.2.Стверджуючи про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, сторона обвинувачення не долучила до клопотання матеріалів на підтвердження виконання вимог, з якими закон пов`язує набуття цього статусу. Разом з тим, відповідні матеріали надані стороною захисту і вони досліджуються слідчим суддею з метою з`ясування наявності або відсутності у ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного.

4.5.3.На підставі ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. В свою чергу, порядок вручення повідомлень визначений главою 11 КПК України. Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 1, 2 ст. 135 КПК України).

4.5.4.26 травня 2017 року слідчим в ОВС ГВП ГПУ була складена повістка про виклик ОСОБА_7 на 29 травня 2017 року для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016000000003536. Того ж дня вона була направлена рекомендованим листом на адресу АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідним фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення відправлення (т. 3, а.с. 280-282). Крім того, вказана повістка була направлена кур`єрською службою на адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 (т. 3 , а.с. 284-286).

29 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 було складено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42016000000003536. Відомостей про направлення вказаного повідомлення на адресу ОСОБА_7 слідчому судді не надано.

02 березня 2018 року старшим слідчим в ОВС ГВП ГПУ була складена повістка про виклик ОСОБА_7 на 06 березня 2018 року для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016000000003536 в якості підозрюваної. Наступного дня вона була направлена рекомендованим листом на адресу АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (т. 3, а.с. 287-301).

06 березня 2018 року щодо ОСОБА_7 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні № 42016000000003536. Вказане повідомлення було направлено в той же день на чотири адреси: 1) АДРЕСА_3 , 2) АДРЕСА_4 , та 3) АДРЕСА_5 та 4) АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 302-315).

30 травня 2018 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління Головної військової прокуратури ГПУ складене письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (том 1, а.с. 11). Повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 30.05.2018 було направлено 30.05.2018 на адресу АДРЕСА_3 та адресу АДРЕСА_4 (том 3, а.с. 270-276, 316-321).

29 липня 2020 року детектив Національного антикорупційного бюро України повторно направив на адресу ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про підозру від 29.05.2017, повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 та повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 30.05.2018, а також повістку про виклик на 06.08.2020 та 12.08.2020.

4.5.5.Оскільки це досудове розслідування до визначення підслідності за НАБУ здійснювалося іншим органом досудового розслідування, прокурор не зміг пояснити, чому повідомлення про підозру і виклики направлялися за вказаними адресами та не надав підтвердження того, що станом на дату направлення повідомлень, адреси, на які вони направлялися, були належними. Сторона захисту стверджувала, що єдиною адресою, яка має відношення до ОСОБА_7 є АДРЕСА_1 , і надала при цьому відомості, які слідчий суддя визнає на підтвердження цієї обставини (копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , лист Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2017 № 074/06/2-1510, свідоцтво на право власності від 11.04.2003, т.3, а.с. 243-247). Разом з тим, відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.07.2020 у справі №991/5677/20, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування не довів належним чином факт набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної станом на час оголошення її у розшук відповідно до постанови від 29.05.2017. Слідчим суддею встановлено, що за адресами, на які було направлено письмове повідомлення про підозру від 29.05.2020, ОСОБА_7 не проживає. В судовому засіданні підозрювана повідомила, що весь час проживала за адресою АДРЕСА_1 . За таких обставин, слідчому судді належить визначити, чи може ОСОБА_7 вважатися такою, що набула процесуального статусу підозрюваної з моменту направлення їй документів за належною адресою АДРЕСА_1 06 березня 2018 року.

4.5.6.Слідчий суддя зазначає, що в доктрині кримінального провадження і практиці застосування кримінально-процесуальних норм виділяють кілька підходів до розуміння поняття «здійснення повідомлення про підозру». Перший підхід полягає у розумінні повідомлення про підозру як процесуального рішення, прийнятого уповноваженим на це органом/посадовою особою з підстав та в порядку, визначеному КПК України. Другий підхід передбачає сукупність ряду послідовних процесуальних дій, які охоплюють собою окремі етапи.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:

1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру. Потрібно також зауважити, що законодавство передбачає можливість (у разі необхідності) зміни волевиявлення щодо здійснення повідомлення про підозру у формі зміни раніше повідомленої або ж повідомлення нової підозри в порядку, визначеному статтею 279 КПК України;

2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).

При цьому, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України). Ці положення безпосередньо вказують на те, що може вважатися ознайомлення зі змістом. Разом з тим, необхідно оцінити ці положення у світлі положень статті ч. 1 ст. 278 КПК України, тобто, чи може вважатися надсилання повідомлення про підозру за адресою, та подальше повернення повідомлення про підозру у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, належним ознайомленням особи з повідомленням про підозру.

4.5.7.Оскільки кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до встановлення факту ознайомлення особи з повідомленням про підозру (зокрема, вказівку на будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом), однак містить прогалину з приводу набуття статусу підозрюваного у випадках, коли повідомлення про підозру не може бути вручене особисто, слідчий суддя звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Слідчий суддя вважає, що таке посилання у цьому випадку не застосовується для обмеження прав і свобод, які передбачені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а використовується для вирішення питання, що не врегульовано однозначно на національному рівні (заборона на використання практики ЄСПЛ з метою обмеження прав і свобод викладена, зокрема у Рішенні у справі Mozer проти Республіки Молдова та Росії від 23 лютого 2016 року (заява № 11138/10, параграф 222).

4.5.8.З огляду на те, що стаття 6 Конвенції за загальним правилом не поширює свою дію окремо на досудову стадію (крім порушень, пов`язаних з дотриманням розумного строку та презумпції невинуватості), автономність поняття «обвинувачення» та його сутнісну схожість з поняттям «підозра» на більш ранніх стадіях кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе застосувати підхід, аналогічний тому, який застосовує Європейський суд при визначенні факту, чи було доведено до відома особи про пред`явлене їй обвинувачення.

4.5.9.В кримінальних справах вимога надання інформації стосовно підозри є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження з початкових його етапів. Конвенційному автономному поняттю «обвинувачення» в національному кримінальному провадженні відповідають дві категорії «підозра» як підстава притягнення до кримінальної відповідальності, та «обвинувачення» як підсумок досудового розслідування і стверджувально-фактологічний базис судового розгляду. Таким чином, положення про негайне і детальне інформування зрозумілою мовою про характер і причини висунутого обвинувачення в національному процесі повинно «включатися», як мінімум, два рази підчас повідомленняпро підозрудля наданняможливостей скористатисяпроцесуальними правамипідозрюваного,і повторнопід часвручення особіобвинувального акту длязапуску механізмузабезпечення іреалізації правобвинуваченого.При чомусуть цьогообвинувачення вцих двохвипадках можерозрізнятися.

4.5.10.У параграфі 65 рішення ЄСПЛ у справі Mattoccia проти Італії (заява № 23969/94) зазначається, що обов`язок інформування обвинуваченого повністю лягає на плечі сторони обвинувачення; у сторони обвинувачення є обов`язок негайно і детально повідомити обвинуваченого щодо обвинувачення, висунутого проти нього. Втім, для повного розуміння цієї позиції, слід оцінити обставини такого обґрунтування у сукупності. ЄСПЛ зазначає, що особа має бути повідомлена про матеріальні факти, тобто ті, що свідчать про вчинення нею певного правопорушення та на яких базується обвинувачення, а також про юридичні факти, тобто кваліфікацію цих фактів відповідно до законодавства. Обов`язок повідомлення неможливо виконати пасивно, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту. Пункт 3 (а) статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливої уваги до повідомлення особи про «обвинувачення»; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі.

4.5.11.Хоча норма щодо повідомлення особи про «обвинувачення» не визначає, що відповідна інформація повинна бути надана у письмовій формі … вона вказує на необхідність особливої уваги, яку слід приділяти повідомленню про «обвинувачення»; ця норма також не зазначає про особливі формальні вимоги до повідомлення особи про фактичні та законні підстави її обвинувачення (параграф 53 Рішення Великої Палати у справі Pelissier та Sassi проти Франції; Рішення у справі Kamasinski проти Австрії від 19 грудня 1989 року, заява № 9783/82, параграф 79). Втім, якщо неможливістьознайомлення зобвинуваченням,розуміння обвинуваченняспричинена власнимидіями обвинуваченого,він нев правістверджувати пропорушення йогоправа назахист (Рішення у справі Campbell та Fell проти Сполученого Королівства від 28 червня 1984 року, заяви № 7819/77, 7878/77, параграф 96).

4.5.12.Підходи, викладені в цих та інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в концепції національного кримінального провадження дають змогу визначити такі критерії для набуття процесуального статусу підозрюваного особою, щодо якої відсутня можливість вручити повідомлення про підозру особисто:

-органом досудового розслідування вжито заходи для повідомлення особи про розпочате кримінальне переслідування щодо неї у передбаченій законом спосіб;

-текст повідомлення про підозру має бути зрозумілим і містити достатньо інформації для розуміння особою обсягу і змісту інкримінованих їй діянь;

-внаслідок дій органу досудового розслідування, пов`язаних з повідомленням про підозру, особа мала можливість дізнатися про факт наявності щодо неї підозри у вчиненні кримінального провадження;

-особа, якій не вручено повідомлення про підозру, реалізовує права, якими чинний КПК України наділяє підозрюваного (за умови дотримання трьох попередніх критеріїв).

4.5.13.Як встановлено в судовому засіданні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2018 було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання підозрюваної в той період. Слідчий суддя відхиляє аргумент захисту, що оскільки саме повідомлення про підозру було направлено на некоректну адресу, направлення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за реальним місцем проживання ОСОБА_7 не може вважатися належним.

Відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбаченіст. 278цього Кодексу. За критеріями, визначеними у п. 4.5.12 цієї ухвали слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування вжито заходів, спрямованих на повідомлення ОСОБА_7 про розпочате щодо неї кримінальне провадження у передбаченій законом спосіб (шляхом направлення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на адресу, пов`язаною з ОСОБА_7 ).

Із тексту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (т.1, а.с. 11-67) не вбачається жодної пов`язаності з первісним повідомленням, що унеможливило б його розуміння без ознайомлення з повідомленням про підозру від 29.05.2017. Навпаки, воно є повним, зрозумілим і сприймається як окремий, самостійний, логічно побудований, послідовний документ. Також важливим є те, що його текст містить достатньо інформації для розуміння особою обсягу і змісту інкримінованих їй діянь. За умови постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а саме про це стверджує захист) ОСОБА_7 мала бути обізнаною про наявне щодо неї кримінальне провадження.

В контексті набуття статусу підозрюваного таку обізнаність слідчий суддя оцінює в сукупності з реалізацією «активностей» кримінального провадження, притаманних лише учаснику у відповідному процесуальному статусі підозрюваного. Зокрема, стороною захисту продемонстровані висновок комісійної судово-економічної експертизи № 25/05/18-1 за заявою адвоката АО «Авер Лекс» від 05.04.2018, на вирішенняякої ставилисяпитання,безпосередньо пов`язаніз обставинами,відображеними повідомленняпро змінураніше повідомленоїпідозри від06.03.2018; висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 18.12.2017, в якому зазначено, що експертиза проведена у кримінальному провадженні № 42016000000003536; адвокатським об`єднанням «Авер Лєкс» здійснюється захист прав і законних інтересів ОСОБА_7 . При чому в обставинах справи (стор. 3 Висновку) зазначено, що 29.05.2017 у вказаному кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. За таких обставин, малоймовірним вбачається необізнаність сторони захисту про те, що відносно ОСОБА_7 здійснюється кримінальне провадження. Отже, сторона захисту маніпулює фактами з приводу отримання повідомлення про підозру і обізнаності про відповідне кримінальне провадження. До цього слід додати, що нормативні приписи, які регламентували можливість проведення експертизи у кримінальному провадженні, вказували на звернення не просто адвоката, а саме сторони захисту, до якої відноситься адвокат, що виконує функцію захисника (ч. 1 ст. 242, п.19 ст. 3 КПК України).

Слідчий суддя враховує також адвокатські запити в інтересах ОСОБА_7 , починаючи з 2017 року з питань, безпосередньо пов`язаних з обставинами інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також численні клопотання в порядку ст. 220 КПК України про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні протягом 2018-2020 років (зокрема, клопотання захисника ОСОБА_4 від 29.05.2020, від 27.05.2020, від 02.06.2020, 13.03.2020). Висновок від 15.05.2019 № 14/7-1, наданий захистом, слідчий суддя також враховує на підтвердження обізнаності ОСОБА_7 про кримінальне провадження щодо неї з тих же міркувань.

4.5.14.Заперечуючи набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, захист не надає слідчому судді правдоподібних та логічних пояснень щодо підстав реалізації прав, притаманних виключно підозрюваному в рамках кримінального провадження.

4.5.15.Отже, з урахуванням того, що орган досудового розслідування склав повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, надіслав його за належним місцем проживання ОСОБА_7 , надав доступ до матеріалів кримінального провадження її захисникам, фактично вчинивши активну дію з розкриття інформації про підозру, надавши їй можливість не лише бути ознайомленою повністю про її суть, а й мати можливість готувати свій захист і реалізовувати процесуальні права підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_7 є особою, яка має статус підозрюваної у цьому провадженні.

4.6.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

-чи наявні ризики кримінального провадження;

-чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;

-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

4.7.Щодо обґрунтованості підозри:

4.7.1.Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

4.7.2.В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 підозрюється в участі в організованій ОСОБА_37 злочинній організації, вчиненні у її складі тяжкого злочину у сфері службової діяльності, що заподіяло тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди державі у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

4.7.3.На підставі доданих до клопотання матеріалів слідчий суддя досліджує обґрунтованість підозри щодо кожного діяння, що інкримінується підозрюваному, в загальному механізмі кримінального правопорушення, про яке стверджує сторона обвинувачення. Відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників організатору і забезпечує певний порядок керування таким об`єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв`язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності. При чому участь у злочинній організації передбачає безпосереднє перебування в її складі. Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація) або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на прийняття її до вже існуючої організації. Участь у злочинній організації означає виконання в інтересах такої організації різноманітних дій, здійснення частини функцій організації. При чому вступ особи до злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

4.7.4.Враховуючи предмет доказування участі особи у злочинній організації, сторона обвинувачення має надати відомості не лише про конкретні злочини, а про ознаки, які свідчать про їх вчинення саме в складі злочинної організації. В даному випадку стороною обвинувачення таких відомостей не надано. В матеріалах клопотання відсутні відомості про те, коли, ким і яким чином підозрювана була залучена до участі у злочинній організації (а не призначена на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у м. Києві), кому вона підпорядковувалась в ній та яким чином; відомості про те, що вона усвідомлювала факт існування цієї організації. Натомість обвинуваченням представлена лише неконкретна та загальна інформація про те, що у вказаному кримінальному провадженні досліджується діяльність злочинної організації у складі колишніх вищих посадових осіб держави та службових осіб податкових органів, діяльність якої полягала в організації контрольованого ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання платниками податку на додану вартість.

4.7.5.Відповідно до наданого стороною обвинувачення повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 30.05.2018 зазначено, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжкого злочину, а також у злочинах, вчинюваних такою організацією, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України. Отже з об`єктивної сторони дії ОСОБА_7 кваліфікуються органом досудового розслідування саме як участь.

4.7.6.Відповідно до ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

4.7.7.Як установлено слідчим суддею, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України в 2011 - 2014 роках. Диспозиція ч.1 ст.255 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбачала створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об`єднань злочинних організацій або організованих груп. Санкція статті передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Разом з тим, в закон України про кримінальну відповідальність було внесено зміни. На час розгляду питання про застосування запобіжного заходу об`єктивна сторона ч.1 ст.255 КК України (в редакції Закону№ 671-IX від 04.06.2020) полягає у 1) створенні злочинної організації, 2) керівництві такою організацією або її структурними частинами і карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

4.7.8.Статтею 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

4.7.9.Зважаючи на те, що чинна редакція ч. 1 ст. 255 КК України не передбачає караність діяння у формі участі в злочинній організації, слідчий суддя вважає, що у даному випадку цей закон не підлягає застосуванню, а сторона обвинувачення мала б узгодити кримінально-правову кваліфікацію дій/бездіяльності підозрюваної з сучасним нормативним регулюванням відповідних відносин. Враховуючи нерелевантність правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із викладом його фактичних обставин, слідчий суддя доходить висновку про відсутність обґрунтованої підозри за ч. 1 ст. 255 КК України.

4.7.10.Щодо обґрунтованості підозри в іншій частині слідчий суддя зазначає, що частина друга статті 364 КК України встановлює кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

4.7.11.Згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статті 364 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють в тому числі, функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на державних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. В цьому кримінальному провадженні встановлюється наявність ознак складу кримінального правопорушення в діях службової особи Державної податкової адміністрації. 14.03.2011 наказом Державної податкової адміністрації України № 414-О ОСОБА_7 призначена заступником голови державної податкової адміністрації у м. Києві. Отже, як заступник голови фіскального органу вона була наділена організаційно розпорядчими та адміністративно господарськими функціями, що узгоджується із визначенням службової особи, наданим у ст. 364 КК України.

4.7.12.У відповідності до п. 4 примітки до ст. 364 КК України тяжкими у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. За змістом клопотання, витягу з ЄРДР та повідомлення про підозру, в ході досудового розслідування встановлюються обставини причетності ОСОБА_7 до діяльності «програмних» підприємств «податкових ям», якими безпідставно сформовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість, якими, в свою чергу, підтверджено незаконно використаний суб`єктами господарювання реального сектору економіки податковий кредит з подальшим спричиненням державі збитків у вигляді ненадходження податків на загальну суму 2668258583 грн. Отже, йдеться про суму, яка перевищує зазначену в примітці статті 364 КК України межу для тяжких наслідків як умову настання кримінальної відповідальності за частиною другою цієї статті

4.7.13.Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими учасниками поясненнями та представленими матеріалами на даному етапі кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

4.7.14.Для встановлення причетності ОСОБА_7 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема:

-висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 7011/7507-7601/17-45 від 27.04. 2017, яким встановлено, що оціночний розмір недоотриманих доходів бюджету від ненадходження ПДВ та податку на прибуток по досліджуваних 98 підприємствах за період липень 2011 лютий 2014 років є обґрунтованим в розмірі 95921953826,0 грн (том 1, а.с. 68-132);

-висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи № 4625-4628/18-45 від 05.03.2018, яким встановлено, що оціночний розмір недоотриманих доходів бюджету від ненадходження ПДВ та податку на прибуток по досліджуваних 105 підприємствах за період липень 2011 лютий 2014 років є обґрунтованим в розмірі 104370489 116,0 грн (том 1, а.с. 133-214);

-наказ державної податкової адміністрації від 14.03.2011 № 414-о, відповідно до якого ОСОБА_7 була призначена на посаду заступника голови державної податкової адміністрації у м. Києві (том 1, а.с. 239);

-протокол огляду від 09.03.2017 07.04.2017 (том 2, а.с. 98-103);

-витяг з протоколу огляду від 26.02.2018-27.02.2018 з долученим до нього додатком у вигляді пояснень спеціаліста щодо оцінки обсягів втрати бюджетних надходжень від податку на додану вартість та податку н прибуток по досліджуваним підприємствам у період 2011-2014 років (том 1, а.с. 215-238);

-витяг з протоколу огляду від 09.03.2017-07.04.2017 з додатками, а саме поясненнями спеціалістів щодо ймовірних втрат бюджету від ненадходження ПДВ та податку на прибуток (том 2, а.с. 16-66).

-протокол № 5 розширеної апаратної наради ДПА у м. Києві від 11 березня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_7 було доручено провести заслуховування посадових осіб органів ДПІ, які за розподілом обов`язків здійснюють керівництво роботою управлінь податкового контролю юридичних осіб та роботою управлінь галузевого супроводження платників податків, щодо відпрацювання підприємств ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та «вигодонабувачів». Також ОСОБА_7 було доручено проаналізувати 41 акт про визнання правочинів нікчемними при відпрацюванні 152 «податкових ям» за грудень та надати відповідні пропозиції (том 4, а.с. 46-54);

-накази ДПА у м. Києві № 106 від 02.03.2011, № 162 від 25.03.2011, № 416 від 23.06.2011, № 621 від 19.10.2011, № 466 від 18.07.2011, № 627 від 21.10.2011, № 675 від 10.11.2011, відповідно до яких ОСОБА_7 здійснювала керівництво управлінням податкового контролю юридичних осіб.

4.7.15.Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

4.7.16.Слідчий суддя звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 178 КПК України).

4.7.17.Рівень обґрунтованості підозри в цьому кримінальному провадженні суттєво знижується обсягом, вагомістю та якістю наданих на підтвердження клопотання відомостей як доказів, однак на даномуетапі досудовогорозслідування є достатнім для встановлення можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. За результатом аналізу зазначених у п. 4.7.14 цієї ухвали відомостей у їх системному взаємозв`язку за стандартом «обґрунтованої підозри» можливо стверджувати про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення. Версія досудового розслідування про те, що підозрювана могла впливати на невжиття заходів контролю певних суб`єктів господарювання узгоджується з дослідженими матеріалами клопотання. Зокрема з Наказів Державної податкової адміністрації у м. Києві щодо розподілу обов`язків по керівництву роботою структурних підрозділів ОСОБА_7 здійснювала керівництво управлінням податкового контролю юридичних осіб. Протоколом № 5 розширеної апаратної наради ДПА у м. Києві від 11 березня 2011 року ОСОБА_7 було доручено провести заслуховування посадових осіб органів ДПІ, які за розподілом обов`язків здійснюють керівництво роботою управлінь податкового контролю юридичних осіб та роботою управлінь галузевого супроводження платників податків, щодо відпрацювання підприємств ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та «вигодонабувачів». Також ОСОБА_7 було доручено проаналізувати 41 акт про визнання правочинів нікчемними при відпрацюванні 152 «податкових ям» за грудень та надати відповідні пропозиції.

4.7.18.Отже питання про застосування запобіжного заходу вирішується виходячи із наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.

4.7.19.Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для застосування щодо неї запобіжного заходу.

4.8.Щодо ризиків кримінального провадження:

4.8.1.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

4.8.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

4.8.3.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрювана може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

-незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Зазначені ризики заслуговують на увагу.

4.8.4. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255 КК України. Проте, як вже зазначено слідчим суддею в п. 4.7.13 цієї ухвали, стандарту переконання «обґрунтована підозра» відповідає лише підозра стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування пільгових інститутів у відповідній категорії справ, особливості кримінального правопорушення, індивідуальні особливості підозрюваної.

4.8.5.Слідчий суддя не вважає доведеним факт умисного переховування підозрюваної від органів досудового розслідування, оскільки додані до клопотання не надані матеріали, що це підтверджують. Разом з тим, без логічного пояснення залишилося питання про місце знаходження підозрюваної в період з 29 травня 2017 року по 31 серпня 2020 року, коли підозрювана з`явилася на допит до детективів НАБУ. Раніше вже встановлено, що ОСОБА_7 набула статусу підозрюваного, їй було достеменно відомо про кримінальне провадження щодо неї (п. 4.5 цієї ухвали). Також встановлено, що знаючи про те, що її періодично викликають на допити, вона відслідковувала ці факти, однак очікувала на оформлення повістки про виклик з конкретно визначеною адресою. Сторона захисту не заперечувала, що підозрювана з`явилася на виклик лише після отримання від сторони обвинувачення гарантій про звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Таким чином, надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді її ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після її затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

4.8.6.Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на те, що підозрювана протягом тривалого часу на різних посадах працювала в системі Державної податкової служби, займала керівні посади (заступника голови державної податкової адміністрації у м. Києві в період з 14 березня 2011 рік по 12 грудня 2011 рік, та заступника голови державної податкової адміністрації у Київській області з 12 грудня 2011 року). Ці посади наділяли її певними організаційно-розпорядчими і адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до інших працівників податкової служби, а враховуючи тривалий час роботи в системі державної податкової служби, ризик впливу на свідків обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваної до інших осіб. Отримані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Також з огляду на функції та посадові обов`язки ОСОБА_7 мала вплив на представників платників податків і такі зв`язки з ними свідчать про можливість використання нею таких відносин з метою впливу на показання таких свідків у цьому кримінальному провадженні.

4.8.7.За таких обставин, слідчий суддя вважає, що існують обставини, які дозволяють вирішувати питання про застосування запобіжного заходу.

4.9.Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України

4.9.1.Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності обґрунтованої підозри і ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

4.9.2.Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу враховує такі обставини:

-надані відомості в обґрунтування клопотання не свідчать про високий рівень вагомості доказів при обґрунтуванні підозри у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Разом з тим, підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, визнана слідчим суддею необґрунтованою.

-злочин, щодо якого встановлена обґрунтованість підозри, КК України відносить до тяжких злочинів, і у разі визнання підозрюваної винуватою, з урахуванням її ролі у вчиненні цього злочину, їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-станом на сьогоднішній день ОСОБА_7 виповнилось 45 років, підтверджені належним чином дані що стану її здоров`я відсутні;

-підозрювана зазначила про наявність постійного місця роботи, однак належного підтвердження цієї обставини не надала;

-даних про сімейні або інші міцні соціальні зв`язки, яких було б достатньо для нівелювання ризику переховування від органу досудового розслідування без застосування запобіжного заходу, слідчому судді не надано;

-підтверджена належним чином інформація про майновий стан підозрюваної відсутня;

-інформації про наявність судимостей у підозрюваної, відомостей про застосування до неї раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення їй про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Достатніх відомостей, які б давали уявлення про її репутацію, слідчому судді не надано.

4.10.Щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту:

4.10.1.Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК України). У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Санкція ч. 2 ст. 364 КК України, яка інкримінується ОСОБА_7 , передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років, що обумовлює можливість застосування домашнього арешту.

4.10.2.Водночас, з огляду на невисокий рівень обґрунтованості підозри в межах досягнутого стандарту «обґрунтована підозра», наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а також встановлення лише двох ризиків, слідчий суддя доходить висновку про те, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 та дієвості кримінального провадження З урахуванням того, що особисте зобов`язання є найменш суворим запобіжним заходом, питання про застосування іншого запобіжного заходу слідчим суддею не розглядається.

4.10.3.Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрювану зобов`язання виконувати покладені на неї слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК (частина 1 статті 178 КПК).

4.11.Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:

4.11.1.У зв`язку з застосуванням щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає детектив у клопотанні. За таких умов на підозрювану покладаються такі обов`язки:

-прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчого судді та суду;

-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

-не відвідувати органи Державної податкової служби без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

-здати назберігання доНаціонального антикорупційногобюро Українисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон.

1.Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 195, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання детектива про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

3.Покласти на підозрювану ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчого судді та суду;

-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

-не відвідувати органи Державної податкової служби без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

-здати назберігання доНаціонального антикорупційногобюро Українисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон.

4.Строк дії покладених обов`язків визначити на два місяці до 14.11.2020.

5.Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

6.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

7.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

8.Повний текст ухвали оголошений 17.09.2020.

Слідчий суддя ОСОБА_1