Постанова

від 15.09.2020 по справі 500/1730/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1730/20 пров. № А/857/9048/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Большакової О.О., Гінди О.М.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року про закриття провадження (суддя - Баранюк А.З., м. Тернопіль) у справі за заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного агропромислового підприємства Агро-Вовківці ,-

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДПС у Тернопільській області 16 липня 2020 року звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Приватного агропромислового підприємства Агро-Вовківці . Підставою для звернення податкового органу з даною заявою зазначено факт відмови ПАП Агро-Вовківці від допуску посадових осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області до проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, призначеної на підставі наказу від 14.07.2020 №859.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року закрито провадження у справі №500/1730/20 з посиланням на те, що наявність спору про право унеможливлює розгляд відповідних вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за заявою податкового органу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, а отже не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження у справі. Окрім цього, апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно закрито провадження у справі, оскільки стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає відмову у відкритті провадження за заявою, як єдиний можливий варіант рішення суду у зв`язку із наявністю в поданих матеріалах спору про право.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням ДПС у Тернопільській області видано наказ від 14.07.2020 №859, яким вирішено провести фактичну перевірку ПАП Агро-Вовківці (ЄДРПОУ 32291140) з 14 липня 2020 року. На підставі наказу видано направлення на перевірку від 14 липня 2020 року № 1149 та №1150.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області здійснено виїзд за адресою місцезнаходження ПАП Агро-Вовківці - Тернопільська область, Шумський район, с. Вовківці, з метою проведення перевірки. Однак, керівник ПАП Агро-Вовківці ОСОБА_1 відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення фактичної перевірки, про що було складено акт відмови у допуску до перевірки та акт про відмову від підпису в направленні від 15 липня 2020 року.

З огляду на наведені обставини та на підставі звернення начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Тернопільській області від 16 липня 2020 року начальником Головного управління ДПС у Тернопільській області 16 липня 2020 року прийнято рішення №143/19-00-32-01-06 про застосування адміністративного арешту майна ПАП Агро-Вовківці .

З метою підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ПАП Агро-Вовківці , Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до суду із відповідною заявою.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що ПАП Агро-Вовківці 17 липня 2020 року звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.07.2020 №859, яким вирішено провести фактичну перевірку ПАП Агро-Вовківці .

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що факт оскарження наказу, за яким працівників контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, що зумовило виникнення передумов для звернення контролюючого органу із заявою у цій справі, підтверджує наявність спору про право у спірних правовідносинах у розумінні частини четвертої статті 283 КАС України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Приписами пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Особливості здійснення провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів регулюються статтею 283 КАС України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Таким чином, розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів за умови, якщо до закінчення розгляду справи за такою заявою, суд не встановить наявності спору про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми, на думку колегії суддів, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для звернення до суду із відповідною заявою.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою.

Слід зазначити, що КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв незгоди з рішенням контролюючого органу як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює наявність існування такого спору з огляду на спосіб вираження відповідної незгоди учасником провадження. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.07.2020 №859 про проведення фактичної перевірки ПАП Агро-Вовківці оскаржено товариством до адміністративного суду.

Оскарження товариством наказу про проведення перевірки, на думку колегії суддів, є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна витікає з правовідносин, які виникли у зв`язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про її проведення) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах, безвідносно до подальшого провадження за позовом.

З огляду на те, що ПАП Агро-Вовківці оскаржило в судовому порядку Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.07.2020 №859, який і став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підставі заяви такого органу.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа №818/907/16), від 25 січня 2019 року (справа №808/2981/14), від 28 листопада 2019 року у справі №640/9094/19, де зазначається, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

Відповідно до частини пятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №804/19780/14 щодо відсутності спору про право у разі оскарження наказу про проведення перевірки, є безпідставними, оскільки касаційним судом рішення у вказаній справі ухвалено за інших фактичних обставин, а саме за наявності скарги на дії посадових осіб контролюючого органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження. Більше того, в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №826/2195/16 суд касаційної інстанції зазначив про необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові від 28 серпня 2018 року у справі №804/19780/14, вказавши, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки безвідносно до обраного способу оскарження чи то в адміністративному, чи то судовому порядку, є спором про право.

Також колегія суддів зазначає, що наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу, а відтак доводи апелянта про те, що КАС України передбачена лише відмова у відкритті провадження у справі за наявності спору про право і не передбачено можливості закриття уже відкритого провадження, є помилковими.

При цьому закриття провадження у справі за заявою контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з огляду на неможливість розгляду заяви контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене, ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року про закриття провадження та постанова апеляційного суду за наслідками її апеляційного перегляду не підлягають касаційному перегляду згідно з нормами КАС України. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 16 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.003059.

Керуючись статтями 238, 243, 272, 283, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року про закриття провадження - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року.