Постанова

від 16.09.2020 по справі 925/1364/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р. Справа№ 925/1364/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Оприсняк Б.Р.

від відповідача: Корнієнко О.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК"

на рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 (повний текст рішення складено 26.03.2020)

у справі №925/1364/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК"

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Державна казначейська служба України;

2. Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

про стягнення 488400,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі за текстом - відповідач; ГУНП в Черкаській області) про стягнення 360 888,00 грн. збитків, понесених у зв`язку з втратою майна, 127 512,00 грн. втраченої вигоди та 7 326, 00 грн. сплаченого судового збору.

Позов обґрунтовано понесенням позивачем збитків у зв`язку з бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиконанні рішення суду та у неповерненні вилученого на підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.12.2018 належного позивачу майна (880 поліетеленових мішків з вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони) після скасування арешту.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 9, 41, 56 Конституції України, статті 22, 1173, 1174, 1176, 1192 Цивільного кодексу України, стаття 225 Господарського кодексу України, статті 169, 173 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на недоведеність шкоди та упущеної вигоди, а також на недоведеність належності вилученого майна позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2020 у справі №925/1364/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення суд виходив з недоведеності позивачем належності йому майна (селітри аміачної), на яку накладено арешт, відсутності належних та допустимих доказів неправомірності дій посадових осіб відповідача щодо арешту та вилучення селітри, а також недоведеності передання позивачем майна (селітри аміачної) на зберігання за адресою: м.Умань, вул. Енергетична, 27.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 17.03.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт належності йому спірного майна підтверджується ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2019, від 25.06.2019 у справі № 712/15920/18, у яких зазначено, що ТОВ Інвест Агро Логістик є власником арештованого майна.

На думку скаржника, суд першої інстанції ухвалив рішення без повного дослідження усіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки, без урахування обов`язковості ухвали слідчого судді про повернення належного позивачу майна, яка була залишена відповідачем без виконання, що мало наслідком порушення прав позивача на власність та заподіяння останньому шкоди.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, недоведеність шкоди та помилкове тлумачення скаржником норм матеріального права. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

15.06.2020 від скаржника надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

Треті особи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скарну, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 справу №925/1364/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 у справі №925/1364/19, розгляд якої призначено на 17.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 розгляд справи відкладено на 05.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 розгляд справи відкладено на 16.09.2020; залучено Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судове засідання 16.09.2020 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення по суті спору, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У судове засідання 16.09.2020 з`явився представник відповідача, який надав свої пояснення, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Представники третіх осіб у судове засідання 16.09.2020 не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в судове засідання явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

26.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Статус-Трейд , як постачальником, укладено договір поставки від № СТ-6/184, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити в обумовлені строки покупцю амонію нітрат (селітру аміачну) марки Б згідно зі специфікацією до цього договору, яка є його невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість (а.с.20-24).

До договору поставки між покупцем та постачальником було підписано Специфікації: №1 від 26.12.2017 про поставку селітри у кількості 3000 тон на суму 24 606 000,00 грн., №2 від 26.12.2017 про поставку селітри у кількості 3000 тон на суму 24 606 000,00 грн. та №3 від 28.02.2018 про поставку селітри у кількості 5 000 тон на суму 36 000 000,00 грн. (а.с.25-27).

На виконання договору поставки продавцем передано зазначений у договорі товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0123031 від 23.01.2018, №РН-0126037 від 26.01.2018, №РН-0127022 від 27.01.2018, №РН-0201053 від 01.02.2018, №РН-0202037 від 02.02.2018, №РН-0201055 від 01.02.2018, №РН-0202040 від 02.02.2018, №РН-0202039 від 02.02.2018, №РН-0203030 від 03.02.2018, №РН-0204015 від 04.02.2018, №РН-0205031 від 05.02.2018, підписаними постачальником та одержувачем та скріплені їх печатками (а.с.28-38).

До матеріалів справи залучено копію договору поставки № ТД-7/152 від 04.12.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Агро Логістик , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інвест Агро Трейд , як покупцем, та копію специфікації № 1 до цього договору, з якої вбачається, що постачальник зобов`язався поставити в строк до 04.01.2019 селітру аміачну у кількості 44 тони за ціною 11 800 грн. за тонну (а.с.187-191).

Із залучених до справи копій листів та додаткової угоди від 12.03.2019 (а.с.192-195) вбачається, що договір поставки № ТД-7/152 від 04.12.2018 було розірвано сторонами у зв`язку з порушенням строків поставки товару позивачем, що було зумовлено арештом та вилученням товару.

З матеріалів справи також вбачається, що у провадженні Слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного Управління Національної поліції Черкаській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018251010007915 від 15.11.2018 за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України. Вказане провадження відкрите за зверненням директорки Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМ Україна" Петраківською А.А., у якому було зазначено, що 06.08.2018 заявницею Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОХАБ" були сплачені кошти у сумі 547800,00 грн. за поставку мінеральних добрив (аміачної селітри), за договором поставки №20/04/18 від 20.04.2018, але товар поставлений не був, гроші не повернуті.

18.12.2018 під час здійснення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, на території Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОМ", що розташоване за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, 27 було виявлено 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено та опечатано.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.12.2018 накладено арешт на 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які передали на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОМ Україна".

23.01.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/15920/18 скасовано арешт на тимчасово вилучене майно - 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони (а.с. 39-44).

28.01.2019 позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою №1 негайно повернути вилучене майно позивачу (а.с. 45-46). Однак, зазначена вимога залишилась без відповіді та виконання.

28.02.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/1546/19 зобов`язано слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області у кримінальному провадженні за №12018251010007915 від 15.11.2018 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 під час проведення обшуку за адресою: м.Умань, вул.Енергетична, 27 (а.с.47-50). Дана ухвала набрала законної сили 28.02.2019 і на час розгляд даної справи не скасована.

07.03.2019 позивач повторно звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою №1 про негайне виконання ухвали від 28.02.2019 у справі № 712/1546/19 та повернення тимчасово вилученого майна (а.с. 51-52). Дана вимога залишена без відповіді та виконання.

12.04.2019 на підставі повторно поданого клопотання слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про накладення арешту на майно, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси накладено арешт на 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони.

25.06.2019 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/3904/19 скасовано арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб ТОВ "ХІМПРОРМ Україна", накладений за ухвалою 12.04.2019.

У цей же день 25.06.2019 позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою повернути йому тимчасово вилучене майно, надавши оригінал судового рішення (а.с. 60-61). Зазначена вимога залишилась без відповіді та виконання.

31.07.2019 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/9141/19 зобов`язано службових осіб Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області повернути ТОВ "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 (а.с.62-64). Дана ухвала набрала законної сили 31.07.2019 і на час розгляд даної справи не скасована.

12.08.2019 позивач вчетверте звернувся до начальника Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з вимогою виконати ухвалу суду у справі №712/9141/19 від 31.07.2019 та повернути тимчасово вилучене майно позивачу (а.с.65-66).

Також, позивач звертався до Ради бізнес-омбудсмена, що має статус постійно діючого консультативно-дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України, метою якого є сприяння прозорості діяльності органів державної влади, запобігання корупційним діянням або іншим порушенням законних інтересів суб`єктів підприємництва.

29.08.2019 Рада бізнес-омбудсмена звернулась до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та Головного слідчого управління Національної поліції України із зверненням №20781 про вжиття невідкладних заходів щодо виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2019 у справі №712/9141/19 та повернути позивачу тимчасово вилучене майно, а саме: 880 поліетиленових мішків зі вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони, які було вилучено 18.12.2018 (а.с.67-70).

Листом від 02.09.2019 № 22828/24/3/2-2019 Головне слідче управління Національної поліції України повідомило позивача про те, що лист заступника бізнес-омбудсмена направлено для організації розгляду в межах компетенції до ГУНП в Черкаській області щодо можливого порушення кримінального процесуального законодавства окремими працівниками слідчого відділу для чого необхідно організувати ретельну перевірку відомостей, викладених у листі, забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження усіх обставин та вжити необхідні заходи реагування (а.с. 71).

Листом від 25.09.2019 №10437/24/4/13-2019 ГУНП в Черкаській області повідомило позивача, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває (а.с. 72).

Відповідно до листа № 13597/02/24/7-19 від 20.12.2019, наданого відповідачем за фактом незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт, слідчим підрозділом Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області 20.12.2019 розпочато кримінальне провадження № 12019251010007007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (а.с.169).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.03.2020 у справі №712/2311/20 слідчим у кримінальному провадженні №12019251010007007 подавалося клопотання про здійснення тимчасового доступу до речей і документів, в якому, серед іншого, було зазначено про те, що в ході проведення досудового розслідування, працівниками поліції 18.12.2019 було проведено обшук за адресою ТОВ Технолом , в ході якого було вилучено 880 поліетиленових пакетів із вмістом селітри. У подальшому вказані 880 пакетів з селітрою було передано під зберігальну розписку власнику ТОВ Хімпром Україна , який у подальшому здійснив розтрату вказаного майна. Таким чином що в діях представників ТОВ Хімпром Україна вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилався на понесення збитків у зв`язку з бездіяльністю ГУНП в Черкаській області, яке полягало у неповерненні вилученого на підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.12.2018 належного йому на праві власності майна (880 поліетеленових мішків з вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони) після скасування у судовому порядку арешту та зобов`язання відповідача повернути вилучене майно. Отже позивач просив стягнути 360 888,00 грн. збитків, понесених у зв`язку із втратою майна та 127 512,00 грн. втраченої вигоди, розмір якої визначено відповідно до довідки Торгово-промислової палати України від 01.11.2019 № 2777/08.0-7.3 станом на день вилучення майна.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Черкаській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до частини 17 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Засади кримінального провадження, передбачені Главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканність права власності. За змістом статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 168 КПК України).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення (пункт 3 Порядку № 1104).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1104 речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

За змістом пунктів 5 і 6 Порядку № 1104 умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного відділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (пункт 7 Порядку № 1104).

Пунктом 8 Порядку № 1104 встановлено, що відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження. Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень (далі - відповідальна особа). Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1104 передача на зберігання речових доказів, які за своїми властивостями повинні зберігатися в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі, здійснюється відразу після їх взяття на облік у книзі обліку.

Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Отже, обов`язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та негайно повернути прямо передбачений чинним законодавством.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Подібні висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18 та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частинах 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд з огляду на положення частини 1 статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Законодавством не встановлено обов`язку підтверджувати протиправність дій (бездіяльності) окремим судовим рішенням, ці обставини можуть бути встановлені в даному судовому процесі. Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з деліктних правовідносин. Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/715/17 (постанова від 12.03.2019) висловлено правову позицію про те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Колегією суддів беруться до уваги судові рішення Соснівського районного суду м. Черкаси про скасування арешту та про зобов`язання відповідача повернути вилучений товар позивачу, які є чинними і не скасовані на час вирішення даного судового спору, а також залишення цих судових рішень без виконання відповідачем як належні та допустимі докази протиправності позбавлення позивача належного йому майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Фактичне невиконання вимог позивача та судового рішення про повернення належного йому на праві власності майна та утримання службовими особами Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області неодноразово встановлювалось та констатувалось слідчими суддями Соснівського районного суду м. Черкаси, копії ухвал наявні в матеріалах справи, ухвали є чинними (а.с.47-50; 62-64).

Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач внаслідок бездіяльності відповідача, позбавлений можливості отримати це майно на законних підставах, у зв`язку із цим позивачу заподіяно шкоду у розмірі вартості майна, відповідальним за яке є відповідач - ГУНП в Черкаській області.

Наведені обставини в установленому процесуальним законом порядку не спростовані.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

Майно (880 поліетеленових мішків з вмістом аміачної селітри у кількості 44 тони) власнику - позивачу у цій справі не повернуто, а правові підстави для неповернення та утримання майна відсутні, а тому визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Так, вартість неповернутого майна за ціною його придбання позивачем за договором поставки № СТ-6/184 від 26.12.2017 складає 8 202, 00 грн. за одну тонну з ПДВ. Таким чином, сума збитків становить 360 888, 00 грн. (44 х 8 202).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, п. 143).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справи "Новоселецький проти України", "Совтрансавто проти України", "Суханов та Ільченко проти України").

Фактичні обставини, встановлені у цій справі свідчать, що безпідставне неповернення слідчим органом майна, вилученого у позивача, накладає на останнього непропорційний та непомірний тягар у відновленні свого майнового права.

Щодо відшкодування упущеної вигоди слід зазначити таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Так, розрахунок неодержавного прибутку (упущеної вигоди) був проведений з урахуванням найменшої (мінімальної) ціни, вказаної у довідці Торгово-промислової палати України від 01.11.2019 № 2777/08.0-7.3. (а.с.73). Згідно цієї довідки рівень цін на внутрішньому ринку України на аміачну селітру станом на 12.12.2018 становив 11 100 - 11 200 грн. за тонну з ПДВ.

Отже неодержаний прибуток (упущена вигода) позивача становить 127 512,00 грн. із розрахунку 11 100 грн. за тонну.

Що стосується розміру доходу, який міг би бути отриманий позивачем, то останнім до матеріалів справи надано копію договору поставки № ТД-7/152 від 04.12.2018 та копію специфікації № 1 до цього договору, з яких вбачається, що позивач, як постачальник, зобов`язався поставити в строк до 04.01.2019 селітру аміачну у кількості 44 т за ціною - 11 800 грн. за 1 т з ПДВ (а.с.187-191).

Із залучених до справи копій листів та додаткової угоди від 12.03.2019 (а.с.192-195) вбачається, що договір поставки № ТД-7/152 від 04.12.2018 було розірвано його сторонами у зв`язку з порушенням позивачем, як постачальником, строків поставки товару, що було зумовлено невиконанням відповідачем рішення суду з повернення вилученого майна позивачу, власником якого він є.

Колегією суддів враховується те, що на вказаний договір поставки позивач у своїй позовній заяві не посилався і підстав свого позову в частині неодержаного прибутку (упущеної вигоди) не змінював. Отже підставою позову в цій частині вимог є вказана довідка Торгово-промислової палати України.

Таким чином, надана позивачем сукупність доказів підтверджує неодержаний прибуток (упущену вигоду), розмір якої розраховано позивачем з урахуванням найменшої (мінімальної) внутрішньоринкової ціни, що є його правом, та свідчить про дотримання розумного балансу інтересів сторін.

З наведених підстав колегія відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості заявленої до стягнення 127 512, 00 грн. упущеної вигоди та вартості втраченого майна.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення у даній справі ухвалено місцевим судом з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду яким не відповідають, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 у справі №925/1364/19 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати.

Витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2020 у справі №925/1364/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 192 код за ЄДРПОУ 37930566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 5, корпус 10-А, ЄДРПОУ 40687198) в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області (Україна, 18036, Черкаська обл., місто Черкаси, СМІЛЯНСЬКА, будинок 57, ЄДРПОУ 40108667) 360 888, 00 грн. (триста шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень нуль копійок) збитків, понесених у зв`язку з втратою майна.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 192 код за ЄДРПОУ 37930566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 5, корпус 10-А) в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області (Україна, 18036, Черкаська обл., місто Черкаси, СМІЛЯНСЬКА, будинок 57, ЄДРПОУ 40108667) 127 512, 00 грн. (сто двадцять сім тисяч п`ятсот дванадцять гривень нуль копійок) втраченої вигоди.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 192 код за ЄДРПОУ 37930566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ АГРО ЛОГІСТИК" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДІЛОВА, будинок 5, корпус 10-А) 7 326, 00 грн. (сім тисяч триста двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви та 10 989, 00 грн. (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

Матеріали справи №925/1364/19 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.09.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко