Рішення

від 09.09.2020 по справі 910/1352/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2020Справа № 910/1352/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1352/20

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

(Україна, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 21642228)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД"

(Україна, 01034, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 10; ідентифікаційний код: 20029129)

про стягнення 2 230 069,42 грн

Представники сторін :

від позивача: Суховерко О.В., ордер серії КС № 657759 від 25.11.2019;

від відповідача: Мільгевська Я.В., ордер серії ПТ № 198914 від 02.03.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 2 230 069,42 грн, з яких 2 052 538,87 грн суми передоплати вартості товару та 177 530,55 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № О-13/24 від 26.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

12.02.2020 (у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1352/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2020.

Підготовче засідання, призначене на 18.03.2020, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1352/20 призначено на 03.06.2020.

У підготовче засідання 03.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, проте, 03.06.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 03.06.2020 судом було відкладено розгляд справи на 01.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1352/20 призначено на 01.07.2020.

У підготовче засідання 01.07.2020 з`явились представники сторін.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.07.2020.

29.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 012 044,60 грн, у зв`язку з укладенням сторонами Угоди № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2020.

29.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 29.07.2020 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечувала.

У судовому засіданні 29.07.2020 судом було оголошено перерву на 09.09.2020.

У судове засідання 09.09.2020 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, просив суд закрити провадження у частині вимог про стягнення з відповідача 1 012 044,60 грн, в іншій часині позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову не заперечувала.

У судовому засіданні 09.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (далі - постачальник, відповідач) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - покупець, позивач) було укладено Договір поставки № О-13/24 (далі - Договір), відповідно до п. 3.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання з поставки товару покупцю згідно із замовленнями останнього, а покупець здійснює діяльність з дистрибуції товару іншим дистриб`юторам, аптечним та лікувально-профілактичним закладам, виробникам (окрім роздрібної торгівлі) на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється партіями згідно із замовленнями покупця, погодженими постачальником.

Кількість товару, який поставлено за цим Договором, зазначається у накладних (товарно-транспортних накладних) (п. 5.2 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору визначення умов поставки партії товару здійснюється сторонами шляхом оформлення та узгодження замовлення.

Відповідно до п. 8.2 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладних (товарно-транспортних накладних).

У пункті 8.3 Договору сторони погодили строк поставки товару, а саме 3 (три) дні з дати підтвердження постачальником замовлення.

За змістом п. 8.4 Договору датою поставки (отримання) товару є дата підписання видаткової/товарно-транспортної накладної, згідно з якою товар прийнято покупцем.

Згідно з п. 14.2 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 включно, а щодо виконання зобов`язань, які випливають з оплати товару, - до повного їх виконання (п. 19.1 Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату №65 від 06.09.2019 на суму 4 091 786,80 грн та №67 від 06.09.2019 на суму 2 538 894,28 грн.

На виконання умов Договору, позивачем в рахунок оплати вартості товару було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 4 617 437,38 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 6841 від 06.09.2019 та № 10956 від 27.09.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на підставі видаткових накладних №184 від 30.09.2019 та № 186 від 30.09.2019, було поставлено, а позивачем було прийнято товар на загальну суму 4 617 437,38 грн.

27.09.2019 позивач звернувся до відповідача із замовленням № 19083617 про здійснення поставки товару.

30.09.2019 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 74 від 30.09.2019 на суму 2 052 538,87 грн, який, на підставі платіжного доручення № 11442 від 01.10.2019, було оплачено позивачем.

Оскільки відповідачем не було здійснено поставку товару за Договором, позивач 04.12.2019 направив на адресу відповідача претензію на суму 2 150 779,56 грн, з яких 2 052 538,87 грн передоплати за Договором та 98 240,69 грн пені (докази направлення вказаної претензії містяться у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 2 052 538,87 грн передоплати вартості товару за Договором та 177 530,55 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати вартості товару за Договором в сумі 2 052 538,87 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11442 від 01.10.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов`язання за Договором з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару матеріали справи не містять, тоді як відповідно до п. 8.3 Договору зобов`язання з поставки товару мало бути виконано відповідачем протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підтвердження замовлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Протягом перебування справи у провадженні суду, а саме 07.07.2020 сторонами було укладено Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода), відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахувати зустрічні однорідні вимоги, що випливають з наступних договорів, а саме:

1.1 За Договором поставки № 0-13/24 від 26.04.2019 (відповідно до Додаткової угоди №1 від 26.04.2019, замовлення №19083617 від 27.09.2019, рахунку №74 від 30.09.2019), укладеного між Сторонами, Сторона-1 (позивач) є кредитором, а Сторона-2 (відповідач) є боржником з повернення коштів, які були сплачені в якості передоплати за товар, що не був поставлений, у розмірі 2 230 069,42 грн;

1.2 За договором поставки 2/ОФ-08 від 23.01.2020 року, укладеного між Сторонами, Сторона-2 (відповідач) є кредитором, а Сторона-1 (позивач) є боржником з оплати товару за видатковими накладними № 14 від 06.07.2020 та № 15 від 06.07.2020. Сума кредиторської заборгованості Сторони-1 перед Стороною-2 за вказаними накладними, станом на 07.07.2020, з урахуванням укладеної Сторонами Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2020 № 1, становить 1 012 044,60 грн.

Згідно з п. 2 Угоди підписанням цієї Угоди Сторона-1 та Сторона-2 підтверджують зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 012 044,60 грн, у зв`язку з чим:

2.1 Грошові зобов`язання Сторони-2 перед Стороною-1, визначені п. 1.1 Угоди, у розмірі 2 230 069,42 грн, станом на момент укладення даної Угоди, зменшуються та припиняються частково на суму 1 012 044,60 грн;

2.2 Грошові зобов`язання Сторони-1 перед Стороною-2, визначені п. 1.2 Угоди, у розмірі 1 012 044, 60 грн, станом на момент укладення даної Угоди, зменшуються на суму 1 012 044, 60 грн та припиняються.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 052 538,87 грн передоплати вартості товару за Договором.

У той же час судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі сторонами укладено Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2020, за умовами якої, грошові зобов`язання відповідача перед позивачем, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, припинились частково на суму 1 012 044,60 грн.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача передоплати за Договором в сумі 1 012 044,60 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти позовних вимог, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передоплати вартості товару за Договором в сумі 1 040 494,27 грн визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 177 530,55 грн пені за прострочення поставки товару за Договором.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 16.2 Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов`язується сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми непоставленого у строк товару, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем період, суд встановив, що він відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства України, а також умовам Договору та є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 177 530,55 грн пені також визнається судом обґрунтованою.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача передоплати за Договором в сумі 1 012 044,60 грн, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають передоплата за Договором в сумі 1 040 494,27 грн та пеня в розмірі 177 530,55 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 451,04 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 231, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/1352/20 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" передоплати за Договором в сумі 1 012 044,60 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" (Україна, 01034, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 10; ідентифікаційний код: 20029129) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 21642228) передоплату за Договором в сумі 1 040 494 (один мільйон сорок тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 27 коп., пеню в розмірі 177 530 (сто сімдесят сім тисяч п`ятсот тридцять) грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 451 (тридцять три тисячі чотириста п`ятдесят одна) грн 04 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.09.2020

Суддя О.В. Нечай