Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/10226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/10226/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТБА Центр , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстек , м. Київ

про стягнення 41 900,11 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТБА Центр (далі - ТзОВ ТБА Центр /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстек (ТзОВ Мікстек /відповідач) про стягнення 41 900,11 грн, у тому числі: 41 099,42 грн - основного боргу, 347,61 грн - 3% річних та 453,08 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №5/22-05 від 22.05.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.07.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТБА Центр (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мікстек (далі - покупець) укладено договір поставки №5/22-05, відповідно до якого постачальник зобов`язується відвантажити та передати покупцеві товар, визначений підписаними сторонами специфікаціями до договору, а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар і оплатити його.

Відповідно до п. 4.2. договору датою поставки товару (партії товару) вважається дата отримання товару покупцем згідно підписаним сторонами видатковим накладним щодо такого товару (партії товару).

За умовами п. 5.1. договору розрахунки за поставку товару здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом попередньої оплати (передоплати) вартості товару, визначеної у виставленому постачальником рахунку-фактурі, у розмірі 100% такої вартості згідно відповідного рахунку-фактури постачальника, якщо додатковими умовами не передбачено інше.

За змістом п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків та поставки товару (партій товару), щодо яких сторонами підписано специфікацію до договору - до повного виконання сторонами зобов`язань щодо поставки такого товару (п.10.1. договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару №252 від 25.03.2020 на суму 21 653,85 грн та №310 від 09.04.2020 на суму 19 445,57 грн.

Водночас, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41 099,42 грн, що підтверджується видатковими накладними №174 від 25.03.2020 на суму 21 653,85 грн та №211 від 09.04.2020 на суму 19 445,57 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ Мікстек виникла заборгованість перед ТзОВ ТБА Центр .

Позивач звертався до відповідача з претензією №8 від 25.06.2020, в якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар. Проте відповідач заборгованість не погасив, відповіді на претензію не надав.

Отже, оскільки відповідачем заборгованість за поставлений товар згідно умов договору поставки №5/22-05 від 22.05.2019 не погашена, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ Мікстек боргу в розмірі 41 099,42 грн, 347,61 грн - 3% річних та 453,08 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №5/22-05 від 22.05.2019, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних №174 від 25.03.2020 на суму 21 653,85 грн та №211 від 09.04.2020 на суму 19 445,57 грн., проте в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ Мікстек виникла заборгованість в сумі 41 099,42 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, згідно п. 5.1. договору розрахунки за поставку товару здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом попередньої оплати (передоплати) вартості товару, визначеної у виставленому постачальником рахунку-фактурі, у розмірі 100% такої вартості згідно відповідного рахунку-фактури постачальника, якщо додатковими умовами не передбачено інше.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Мікстек порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 41 099,42 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 347,61 грн - 3% річних та 453,08 грн - інфляційних втрат. Зокрема, за видатковою накладною №174 від 25.03.2020 на суму 21 653,85 грн за період з 25.03.2020 по 13.07.2020, а за накладною №211 від 09.04.2020 на суму 19 445,57 грн за період з 09.04.2020 по 13.07.2020.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язань, а тому здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 346,66 грн саме за період з 26.03.2020 по 13.07.2020 за видатковою накладною №174 та за період з 10.04.2020 по 13.07.2020 за накладною №211.

Водночас, оскільки заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує обчислену судом суму, позов в частині стягнення 453,08 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТБА Центр .

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає таке.

Як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У пункті 4.1. договору про надання правової допомоги б/н від 10.06.2020, укладеного між адвокатом Калмиковим Олексієм Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТБА Центр , сторони погодили, що клієнт оплачує послуги адвоката на підставі рахунків, що виставляє адвокат за фактично виконану роботу та акту виконаних робіт (акту здачі-приймання робіт), шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката в строк, зазначений в рахунку, який виставляє адвокат, або в інший спосіб за домовленістю сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано акт здачі-приймання робіт від 06.08.2020 та рахунок №7 від 06.08.2020 на суму 3 000,00 грн, з якого вбачається, що рахунок підлягає сплаті протягом 3 днів з дня прийняття рішення Господарським судом міста Києва у справі №910/10226/20.

Приймаючи до уваги надані до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Разом з тим, за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог ТзОВ ТБА Центр , відповідно вимога про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає також задоволенню частково, а саме у розмірі 2 999,93 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТБА Центр задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстек (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, корпус 2, офіс 203; ідентифікаційний код 39016856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТБА Центр (04201, місто Київ, вулиця Петра Панча, будинок 11-А, квартира 77; ідентифікаційний код 38537811) 41 099 (сорок одну тисячу дев`яносто дев`ять) грн 42 коп. - заборгованості, 346 (триста сорок шість) грн 66 коп. - 3% річних, 453 (чотириста п`ятдесят три) грн 08 коп. - інфляційних втрат, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 95 коп. - судового збору та 2 999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 93 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення .

Суддя В.В. Бондарчук