Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/17505/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/17505/19 За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс"

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

В судовому засіданні 03.09.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує зобов`язання, покладені на нього додатковою угодою № 6 від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити дію, а саме, почати виконання будівельних робіт в студентському гуртожитку Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" між будинками № 2 та № 6 по вул.. Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 16.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.01.2020.

30.01.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.02.2020.

10.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020.

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 06.04.2020.

06.04.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 призначено судове засіданні на 11.06.2020.

Позивач та відповідач у судове засідання 11.06.2020 не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 11.06.2020 судове засіданні відкладено на 09.07.2020.

Позивач та відповідач у судове засідання 09.07.2020 не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 09.07.2020 судове засідання відкладено на 06.08.2020.

06.08.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення.

06.08.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 20.08.2020 судове засідання призначено на 03.09.2020.

27.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471744120.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.04.2019 між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранс" (сторона-2) укладено додаткову угоду № 6 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003.

Предметом договору є будівництво об`єкту на засадах пайової участі. Пайовою участю сторони-1 є право користування земельною ділянкою. Замовником процесу проектування та будівництва об`єкта є сторона-1. Пайовою участю сторони-2 є забезпечення фінансування та виконання комплексу дій, заходів та робіт, що спрямовані на проектування та будівництво об`єкту. Сторона-2 є генеральним підрядником щодо проектування та будівництва об`єкту або має право за погодженням зі стороною-1 передати ці функції на підставі договору генерального підряду іншому суб`єкту, який відповідає встановленим законодавством вимогам (п. 2.1-2.5 додаткової угоди).

В договорі визначено наступні терміни: пайова участь - внесок сторін цього договору в процес проектування та будівництва об`єкту. Пайовий внесок може бути у вигляді земельної ділянки, коштів, майна, майнових прав, прав інтелектуальної власності, робіт (послуг) та інших об`єктів цивільних прав. Будівельні роботи - роботи із спорудження об`єкту, гуртожитку, реконструкції прибудова № 6/30, земляні роботи, улаштування збірних і монолітних залізобетонних і бетонних, цегляних, блокових, металевих, дерев`яних та інших будівельних конструкцій, підлог, покрівель; опоряджувальні роботи; пальові роботи; роботи із закріплення грунтів із захисту будівельних конструкцій і устаткування від корозії; теплоізоляційні роботи, електроосвітлення; улаштування внутрішнього водопроводу, каналізації, опалення, газопостачання, вентиляції та кондиціонування повітря; будівництво зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, тепло- і енергопостачання; підготовка території будівництва; улаштування основ, фундаментів та опорних конструкцій; інші роботи, пов`язані із будівництвом об`єкту, гуртожитку, реконструкції прибудови № 6/30. Будівництво об`єкту - здійснення всіх необхідних дій і заходів щодо виготовлення проектно-кошторисної документації, виконання будівельно-монтажних і спеціальних робіт по спорудженню об`єкту на земельній ділянці, а також прийняття завершеного будівництвом об`єкту в експлуатацію. Дольовий внесок - виконання стороною-2 будівельно-монтажних, оздоблювальних та інших робіт на суму, еквівалентну вартості майнових прав на 11% загальної площі об`єкту у відповідності до п. 5.2.1 цього договору, що буде направлено на будівництво гуртожитку та реконструкцію прибудови № 6/30 згідно умов цього договору. Будівництво студентського гуртожитку - дольовий внесок сторони-2 у будівництво студентського гуртожитку сторони-1 з основними техніко економічними показниками, визначеними позитивним висновком комплексної державної експертизи "Проекту будівництва гуртожитку між будинками № 2 та № 6 на вулиці Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва" від 25.09.2007 № 5909.

Пунктами 3.3.1-3.3.5, 3.3.8 додаткової угоди сторону-2 зобов`язано здійснювати належне фінансування та всі інші дії, необхідні для виконання договору; здійснювати погодження проектно-кошторисної документації об`єкту згідно чинного законодавства; погоджувати зі стороною-1 графік фінансування та виконання робіт з будівництва об`єкту, гуртожитку, реконструкції прибудови № 6/30 та виконання інших зобов`язань сторони-2 щодо пайової участі за цим договором; здійснювати будівництво об`єкту, гуртожитку, реконструкції прибудови № 6/30 та виконання інших зобов`язань сторони-2 щодо пайової участі за цим договором відповідно до погоджених стороною-1 графіків виконання будівельних робіт; щоквартально до 20 числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати стороні-1 письмовий звіт про виконання договору та дотримання графіків, які є додатками до цього договору; обліковувати будівництво об`єкту на своєму балансі, проводити розрахунки х проектними установами, підрядниками, третіми особами, всіма іншими учасниками будівництва в повному обсязі без будь-яких відшкодувань з боку сторони-1, тощо.

Відповідно до п. 5.4 додаткової угоди сторони домовились, що грошовий еквівалент вартості майнових прав сторони-1, визначений у п. 5.2.1 цього договору, буде направлено на виконання будівельних, монтажних, оздоблювальних робіт в наступній послідовності: будівельні роботи з будівництва гуртожитку між будинками № 2, № 6 на вулиці Виборзьків у Солом`янському районі міста Києва; реконструкція прибудови № 6/30.

В разі неможливості виконання зазначених у п. 5.4 робіт з підстав, що не залежать від сторони-2, сторони домовились погодити інший спосіб виконання зобов`язань за цим договором, але в будь-якому випадку без порушення майнових прав сторони-1 (п. 5.5 додаткової угоди).

Згідно п. 6.3, 6.3.1, 6.5, 6.6 додаткової угоди сторона-2 починає виконання будівельних робіт на гуртожитку протягом 10 робочих днів після отримання від сторони-1 відповідної проектної документації і передачі стороні-2 будівельного майданчику вказаного гуртожитку. Сторони, діючи спільно, в строк 15 робочих днів з моменту повідомлення стороною-1 про готовність до передачі прав замовника та початку робіт з будівництва гуртожитку, приймають від попереднього генерального підрядника з будівництва гуртожитку на підставі акту приймання-передачі: будівельний майданчик з зафіксованими геодезичними відмітками об`єкту незавершеного будівництва гуртожитку; проектну документацію у складі відповідно до вимог чинного законодавства. Сторони домовились, що строк дії довіреності, яка видається стороною-1 стороні-2 на виконання п. 3.1.1 цього договору, залежить від належного виконання стороною-2 своїх обов`язків за цим договором. У випадку невиконання/неналежного виконання стороною-2 своїх обов`язків за договором на користь сторони-1, або затримання строків, визначених погодженими графіками, згідно п. 6.1 договору, сторона-1 має право відкликати/не видавати довіреність сторні-2 на наступний період. У випадку невиконання стороною-2 своїх обов`язків за договором або затримання строків виконання зобов`язань з будівництва об`єкту більше ніж на 90 робочих днів, сторона-2 в термін 15 робочих днів зобов`язана здійснити заходи щодо приведення виконання робіт у відповідність до погодженого графіку виконання будівельних робіт на об`єкті.

В разі невиконання стороною-2 п. 6.6 цього договору, сторона-2 відступає всі права за цим договором іншій особі, яку визначає сторона-1, а також повертає стороні-1 на підставі акту приймання-передачі документацію та/або будівельний майданчик щодо будівництва гуртожитку тощо. При цьому сторона-1 не відшкодовує будь-яких витрат сторони-2 (крім витрат на проектно-кошторисну документацію по об`єкту, сума яких визначається на підставі експертизи, яка проводиться на замовлення та за рахунок третьої особи за участю і погодженням сторони-1 та сторони-2. В разі ухилення сторони-2 від участі в проведенні експертизи, експертиза проводиться без участі сторони-2) (п. 8.6 додаткової угоди).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними своїх зобов`язань у повному обсязі.

До матеріалів справи долучено графік виконання будівельних робіт, з якого не вбачається які саме роботи і в які строки мають виконуватись з огляду на якість копії, долученої до матеріалів справи.

Також позивачем долучено додаток № 2 "графік виконання робіт" об`єкт "Студентський гуртожиток між будинками 2 і 6 на вул. Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва" Згідно графіку роботи мають бути виконані в період з червня 2019 року по липень 2020 року.

Згідно акту приймання-передачі будівельного майданчика з об`єктом незавершеного будівництва студентського гуртожитку КПІ ім. Ігоря Сікорського по вул Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом`янському районі м. Києва від 08.08.2019 комісією зроблено висновки: дозволити ТОВ "Стандарт Девелопмент" на підставі договору № 5/05 від 29.12.2005 передати, а НТУ України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" прийняти та одночасно, на підставі договору № 17/03 від 03.10.2003 передати ТОВ "Євротранс" будівельний майданчик з об`єктом незавершеного будівництва студентського гуртожитку КПІ ім. Ігоря Сікорського по вул. Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом`янському районі м. Києва; будівельні роботи на об`єкті незавершеного будівництва гуртожитку - виконані у відповідності з проектною документацією, та сторони не мають, на момент передачі, взаємних претензій.

Підписанням цього акту підтверджується прийом-передачі будівельного майданчику з об`єктом незавершеного будівництва студентського гуртожитку КПІ ім. Ігоря Сікорського по вул Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом`янському районі м. Києва передав ТОВ "Стандарт Девелопмент", прийняв КПІ ім. Ігоря Сікорського, прийняв ТОВ "Євротранс". Акт підписаний та скріплений печатками всіма сторонами.

До матеріалів справи долучено акти приймання-передачі: № 1-А від 23.05.2019, № 2-А від 23.05.2019, № 3-А від 23.05.2019, № 4-А від 04.07.2019 проектної документації та робочих креслень на будівництві гуртожитку між будинками № 2 та № 6 на вул Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва, підписаний ОСОБА_1., який передавав документацію та ОСОБА_2, який приймав документацію.

Позивач звернувся до суду з позовом, в зв`язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання щодо будівництва об`єкту згідно додаткової угоди № 6 від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003.

Як зазначає позивач у позовній заяві виконання будівельних робіт мало бути розпочато 22.08.2019, з огляду на дату передання проектно-кошторисної документації та будівельного майданчику та п. 6.3 договору, який передбачає, що сторона-2 починає виконання будівельних робіт на гуртожитку протягом 10 робочих днів після отримання від сторони-1 відповідної проектної документації і передачі стороні-2 будівельного майданчику вказаного гуртожитку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, обставин, викладених у позові не заперечив та не спростував.

Доказів того, що відповідачем виконувались зобов`язання за додатковою угодою № 6 від 15.04.2019, в тому числі будівництво гуртожитку суду не надано.

Позивач просить зобов`язати почати виконання будівельних робіт в студентському гуртожитку Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" між будинками № 2 та № 6 по вул Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва відповідно до умов додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю суттю є змішаним, а тому правовідносини між сторонами регулюються різними нормами права, зокрема нормами, що регламентують спільну діяльність та підряд.

Відповідно до ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

В частині позовних вимог правовідносини сторін, в тому числі регулються нормами, що регламентують правовідносини підряду.

Відповідно до ст. 837, 846 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі ; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач просить захистити своє право шляхом зобов`язання відповідача почати виконання будівельних робіт в студентському гуртожитку Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" між будинками № 2 та № 6 по вул Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва відповідно до умов додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003. Вказані позивачем обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, не відповідають та не обґрунтовують обраний спосіб захисту порушеного на його думку права.

Суд відзначає, що позовні вимоги мають бути конкретними та чіткими, що є необхідним для того, щоб обраний позивачем спосіб захисту був дієвим та ефективним та призвів до відновлення порушених прав.

Позивачем не вказано, які саме дії відповідач зобов`язаний вчинити і що саме мається на увазі під початком будівельних робіт. Позивач посилається на умови додаткової угоди № 6 від 15.04.2019. Однак, вказаний правочин визначає поняття "будівельні роботи", "будівництво об`єкту", "будівництво студентського гуртожитку", регламентує права та обов`язки сторін, містить графік виконання робіт, проте не визначає обсяг робіт, які можна визначити "як початок виконання будівельних робіт".

Отже вимоги позивача є не конкретними та з них не вбачається спосіб реалізації захисту прав позивача, з чого вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту його права є неефективним.

Крім того, суд відзначає, що договором передбачено наслідки невиконання (не своєчасного виконання) відповідачем своїх зобов`язань за додатковою угодою № 6 від 15.04.2019.

У випадку невиконання стороною-2 своїх обов`язків за договором або затримання строків виконання зобов`язань з будівництва об`єкту більше ніж на 90 робочих днів, сторона-2 в термін 15 робочих днів зобов`язана здійснити заходи щодо приведення виконання робіт у відповідність до погодженого графіку виконання будівельних робіт на об`єкті. В разі невиконання стороною-2 п. 6.6 цього договору, сторона-2 відступає всі права за цим договором іншій особі, яку визначає сторона-1, а також повертає стороні-1 на підставі акту приймання-передачі документацію та/або будівельний майданчик щодо будівництва гуртожитку тощо. При цьому сторона-1 не відшкодовує будь-яких витрат сторони-2 (крім витрат на проектно-кошторисну документацію по об`єкту, сума яких визначається на підставі експертизи, яка проводиться на замовлення та за рахунок третьої особи за участю і погодженням сторони-1 та сторони-2. В разі ухилення сторони-2 від участі в проведенні експертизи, експертиза проводиться без участі сторони-2) (п.6.6, 8.6 додаткової угоди).

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується з положенням ст.20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

З поданого позову вбачається, що спосіб захисту є не ефективним, оскільки, не вбачається, які саме конкретні дії мають бути вчинені відповідачем, в зв`язку з чим рішення не може бути виконано у спосіб, визначений, визначений позивачем у позовних вимогах. З огляду на зазначене суд не може зобов`язувати відповідача вчиняти дії, які не конкретизовані і не чіткі. В зв`язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, ідентифікаційний код 02070921) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс" (03150, м. Київ, вулиця Анрі Барбюса, 5-В, к. 2, ідентифікаційний код 30349245) про зобов`язання почати виконання будівельних робіт в студентському гуртожитку Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" між будинками № 2 та № 6 по вул Виборзькій у Солом`янському районі м. Києва відповідно до умов додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

повне рішення складено 21.09.2020

Суддя І.В.Усатенко