Рішення

від 21.09.2020 по справі 911/1785/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1785/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунт Інвестмент" (Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці)

про стягнення 80400,00 грн

без виклику представників сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунт Інвестмент" (далі - відповідач) про стягнення 80400,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду №184203-2 від 03.12.2018, укладеним між ТОВ "Група компаній "Альфа і Омега" та ТОВ "Перший столичний хлібзавод", в подальшому ТОВ "Маунт Інвестмент", згідно договору про заміну сторони №184203-2 від 13.05.2019 та додаткової угоди №1 від 01.08.2019.

Ухвалою від 23.06.2020 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" б/н від 16.06.2020 без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.

06.07.2020 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 16.06.2020.

Ухвалою від 09.07.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 13.08.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 26.08.2020 (включно).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 15.07.2020, відповідачем - 21.07.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103273568216, 0103273568402.

13.08.2020, з дотриманням встановленого строку, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (здано для відправлення до суду відділенню зв`язку №1 м. Вишгород Київської області - 05.08.2020). Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зважаючи на їх передчасність, безпідставність та необґрунтованість. Відхиляючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що:

- спір між сторонами відсутній,

- матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем претензій,

- позивачем не передано документації, передбаченої п. 2.6 договору,

- сторонами не погоджено строк або події, відповідно до якої у відповідача виник обов`язок здійснити остаточний розрахунок,

-заявлені витрати на правову допомогу непідтверджені та завищені.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався у встановлений судом строк; клопотання про продовження строку, встановленого п.5 резолютивної частини ухвали від 09.07.2020, позивач до прийняття рішення у справі не подавав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (далі - замовник) укладено договір підряду №184203-2.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.1.1 Договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання на об`єкті замовника : Цех №3 ТОВ Перший столичний хлібозавод в с. Нові Петрівці, Вишгородського р-ону Київської області. Нове будівництво (далі Об`єкт ), наступних робіт: Улаштування системи зовнішнього блискавкозахисту згідно з проектною документацією стадії П , шифр: 18/3-П-2.ПЗ; 18/3-П-2-ОК.

Загальна вартість матеріалів і робіт з улаштування системи зовнішнього блискавкозахисту згідно Кошторису (Додаток №1), які є невід`ємною частиною даного договору становить 170 568,00 грн. (сто сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 00 коп.), в тому числі 20% ПДВ - 28 428,00 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривень 00 коп.) (п. 2.1 Договору).

В пункті 2.2 Договору визначені умови перегляду сторонами договірної ціни. Збільшення договірної ціни обґрунтовується розрахунками, після чого Сторони вносять відповідні зміни до Додатків №1, №2 та укладають додаткову угоду.

Згідно п. 2.3 Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи передбачені даним договором відповідно до затвердженого сторонами Кошторису (Додаток №1).

Замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 85284,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 00 коп.), в тому числі ПДВ - 14 214,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 00коп.), в строк 10 (десять) банківських днів з дати підписання даного Договору (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору, роботи виконуються в терміни згідно графіка виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною даного договору за умови отримання авансу згідно п. 2.4.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що підрядник готує і передає замовнику документацію:

Акт опосвідчення прихованих робіт (п. 2.6.1 Договору).

Схему розташування струмовідводів на будівлях та заземлюючого пристрою (п. 2.6.2 Договору).

Протокол вимірів опору заземлюючого пристрою та перехідних контактів (п. 2.6.3 Договору).

Копію ліцензії на виконання робіт з проектування, монтажу і технічному обслуговуванню пристроїв для захисту будівель та споруд від розрядів блискавки (п. 2.6.4. Договору).

Акт вводу в експлуатацію (п. 2.6.5. Договору).

Замовник зобов`язується забезпечити співробітникам підрядника безперешкодний доступ на об`єкт на весь час виконання робіт згідно встановленого розпорядку на об`єкті (п. 2.7 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з даного Договору підрядник і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1 Договору, замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані підрядником , протягом трьох днів з дня пред`явлення їх до приймання. Днем пред`явлення до приймання виконаних робіт є день передачі акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник у визначений термін зобов`язаний підписати акт здачі - приймання виконаних проектних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт, або при виявленні недоліків у виконаній роботі скласти за участю підрядника акт про виявлені недоліки. При цьому виконані роботи підлягають оплаті замовником , а недоліки усуваються за рахунок підрядника в терміни, узгоджені з замовником . Якщо по суті акту про недоліки (порушення умов якості чи обсягів) виникає суперечка, для участі у прийманні залучається незацікавлена експертна організація.

Гарантійний строк якості виконаних робіт встановлюється 3 роки з дати підписання замовником акту приймання виконаних підрядних робіт (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, даний договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2019 р., або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 ТОВ Перший столичний хлібозавод на виконання п. 2.4 Договору, на рахунок позивача сплачено аванс в розмірі 85 284,00 грн.

13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (далі - первісний замовник ), Товариством з обмеженою відповідальністю Маунт Інвестментс (далі - новий замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" (далі - виконавець ) укладено договір про заміну сторони Договору № 184203-2 від 03.12.2018.

Згідно п. 1 Договору, сторони дійшли згоди замінити одну із Сторін Договору № 184203-2 від 03.12.2018р. укладеного між ТОВ Перший столичний хлібозавод та ТОВ "Група компаній "Альфа і Омега", а саме передати Новому замовнику усі без виключення права та обов`язки наявні у Первісного замовника за Договором № 184203-2 від 03.12.2018.

З моменту підписання Сторонами цього Договору, Новий замовник приймає та набуває статусу сторони Договору № 184203-2 від 03.12.2018р. і є повним правонаступником Первісного замовника відносно його прав та обов`язків, які виникли у Первісного замовника за Договором № 184203-2 від 03.12.2018р (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, даний Договір вступає в дію з моменту підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до закінчення терміну дії Договору № 184203-2 від 03.12.2018р.

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Маунт Інвестментс та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду № 184203-2 від 03.12.2018р.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, у зв`язку із зміною обсягів і складу робіт, договірна ціна визначена у п. 2.1. Договору та Додатку №1 до Договору, зменшилася на 4 884,00 (чотири тисячі вісімсот вісімсот вісімдесят чотири гривні, 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 814,00 грн.

Враховуючи зменшення договірної ціни, Сторони на виконання п. 2.2. Договору, дійшли згоди, викласти відповідні положення Договору про договірну ціну у новій редакції: А) 2.1. Загальна вартість матеріалів і робіт з улаштування системи зовнішнього блискавкозахисту згідно Кошторису (Додаток №1), які є невід`ємною частиною даного договору становить 165 684,00 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), в тому числі 20% ПДВ - 27 614,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 00 коп.), а також пунктом Б у новій редакції сторони затвердили Таблицю Кошторис вартості надання послуг, монтажних робіт з улаштування системи зовнішнього блискавкозахисту.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем на підставі договору підряду № 184203-2 від 03.12.2018 виконано роботи, що підтверджується актом №190708-1 здачі-прийняття наданих послуг від 08.08.2019 на суму загальної вартості робіт - 165 684, 00грн. (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), в тому числі 20% ПДВ - 27 614,00 грн. (двадцять сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 00 коп.).

Проте, як вказується позивачем, відповідачем вказані роботи оплачені частково.

Так, як вбачається з матеріалів справи 20.12.2018 відповідачем сплачено кошти в розмірі авансу - 85 284,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки та не заперечується відповідачем.

Як вказується позивачем неоплаченими залишись роботи на суму 80 400,00 грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних за договором робіт.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як визначено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, що позивачем не передано документації, передбаченої п. 2.6 Договору, зважаючи на відсутність з боку відповідача жодних зауважень та претензій, в тому числі щодо якості виконаних робіт, про що свідчить підписаний сторонами акт №190708-1 здачі-прийняття наданих послуг від 08.08.2019.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що він звертався до позивача з листами щодо неповноти переданих документів згідно п. 2.6 Договору.

Також, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про здійснення остаточного розрахунку, а також тверджень, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем відповідної претензії.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач до позовної заяви додає копію претензії №2004-3 від 08.04.2020, в якій просив відповідача здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи.

На підтвердження факту отримання відповідної претензії відповідачем, позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0318706481117, яке отримано відповідачем - 10.04.2020, що також підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти.

При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача, що договором підряду № 184203-2 від 03.12.2018 не визначено строк (термін) або події, з настанням якої у відповідача виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сторони не погодили строк виконання відповідачем обов`язку щодо остаточного розрахунку.

У відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на вищевикладене, відповідач в данному випадку повинен виконати обов`язок щодо остаточної оплати виконаних робіт у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

При цьому, претензія отримана відповідачем - 10.04.2020, отже, останнім днем строку виконання зобов`язання щодо оплати є 17.04.2020.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідний обов`язок відповідача сплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 80 400,00 грн не виконано.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконі роботи у розмірі 80 400,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Звертаючись з позовною заявою, позивач в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат вказував, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00грн, які просив суд покласти на відповідача.

В обґрунтування понесення таких витрат, позивачем надано договір про надання правової допомоги №200601-С від 01.06.2020, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським Бюро "Василенко Юлія" (бюро).

За умовами відповідного договору, клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу та захист інтересів клієнта виключно на замовлення останнього та використовувати при цьому передбачені у законодавстві України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту (п. 1.1 Договору).

Бюро надає необхідну юридичну допомогу, відповідно до вимог законодавства України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість, яких надана Верховною Радою України (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Василенко Юлія Володимирівна (свідоцтво №5463 від 05.12.2013 року).

Згідно п. 4.1 Договору, бюро здійснює свою професійну діяльність, згідно з умовами цього Договору та є повноважним представником клієнта в підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності та галузевої належності, у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, в тому числі, господарських судах.

Розмір та порядок виплати гонорару, а також порядок компенсації додаткових витрат Бюро при наданні правової допомоги Клієнту викладені в додатку до Договору (п. 5.1. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 7.1. Договору).

На виконання відповідного договору, видано ордер серії АА №1032971 адвокату Василенко Ю.В. на надання правничої (правової) допомоги позивачу у Господарському суді Київської області. Василенко Ю.В. видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5463 від 05.12.2013.

01.06.2020 до Договору про надання правової допомоги №200601-С від 01.06.2020 між бюро та клієнтом укладено додаткову угоду № 1.

Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунт Інвестмент" на користь клієнта заборгованості за Договором підряду №184203-2 від 03.12.2018р. (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Київської області).

Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено вартість послуг:

- консультація клієнта, ознайомлення із документами клієнта, підготовка та узгодження правої позиції - 3000, 00 грн,

- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду №184203-2 від 03.12.2018р - 3000, 00 грн,

- представництво інтересів у суді першої інстанції - 6000, 00 грн.

Загальна вартість послуг - 12 000, 00 грн

На підставі платіжного доручення №2551 від 16.06.2020 позивачем сплачено бюро грошові кошти у розмірі 12000,00грн, з призначенням платежу: " захист інтересів клієнта у суді першої інстанції згідно Договору №200601-С від 01.06.2020" .

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 відповідної норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч.5 ст.129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 ст.129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній Постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Враховуючи правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

В силу ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і у суду не має повноважень визначати розмір такого гонорару.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Як вбачається з Розділу 3 додаткової угоди від 01.06.2020, сторони погодили наступну вартість послуг:

- консультація клієнта, ознайомлення із документами клієнта, підготовка та узгодження правої позиції - 3000, 00 грн,

- підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду №184203-2 від 03.12.2018р - 3000, 00 грн,

- представництво інтересів у суді першої інстанції - 6000, 00 грн.

Між тим, суд звертає увагу, що ухвалою від 09.07.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт складання позовної заяви та звернення до суду з відповідним позовом. Підготовці позовної заяви відповідно передував юридичний аналіз правовідносин, ознайомлення з документами позивача та консультування.

Тому, керуючись ч.5 ст. 129 ГПК України, суд врахував пов`язаність витрат з розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність та дійшов висновку про необґрунтованість включення витрат на представництво у суді першої інстанції.

Оскільки, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження без проведення судових засідань, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати у розмірі 6 000,00 грн за представництво інтересів у суді першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунт Інвестмент" про стягнення 80400,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунт Інвестмент" (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, буд. 71, код ЄДРПОУ 42987902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альфа і Омега" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 8 - А, код ЄДРПОУ 38150290) 80 400,00 грн (вісімдесят тисяч чотириста грн) основного боргу, 2102, 00 грн (дві тисячі сто дві грн) судового збору, а також 6 000,00 грн (шість тисяч грн) в рахунок часткового відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова