Рішення

від 09.09.2020 по справі 913/225/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м.Харків Справа № 913/225/20

Провадження №34/913/225/20

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго , м. Київ,

до Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства , м. Кремінна Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання , м. Луганськ,

про стягнення 1 128 534 грн. 28 коп.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 772 687 грн. 50 коп., 15% річних у сумі 106 175 грн. 55 коп., інфляційні витрати в розмірі 17 081 грн. 90 коп. та пеню у сумі 232 589 грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 27.08.2018. Позивач зазначає, що на підставі даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії було складено акти купівлі-продажу електроенергії за січень та лютий 2019 року, які разом з рахунками направлялись відповідачу. Відповідач вказані акти підписав і повернув, проте оплати за рахунками не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020 справу № 913/225/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання . В зв`язку із запровадженням карантину на усій території України інформацію про дату, час і місце підготовчого судового засідання учасникам справи повідомити додатково.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.05.2020 призначено підготовче засідання на 03.06.2020 о 12 год. 30 хв.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 03.06.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 03.06.2020 відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову також не надала.

Разом з тим, 12.05.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання та судового провадження в цілому без участі представника позивача, в зв`язку із неможливістю забезпечення його участі.

Суд, розглянувши клопотання позивача, дійшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.06.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на 01.07.2020 о 12 год. 00 хв.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 01.07.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 01.07.2020 відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову також не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020 о 14 год. 15 хв.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 29.07.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 29.07.2020 відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову також не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 о 12 год. 25 хв. Продовжено відповідачу строк для надання відзиву до 06.08.2020 (включно) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 12.08.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 12.08.2020 відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову також не надала.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020 о 14 год. 10 хв.

Представники сторін в судове засідання 09.09.2020 не прибули, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову також не надала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (постачальник, позивач) та Кремінським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (далі - Договір), відповідно до умов якого Даний Договір є договором приєднання і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником останньої надії , яким є позивач. За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Як визначено в п. 3.1 Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної, енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу на тих же умовах, що і з попереднім електропостачальником, в частині здійснення розрахунків, способу оплати. Постачальник отримує від оператора системи всю необхідну інформацію щодо умов договору про постачання електричної енергії, які діяли між споживачем та попереднім електропостачальником. У разі ненадання зазначеної інформації оператором системи за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду, постачання Споживачу здійснюється на умовах, визначених Додатком 1 до договору (комерційна пропозиція).

У п. 3.6 Договору встановлено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.

Згідно з п. 3.7 Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником останньої надії , яка є додатком 1 до Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За приписами п. 5.9 Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У п. 5.10 Договору визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 13.1 Договору).

За умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам - постачальником останньої надії (далі - Комерційна пропозиція), ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії : ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії , затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.

В комерційній пропозиції спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником останньої надії визначені таким чином.

Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником.

Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.

До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

При здійснені оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначені платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.

Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії: споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.

Положеннями пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2019 № 312 (далі - Правила), встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником останньої надії вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником останньої надії постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Об`єкти відповідача знаходяться на ліцензійній території оператора системи розподілу: ТОВ ЛЕО (ОСР), згідно з Реєстром суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.

На виконання Договору, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії відповідача, отриманих від ТОВ ЛЕО як ОСР, позивачем сформовані такі рахунки:

- №000020160935/34/О01/02944 від 09.02.2019 за січень 2020 року на суму 438 467 грн. 38 коп., який відповідач отримав 14.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 94-95);

- №000020160935/34/О02/05274 від 11.03.2019 за період лютий 2019 року на суму 334 220 грн. 12 коп., який відповідач отримав 15.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с. 97-98).

Позивач зазначає, що в рахунках також зазначена вартість послуги ОСР, яка є складової вартості електричної енергії, яка постачається постачальником останньої надії .

Також між позивачем та відповідачем підписані та скріплені печатками сторін акти купівлі-продажу електроенергії: №000010 від 31.01.2019 на суму 438 467 грн. 38 коп. та №001617 від 28.02.2019 на суму 334 220 грн. 12 коп. (а.с. 93, 96).

Як зазначає позивач, відповідачем оплата за рахунками здійснена не була, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 772 687 грн. 50 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою №44/11-000048 від 08.05.2019, в якій просив оплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 772 687 грн. 50 коп. (а.с. 101).

Вказана претензія-вимога залишена відповідачем без задоволення.

В подальшому позивач направляв відповідачу вимогу №44/10-176/пон від 03.02.2020, в якій просив терміново погасити заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 772 687 грн. 50 коп., а також 15% відсотків річних у сумі 106 175 грн. 55 коп., інфляційні витрати в розмірі 17 081 грн. 90 коп. та пеню у сумі 232 589 грн. 78 коп. (а.с. 103-105).

Дана вимога також залишена відповідачем без задоволення.

В зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлену електричну енергію, позивач звернувся до суду позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 772 687 грн. 50 коп., 15% річних у сумі 106 175 грн. 55 коп., інфляційних втрат в розмірі 17 081 грн. 90 коп. та пені у сумі 232 589 грн. 78 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України ст. 26 Закону України Про електроенергетику , споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

За приписами ч.ч. 7, 8 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Матеріалами справи підтверджено постачання у січні-лютому 2020 року електричної енергії відповідачу на виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та виставлення рахунків на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 772 687 грн. 50 коп., про що свідчать відповідні рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії (а.с. 93-98).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За умовами п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлену електричну енергію - оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка (п. 5.10 Договору).

Таким чином, строк оплати за Договором за поставлену у січні 2020 року електричну енергію настав 20.02.2020, а за лютий 2020 року - 21.03.2020. У вказані строки відповідач мав оплатити позивачу повну вартість спожитої в січні 2020 року електричної енергії на суму 438 467 грн. 38 коп. та в лютому 2020 року на суму 334 220 грн. 12 коп.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідачем не сплачено заборгованість за поставлену і спожиту в січні 2020 року електроенергію в розмірі 438 467 грн. 38 коп. та лютому 2020 року в розмірі 334 220 грн. 12 коп., а всього 772 687 грн. 50 коп.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не сплатив повну вартість спожитої електроенергії, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії .

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 772 687 грн. 50 коп. є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 232 589 грн. 78 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору позивачем нараховано пеню в сумі 232 589 грн. 33 коп., але в прохальній частині позовної заяви помилково вказав 232 589 грн. 78 коп., що приймається судом до уваги.

Відповідно до розрахунку позивача нарахування пені здійснено за періоди з 21.02.2019 по 22.03.2019 на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 12 541 грн. 37 коп. та з 22.03.2019 по 03.02.2020 на загальну суму 772 687 грн. 50 коп. (з урахуванням додавання решти заборгованості в сумі 334 220 грн. 12 коп.) в розмірі 220 047 грн. 96 коп., а всього 232 589 грн. 33 коп.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, нарахування пені здійснюється на кожну суму заборгованості окремо, а не шляхом додавання заборгованості попередніх періодів, і в будь-якому разі не нараховується більше ніж за шість місяців.

За умовами Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, яка є невід`ємним додатком до Договору, за внесення платежів з порушенням термінів споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

В зв`язку з наведеним, господарським судом самостійно, із врахуванням вірних періодів нарахування, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, здійснено розрахунок пені, а саме:

за період з 21.02.2019 по 21.08.2019 на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 76 881 грн. 95 коп.;

за період з 22.03.2019 по 20.09.2019 на суму 334 220 грн. 12 коп. в розмірі 57 916 грн. 23 коп.

В такому випадку загальна сума пені становить 134 798 грн. 18 коп., а не 232 589 грн. 33 коп., як зазначав позивач.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у сумі 134 798 грн. 18 коп.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15% річних в сумі 106 175 грн. 55 коп. та інфляційних втрат в розмірі 17 081 грн. 90 коп., стосовно яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За умовами Договору, а саме Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018, яка є невід`ємним додатком до нього, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 15% річних в розмірі 3 152 грн. 26 коп. здійснено за періоди з 21.02.2019 по 22.03.2019 на суму на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 5 225 грн. 57 коп. та з 22.03.2019 по 03.02.2020 на загальну суму 772 687 грн. 50 коп. (з урахуванням додавання решти заборгованості в сумі 334 220 грн. 12 коп.) в розмірі 100 949 грн. 98 коп., а всього 106 175 грн. 55 коп.

При розрахунку 15% річних позивач допустився помилки, оскільки розрахував їх не окремо на кожну суму заборгованості, а шляхом додавання заборгованості попередніх періодів, тому судом самостійно, із врахуванням вірних періодів нарахування, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, здійснено розрахунок 15% річних, а саме:

за період з 21.02.2019 по 03.02.2020 на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 62 509 грн. 91 коп.;

за період з 22.03.2019 по 03.02.2020 на суму 334 220 грн. 12 коп. в розмірі 57 916 грн. 23 коп.

В такому випадку загальна сума 15% річних становить 106 174 грн. 68 коп., а не 106 175 грн. 55 коп., як вказував позивач.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 15% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 106 174 грн. 68 коп.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 17 081 грн. 90 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку позивача нарахування інфляційних збитків в сумі 1 391 грн. 73 коп. здійснено за періоди з березня по квітень 2019 на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 3 946 грн. 21 коп. та з квітня по червень на суму 772 687 грн. 50 коп. (з урахуванням додавання решти заборгованості в сумі 334 220 грн. 12 коп.) в розмірі 13 135 грн. 69 коп., а всього 17 081 грн. 90 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, наданий позивачем, суд вважає, що позивач допустився помилки при його виконанні, оскільки розрахував інфляційні не окремо щодо кожної суми заборгованості, а шляхом додавання заборгованості січня до боргу за лютий.

Судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат:

за період з березня по червень 2019 на суму 438 467 грн. 38 коп. в розмірі 9 248 грн. 38 коп.;

за період з квітня по червень 2019 на суму 334 220 грн. 12 коп. в розмірі 4 005 грн. 51 коп.

З огляду на вказане, загальна сума інфляційних втрат становить 13 253 грн. 89 коп., а не 17 081 грн. 90 коп., як зазначав позивач, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 13 253 грн. 89 коп.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлену електричну енергію у січні-лютому 2020 в розмірі 772 687 грн. 50 коп., 15% річних у сумі 106 174 грн. 68 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 253 грн. 89 коп. та пеня у сумі 134 798 грн. 18 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 16 928 грн. 01 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго задовольнити частково.

2. Стягнути з Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (92900, Луганська обл., Кремінський р-н, м. Кремінна, вул. Дзержинського, буд. 2А, ідентифікаційний код 20160935) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість в розмірі 772 687 грн. 50 коп. , 15% річних у сумі 106 174 грн. 68 коп. , інфляційні втрати в розмірі 13 253 грн. 89 коп. , пеню у сумі 134 798 грн. 18 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15 403 грн. 71 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення складено та підписано без його проголошення 21.09.2020.

Суддя А.В. Іванов