Рішення

від 01.09.2020 по справі 917/521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020 р. Справа № 917/521/20

м. Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавської області, 37500 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039

до 1. Новомартиновицької загальноосвітньої школи I - III ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області, вул. Шевченка, 89 А, с. Нові Мартиновичі, Пирятинського району, Полтавської області,37012

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар", с. Давидівка, Пирятинського району, Полтавської області, 37010

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 10.06.2016, укладеного між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар".

Ухвалою суду від 30.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.04.2020р. на 10-45 год.

Прокуратура в обгрунтування позовних вимог посилається, зокрема на те, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі.

Прокуратура у позовній заяві посилається на ст.ст. 15, 20, 92, 93, 95, 96, 122 Земельного Кодексу України, ст.ст. 203, 215, 1130-1132 ЦК України, ст.ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі", п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 та обгрунтовує представництво у суді згідно Закону України "Про прокуратуру".

Відповідач 1 у клопотанні (вх. № 4751 від 28.04.2020р.) просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки на момент звернення позивача до суду спірний договір втратив свою чинність (сторони 12.02.2020 р. уклали угоду про припинення спірного договору), а тому, предмет спору, викладений у позовній заяві, відсутній.

Прокуратура у запереченні (вх. № 5069 від 08.05.2020р.) вважає клопотання відповідача 1 безпідставним, необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, і укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Згадана позиція, як зазначає прокурор, знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.

Відповідач 1 у відзиві (вх. № 5333 від 18.05.2020р. електронна пошта та вх. № 5507 від 22.05.2020р.) вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та просить суд визнати договір про спільну діяльність недійсним та стягнути з ТОВ "Давидівський дар" судовий збір в повному обсязі.

Крім того, відповідач 1 просить суд не розглядати подане раніше клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, з огляду на його необґрунтованість.

Ухвалою суду від 29.05.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено розгляд справи на 29.07.2020р. на 11-30 год.

Відповідач 2 у поясненні (вх. № 6467 від 22.06.2020р.) просить суд закрити провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, посилаючись на те, що достовірно, було зазначено в клопотанні Новомартиновицької загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Пирятинського району Полтавської області, 12.02.2020 року сторони за вищевказаним договором уклали угоду про припинення договору про спільну діяльність №1 від 10.06.2016р. (надалі - Угода). Пунктом 1 даної Угоди сторони вирішили припинити дію Договору від 10.06.2016р. про спільну діяльність за взаємною згодою з 12 лютого 2020 року за взаємною згодою Сторін.

Отже, як зазначає відповідач 2, починаючи з 13 лютого 2020 року, що є наступним днем після припинення дії Договору від 10.06.2016р. про спільну діяльність, взаємна господарська діяльність та взаємні права і обов`язки Новомартиновицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинського району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" за Договором про спільну діяльність від 10.06.2016 року були припинені.

Враховуючи вище викладене, як зазначає відповідач 2, на момент звернення позивача до господарського суду Полтавської області, тобто, на 20.03.2020 року, Договір про спільну діяльність від 10.06.2016 року, укладений між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Пирятинського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" втратив свою чинність, то предмет спору, викладений у позовній заяві заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Соболева О.В., відсутній.

Крім того, посилання позивача на постанову Великої палати Верховного суду від 27.11.2018 року по справі № 905/1227/17 є безпідставними, адже позиція, висловлена касаційною інстанцією у вищевказаному судовому акті, стосується недійсності правочину, який стороні припинили після ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.

Прокуратура у листі (вх. № 8044 від 29.07.2020р.) проти клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі заперечує, посилаючись на те, що оскільки спірний договір діяв до його розірвання сторонами і зобов`язання сторін за спірним договором припинились тільки з моменту досягнення такої домовленості, то розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним, у зв`язку з чим підстави для припинення провадження у справі в цій частині відсутні.

29.07.2020р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 01.09.2020р. на 11-00 год.

Відповідач 2 у заяві (вх. 9331 від 31.08.2020р електронна пошта, вх. № 9343 від 01.09.2020р.) позов визнає та просить вимоги позивача задовольнити, стягнути судові витрати з обох відповідачів порівну.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши відзиви відповідачів та визнання ними позову, суд дійшов висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

В судовому засіданні 01.09.2020р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення питання додержання вимог законодавства при використанні земель державної власності загальноосвітніми навчальними закладами встановлено факт порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при використанні земельної ділянки загальною площею 30,4124 га з кадастровим номером 5323882200:00:034:0041, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

Встановлено, що рішенням Давидівської сільської Ради народних депутатів Пирятинського району Полтавської області від 28.09.2001р. Новомартиновицькій загальноосвітній школі І-Ш ступенів надано в постійне користування земельну ділянку площею 30,4124 га для ведення підсобного сільського господарства.

03.12.2001р. на підставі зазначеного рішення Давидівської сільської Ради народних депутатів Пирятинського району Полтавської області, Новомартиновицькій загальноосвітній школі І-Ш ступенів видано державний акт на право користування землею серії І-ПЛ №002762 земельною ділянкою площею 30,4124 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 5323882200:00:034:0041.

Згідно витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2020 року, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 784 371,93 грн.

10.06.2016р. між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" (Сторона - 2) укладено договір про спільну діяльність.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Сторони уклали даний Договір про спільну діяльність з метою обробітку землі для ведення сільськогосподарського виробництва та отримання доходу, для досягнення якої зобов`язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Сторони Договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом 10 (десяти) років з дати укладення цього Договору.

Розділами 3-4 Договору визначено обов`язки Сторін, а саме:

Сторона-1 зобов`язується у термін протягом 10 років з моменту підписання даного Договору надати Стороні - 2 в користування земельну ділянку загальною площею 30,4124 га, у тому числі ріллі 30,4124 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, відповідно з план-схемою землекористування для вирощування сільськогосподарської продукції.

Сторона-2 за даним Договором зобов`язується після укладення даного договору негайно приступити до використання землі за цільовим призначенням; вжити заходів щодо залучення відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором.

Згідно п. 6.1 розділу 7 Договору внеском Сторони-1 є земельна ділянка площею 30,4124 га, у тому числі 30,4124 га ріллі, надана Стороні-2 для вирощування сільськогосподарської продукції.

Пунктами 2.1.2 та 6.2. розділу 7 Договору передбачено, що внеском Сторони-2 є роботи та матеріально-технічні засоби в повному обсязі, що необхідні для обробітку землі, вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема, посівний матеріал, з метою отримання прибутку, а також особиста трудова участь.

Відповідно розділу 8 Договору, строк дії договору від 10.06.2016р. становить 10 років з моменту його укладення.

Відповідно до розділу 7:

- п. 6.1 договору, внесок Сторони - 1 - земельна ділянка надана Стороні - 2 в період дії даного договору на цілі сумісної діяльності загальною площею 30,4124 га, у тому числі ріллі 30,4124 га, відповідно з план-схемою землекористування для вирощування сільськогосподарської продукції, яку згідно п. 2.2.1 договору Сторона -1 передає Стороні -2;

- п.6.2 договору внесок Сторони-2 - особиста трудова участь, а також оплата на рахунок Сторони-1 по безготівковому рахунку за користування земельною ділянкою в розмірі 7 % від вартості землі.

Грошові кошти перераховуються ТОВ "Давидівський дар" на рахунок відділу освіти, молоді та спорту Пирятинської РДА по безготівковому перерахунку до 1 грудня кожного року.

Вказаний договір скріплено печатками сторін та підписано директором ТОВ "Давидівський дар" та директором Новомартиновицької ЗОШ І-Ш ступенів.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно ч. 25-1 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) в тому числі за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а також визначено інші повноваження.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у зв`язку із тим, що повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

19.12.2019р. за вих. № 33/4-5495 Лубенською місцевою прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області направлено запит про надання інформації стосовно вжиття ним заходів для відновлення законності та усунення порушень, допущених при укладенні договору про спільну діяльність.

Станом на 20.03.2020р. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області жодних заходів до усунення порушень, а саме, щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність не вжито, що свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту інтересів держави.

Крім того, листом № 10-16-0.6-173/2-20 від 10.01.2020 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило Лубенську місцеву прокуратуру про те, що відновлення законності, у випадку, зазначеному у запиті, можливе шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 10.06.2016р.

Вказаним вище листом ГУ Держгеокадаструу Полтавській області повідомило Лубенську місцеву прокуратуру, що ним не вживалися та не можуть вживатися заходи щодо відновлення законності, у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.

Дана позовна заява, вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави, яким спричинено шкоду, внаслідок користування земельною ділянкою, яка згідно норм Конституції України є національним багатством, в порушення вимог чинного законодавства України.

Звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Про порушення інтересів держави прокурору стало відомо з акту ГУ Держгеокадастру у Полтавській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.11.2019р. №1041-ДК/1320/АП/09/01/-19.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 29.01.2020р. Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та про майбутнє заявлення позову в його інтересах.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про користування земельною ділянкою відповідачами з порушенням земельного законодавства. Прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми, недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто, нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з цим, статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно статті 1131 цього Кодексу умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Істотними умови для договорів про спільну діяльність, згідно ЦК України, зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

У договорі від 10.06.2016р. між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою I- III ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області та ТОВ "Давидівський дар" не визначено всіх істотних умов для договорів про спільну діяльність.

На відміну від будь-яких інших зобов`язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов`язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто, сторони мають загальний інтерес.

Водночас, за змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.2).

Отже, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до умов договору від 10.06.2016р., Сторона-1 передала в платне користування Стороні-2 терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 30,4124 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:034:0041. Сторона - 1 кожного року, протягом дії договору, отримує 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за користування земельною ділянкою, при цьому будь-які внески, необхідні для досягнення мети сумісної діяльності не здійснюється.

Сторона-2 обробляє земельну ділянку власною технікою та забезпечує повний комплекс агротехнічних робіт на ній. Тобто, приватне підприємство здійснює діяльність на земельній ділянці на власний розсуд, за що перераховує оплату.

Таким чином, вказаними умовами оскаржуваного правочину сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як: об`єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування, кадастровий номер), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення) дата укладення та строк дії договору.

За таких умов, оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченими Цивільним та Земельним кодексам України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п.1 ч. 2 ст. 92 ЗК України).

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. При цьому, земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до п. 4.1 договору від 10.06.2016р., Сторона-2 вживає заходів для залучення відповідного персоналу та техніки для виконання робіт за даним договором. Отже, договором передбачено, що приватне підприємство здійснює діяльність на земельній ділянці самостійно, усі витрати, пов`язані із обробітком земельної ділянки та вирощуванням сільськогосподарських культур на ній несе ТОВ "Давидівський дар".

Зазначене підтверджується також листом Новомартиновицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 02.01.2020р. № 01. Згідно зазначеного листа, учні та персонал школи участі щодо обробітку вказаної земельної ділянки не приймали, навчальний заклад не отримує сільськогосподарську продукцію, вирощену на вказаній вище земельній ділянці.

Окрім того, на балансі Новомартиновицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради сільськогосподарська техніка не перебуває.

Таким чином, обробіток землі та збір, реалізація врожаю проводиться ТОВ "Давидівський дар", а не постійним землекористувачем - Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Таким чином, договір про спільну діяльність від 10.06.2016р. не відповідає вимогам ст.ст. 92, 95 ЗК України.

Окрім того, у пункті 1.1 даного договору зазначається, що Сторони уклали даний договір про спільну діяльність з метою обробітку землі для ведення сільськогосподарського виробництва.

Однак, Новомартиновицькій загальноосвітній школі 1-І1І ступенів видано державний акт на право користування землею серії 1-ПЛ № 002762 для ведення підсобного сільського господарства.

Наказом Державного Комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованого в Мін`юсті від 01.11.2010р. за № 1011/18306 "Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель", передбачено що землі сільськогосподарського призначення (ст. 19 ЗК України) класифікуються на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності.

Розділом II зазначеного Наказу, код та цільове призначення земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зазначений 01.01, а для ведення підсобного сільського господарства 01.04.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок проводиться за проектом землеустрою та на підставі рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, при укладенні спірного Договору про спільну діяльність від 10.06.2016р. відбулась зміна виду використання земельної ділянки державної власності, що є компетенцією органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб`єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92,93,96 ЗК України, ст.ст. 1130-1132 ЦК України, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203. ст. 215 ЦК України.

Зі спірного Договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від укладення спірного Договору, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "Давидівський дар" без достатньої правової підстави.

Окрім того, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Гребінківському, Лохвицькому, Лубенському, Оржицькому, Пирятинському, Чорнухинському районах управління з контролю за використанням та охороною земель - Радівіловою С.О. 18.11.2019р. проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,4124 га з кадастровим номером 5323882200:00:034:0041, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

На момент обстеження на вищевказаній земельній ділянці виявлено рештки сільськогосподарської культури - кукурудзи.

За результатами перевірки встановлено, що договір про спільну діяльність від 10.06.2016р. між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою 1-Ш ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області та ТОВ "Давидівський дар" укладено всупереч вимог статей 92, 95, 96, 122 Земельного кодексу України. (Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.11.2019 №1041-ДК/1320/АП/09/01/- 19).

Враховуючи вищевикладене, прокуратурою доведено, а відповідачами не заперечуються позовні вимоги, а отже, вимоги прокурора про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 10.06.2016р., укладеного між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, і відповідач - 2 просить стягнути судові витрати з обох відповідачів порівну, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України.

Решта судових витрат (50 відсотків) підлягає стягненню з обох відповідачів порівну згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 10.06.2016, укладений між Новомартиновицькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області (37012, Полтавська обл., Пирятинський район, село Нові Мартиновичі, вул. Шевченка, буд. 89 А, код ЄДРПОУ 23544197) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський район, село Давидівка, код ЄДРПОУ 33166730).

3. Стягнути з Новомартиновицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинської районної ради Полтавської області (37012, Полтавська обл., Пирятинський район, село Нові Мартиновичі, вул. Шевченка, буд. 89 А, код ЄДРПОУ 23544197) на користь Прокуратури Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060 - 525,50 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський район, село Давидівка, код ЄДРПОУ 33166730) на користь Прокуратури Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060 - 525,50 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Прокуратурі Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060 з Держбюджету України (Отримувач коштів УК у м.Полтаві/м.Полтава/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA 508999980313171206083016002, Код класифікації доходів бюджету 22030101 - 1051,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №257 від 25.02.2020р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.