Рішення

від 15.09.2020 по справі 920/754/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2020 Справа № 920/754/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/754/19

за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253),

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжилкомплект" (40007, м. Суми, вул. Менжинського, 11/1, код ЄДРПОУ 31787482),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейв" (40000, м. Суми, пл. Покровська, 15, код ЄДРПОУ 41370478),

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009),

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

представники сторін:

позивача - Харченко О.О. (довіреність № 1630/03.02.02-08 від 29.08.2019),

першого відповідача - не з`явився,

другого відповідача - не з`явився;

третьої особи - Заїка І.В.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою до відповідачів, в якій просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул.. Катерини Зеленко, буд. 3/1, загальною площею 27,8 кв.м, укладений між відповідачами, виданий 29.10.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., та зареєстрований у реєстрі № 4116; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 2, загальною площею 25,1 кв.м, укладений між відповідачами, виданий 19.10.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., та зареєстрований у реєстрі № 4117; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, буд. 69/1, загальною площею 24,7 кв.м, укладений між відповідачами, виданий 19.10.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., та зареєстрований у реєстрі № 4118; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 23/2, загальною площею 55,3 кв.м, укладений між відповідачами, виданий 13.12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., та зареєстрований у реєстрі № 4886; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Сумської області Лєпкової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43920803 від 07.11.2018 та запис про право власності: 28801368 від 05.11.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 27,8 кв.м, матеріали стін: блок обш. металом, за адресою: м. Суми, вул. Катерини Зеленко, буд. 3/1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брейв"; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Сумської області Лєпкової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43921105 від 07.11.2018 та запис про право власності: 28801574 від 05.11.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 25,1 кв.м, матеріали стін: блок обш. металом, за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, буд. 2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брейв"; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Сумської області Лєпкової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43921030 від 07.11.2018 та запис про право власності: 2881512 від 05.11.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 24,7 кв.м, матеріали стін: блок обш. металом, за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, буд. 69/1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брейв"; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради Сумської області Лєпкової Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44587625 від 13.12.2018 та запис про право власності: 29423647 від 13.12.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 55,3 кв.м, матеріали стін: блок обш. металом, за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, буд. 23/2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брейв".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2019 відкрито провадження у справі № 920/754/19 та призначено підготовче засідання.

13.08.2019 до суду надійшов відзив другого відповідача, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу, нежитлові приміщення, які були предметами даних договорів, були зареєстровані за першим відповідачем, а відповідна реєстрація на даний час не скасована, підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу №№ 4116-4118 від 19.10.2018 та № 4886 від 13.12.2018 відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того другий відповідач надав суду повідомлення про неможливість виконання ухвали суду від 22.07.2019 у зв`язку з тим, що договори купівлі-продажу, які зазначені у пункті 4 резолютивної частини ухвали у другого відповідача відсутні.

22.08.2019 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення № 381/19 юр від 22.08.2019, де представник третьої особи зазначає, що вважає позовні вимоги Сумської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності не нерухоме майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі №920/754/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду 15.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 29.10.2019 та закрито провадження у справі № 920/754/19 в частині вимог позовної заяви відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7.

Ухвалою суду від 25.10.2019 провадження у справі № 920/754/19 зупинено до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Сумської міської ради.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 апеляційну скаргу Сумської міської ради залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 15.10.2019 у справі без змін.

Ухвалою суду від 03.02.2020 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18.02.2020.

Ухвалою суду від 18.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 03.03.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 12.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 17.08.2020 поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

30.10.2012 між територіальною громадою м. Суми та ТОВ Ремжилкомплект на підставі рішення Сумської міської ради від 30.05.2012 № 1507-МР Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи (зупинка громадського транспорту Інтернаціоналістів , біля будинку № 23/2), кадастровий номер: 5910136300:01:005:0027 (а.с.43-45 т.1).

08.07.2019 року на ім`я Сумського міського голови надійшов лист департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 04.07.2019 № 06.01-16/2337, в якому повідомлялось, що державним реєстратором КП Центр реєстрації майнових прав Лебединської районної ради Сумської області - Лєпковою О.О. 07.11.2018 зареєстровано право власності на металеві блоки, один з яких розташовано в тому числі і на згаданій земельній ділянці (а.с.59 т.1).

У цьому листі департамент, як уповноважений виконавчий орган Сумської міської ради щодо земельних відносин, акцентував увагу на тому, що земельні ділянки для зведення таких об`єктів не виділялись.

Згідно з витягом № 172625315 від 04.07.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, доданих до листа департаменту, в графі Об`єкт нерухомого майна статус зареєстрованого майна зазначено як - нежитлове приміщення (а.с.68-69 т.1).

Як вбачається з графи Підстава виникнення права власності підставою для реєстрації права власності на металевий блок по пр-ту М.Лушпи, 23/2 м. Суми слугував договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №4886, укладений 13.12.2018 між ТОВ Ремжилкомплект та ТОВ Брейв , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що, уклавши договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та в подальшому зареєструвавши право власності на нього, як на нежитлові об`єкти нерухомості, відповідачі порушили права Сумської міської ради, як власника згаданої земельної ділянки, на якій розташовано відповідний об`єкт.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди від 30.10.2012 за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді, орендар має право проводити поліпшення земельної ділянки, зводити тимчасові (на термін оренди), виробничі та інші будівлі і споруди згідно з проектом, затвердженим та погодженим у встановленому порядку.

Усупереч вимогам Закону України Про оренду землі та умовам договору оренди земельної ділянки від 30.10.2012 орендар (ТОВ Ремжилкомплект ) під час дії останнього не звертався до Сумської міської ради для отримання згоди на будівництво будь-яких об`єктів. Так само, після припинення дії договору ТОВ Ремжилкомплект не повідомляло орган місцевого самоврядування про факт існування на земельній ділянці іншого об`єкту(ів).

Позивач, як власник земельної ділянки, протягом дії договору її оренди не надавав жодної згоди першому відповідачу на зведення об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці.

У відповідності до п. 2.2. договору оренди від 30.12.2012 термін його дії закінчився 31.05.2017.

Перший відповідач звертався до позивача з заявою від 26.05.2017 щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: пр-т М.Лушпи, 23/2 (зупинка громадського транспорту Інтернаціоналістів ) (а.с.71 т.1).

Рішенням Сумської міської ради від 21.06.2017 № 2286-МР було відмовлено ТОВ Ремжилкомплект у поновленні договору оренди (а.с.73 т.1).

Рішенням Сумської міської ради від 27.09.2017 №2568-МР було повторно відмовлено ТОВ Ремжилкомплект у поновленні вказаної угоди (а.с.71 т.1).

Департамент забезпечення ресурсних платежів звертався до колишнього орендаря щодо повернення земельної діляник Сумській міській раді, зокрема, листом від 18.01.2019 № 06.01-16/172 (а.с.75 т.1).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним зачадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд погоджується із доводами позивача, що зміст оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару. Крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Суми, пр-т М.Лушпи, 23/2, продавець за цим договором передає у власність (продає), а покупець приймає у приватну власність (купує) нерухоме майно: нежитлове приміщення і сплачує за нього встановлену договірну ціну на умовах, передбачених цим договором (а.с.78-79 т.1).

Згідно з ч. 2 ст. 415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, зокрема, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки ТОВ Ремжилкомплект не отримувало в установленому законом порядку у користування спірну земельну ділянку для будівництва, не отримувало дозволу на будівництво, воно не може виступати власником будь-яких об`єктів, розташованих на земельній ділянці в м. Сумах, пр-т М.Лушпи, 23/2.

Відповідно до ст. ст. 177, 178 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, ураховуючи вказані положення закону, оскільки спірний об`єкт не введено ТОВ Ремжилкомплект в експлуатацію, цей відповідач не може за такої умови набути на нього право власності.

Відтак суд вказує, що з огляду на викладене вище відповідно до оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ Ремжилкомплект було продано ТОВ Брейв нерухоме майно, яке на час продажу не могло належати на праві власності ТОВ Ремжилкомплект , тобто предмет договору не міг бути у продавця.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істостною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.12.2018 право власності на відчужене нерухоме майно у продавця підтверджується: Витягом з Державного реєстру речового права на нерухоме майно, виданим 21 листопада 2018 року, Комунальним підприємством Центр реєстрації майнових прав Лебединської районної ради, Сумської області. Номер запису про право власності: 29041639. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1700426759101. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 13 листопада 2018 року Реєстраційним органом Центр ДЗК , відчужуване нежитлове приміщення, будівля магазину знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,0060 га, яка є комунальною власністю та належить Сумській міській раді. Кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:01:005:0027, цільове призначення землі: (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відповідно до цього Витягу у Відомостях про обмеження у використанні земельної ділянки данні відсутні.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Починаючи з 31.05.2017, коли закінчився строк дії договору оренди, і до моменту укладення в грудні 2018 року оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ Ремжилкомплект , який виступав продавцем за цими договорами, не звертався до Сумської міської ради з заявою про надання в користування земельної діляни, що розташовано по пр-т М.Лушпи, 23/2 м. Суми з метою будівництва на ній будь-яких об`єктів.

У Законі України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку (ч. 2 ст. 8).

Частинами 4, 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується виключно її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з частинами 1-3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності однією з основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, які надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. Попередньо замовник подає виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи.

Як вбачається з листа управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 16.07.2019 № 895/08.01-20 з часу існування даного управління у структурі виконавчих органів місцевого самоврядування (з 05.06.2016) містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на спірних земельних ділянках не видавались, в переліку містобудівних умов та обмежень, виданих попереднім органом містобудування та архітектури - департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, що опублікований на офіційному сайті Сумської міської ради, містобудівні умови та обмеження за вказаними адресами відсутні також, звернень щодо намірів забудови відповідних земельних ділянок до

управління не надходило (а.с.76 т.1).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-0003392832019 станом на 05.07.2019), за товариством з обмеженою відповідальністю Ремжилкомплект зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:01:005:0027; строк дії речового права 30.05.2017 (а.с.83-84 т.1).

На дату здійснення державної реєстрації (13.12.2018) договору купівлі-продажу, право оренди у ТОВ Ремжилкомплект на вказану земельну ділянку припинилося, тобто цей відповідач не мав жодних речових прав на земельну ділянку за вказаною адресою та на її забудову.

Наведені обставини додатково вказують на те, що у період з 31.05.2017 і до моменту укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу ТОВ Ремжилкомплект не мав правових підстав для будівництва будь-яких об`єктів на земельній ділянці Сумської міської ради, що розташована в м. Суми за адресою: пр-т М.Лушпи, 23/2.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Окрім того в матеріалах справи міститься акт №25 обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у м. Суми, пр.-т М.Лушпи, 23/2, кадастровий номер: 5910136300:01:005:0027, складеного 14.08.2019 на виконання наказу директора департаменту забезпечення ресурсних платежів від 13.08.2019 № 06.01-10/169, в якому зазначено, що на земельній ділянці площею 0,006 га з кадастровим номером 5910136300:01:005:0027 відсутнє нежитлове приміщення, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2018 за № 29423647 як стовпи з блоку, власником якого є ТОВ Брейв (а.с.138 т.1).

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 , 216 Цивільного кодексу України .

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Суд погоджується із доводами позивача, що договір купівлі-продажу не створює правових наслідків у вигляді переходу права власності на об`єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці пр-ту М.Лушпи, 23/2, від ТОВ Ремжилкомплект та ТОВ Брейв .

З огляду на вищевикладене суд констатує, що на час продажу першим відповідачем нерухомого майна другому відповідачу відповідно до оспорюваного договору купівлі-продажу, предмет відчуження не мав офіційно визнаного державою правового статусу нерухомого майна, а також правового статусу належності цього майна на праві власності ТОВ Ремжилкомплект , оскільки з 31.05.2017 воно не мало належним чином оформленого права користування на земельну ділянку для здійснення на ній будівництва.

Таким чином, враховуючи, що в момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу не були додержані вимоги частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, оскільки зміст цих договорів суперечить нормам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та порушує права територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради, такий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, отже підлягає визнанню недійсним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що судом встановлено недійсність договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ Ремжилкомплект та ТОВ Брейв , рішення приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44587625 від 13.12.2018, що прийняте на підставі такого договору, та запис про право власності: 29423647 від 13.12.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 55,3 кв.м, матеріали стін: стовпи з блоку, за адресою: м. Суми, пр.-т М.Лушпи, 23/2 за ТОВ Брейв , підлягають скасуванню. Означене обумовлено тим, що вказане рішення за своєю правовою природою є похідним, оскільки приймалось на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, пр-т М.Лушпи, буд. 23/2, загальною площею 55,3 кв.м, укладений між ТОВ Ремжилкомплект та ТОВ Брейв , виданий 13.12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований у реєстрі № 4886.

3. Скасувати рішення приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44587625 від 13.12.2018 та запис про право власності: 29423647 від 13.12.2018 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 55,3 кв.м, матеріали стін: стовпи з блоку, за адресою: м. Суми, пр-т М.Лушпи, 23/2 за товариством з обмеженою відповідальністю Брейв .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжилкомплект" (40007, м. Суми, вул. Менжинського, 11/1, код ЄДРПОУ 31787482) на користь виконавчого комітету Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04057942) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейв" (40000, м. Суми, пл. Покровська, 15, код ЄДРПОУ 41370478) на користь виконавчого комітету Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04057942) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.09.2020.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко