Ухвала

від 21.09.2020 по справі 916/3916/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3916/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Одеського відділення Українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам "МИЛОСЕРДЯ"

про стягнення 77 632,23 грн

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 916/3916/19, подана 28.08.2020.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3916/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є стягнення неустойки за користування нежитловими приміщеннями в сумі 77 632,23 грн, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (210 200,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 916/3916/16 є малозначною і крім цього, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до власного викладення обставин стороною по справі та до переоцінки доказів, які вже були враховані судом апеляційної інстанції. А саме лише посилання в касаційній скарзі на фундаментальність значення спору для формування єдиної правозастосовчої практики, не дає підстав для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 916/3916/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 916/3916/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 19 (дев`ятнадцяти) аркушах, у тому числі платіжне доручення від 25.08.2020 № 406 про сплату судового збору в сумі 4 204,00 грн, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков