Ухвала

від 21.09.2020 по справі 160/9279/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 вересня 2020 року Справа №160/9279/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, поданої по справі №160/9279/20 за позовною заявою Фермерського господарства "Недайвода" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства "Недайвода" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України із позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9279/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява Фермерського господарства "Недайвода" не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. була залишена без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху.

26 серпня 2020 р. на виконання ухвали суду від 14 серпня 2020 р., позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/9279/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17 вересня 2020 р. до суду надійшли від представників Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України відзиви на адміністративний позов.

Крім того, 17 вересня 2020 р. представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було подано до суду заяву заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування даної заяви представник відповідача 1 зазначив, що за приписами норм Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження. Таким чином, у контролюючого органу буде відсутня можливість у разі прийнятті рішення судами першої та апеляційної інстанції на користь платника податків оскаржити рішення до касаційної інстанції. При цьому заявник зауважив, що предметом даної справи є рішення комісії про відмову у реєстрації ПН згідно Порядку №1165 (затвердженого наказом Міністерства фінансів України №250 від 12.12.2019 р.), у зв`язку з чим заявник вважає, що предмет спору за своїм змістом є новим, а тому розгляд справи з повідомленням сторін надасть можливість для формування єдиної правозастосовної практики.

При вирішенні вищезазначеної заяви представника відповідача 1, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, у ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України - суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З контексту наведеної статті Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд повинен перевірити обґрунтованість заперечень відповідача щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Пунктом 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Проаналізувавши зміст мотивів представника відповідача 1, наведених у заяві про вихід із спрощеного провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про їх недостатню обґрунтованість, оскільки відповідач не навів переконливих доводів з приводу того, чому розглядуваний спір неможливо буде вирішити у порядку спрощеного позовного провадження (в т.ч. за ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (у письмовому провадженні), а також те, чому ця справа не є справою незначної складності.

При цьому, суд зазначає про помилковість доводів представника відповідача 1 в обґрунтування заяви стосовно неможливості касаційного оскарження у справах, розгляд яких здійснювався за правилами спрощеного позовне провадження, оскільки, за нормами Кодексу адміністративного судочинства України порядок оскарження рішення першої інстанції не є передумовою для визначення порядку розгляду справи.

Слід зазначити, що у відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань, їх виступи в ході судових дебатів, не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи.

Також, суд звертає увагу заявника, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не позбавляє права учасників справи на подання письмових пояснень, доказів та доведення їх переконливості перед судом.

Зокрема, позивач має можливість надавати пояснення, міркування, аргументи щодо суті позову та процесуальних питань у заявах, що визначені главою 1 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, розглянувши наявні матеріали справи, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що у задоволенні вищезазначеної заяви представника відповідача 1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Боженко