Рішення

від 18.09.2020 по справі 240/12022/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/12022/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазіс" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області №0020551401 від 15.08.2019 року за яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на прибуток на суму 264963 грн 00 коп (з яких - 211 970 грн.00 коп. - за податковими зобов`язаннями; 52 993 грн. 00коп. - за штрафними санкціями)

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області №0020541401 від 15.08.2019р. за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ на суму - 147 496 грн. 00коп. (з яких - 117 997 грн.00 коп. - за податковим зобов"язанням; 29 499 грн.00 коп. - за штрафними санкціями);

- стягнути судові витрати

В обґрунтування позову зазначає, що 13 червня 2019 року начальником Головного управління ДФС у Житомирській області було видано наказ №1108 "Про проведення документальної перевірки ГОВ "Мазіс" з 26 червня 2019 року тривалістю 10 робочих днів. 10.07.2019р. Відповідачем продовжено строк проведення документальної перевірки ТОВ "МАЗІС" з 11 липня 2019 року на три робочих днів. 19.08.2019 року позивачу надійшли податкові повідомлення-рішення. Позивач вказує, що акт перевірки від 22.07.2019 р, №524/06-30-14-01/13571017 був отриманий позивачем лише - 02.09.2019року, разом із супровідним листом-відповіддю на адвокатський запит. Відповідач не вручив Акт перевірки віл 22.07.2019 р. №524/06-30-14-01/13571017, чим позбавив законного права позивача надати свої заперечення з приводу встановлення важливих обставин при здійсненні господарських операцій в період з 2016 року по 1-й квартал 2019 року. На скаргу подану позивачем до ДФС, відповідач повідомив про те, що податкові повідомлення-рішення №0020541401, №0020551401, №0020501306, №0020511306, №0020521306. №0020531306 від 15.08.2019р. залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вплинули на можливість позивача захистити свої права під час проведення перевірки та складення акту перевірки (зокрема, щодо надання відомостей та документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій), тобто такі дії органу державної влади вплинули на встановлення обставин щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку та. як наслідок, накладення на позивача штрафних санкцій.

Таким чином, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 09 січня 2020 року 10:00 год.

26.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов від Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить відмовити ТОВ "Мазіс" у задоволенні за безпідставністю. В обґрунтування відзиву зазначає, що за результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Житомирській області винесено наступні податкові повідомлення -рішення: №0020541401, №0020551401, №0020501306, №0020511306, №0020521306, №0020531305. Вказує, що ТОВ "Мазіс" занижено дохід, за рахунок не включення до його складу простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 346519,00 грн, в т.ч. по періодах: 1 квартал 2016 року - 106116,00 грн; 2016 рік - 185859,00 гри; 2017 рік - 160660,00 гривень. Перевіркою зроблено висновки, що підприємством безпідставно віднесено до витрат за період, що перевірявся, витрати, пов`язані зі списанням ПММ дизпалива на грузовий автомобіль, чим порушено вимоги гі.п.134.1.1 п; 134.1 ст. 134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.9,1 п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції' України 19.01.2000 за №27/4248, із змінами та доповненнями, на загальну суму 591096,40 гри (дані по періодах наведені в акті перевірки). Також, ТОВ "МАЗІС" в порушення п. 189.1 ст. 189, п. !98.5іСГ. 198 Податкового кодексу України занижено базу оподаткування податком на додану вартість та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01,2016 по 31.03.2019 на загальну суму 118219,27 грн по операціях зі списання палива дизельного на малотоннажний грузовий автомобіль NISSAN CABSTAR (детально наведено в акті перевірки). Під час перевірки даних бухгалтерського обліку, первинних документів ТОВ "Мазіс", стосовно проведення реалізації послуг оренди за ціною, що є нижчою за ціну придбання, встановлено заниження бази оподаткування податком на додану вартість та заниження податкових зобов`язань з ПДВ.

08.01.2020 року від позивача на адресу суду надійшла письмові відповідь на відзив, якій зазначено, що до позовної заяви додано документи за весь перевіряємий період, а саме: договору, видаткові накладні, ТТН, дорожні листи, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (разом з чеками).

Зазначенні документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій та спростовують висновки відповідача викладенні в акті перевірки в частині заниження податкових зобов"язань і як наслідок підтверджують незаконність прийнятих ППР. На думку позивача, відповідач в цілому поставив під сумнів здійснення господарської діяльності позивачем в частині не вірного оформлення обов`язкових реквізитів первинних документів. Позивач вважає, що списання ПММ позивачем здійснювалося з належним підтвердженням первинними документами, які містять всі обов`язкові реквізити, і тому твердження відповідача про заниження податкових зобов`язань списання ПММ за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р. на загальну суму - 591 096,40 грн є невірними і необґрунтованими.

Судове засідання призначене на 09.01.2020 року відкладено на 30.01.2020 року у зв"язку з клопотанням представника позивача.

Протокольною ухвалою від 30.01.2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом замінено Головне управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника -Головне управління ДПС у Житомирській області та у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11.02.2020 року.

11.02.2020 року протокольною ухвалою судом продовжено підготовче засідання та надано час представнику позивача для ознайомлення з відзивом, наступне судове засідання призначено на 20.02.2020 року.

11.02.2020 року від ГУ ДПС в Житомирській області до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідача просить відмовити ТОВ "Мазіс" у задоволенні позовних вимог до ГУ ДПС у Житомирській області про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за безпідставністю.

13.02.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив. Позивач зазначає, що чинним законодавством України не встановлено перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій, а відтак господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить зазначені обов`язкові реквізити та\або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог). Картки рахунку 203 за перевіряє мий період свідчать про належне ведення Позивачем бухгалтерського обліку за 2016р. - 1-й квартал 2019рр. і підтверджують законність списання ПММ на підприємстві. На думку позивача, податковим органом взагалі необґрунтованим є заниження доходу на суму - 1 177 617 грн. Вважає, що доводи, мотиви та заперечення викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними.

20.02.2020 року протокольною ухвалою судом оголошено перерву в підготовчому засідання до 25.02.2020 року.

Протокольною ухвалою від 25.02.2020 року судом закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2020 року.

13.03.2020 року представником відповідача до суду заявлено клопотання про виклик свідка головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту, радника податкової та митної справи ОСОБА_1 .

16.03.2020 року протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву до 24.03.2020 року.

У зв"язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 23.04.2020 року.

23.04.2020 року у зв"язку з заявленими клопотаннями представників позивач та відповідача наступне судове засідання призначено на 18.05.2020 року.

18.05.2020 року розгляд справи відкладено на 02.06.2020 року.

Протокольною ухвалою від 02.06.2020 року судом в судовому засідання оголошено перерву до 07.07.2020 року.

07.07.2020 року в судовому засіданні судом заслухано пояснення свідка ОСОБА_1 та протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати судом оголошено перерву в розгляді справи до 10.07.2020 року.

10.07.2020 року протокольною ухвалою судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10.08.2020 року.

10.08.2020 року позивачем до суду подано додаткову письмові пояснення, в яких позивач вказує, що інформація зазначена в додатку 6 Акту не відповідає дійсності та яка спростовується інформацією, яка міститься в головній кгизі, фінансових звітах за перевіряємий період та первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі) за 2016, 2017, 2018 рр.

Протокольною ухвалою від 10.08.2020 року судом оголошено перерву в судовому засідання до 27.08.2020 року.

28.08.2020 року ТОВ "Мазіс" подано до суду додаткові письмові пояснення, в надано уточнені дані з податку на прибуток за 2017 рік.

Протокольною ухвалою від 28.08.2020 року суд, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку сторін, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження для прийняття рішення.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-8-в від 04 вересня 2020 року в період часу з 07.09.2020 по 11.09.2020 включно суддя Попова О.Г. перебувала у відпустці.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 червня 2019 року начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було видано наказ №1108 "Про проведення документальної перевірки ТОВ "МАЗІС" з 26 червня 2019 року тривалістю 10 робочих днів з метою контролю за дотриманням вимог:

- податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 31,03.2019;

- законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2011 по 31.03.2019 (а.с.27) .

Внаслідок проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 22.07.2019р. №524/06-30-14-01/13571017 (а.с.66-129).

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0020551401 від 15.08.2019 року за яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на прибуток на суму 264963 грн 00 коп (з яких - 211 970 грн.00 коп. - за податковими зобов`язаннями; 52 993 грн. 00коп. - за штрафними санкціями) (а.с.40)

- №0020541401 від 15.08.2019р. за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ на суму - 147 496 грн. 00коп. (з яких - 117 997 грн.00 коп. - за податковим зобов"язанням; 29 499 грн.00 коп. - за штрафними санкціями) (а.с.37).

27 серпня 2019 року позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України (вих.№41 від 27.08.2019р.) із проханням скасувати вище зазначенні повідомлення-рішення (а.с.42-48).

01.11.2019 року від ДПС України надійшло рішення про результати розгляду скарги (вих.№7412 16/99-0 08- 05-01 від 28.10.2019р.), яким повідомлено позивача про те, що податкові повідомлення-рішення №0020541401, №0020551401, №0020501306, №0020511306, №0020521306. №0020531306 від 15.08.2019р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.51-63).

Проте, вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0020541401, №0020551401 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктами 77.6., 77.7 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9).

Позивач не посилається на неналежне оформлення наказу та направлень, неповідомлення у встановленому законодавством порядку про проведення перевірки.

Натомість позивач скористався правом на оскарження індивідуальних актів, прийнятих за наслідками документальної планової перевірки.

Позивач вказує, що контролюючим органом не направлявся ТОВ "Мазіс" акт перевірки від 22.07.2019 року №524/06-30-14-01/13571017, що позбавило позивача можливості надати заперечення на акт перевірки. Однак, вказане спростовується поштовим повідомлення про повернення до відповідача поштового відправлення (акту перевірки) з відмітною "за закінченням строку зберігання" (т.7 а.с.67).

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області №0020551401 від 15.08.2019 року, то суд зазначає таке.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновку податкового органу у зв"язку з тим, що позивачем - ТОВ "Мазіс", порушено п.п. 14.1.11 п.4.1 ст.14, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського; обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306 (із змінами та доповненнями) Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку п.9,1 ст.9 №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 264963,00 грн, (з яких - 211 970 грн.00 коп. - за податковими зобов`язаннями; 52 993 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями) (а.с.40).

Так, в акті перевірки від 22.07.2019 р. №524/06-30-14-01/13571017 зазначено, що перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій фінансовий результат до оподаткування (прибуток та збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р. встановлено заниження в сумі 1177617 грн., у тому числі за:

- 2016р. в сумі - 152568,5 гри.

- 2017р. в сумі - 495073,0 грн.

- 2018р. в сумі - 476391,0 грн.

- 2019р. в сумі - 53584.0 грн. (а.с.87).

Як зазначено в акті перевірки, позивачем неправомірно здійснювалось списання паливно-мастильних матеріалів, а також ТОВ "Мазіс" занижено дохід за рахунок не включення до його складу простроченої кредиторської заборгованості. Тому сума грошових зобов`язань за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р. має бути збільшена за платежем податок на прибуток на 211970 грн 00 коп. (18% від 1177617 грн.,) та за штрафними санкціями на суму - 52933,0грн.

Так, в акті перевірки від 22.07.2019 р. №524/06-30-14-01/13571017 податковим органом зазначено, що ТОВ "Мазіс" безпідставно віднесено до витрат за період, що перевірявся, витрати пов`язані зі списанням паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) дизпалива на грузовий автомобіль на загальну суму - 591 096,40 грн:

за 1 кв.2016 року - 20011,8 грн.;

за 2 кв. 2016 року - 46070,6 грн.;

за 9 місяців 2016 року - 75472,6 гри.;

за 2016 рік - 1 19094,1 грн.;

за 2017 рік - 198823,6 грн.;

за 2018 рік - 219595,3 грн.;

за 1 кв.2019 рік - 53583,5 грн.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.9 розділу "Витрати" "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 року №318 визначено виключний перелік послуг, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати.

Відповідно до ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як зазначено в акті перевірки, списання ПММ можливо здійснювати на підставі будь-якого первинного документа, який відповідає вимогам встановленим для первинного документа.

Підтвердженням здійснення господарських операцій щодо ПМП позивачем надано (т.1 а.с.250- т.6 а.с.195):

- договір поставки №3-20/01/2016 від 20.01.2016р., договір поставки №10-20/03/2017 від 20.03.2017р. договір поставки №6-15/02/2017 від 15.02.2017р., договір поставки №3- 13/01/2017 від 13.01.2017р. договір поставки №22-03/-9/2018 від 03.09.2018р., договір поставки №10-17/04/2018 від 17.04.2018р., договір поставки №5-10/01/2018 від 10.01.2018р., договір поставки №01-15/05/2019 від 15.01.2019р., договір поставки №02- 25/01/2019 від 25.01.2019р., договір купівлі-продажу нафтопродуктів №26/ОБККТЛ-0341 від 30.11.2016 року (разом з накладними); видаткові накладні за 2016р. - 1-й квартал 2019р.; товаро-транспортні накладні за 2016р. - 1-й квартал 2019р.; дорожні листи за 2016р. - 1 -й квартал 2019р.; акти списання до 2016р. - 1 -й квартал 2019р.; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (разом з чеками) за 2016р. - 1-й квартал 2019р.

Отже, позивачем було віднесено витрати на ПММ до складу витрат в межах своєї господарської діяльності, які документально підтвердженні відповідними витратами шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог законодавства.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Крім того, суд вважає безпідставне посилання відповідача на наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за № 483/1508 на виконання висновку Міністерства юстиції України від 15.05.2006 № 10/68 про скасування рішення про державну реєстрацію спільного наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 № 228/253, - скасовано на підставі спільного Наказу Державного комітету статистики від 03.11.2006 № 507/1059. Вказана Інструкція на момент проведення перевірки втратила чинність та не може бути прийнята до уваги.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, списання ПММ здійснювалося позивачем з належним підтвердженням первинними документами, які містять всі обов`язкові реквізити, а тому твердження відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань списання ПММ за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р. на загальну суму - 591 096,40 грн є необґрунтованими.

З приводу заниження ТОВ "Мазіс" доходу шляхом не включення кредиторської заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки 22.07.2019 р. №524/06-30-14-01/13571017 ТОВ "Мазіс" занижено дохід за рахунок не включення простроченої кредиторської заборгованості на суму - 346 519,00 грн, в тому числі по періодах: 1 квартал 2016року - 106 116.00грн.; 2016 рік - 185 859, 00 грн. (106 116, 00 грн + 72 742,6 гри.); 2017 рік - 160 660 грн.

Зокрема:

- у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням не прямих податків), встановлено його заниження в сумі - 106 116, 00 грн, за 1 кв. 2016року, за рахунок не включення до складу доходу реалізованих дверей ТОВ "Двері Білорусії" код - 33750983.

- по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", та стан її погашення протягом перевіреного періоду та встановлено, що по ряду контрагентів заборгованість рахувалась як на початок перевіреного періоду станом на 01.01.2016р. так і на кінець 31.12.2017р. згідно даних обліку підприємства тобто понад 3-х років, а саме: по рах. 631: ПП "Житомиртехнобуд", код ЄДРПОУ 34400648. в сумі - 72 742,6 грн (дата виникнення 12.2009 року); СПД ОСОБА_2 , код - НОМЕР_1 , на загальну суму - 160 660,0 гри, (дата виникнення заборгованості - прибуткова накладна ПН 0000680 від 12.08.2014р. на суму - 59000,0 гри.; прибуткова накладна ПН 0000685 від 19.08.2014р. на суму - 12700,0грн.; прибуткова накладна ПН 0000685 від 22.08.2014р. на суму - 88960,0 грн.

Так, щодо заниження доходу від реалізації дверей ТОВ "Двері Білорусії" в сумі - 106116,00 грн, суд зазначає.

05 серпня 2013 року між Позивачем та ТОВ "Двері Білорусії" було укладено договір поставки №05/08-1 (т.6 а.с.203-204).

Відповідно до п.1.1 Договору: "Продавец" обязуется поставить и передать в собственность Покупателя входные двери (далее - Товар), а Покупатель обязуется принять Товар и оплатить его стоимость на условиях изложених в настоящем Договоре." Згідно п.11.1 Договору : "Настоящий договор вступает в силу с момента его подписания сторонами и действует до 31 декабря 2014 года, а в части исполнения сторонами взятых на себя по договору обязательств - до полного их виполнения".

В п.11.2 Договору зазначено: "В случае отсутствия письменного заявления одной из сторон о прекращении действия договора в течении одного месяца до окончания срока его действия, договор считается пролонгированым на один календарный год на тех же условиях."

Договір поставки №05/08-1 від 05.08.2019р. було пролонговано ще на 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

Між сторонами за всі ці періоди складенні акти звіряння взаємних розрахунків за весь період здійснення поставки за договором №05/08-1 від 05.08.2019р. (т.6 а.с.205-234)

Відповідач, зазначаючи про порушення, встановив даний факт шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку, а саме журналу-ордеру "головна книга" за 2016 рік, первинні бухгалтерські документів, аналізів-рахунків 26, 361, 701, 702, 703, 704, 79 товарно-транспортних накладних на перевезення з даними, відображеними у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності з вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку" за 1 кв. 2016 року, 2016 рік та звіту про фінансові результати за за 1 кв. 2016 року. 2016рік обсягів реалізації декларацій з ПДВ з обсягами реалізації податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 кв. 2016 року, 2016 рік (т.1 а.с.74).

Дослідивши надані позивачем акти звіряння взаємних розрахунків між ТОВ "Мазіс" та ТОВ "Двері Білорусії" та пояснення надані представником позивача в судовому засіданні суд встановив, що заборгованість перед ТОВ "Двері Білорусії" в сумі - 106 116,00грн. є технічною помилкою і спростовується наявними первинними документами, які підтверджують наявність господарських відносин.

З приводу кредиторської заборгованості, яка виникла у ТОВ "Мазіс" перед ПП "Житомиртехнобуд", код ЄДРПОУ - 34400648 в сумі 72742,60 грн та перед СПД ОСОБА_2 в сумі 160660,00 грн, суд зазначає.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, "зобов`язання" - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під "кредиторською заборгованістю" мається на увазі заборгованість підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11 "Зобов`язання", за строком погашення зобов`язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства).

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи зміст п. 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" можна дійти правового висновку, що під словами "не підлягає погашенню" слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення.

Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов`язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов`язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.

Відповідно до ст.ст. 257, 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов`язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, у разі якщо зобов`язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов`язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, дата виникнення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Мазіс" перед ПП "Житомиртехнобуд" - грудень 2009 року.

Так, в позовній заяві позивач вказує, що 01.12.2009 року між ТОВ "Мазіс" (Замовник) та ПП "Житомиртехнобуд" (Підрядник) було укладено договір підряду №3/86 на підставі якого підрядник прийняв на себе зобов"язання виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі виробничого цеху в м.Житомир, вул. Ватутіна 61а, згідно умов договору (т.6 а.с.235-237).

Пунктом 4.1 договору вартість робіт визначена на основі кошторису та становить 102142,63 грн без ПДВ.

Відповідно п.9.1 договору, даний договір вступає в силу після його підписання та діє до закінчення виконання робіт.

Оплату робіт підтверджено платіжними дорученнями №140 від 19.04.2010 року - 15000, 00 грн.; №246 від 17.05.2010 року - 12000, 00 грн., №321 від 17.06.2010 року - 3 000,00 грн (т.6 а.с.238-242).

Тобто, документами, що підтверджують правомірність дій позивача є договір №3/86 від 01.12.2009 року, платіжні доручення та акти виконаних робіт. Відповідач в акті перевірки (аркуш) зробив висновок, що заборгованість, термін позовної давності якої вийшов ще в 2012 році необхідно було включити до складу доходів звітного періоду - тобто за 2016 рік, адже така заборгованість перед ПП "Житомиртехнобуд" виникла ще у 2009 році і за загальними правилами обрахунку термінів позовної давності складає 3 роки, тобто строк позовної давності вийшов ще в грудні 2012 року.

12.03.2014р. між ТОВ "Мазіс" (по тексту - Замовник) та СПД ОСОБА_2 (по тексту - Продавець) було укладено договір №3-12/03/2014 (т.6 а.с.243-).

У відповідності до розділу 1 договору предметом договору є зобов`язання за яким, продавець зобов`язується передати у власність Замовника товар, а Замовник прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору і прийнятих сторонами змін та доповнень до договору. Під товаром розуміється - фурнітура.

Згідно п.3.2. договору оплата проводиться по виставлених рахунках-фактурах Продавцем на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п.5.1 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014року, але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення дії договору не заявить про бажання його припинення, то такий Договір вважається пролонгованим на один календарний рік та на тих самих умовах.

В п.5.3 передбачено, що закінчення терміну дії або розірвання Договору не звільняють сторони від виконання зобов`язань прийнятих на себе за цим договором.

Отже, термін дії договору не закінчився 31.12.2014року, договір було пролонговано автоматично і зобов`язання Сторін тривали відповідно до умов договору. Між сторонами було складено та підписано наступні видаткові накладні:

видаткова накладна №РН-0000015 від 12.08.2014р. на суму - 64000,0грн.;

видаткова накладна №РН-0000016 від 19.08.2014р. на суму - 18000,0грн.;

видаткова накладна №РН-0000017 від 22.08.2014р. на суму - 88960,0грн.;

Позивачем було частково погашено заборгованість, яка виникла у ТОВ "Мазіс" перед СПД ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними дорученнями (т.6 а.с.248-252), зокрема: від 18.04.2018р. - 9000,00 грн; від 14.06.2018 р.- 10000,00грн; від 19.06.2018р. - 141 660,00 грн.

Незважаючи на то, що термін дії договору №3-12/03/2014 закінчився, але зобов`язання сторін не припинились в частині виконання оплати за поставлений товар.

Таким чином, доводи відповідача, про те що кредиторська заборгованість у сумі - 160 660,00грн. перед СПД ОСОБА_2 є безнадійною, суд вважає помилковими і безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, твердження та висновки відповідача щодо заниження доходу за рахунок не включення простроченої кредиторської заборгованості на суму - 346 519 грн 00 коп, в тому числі по періодах: 1 квартал 2016року - 106 116,00грн ; 2016 рік - 185 859, 00 грн. (106 116, 00 грн + 72 742,6 грн); 2017 рік - 160 660 грн. є безпідставними та спростовуються вищезазначеним.

Суд звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0020541401 від 15.08.2019 року, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному ППР зазначено, що на підставі акту перевірки від 22.07.2019 р. №524/06-30-14-01/13571017 встановлено порушення п.п. 14.11 п.4.1.ст.14, п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями). У зв"язку з цим згідно п.54.3.3 пункту 53.3 статті 54, пунктом 58.1 та 58.2 статті 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу - 14010100) на - 147 496 грн. 00 коп. (з яких - 117 997 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями: 29 499 грн 00коп. - за штрафними санкціями) (т.1 а.с.37).

Підстави винесення податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення є:

- ТОВ "Мазіс" за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2019 р. не правомірно списало палива дизельного у кількості - 28756,52 літри на суму - 709315,66 грн. в тому числі ПДВ - 118 219,28 грн;

- передача в оренду майна, яке належить на праві приватної власності ТОВ "Мазіс" було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість та занижено податкові зобов`язання з ПДВ з реалізації послуг у вигляді оренди на загальну суму 10303,85грн. у зв`язку з чим, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму - 128520 грн., а саме по періодах: з січня 2016 по березень 2019. Позивачем завищено податковий кредит на суму - 76649 грн.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Підпунктом 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 ПКУ визначено, що місцем постачання послуг, пов`язаних з нерухомим майном, у тому числі що будується, (послуги агенств нерухомості, послуги з підготовки та проведення будівельних робіт, інші послуги за місцезнаходженням нерухомого майна) є фактичне місцезнаходження такого нерухомого майна.

Дослідивши подані позивачем первинні документи (т.1-т.6) на відповідність ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", судом встановлено реальність (фактичне) вчинення господарських операцій з використання (списання) паливно-мастильних матеріалів з метою його використання в господарській діяльності ТОВ "Мазіс", а тому вартість використаного пального на суму 709315,66 грн. (в тому числі ПДВ - 118 219,28 грн.) було правомірно віднесено до витрат позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки та у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Щодо заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість з реалізації послуг у вигляді оренди, суд зазначає.

Відповідно до договору оренди від 01.01.2016 року №01/01/2016 ТОВ "Мазіс" (орендодавець) надано приватному підприємцю ОСОБА_2 в орендне використання торгову площу 43 кв.м. магазину по АДРЕСА_1 , орендна плата становить 600 грн на місяцьу т.ч.ПДВ (т.6 а.с.255).

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб"єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв"язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб"єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України встановлено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, обєднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

У даному випадку суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ "Мазіс" надає в оренду власне нерухоме майно іншому суб`єкту підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , тобто і Орендодавець, і орендар виступають саме в статусі підприємців, а не фізичних осіб, тобто вони не є податковими агентами у розумінні пп. 170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України.

Крім того, доказів визнання договору оренди недійсним у передбаченому законом порядку, сторонами не надано.

За таких обставин, доводи контролюючого органу щодо не правомірного списало палива та заниження позивачем бази оподаткування ПДВ з реалізації послуг у вигляді оренди, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Серед іншого, дослідивши дані бухгалтерського обліку ТОВ "Мазіс", інформацією, яка міститься в головній книзі, в фінансових звітах за перевіряємий період та первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі) за перевіряємий період, а саме: за 2016р., 2017р., 2018р., судом встановлено суд наступне.

В додатку №6 відповідачем зазначено інформацію за показником Рядок 2000 "Доходи від реалізації" та зроблено висновок, що доходи від реалізації мають становити -16 514 445,8грн.

Однак згідно інформації, яка міститься в бухгалтерських рахунках головної книги за 2016 рік:

- рахунок 701 - дохід від реалізації готової продукції становить -15 559 320,36 грн.

- рахунок 702 - дохід від реалізації товарів становить - 719 000,00 грн.

- рахунок 703 - дохід від реалізації робіт та послуг становить -116 403,04 грн.

Всього доходів рядка 2000 (рах.701 + рах.702 + рах. 703) звіту про фінансові результати згідно головної книги за 2016 рік становить -16 394 723,40 грн. (т.8 а.с.77-79).

В той же час, відповідно даних звітів про фінансові результати за 2016 рік ТОВ "Мазіс" задекларував доходи від реалізації продукції рядок 2000 - 16 394 723,40 грн; інші операційні доходи рядок 2120 - 51 439,90 грн (рах.712); інші доходи рядок 2240 - 2083,33 (рах.746) (т.8 а.с.76 зворот, 80,81)

Тобто, всього за 2016 рік згідно головної книги разом доходи ТОВ "Мазіс" становили в загальній сумі - 16 448 246,63 грн.

Вказана сума доходу ТОВ "Мазіс" була зафіксовано в фінансовому звіті за 2016рік (т.8 а.с.76).

Водночас, відповідач в акті перевірки та в додатку до акту перевірки № 6 визначив, що доходи ТОВ "Мазіс" за 2016 рік становили -16 514 445,80 грн, що більше на 119722,40 грн.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано збільшив суму доходів позивача на суму 119722,40 грн. Вказане спростовується інформацією, яка міститься в головній книзі, в фінансових Звітах за перевіряємий період та первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі) за перевіряємий період.

З приводу собівартість реалізованої продукції, суд зазначає, що всього за 2017 рік згідно головної книги разом собівартість реалізованої продукції становить - 12578053,93 грн. Вищезазначена собівартість реалізованої продукції ТОВ "Мазіс" була зафіксована в фінансовому звіті за 2017рік.

Відповідач в додатку до акту перевірки №6.1 розділ 7 графа "Всього за даними бухгалтерського обліку" "За даними платника податків" протиправно зазначив суму - 12442409,60 грн, чим занизив собівартість на - 135590,40 грн.

Зокрема, в додатку №6.1 податковим органом досліджено інформацію за показником Рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" та зроблено висновок, що собівартість від реалізації має становити -12 442 409,60грн.

Згідно звіту про фінансові результати за 2017 рік по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послу)" становить в сумі - 12 578 053,93 грн.

Рах. 901 - в сумі 12314204,64 грн.

Рах. 902 - в сумі 128205,00 грн.

Рах. 943 - в сумі 135644,29 грн.

Всього собівартість реалізованої продукції по рядку 2050 згідно головної книги за 2017 рік становить - 12 578 053,93 грн (т.8 а.с.83-118)

Вищезазначена собівартість реалізованої продукції ТОВ "Мазіс" була зафіксована в фінансовому звіті за 2017рік (т.8 а.с.82).

Також, в додатку №6.2 до акту перевірки податковим органом досліджено інформацію за показником Рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" та зроблено висновок, що собівартість від реалізації за 2018 рік має становити -14384800,00рн (т.8 а.с.150).

Водночас, як встановлено судом, що собівартість реалізованої продукції по рядку 2050 згідно головної книги за 2018 рік становить 14128 004,13 грн. - Рахунок 901 (т.8 а.с.119), що менше на 256795,87 грн.

Крім того, в ході розгляду справи, позивачем подані до суду додаткові пояснення щодо податку на прибуток за 2017 рік.

Так, згідно звіту про фінансові результати за 2017 рік разом витрати (2050+2180+2270) код рядка 2285 становлять - 17042,9грн.

З яких обороти по рахункам головної книги:

Рах.901 - в сумі 12314204,64 грн.

Рах.902 - в сумі 128205,00 грн.

Рах. 943 - в сумі 135644,29 грн.

Рах.92 - в сумі 1337806,25грн.

Рах.91 - в сумі 2953276,32грн.

Рах.949 -в сумі 46627,16грн.

Рах.945 - в сумі 16009,74грн.

Рах.948 - в сумі 864,71 грн.

Рах.977 - в сумі 75833,18грн.

Рах.704- в сумі 33333,41грн.

Всього по рядку 2285 згідно головної книги за 2017 рік становить - 17041804,70 грн. (заокруглено до 17042,9грн. )

В цілому, на думку відповідача за 2017 рік за даними перевірки фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток має бути завищено:

- 160660 грн. - кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_2 ,

- 198823 грн. - списання ПММ

- 135590 грн. - собівартість реалізованої продукції.

Разом - 495073 грн. (ряд 12 графа "Відхилення" додатку 6.1)

В свою чергу, висновки податкового органу щодо заборгованості по списанню ПММ, кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 , судом досліджувались та були спростовані вище.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що відповідно до статей 9, 77, 90 КАС України суд повинен вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право долучати до матеріалів справи докази на підтвердження тих чи інших обставин надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 року по справі №816/2023/15, від 26.03.2019 року по справі №812/8245/13-а, від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16.

З огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, суд дійшов висновку, що викладені в акті висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що не відображають дійсні обставини справи, не підтверджені доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області №0020551401 від 15.08.2019 року та №0020541401 від 15.08.2019 року прийняті всупереч вимог чинного податкового законодавства, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування усіх необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №551 від 02.12.2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6186,90 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" (вул. Перемоги, 72, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 13571017) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир,10003. Код ЄДРПОУ 43142501) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Житомирській області №0020551401 від 15.08.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Житомирській області №0020541401 від 15.08.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 6186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 вересня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова