Рішення

від 15.09.2020 по справі 340/2593/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2593/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Баланюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №6-вд від 26.05.2020;

- визнати протиправною бездіяльність Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у ненаданні йому безоплатної вторинної правової допомоги;

- стягнути з Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Ухвалою судді від 14 липня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.25-26).

16.07.2020 позивачем подано до суду клопотання про проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17 липня 2020 року в задоволенні клопотання позивача про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06 серпня 2020 року (а.с.30-31).

06.08.2020 судове засідання відкладено до 15.09.2020 у зв`язку з клопотанням представника відповідача (а.с.40, 115).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно винесено оскаржуваний наказ №6-вд від 26.05.2020 про відмову йому у наданні безкоштовної вторинної правової допомоги. Оскільки, на його переконання доручення, за якими йому раніше надавалась правова допомога, не були припинені з вини відповідача. Зазначав, що як клієнт центру, він не мав змоги чи повноважень впливати на процес видачі доручень та їх припинення. Таким чином, позивач зазначав, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для надання йому безоплатної вторинної правової допомоги згідно чинного законодавства. Крім того, в обґрунтування спричиненої йому моральної шкоди посилався на те, що він змушений витрачати свій власний час, який міг би використати за своїми потребами та необхідностями. Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.108-109).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.44-50) та у запереченнях на відповідь на відзив (а.с.119-123), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного наказу. Оскільки, станом на 26.05.2020 позивач звернувся до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги: у 2017 році - 2 рази, у 2018 році - 6 разів (дія одного доручення припинена), а у 2019 році - 3 рази. Зазначав, що на момент звернення позивача до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на виконанні у адвокатів знаходилось десять доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги позивачу одночасно, які видавались з 2017 року і не були припинені до 18 травня 2020 року, що зумовило прийняття Місцевим центром рішення про відмову позивачу в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Крім того, зазначав, що в процесі виконання доручень, виданих для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 , адвокатами не вбачалось підстав для припинення виконання таких доручень також з тих причин, що позивач як клієнт Місцевого центру, не використав всі національні засоби правового захисту з питань, з якими звергався до Місцевого центру для надання йому безоплатної вторинної правової допомоги. Заяв адвокатам на припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв`язку з повним виконанням суб`єктом надання безоплатної вторинної правової допомоги (в даному випадку адвокатом) своїх зобов`язань, позивач не надавав. Також, посилався на те, що Місцевий центр вважає, що в позовній заяві відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями Місцевого центру було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Посилався на те, що позивач у своєму позові не навів, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Крім того, зазначав, що 16.06.2020 Місцевим центром прийнято рішення №330 кд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ". Тому, на переконання відповідача, на момент звернення позивача до суду з даним позовом предмет спору відсутній.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за наданням безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів в суді з питання отримання ним компенсації за ненадання оздоровчих путівок органами соціального захисту у місті Бобринці, як учаснику бойових дій (а.с.20).

26.05.2020 Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до п.1 ч.1 ст.17, ч.4 ст.19, п.4 ч.1 ст.20 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", прийнято рішення №6 вд "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " (а.с.22).

В обґрунтування такої відмови в даному рішенні відповідач посилався на те, що суб`єкт права на безоплатну вторинну правову допомогу має право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) зазначено, що відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

У розділі II Основного Закону України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод (частина друга статті 22), неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64), забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п`ята статті 55).

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Пунктом 3.2 рішення Конституційноного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 також передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Законом, що визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, є Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року №3460-VI (далі - Закон №3460-VI).

В розумінні статті 3 Закону № 3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 6-1 Закону №3460-VI передбачено, що до системи надання безоплатної правової допомоги належать: Координаційний центр з надання правової допомоги; суб`єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; суб`єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, та включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Згідно з ст.15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

При цьому, у відповідності до статі 16 цього Закону, Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до частин четвертої та сьомої цієї статті центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Частиною першою статті 17 Закону №3460-VI визначено, що центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Статтями 18 та 19 Закону №3460-VI встановлені порядки подання та розгляду Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернень про безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №3460-VI після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

Тобто, Закон №3460-VI передбачає, що для отримання безоплатної вторинної допомоги особа повинна звернутись з відповідною заявою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за результатами розгляду якої Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Та, за наявності підстав для надання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 08.09.2015, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.23).

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до Закону №3460-VI, оскільки останній відноситься до ветеранів війни на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону №3460-VI суб`єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Тобто, втрата суб`єктом, визначеним пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з питання складення процесуальних документів на дії та бездіяльність головного лікаря Бобринецької ЦРЛ. 24.03.2017 відповідачем прийнято рішення № 245 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 04.04.2017 видано доручення №207 адвокату ОСОБА_2 (а.с.51-52).

19.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Голованівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з питання представництва інтересів в суді при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 . 23.05.2017 Голованівським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийнято рішення № 169 "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 23.05.2017 видано доручення №172 адвокату ОСОБА_3 (а.с.52зв.-53-53зв.).

В судовому засіданні позивач посилався на те, що вищезазначені доручення адвокатам Москаленку С.І. та Сьорі О.М. для представництва його інтересів у суді по справі №383/310/17, розгляд якої завершився 31.10.2018 з прийняттям судового рішення.

Доказів, які б спростовували посилання позивача відповідачем суду не надано.

Також, судом встановлено, що 18.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів (позовної заяви) з питання бездіяльності органів державної влади Бобринецької міської ради (відмова у проведенні комунікацій). 23.01.2018 відповідачем прийнято рішення № 67 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 02.02.2018 видано доручення №179 адвокату ОСОБА_4 (а.с.56зв.-57-57зв.).

Крім того, 18.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо представництва інтересів з питання визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії Бобринецьку районну раду. 20.06.2018 відповідачем прийнято наказ №598 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 21.06.2018 видано доручення №542 адвокату ОСОБА_4 (а.с.58-58зв.-59).

В судовому засіданні позивач посилався на те, що вищезазначені доручення адвокату Буряку В.В. для представництва його інтересів у суді по справі №811/1379/18, розгляд якої завершився 16.07.2018.

Доказів, які б спростовували посилання позивача відповідачем суду не надано.

10.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів з питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 16.07.2018 року №811/1379/18 та представництва інтересів, щодо невідшкодування (стягнення) моральної шкоди. 11.09.2018 відповідачем прийнято рішення № 928 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 18.09.2018 видано доручення №729 адвокату ОСОБА_5 (а.с.59зв.-60-60зв.).

Також, судом встановлено, що 22.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання оскарження в апеляційній інстанції рішення Компаніївського районного суду від 31.10.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Бобринецької ЦРЛ про встановлення факту надання неналежної медичної допомоги. 23.11.2018 відповідачем прийнято наказ № 1157 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 26.11.2018 видано доручення №825 адвокату ОСОБА_5 (а.с.61-61зв.-62).

В судовому засіданні позивач посилався на те, що постанова Кропивницького апеляційного суду по даній справі №383/310/17 за позовом ОСОБА_1 до Бобринецької ЦРЛ про встановлення факту надання неналежної медичної допомоги ухвалена 19.02.2019.

Доказів, які б спростовували посилання позивача відповідачем суду не надано.

27.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання звернення до прокуратури та суду з приводу незаконного зняття асфальтного покриття з ділянки землі. 04.01.2019 відповідачем прийнято наказ № 9 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", та призначено для надання правової допомоги заступника начальника відділу представництва ОСОБА_6 .. Надання безоплатної вторинної правової допомоги припинено на підставі заяви працівника Місцевого центру у зв`язку з повним виконанням. 05.08.2019 року Місцевим центром видано наказ № 166/ПД "Про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ". (а.с.62зв.-62-63зв.).

Також, судом встановлено, що 27.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів до адміністративного суду про стягнення моральної шкоди, а також виконання судвого рішення. 04.01.2019 відповідачем прийнято наказ №10 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 30.01.2019 видано доручення №32 адвокату ОСОБА_5 (а.с.64-64зв.-65). 08.07.2020 відповідачем видано наказ "Про скасування надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " № 76/СД на підставі заяви адвоката Урсаленко К.О. від 08.07.2020 про скасування дії доручення № 96 від 21.02.2019 (а.с.67-зв.).

25.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання оприлюднення неправдивої інформації, а також прилюдне ображення Бобринецькою ЦРЛ. 27.02.2019 відповідачем прийнято рішення № 202 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 27.02.2019 видано доручення №101 адвокату ОСОБА_7 (а.с.68-69-69зв.).

27.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання апеляційного оскарження рішення від 16.05.2019 року по справі № 383/221/19 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. 27.05.2019 відповідачем прийнято рішення № 519 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 31.05.2019 видано доручення №339 адвокату ОСОБА_8 (а.с.70-70зв.-71).

В судовому засіданні позивач посилався на те, що постанова Кропивницького апеляційного суду по даній справі №383/221/19 ухвалена 01.10.2019.

Доказів, які б спростовували посилання позивача відповідачем суду не надано.

27.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання невиконання рішення адміністративного суду від 16.07.2018 по справі № 811/1379/18. 27.05.2019 відповідачем прийнято наказ№ 520 нд "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 31.05.2019 видано доручення №340 адвокату ОСОБА_8 (а.с.71зв.-72-72зв.).

В судовому засіданні позивач посилався на те, що розгляд справи №811/1379/18 завершився 16.07.2018.

Доказів, які б спростовували посилання позивача відповідачем суду не надано.

13.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року справа №811/1379/18. 14.02.2020 відповідачем прийнято наказ № 1 вд "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", оскільки особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання, а саме 27.05.2019, щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів з питання невиконання рішення адміністративного суду від 16.07.2018 року по справі від 16.07.2018 року № 811/1379/18. (а.с.77-77зв.).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема фактичне завершення, станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, розгляду справ, в яких адвокатами Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги представлялись інтереси ОСОБА_1 , суд погоджується з доводами позивача, що останній не мав змоги чи повноважень впливати на процес видачі доручень та їх припинення, а також на взаємовідносини адвокатів з Центром. Суд не вважає обґрунтованими посилання представника відповідача на наявність, станом на 26.05.2020, більше ніж шість доручень/наказів про надання позивачу безоплатної вторинної правової допомоги, виданими відповідачем, одночасно.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, надання ним позивачу шість разів безоплатної вторинної правової допомоги протягом бюджетного року, тобто за 2020 рік.

Також, суд зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у наданні безоплатної вторинної правової допомоги визначений ч.1 ст.20 Закону №3460-VI.

Так, на підставі цієї норми особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

При цьому, відповідач, посилаючись в оскаржуваному наказі на п.4 ч.1 ст.20 Закону №3460-VI, не надав суду доказів того, що позивачу раніше надавалася відповідачем безоплатна вторинна правова допомога щодо складення процесуальних документів та представництво інтересів з питання отримання ним компенсації за ненадання оздоровчих путівок органами соціального захисту у місті Бобринці, як учаснику бойових дій.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ від 26.05.2020 №6 вд, протиправно відмовив позивачу у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, посилаючись на те, що суб`єкт права на безоплатну вторинну правову допомогу має право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. Тому, суд вважає, що спірний наказ прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у ненаданні йому безоплатної вторинної правової допомоги, суд зазначає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки, станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (10.07.2020) Кропивницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за заявою позивача від 12.06.2020, прийнято наказ № 330 нд від 16.06.2020 "Про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", на підставі якого 18.06.2020 видано доручення №22 адвокату ОСОБА_9 (а.с.96-96зв.-97). Що свідчить про безпідставність таких позовних вимог.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на його користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн., з наступних підстав.

Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Суд враховує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 25.04.2019 р. у справі №818/1429/17 (провадження №К/9901/1826/18) та постанові від 31.07.2019 р. у справі №804/6922/16 (провадження №К/9901/30090/18).

У постанові від 27.11.2019 р. у справі №760/6330/17 (провадження №К/9901/37372/18) Верховний Суд вказав, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна школа полягає у стражданні або приниженні яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, її інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникають внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.117 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою ( в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння шкоди та доведення неадекватносі (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем по справі не було надано доказів наявності моральної шкоди, зокрема, заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також позивачем не зазначено в позовній заяві, з чого він виходить, визначаючи розмір такої шкоди.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ( 25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53, ЄДРПОУ: 39757539) про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 травня 2020 року №6 вд.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено - 21.09.2020.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина