Рішення

від 18.09.2020 по справі 163/2156/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2156/20

Провадження № 2/163/351/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Філімонюк О.І.,

розглянувши в підготовчому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства "Буг" Любомльської районної спілки споживчих товариств, Головненської селищної ради Любомльського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання її власником розташованого по АДРЕСА_1 приміщення магазину.

Вимоги обґрунтувала тим, що вищевказане приміщення магазину придбала 06.04.2000 року у Головненського споживчого товариства (далі - Головненське СТ) за 5 000,00 гривень. Існування цих договірних правовідносин купівлі-продажу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 47 та накладною № 28, згідно якої директор Головненського СТ передав приміщення магазину, а вона його прийняла. З часу придбання по сьогоднішній день володіє і користується приміщенням магазину, сплачую витрати за електроенергію, виготовила технічний паспорт. На звернення про реєстрацію права власності на приміщення магазин державний реєстратор відмовив через відсутність укладеного у встановленому порядку договору купівлі-продажу.

Із цього приводу вказала, що на час придбання магазину норми ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачали обов`язкове нотаріальне посвідчення лише для договорів купівлі-продажу житлового будинку. Договори купівлі-продажу нежитлового приміщення могли укладатися як в усній, так і простій письмовій формі. Проте у цьому питанні мала місце правова колізія, оскільки чинна на той час Інструкція про порядком державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб на відміну від норм ЦК УРСР визначала, що реєстрація права власності об`єктів нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів, якими згідно переліку, зокрема, є посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами договори купівлі-продажу.

На даний час укласти нотаріально посвідчений договір не має ні технічної, ні юридичної можливості, оскільки продавець Головненське СТ ліквідоване шляхом приєднання до Споживчого товариства "Буг" Любомльської райспоживспілки, яке хоча і є правонаступником Головненського СТ, однак на його балансі це приміщення магазину не перебуває.

Враховуючи, що приміщення магазину набуте нею у власність на законних підставах, за будь-якою іншою особою у встановленому порядку не зареєстроване, вважає наявними підстави для визнання її власником цього магазину у відповідності до положень ст.392 ЦК України.

В підготовче засідання сторони не з`явились.

Позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідачі голова споживчого товариства "Буг" Любомльської районної спілки споживчих товариств та голова Головненської селищної ради Любомльського району Волинської області в канцелярію суду подали заяву про повне визнання позову та розгляд справи за відсутності представників споживчого товариства та селищної ради.

За таких обставин суд провів розгляд позову в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідженням викладених у позові фактичних обставин справи встановлено їх відповідність наявним у справі письмовим доказам.

Відповідно до оформленої на ім`я ОСОБА_1 квитанції до прибуткового касового ордеру № 47 від 06.04.2000 року за приміщення магазину по АДРЕСА_1 остання сплатила Головненському СТ 5 000,00 гривень.

Згідно із накладною № 28 від 06.04.2000 року директор Головненського СТ передав, а ОСОБА_1 прийняла зазначене приміщення магазину.

Із виготовленого на ім`я позивача технічного паспорта вбачається, що придбане позивачем приміщення побудоване у 1963 році і складається з магазину А-1 (коридор, торговий зал, підсобне приміщення) та веранди а.

На підставі наведених доказів у відповідності до 4, 42, 43, 44, 46, 128, 153, 224 ЦК УРСР в редакції 1963 року судом встановлено підстави вважати, що договір купівлі-продажу приміщення магазину між позивачем та Головненським СТ відбувся, між ними досягнуто усіх істотних умов і договір є повністю виконаним, про що свідчить приймання-передачі від продавця до покупця предмета договору.

11.06.2020 року позивач звернулась до державного реєстратора з метою оформлення права власності на приміщення магазину, якому на підтвердження придбання цього майна подала вищевказані документи.

Рішенням від 17.06.2020 року державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення (магазин) через відсутність укладеного у встановленому порядку договору купівлі-продажу.

За змістом ст.227 ЦК УРСР обов`язкове нотаріальне посвідчення встановлювалось лише для договорів купівлі-продажу житлового будинку.

У пункті 2.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом № 121 від 09.06.98 року, було передбачено, що реєстрація права власності об`єктів нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів.

У додатку № 1 Інструкції наведений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, серед яких договори купівлі-продажу, …, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

Наведе дійсно свідчить про існування правової колізії в законодавстві, чинному у період придбання позивачем приміщення магазину.

Відповідно до чинної на даний час ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, … або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Із постанови загальних зборів Головненського СТ від 30.11.2012 року № 2 та довідки СТ "Буг" від 25.03.2019 року встановлено, що Головненське СТ ліквідоване шляхом приєднання до Споживчого товариства "Буг" Любомльської райспоживспілки, яке є правонаступником Головненського СТ, однак на його балансі відсутнє приміщення магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Головненська селищна рада довідками від 05.04.2019 року та від 11.04.2019 року підтвердила, що приміщення магазину з 2000 року перебуває у користуванні позивача для власних потреб та із питанням про визнання приміщення магазину безхазяйним селищна рада до суду не зверталась.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2019 року доводиться та обставина, що право на приміщення магазину у встановленому порядку не зареєстроване.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 року по справі № 916/1608/18 вказала, що за змістом ст.392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення ст.392 ЦК України за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Враховуючи вищенаведені положення матеріального закону та правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що встановлена по справі сукупність фактів і обставин доводить законність придбання позивачем приміщення магазину та їх відповідність положенням ст.392 ЦК України, а тому дає достатні підстави для визнання за позивачем права власності на приміщення магазину.

За таких обставин визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, встановлено підстави для ухвалення рішення в підготовчому засіданні та задоволення позовних вимог.

Згідно із ст.142 ЦПК України у зв`язку з визнанням позову позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 власником нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і складається з магазину А-1, веранди а.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 420 (чотириста двадцять сорок) гривень 40 копійок судового збору, сплаченого нею згідно із квитанцією АТ КБ "Приватбанк" № 0.0.1775815113.1 від 20.07.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Найменування відповідачів:

- Споживче товариство "Буг" Любомльської районної спілки споживчих товариств; місце знаходження: вулиця Ярослава Мудрого 13, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ - 38283684;

- Головненська селищна рада Любомльського району Волинської області; місце знаходження: вулиця Лесі Українки 2, селище Головне Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 04333187.

Головуючий : суддя С.С.Чишій