Рішення

від 18.09.2020 по справі 198/339/20

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/339/20

провадження № 2/0198/198/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , належать житловий будинок та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою зареєстровані відповідачі, при цьому ОСОБА_3 фактично у будинку ніколи не проживав, а ОСОБА_2 як колишній співмешканець померлої ОСОБА_4 на теперішній час проживає у житловому приміщенні. Водночас, добровільно знятись з реєстраційного обліку місця проживання відповідачі відмовляються. До того ж, на вимогу позивачки ОСОБА_2 з будинку не виселяється.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 не може користуватись та розпоряджатись належним їй майном, тому змушена звернутись до суду та просить усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням, та виселити ОСОБА_2 з будинку.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 02 вересня 2020 року.

02.09.2020 сторони у підготовче судове засідання не з`явились, від позивачки надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти позову не заперечував.

ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

У зв`язку з викладеним підготовче судове засідання відкладено на 18.09.2020.

18.09.2020 ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, однак 08.09.2020 надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та докази, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Григор`євою О.Л. 13.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 192, являється власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Згідно з довідкою № 629 від 16.07.2020, виданою виконкомом Варварівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, у вказаному житловому будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані у будинку колишнім власником та не належать до членів сім`ї позивачки, проте добровільно на вимогу нового власника майна ОСОБА_1 з реєстраційного обліку місця проживання знятись відмовляються, а ОСОБА_2 також не виселяється з житла. Вказаними діями відповідачі перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні нею права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним нерухомим майном.

Проти позовних вимог та вказаних обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували, що по суті є визнанням позову.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР та передбачають правомочності щодо використання житла для особистого проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 р у цивільній справ № 6-709цс16.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі не належить до членів сім`ї позивачки, визнають позовні вимоги у повному обсязі, суд вважає необхідним задовольнити позов та визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а також виселити ОСОБА_2 з вказаного житлового приміщення.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як виходить з платіжних квитанцій № ПН1598259 від 23.07.2020 та № ПН598266 від 23.07.2020 позивачка сплатила за подання до суду позову судовий збір на загальну суму 1 681,60 грн. (а.с. 1,2).

Оскільки відповідачі визнали позовні вимоги в повному обсязі на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті, суд вважає можливим повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання позову до суду, що складає 840,80 грн.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь ОСОБА_1 у рівних частках судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 383, 391 ЦК України , ст.ст. 4, 141, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення, задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні житловим приміщенням та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., сплачений за подання до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Юр`ївському районі Дніпропетровської області , код ЄДРПОУ 36877575, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Юр`ївський район, смт Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 67, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. , сплачений за платіжною квитанцією № ПН1598259 від 23.07.2020 на р/р UA728999980313161206000004379.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 18 вересня 2020 року.

Суддя І. О. Гайдар