Ухвала

від 21.09.2020 по справі 640/21704/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1226

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/21704/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Дорадо Компані

до Київської міської ради

про заборону вчинення дії, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від дій

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Дорадо Компані (надалі - позивач) адреса: 01030, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 14А, офіс 87-3 до Київської міської ради (надалі - відповідач), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, в якій він просить:

- заборонити Київській міській раді (код ЄДРПОУ - 22883141, місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) вчиняти будь-які дії спрямовані на надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована між будинками № 19 та № 15 на вулиці Хорива в Подільському районі місиа Києва на період розгляду позовної заяви ТОВ Дорадо Компані (код ЄДРПОУ - 43130475, 01030, місто Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 14-А, офіс 87-3) в Окружному адміністративному суді міста Києва;

- визнати дії Київської міської ради (код ЄДРПОУ - 22883141, місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) щодо надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована між будинками № 19 та № 15 на вулиця Хорива в Подільському районі міста Києва протиправними;

- зобов'язати Київську міську раду (код ЄДРПОУ - 22883141, місцезнаходження: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) утриматися від вчинення дій надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована між будинками № 19 та № 15 на вулиці Хорива в Подільському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю Дорадо Компані є співвласником нежитлової будівлі (літ. И), загальною площею 257,1 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, буд. 30 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 669926080000).

28 серпня 2019 року укладено Договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі між громадянкою України Грищук Світланою Миколаївною та позивачем, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.Є. та зареєстровано в реєстрі № 1223.

Надалі, 08 вересня 2020 року позивачу стало відомо, що депутат Київської міської ради здійснив подання до Київської міської ради щодо надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована між будинками № 19 та № 15 на вулиці Хорива в Подільському районі міста Києва , а як наслідок Відповідач включив розгляд вказаного питання до Порядку денного Постійно-діючої комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (питання №8 Проекту порядку денного засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 08.09.2020 р., зазначений документ додається до позовної заяви у вигляді окремого додатку).

З огляду вказаних обставин, позивач звернувся до Постійно-діючої комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування із заявою № 07/09-2020 про відмову депутату Київської міської ради у задоволенні подання до Київської міської ради про надання статусу скверу земельній ділянці, що розташована між будинками № 19 та № 15 на вулиці Хорива в Подільському районі міста Києва.

Позивач звертає увагу суду, що вищевказана нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, розташована саме на земельній ділянці кадастровий №8000000000:85:419:0053, якій планують надати статус скверу.

Вважаючи, вищевказані дії суб'єкту владних повноважень протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

В свою чергу, суд зазначає, що аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача саме, щодо надання статусу скверу земельній ділянці, на якій розташовано будівлю, що належить позивачу на праві власності .

Тобто, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю дій відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою, оскільки позивач зазначає, що земельна ділянка, стосовно якої Київською міською радою має бути прийнято рішення, перебуває в його постійному користуванні.

Таким чином, виходячи із предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що в межах спірних правовідносин існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду в адміністративній справі №495/5913/14-а в постанові від 29 травня 2018 року.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна.

Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений Цивільним кодексом України.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження №11-192апп18) вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У відповідності до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, приписи статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд, в свою чергу роз'яснює позивачеві, що зазначений спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись положеннями статтями 2, 19, пункту 1 частини 1 статті 170, статей 171, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Дорадо Компані до Київської міської ради про заборону вчинення дії, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від дій.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно з позовними матеріалами.

Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Н.В. Клочкова